Постанова

від 24.08.2022 по справі 640/10091/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10091/21 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксон» до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Радикал», про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксон» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Радикал», в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку» у вигляді відмови у затвердженні висновку стосовно «Матеріалів щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку»;

- визнати затвердженим Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», підготовлений за на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 1376 від 27.11.2019;

- зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в десятиденний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням унести висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку», підготовленого на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 до реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, присвоїти йому відповідний номер, видати перший примірник висновку Товариству з обмеженою відповідальністю «Люксон».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відмова Держпродспоживслужби у фактичному затвердженні та видачі ТОВ «Люксон» висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» на думку позивача є протиправною.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку».

Зобов`язано Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів затвердити висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», підготовлений на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019.

Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ВАТ «Радикал» визначено особливо небезпечним підприємством хімічної промисловості, припинення діяльності якого потребує спеціальних заходів щодо заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

На думку апелянта, згідно з проектом висновку державної санітарно-епідеоміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства «ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку підготовлений на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019, голові Держпродспоживслужбі рекомендується затвердити висновок санітарно-епідеміологічної експертизи.

У даному випадку відповідач наділений дискреційними повноваженнями щодо затвердження висновку санітарно-епідеміологічної експертизи, тому обраний позивачем спосіб захисту порушених прав суперечить чинному законодавству.

Також відповідач вказав, що у провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №24/142-6 за заявою АЕК «Київенерго» про банкрутство ВАТ «Радикал» на стадії ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 30.11.2016, у зв`язку з чим і відповідно до абзацу другого частини десятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» розгляд документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру (висновку), зупиняється до винесення судом відповідного рішення. Із зазначеного питання Держпродспоживслужба неодноразово інформувала ТОВ «Люксон» під час зустрічей з його представниками та листом від 22.03.2021 №12.2-10/6622.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що відмова відповідача у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи з підстав, визначених у листі від 22.03.2021 №12.2-10/6622 є протиправною та не грунтується на вимогах чинного законодавства.

На думку позивача, ТОВ «Люксон» є зацікавленою особою у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи, та у відповідача були відсутні підстави для затвердження та видачі відповідного висновку.

У відповідності до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи, що позивачем пред`явлено вимоги, які у відповідності до частини шостої статті 12 КАС України належать до справ незначної складності, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2021 дану справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

При цьому, слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

З урахуванням предмету спору та тієї обставини, що відповідно до вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України сторони не позбавлені права подати будь-які письмові пояснення та докази в підтвердження власної позиції, враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), з огляду на положення п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Люксон» є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:066:0042 за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1а, яка розташована на відстані від руїн колишнього електролізного цеху ВАТ «Радикал» (м. Київ. Деснянський район, вул. Червоноткацька, 61), який з 1996 року зупинив свою роботу.

У той же час, у провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №24/142-6 за заявою АЕК «Київенерго» про банкрутство ВАТ «Радикал» на стадії ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 30.11.2016.

При цьому, ВАТ «Радикал» віднесено до особливо небезпечних підприємств хімічної промисловості, прилеглу до ВАТ «Радикал» (колишнього цеху електролізу) територію (земельну ділянку) включено до санітарно-захисної зони.

Враховуючи те, що ВАТ «Радикал» (колишній цех електролізу) з 1996 року зупинив свою роботу, відтак згідно з Планом санації ВАТ «Радикал» здійснено заходи на належній йому території щодо усунення наслідків роботи підприємства, зокрема, й приведення території до екологічних стандартів.

З метою безпечного розміщення перспективної багатофункціональної житлово-громадської забудови з об`єктами соціальної інфраструктури в кадастровому кварталі містобудівного та земельного кадастру №62:066, у ТОВ «Люксон» виникла потреба в отриманні нового висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо визначення санітарно-захисної зони в північно-західному напрямку.

З цією метою, арбітражний керуючий ВАТ «Радикал» та ТОВ «Люксон» звернулися до Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон при Державній установі «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзаєва НАМН України» (Свідоцтво з акредитації установ та організацій на проведення робіт з гігієнічної регламентації небезпечних факторів від 22.11.2018 №01, дійсне до 22.11.2021) для отримання санітарно-епідеміологічної експертизи щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення-колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку.

Крім того, 25.09.2019 ТОВ «Люксон» звернулося до Держпродспоживслужби із заявою від 16.09.2019 №02-07/95 про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи матеріалів щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку.

У свою чергу, Державна установа «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзаєва НАМН України» проведено роботи для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Так, відповідно до протоколу Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 стосовно «Матеріалів щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», за результатами державної санітарної-епідеміологічної експертизи Комісією встановлено, що «Матеріали щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку», відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і можуть бути погоджені (затверджені).

Згідно наукового звіту Державна установа «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзаєва НАМН України» за результатами робіт для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи №22.2/3056 від 27.11.2019 по матеріалам скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал», рекомендовано Держпродспоживслужбі погодити «Матеріали скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» та встановити для цього об`єкту СЗЗ на рівні 300 м в північно-західному румбі, із залишенням незмінною розміру СЗЗ в усіх інших напрямках, зі здійсненням обов`язкового моніторингу протягом періоду дії висновку рівнів забруднення атмосферного повітря та ґрунтів специфічними для об`єкту речовинами на межі коригованої СЗЗ зони забруднення цеху електролізу недіючого підприємства.

Крім того, у відповідності до витягу з протоколу засідання Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон від 27-28.11.2019 №6 ухвалено визнати «Матеріали скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» та встановити для цього об`єкту СЗЗ на рівні 300 м в північно-західному румбі» розглянутими та такими, що відповідають діючому санітарному законодавству і рекомендувати Голові Держпродспоживслужбі до затвердження «Матеріали скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному румбі».

У свою чергу, Державна установа «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзаєва НАМН України» листом від 27.11.2019 №222/3056 направила Держпродспоживслужбі:

- науковий звіт Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзаєва НАМН України» за результатами робіт для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи №22.2/3056 від 27.11.2019 по матеріалам скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал»;

- протокол Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 стосовно «Матеріалів щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку»;

- проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку»;

- заяву та витяг з протоколу засідання Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон від 27-28.11.2019 №6.

Відповідно, ТОВ «Люксон» звернулось до Держпродспоживслужби із листом від 02.03.2021 №03 у якому просило вжити заходів для розгляду вказаної заяви від 16.09.2019 №02-07/95 та затвердити висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

У відповідь на вказаний лист ТОВ «Люксон» від 02.03.2021 №03, Держпродспоживслужба листом від 22.03.2021 вих. №12.2-10/6622 повідомила ТОВ «Люксон», що відповідно до пункту 5.1 Порядку №247 заявниками державної санітарно-епідеміологічної експертизи є власники об`єкта експертизи або уповноважені ними особи, згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а ТОВ «Люксон» не є власником ВАТ «Радикал». До того ж, проінформовано, що згідно з абзацом другого частини десятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» розгляд документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру (висновку), зупиняється до винесення судом відповідного рішення.

Не погоджуючись з такою відмовою, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду з метою захисту своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на протиправність відмови, викладеної у листі Держпродспоживслужби від 22.03.2021 №12.2-10/6622, щодо проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку», наявні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

У той же час, не зважаючи на те, що повноваження затверджувати висновок державної санітарно-епідеміологічної належить виключно відповідачу, з метою належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів затвердити висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», підготовлений на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

У свою чергу, правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України, зокрема Наказом Міністерства охорони здоров`я №173 від 19.06.1996, яким затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (надалі - Наказ №173).

Вказані Правила є обов`язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав. При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров`я України, що використовуються для вказаних цілей.

У відповідності до пункту 5.7 Наказу №173 розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об`єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.

Згідно пункту 5.9 Наказу №173 розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об`єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення згідно з пунктом 5.7) затверджуються Головою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на підставі результатів проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів.

За правилами статті 10 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державна санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об`єктів та пов`язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає: визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов праці, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побічно негативно впливають або можуть вплинути на здоров`я населення; встановлення відповідності об`єктів експертизи вимогам санітарних норм; оцінку повноти та обґрунтованості санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів; оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов`язаних з діяльністю об`єктів експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров`я населення.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а в особливо складних випадках - комісіями, що утворюються головним державним санітарним лікарем. Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Висновок щодо результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем.

Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи регулюється законодавством України.

Так, Наказом Міністерства охорони здоров`я України №247 від 09.10.2010 затверджено Тимчасовий порядок проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, який поширюється на поширюється на центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, інші суб`єкти господарської та підприємницької діяльності незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності, установлює вимоги до організації проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи (надалі - Порядок №247).

Згідно пунктів 5.1, 5.2 Порядку №247 заявниками державної санітарно-епідеміологічної експертизи є власники об`єкта експертизи або вповноважені ними особи.

Власник об`єкта експертизи - фізична або юридична особа зобов`язана відшкодувати всі пов`язані з проведенням державної санітарно-епідеміологічної експертизи витрати та виконувати вимоги експертизи щодо об`єкта експертизи.

Відповідно до пункту 7.4 Порядку №247 державна санітарно-епідеміологічна експертиза включає такі етапи:

- звернення заявника у випадках, передбачених пунктом 7.2. цього Порядку, до Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров`я України, а у випадках, передбачених пунктом 7.1., - до установ, закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України;

- здійснення вимірювань, досліджень об`єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог щодо об`єкта експертизи (показників безпеки та умов використання тощо) та оформлення звіту;

- проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та оформлення її результатів у вигляді протоколу експертизи;

- підготовка проекту висновку;

- затвердження висновку експертизи та внесення його до реєстру висновків експертизи.

Згідно пунктів 7.1 та 7.2 Порядку №247 державна санітарно-епідеміологічна експертиза об`єктів, на які є санітарні норми або нормативні документи, що затверджені згідно з чинним законодавством України, проводиться установами, закладами державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза об`єктів, на які відсутні санітарні норми, затверджені нормативні документи та в інших особливо складних випадках, проводиться експертними комісіями, які утворені головним державним санітарним лікарем.

Пункти 7.10 та 7.11 Порядку №247 передбачають, що термін виконання державної санітарно-епідеміологічної експертизи становить 30 діб з дати надходження передбачених цим Порядком документів до виконавців експертизи. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза нових харчових продуктів проводиться протягом 90 робочих днів після отримання повної заявки на експертизу нових харчових продуктів. У цей термін не входить час, протягом якого об`єкт перебуває на додаткових дослідженнях, та час, що необхідний заявникові для усунення зауважень. Про необхідність додаткових досліджень виконавець повідомляє заявника письмово. Лист є підставою для продовження терміну проведення експертизи.

Установа, заклад державної санітарно-епідеміологічної служби або експертна комісія на підставі отриманих документів проводять державну санітарно-епідеміологічну експертизу, про що складають протокол експертизи, готують проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи (додатки 5, 6, 7) у двох примірниках.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що державна санітарно-епідеміологічна експертиза здійснюється для комплексного вивчення об`єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об`єктах, встановленні відповідності об`єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм - в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об`єкта для здоров`я та життя людини.

Як свідчать матеріали справи, підставою для відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку» Держпродспоживслужбою згідно листа від 22.03.2021 вих. №12.2-10/6622 визначено наступне:

- відповідно до пункту 5.1 Порядку №247 заявниками державної санітарно-епідеміологічної експертизи є власники об`єкта експертизи або вповноважені ними особи, а згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Люксон» не є власником ВАТ «Радикал»;

- згідно з абзацом другого частини десятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» розгляд документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру (висновку), зупиняється до винесення судом відповідного рішення. Із зазначеного питання Держпродспоживслужба неодноразово інформувала ТОВ «Люксон» під час зустрічей з його представниками.

Так, у відповідності до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юриличних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, власником ВАТ «Радикал» є Київська міська рада, як представник територіальної громади міста Києва.

У той же час, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №24/142-б за заявою АЕК «Київенерго» про банкрутство ВАТ «Радикал».

При цьому, ТОВ «Люксон» не є власником об`єкта експертизи «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку» та не є уповноваженою особою ВАТ «Радикал», та не є заявником державної санітарно-епідеміологічної експертизи у розумінні чинного законодавства.

Слід відмітити, що у поданій заяві від 16.09.2019 №02-07/95 про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та видачі висновку ТОВ «Люксон» не зазначив себе як власник об`єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

У даному випадку, ВАТ «Радикал» є особливо небезпечним підприємством хімічної промисловості, та припинення діяльності такого підприємства потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди здоров`ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

Крім того, згідно протоколу Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Київської міської державної адміністрації від 03.07.2017 №11-00 підтверджено статус території ВАТ «Радикал» як території особливо небезпечного підприємства хімічної промисловості та визначено, що попередні рішення стосовно санації промислового майданчика зазначеного підприємства не виконані.

Вказане свідчить про те, що оскільки ВАТ «Радикал» на даний час знаходиться в стадії припинення згідно процедури банкруства, та ТОВ «Люксон» не є власником об`єкта експертизи, тому відсутні підстави вважати, що ТОВ «Люксон» є належним заявником державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відтак, реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.

У відповідності до п. п. 2, 3, 4 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З системного аналізу положень наведених норм вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначенню поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

При цьому, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Таким чином, суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №826/8803/15.

Враховуючи, що ТОВ «Люксон» не власником об`єкта експертизи, відтак не є заявником державної санітарно-епідеміологічної експертизи у розумінні вимог Порядку №247, тому підстави для визнання протиправними дій Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку» у вигляді відмови у затвердженні висновку стосовно «Матеріалів щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку» - відсутні.

Як наслідок, безпідставними є також вимоги про необхідність затвердження висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», підготовленого на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксон» до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Радикал», про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук