Постанова

від 24.08.2022 по справі 808/2359/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 808/2359/17

адміністративне провадження № К/9901/33347/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 808/2359/17

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудколія» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Прасов О. О.) від 13 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Чабаненко С. В., Чумак С. Ю., Юрко І. В.) від 03 листопада 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудколія» (далі - ТОВ «Промбудколія») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2017 року за № 0002571406.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що контролюючий орган під час перевірки отримав та дослідив договори, видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, рух активів. У зв`язку з цим, висновки контролюючого органу є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки господарські операції TOB «Промбудколія» та TOB «Містрал» (ЄДРПОУ 39735887), TOB «Сонкей» (ЄДРПОУ 39282681), TOB «Логістична група» (ЄДРПОУ 39012579), TOB «Оптметторг» (ЄДРПОУ 40052080) мали реальний характер, це відображено у бухгалтерському та податковому обліку та підтверджено наданими до перевірки первинними документами.

Справа розглядалася судами неодноразово.

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0002571406 від 13 березня 2017 року, яким ТОВ «Промбудколія» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3 311 680,50 грн, з яких: за податковим зобов`язанням - 2 207 787 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 103 893,50 грн.

Стягнуто на користь ТОВ «Промбудколія» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати в сумі 49 675,21 грн.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року змінено рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року у справі, виключивши з мотивувальної частини рішення щодо прийняття засвідчених нотаріально письмових пояснень та заяви осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стосовно умов здійснення господарських операцій між ТОВ «Промбудколія» та ТОВ «Містрал», ТОВ «Оптметторг», ТОВ «Логістична Група».

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року залишено без змін.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 07 грудня 2020 року Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Промбудколія» в задоволенні позову.

6. Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 16 лютого 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «Промбудколія» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити Головному управлінню ДПС у Запорізькій області в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

8. 15 березня 2021 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшло клопотання про заміну відповідача, Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 44118663).

Розглянувши зазначене клопотання та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допускає заміну відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 44118663).

9. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промбудколія» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Містрал» за період з 01 липня 2015 року по 31 липня 2015 року, ТОВ «Сонкей» за період з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року, ТОВ «Логістична група» за період з 01 червня 2016 року по 31 липня 2016 року, ТОВ «Оптметторг» за період з 01 червня 2016 року по 31 липня 2016 року, в тому числі: в частині подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), результати якої оформлено актом від 21 лютого 2017 року № 50/08-01-14-07/31932840.

11. Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого ТОВ «Промбудколія» занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 2 207 787 грн, в т.ч.: липень 2015 року 167 332 грн; квітень 2016 року 208 796 грн; червень 2016 року 744 914 грн; липень 2016 року 1 086 745 грн.

12. На підставі висновків податкового органу відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2017 року № 0002571406 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3 311 680,5 грн, в тому числі: в сумі 2 207 787 грн за основним платежем та в сумі 1 103 893,5 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

13. Вчинення позивачем вищезазначених порушень вимог податкового законодавства, на думку податкового органу, полягає у неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за нереальними операціями з придбання активів у: ТОВ «Містрал», ТОВ «Сонкей», ТОВ «Логістична група», ТОВ «Оптметторг».

14. Відсутність права у позивача на формування показників податкового обліку за вказаними операціями відповідач пов`язує з такими обставинами:

- отримання інформації про здійснення працівниками Запорізької ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області та Головного управління ДФС у Кіровоградській області заходів для встановлення місцезнаходження ТОВ «Логістична група», ТОВ «Оптметторг» та ТОВ «Сонкей», за результатами яких встановлено, що за юридичною та податковою адресами підприємства не знаходяться;

- наявне кримінальне провадження № 42015050290000064 від 16 липня 2015 року за фактами фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі і ТОВ «Містрал», з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчиненого в особливо великому розмірі, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України;

- наявні кримінальні провадження № 12016080050000263 від 16 січня 2016 року, № 32016220000000152 від 15 червня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 204, частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України, в якому фігурує ТОВ «Сонкей».

Крім того, податковий орган вказував на відсутність доказів, які б підтверджували реальне формування активів у ланцюгу постачання. Також за наслідками аналізу бази даних «Співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України» взаємовідносини позивача з його задекларованими постачальниками неможливо підтвердити.

15. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що досліджені первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та фінансової звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів підтверджують здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Містрал», TOB «Оптметторг», TOB «Сонкей», ТОВ «Логістична група».

17. При цьому, за висновками судів попередніх інстанцій, досліджені первинні документами підтверджують наявність ділової мети у позивача за господарськими операціями з вказаними контрагентами. Відтак податкові накладні з урахуванням інших документів, обставин здійснення оподатковуваних операцій надають право позивачу на формування податкового кредиту.

18. Водночас відповідачем не спростовано, що ТОВ «Містрал», TOB «Оптметторг», TOB «Сонкей», ТОВ «Логістична група» виписані податкові накладні за реально здійсненими господарськими операціями, які призводили до фактичного руху активів позивача.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

20. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

21. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункти 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 06 серпня 2019 року по справі № 160/8441/18, від 10 квітня 2020 року по справі № 823/1389/16, від 24 березня 2020 року по справі № 260/410/19, від 03 березня 2020 року по справі № 140/2715/18, від 02 квітня 2019 року по справі № 826/143331/13-а.

22. Скаржник наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій висновок про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Містрал», TOB «Оптметторг», TOB «Сонкей», ТОВ «Логістична група» зробили, обмежившись тільки встановленням факту щодо наявності у позивача первинних документів та не надали оцінки долученим до матеріалів справи доказам відповідача, зокрема податковій інформації стосовно вказаних контрагентів позивача.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

26. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

27. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

28. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

29. Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

30. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

31. Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

32. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

33. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

34. Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

35. У відповідності до приписів пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

36. Відповідно до підпункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

37. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

38. Стаття 1 Закону № 996-ХIV передбачає, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

39. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

40. Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

41. Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

42. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

43. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

44. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

45. Як установили суди попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, податковий кредит з ПДВ ТОВ «Промбудколія» протягом перевіреного періоду формувало, зокрема, за господарськими операціями придбання товарів у липні 2015 року по 31 липня 2016 року в контрагентів - постачальників ТОВ «Містрал», TOB «Оптметторг», TOB «Сонкей», ТОВ «Логістична група» за укладеними договорами поставки.

46. На підтвердження правомірності зазначених господарських операцій позивач надав до перевірки належним чином оформлені первинні документи: договори поставки з специфікаціями, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, угоди про уступку права вимоги та банківські виписки про оплату за товар.

47. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ «Промбудколія», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що отримання позивачем товару від зазначених вище контрагентів, здійснення розрахунків, використання їх у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.

48. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

49. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

50. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

51. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

52. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

53. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

54. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у ТОВ «Промбудколія» наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Містрал», TOB «Оптметторг», TOB «Сонкей», ТОВ «Логістична група».

55. Посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень також об`єктивно не прийнято до уваги судовими інстанціями, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.

56. Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

57. Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

58. Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.

59. Водночас як було встановлено судами попередніх інстанцій зазначені в акті перевірки кримінальні провадження № 32016220000000152 від 15 червня 2016 року, № 12016080050000263 від 16 січня 2016 року - закриті на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, тобто у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Кримінальне провадження № 42015050290000064, відомості про яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 липня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України, відповідно до листа Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 16 грудня 2019 року за № 9694/101/03-2019 та листа Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 27 січня 2020 року за № 901/20-2020 розслідується з 16 липня 2015 року, справа до суду не передана відповідно вирок відсутній.

60. За таких обставин доводи судових інстанцій про необ`єктивність твердження відповідача щодо завищення позивачем від`ємного значення об`єкту оподаткування за оспорюваними господарськими операціями ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

61. Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.

62. Колегія суддів відхиляє наведені скаржником в касаційній скарзі доводи стосовно не врахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у справах № 160/8441/18, № 823/1389/16, № 260/410/19, № 140/2715/18, № 826/143331/13-а, оскільки позиції Верховного Суду у зазначених справах сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих позивачами доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

63. Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

64. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 44118663).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року, у незміненій частині, та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі № 808/2359/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов