Ухвала
від 16.08.2022 по справі 757/17751/22-к
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17751/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю представника власника майна ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 12020000000001232 від 17.12.2020,

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді надійшло клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/15453/21-к від 25 березня 2021 року, а саме:

1) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886000:03:165:7719, загальною площею 0,0253 га;

2) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886000:03:165:7718, загальною площею 0,0121га;

3) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886000:03:165:7716, загальною площею 0,012 га;

4) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886000:03:165:6797, загальною площею 0,0052 га;

5) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

6) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

7) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

8) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

9) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

10) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

11) земельна ділянка за кадастровим номером 3221884000:33:018:6024, загальною площею 0,1201га;

12) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886000:03:165:6985, загальною площею 0,0243га;

13) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886000:03:165:6984, загальною площею 0,0277га;

14) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ;

15) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ;

16) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 ;

17) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886000:03:165:6274, загальною площею 0,0149га;

18) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886000:03:165:6347, загальною площею 0,0341га;

19) квартира за адресою: АДРЕСА_5 ;

20) квартира за адресою: АДРЕСА_6 ;

21) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886001:03:269:6808, загальною площею 0,0175га;

22) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886001:03:269:6807, загальною площею 0,0175га;

23) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886001:03:269:6806, загальною площею 0,0207га;

24) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886001:03:269:6804, загальною площею 0,0175га;

25) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886001:03:269:6801, загальною площею 0,0207га;

26) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886000:03:165:6286, загальною площею 0,0197га;

27) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886000:03:165:6287, загальною площею 0,0229га;

28) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886000:03:165:6290, загальною площею 0,0243га;

29) земельна ділянка за кадастровим номером 3221884000:33:018:7119, загальною площею 0,0314га;

30) земельна ділянка за кадастровим номером 3221884000:33:018:6124, загальною площею 0,0035га;

31) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886000:03:165:2001, загальною площею 0,0148га;

32) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886000:03:165:0084, загальною площею 0,042га;

33) земельна ділянка за кадастровим номером 3221886000:03:165:0739, загальною площею 0,0233га;

34) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_7 ;

35) 14/100 об`єкта житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_8 .

Клопотання мотивоване тим, що вказаний арешт майна є необґрунтованим, а ухвала слідчого судді про накладення арешту невмотивованою та незаконною.

Так, згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/15453/21-к від 25 березня 2021 року в обґрунтування прийнятого рішення слідчим суддею покладено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна, який зазначив, що «Досудовим розслідування з`ясовано що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до якого позичальник отримав від позикодавця грошову суму в розмірі 148 400 доларів США. Крім того, 10.02.2017 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено ще один нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до якого позичальник отримав від позикодавця грошову суму в розмірі 639000 доларів США. Після цього, ОСОБА_7 , маючи можливість, однак не маючи на меті повернення вказаних позичених грошових коштів шляхом зловживання довірою, під приводом усіляких ухилень від перемовин та зустрічей із позикодавцем, заволодів грошовими коштами, отриманих відповідно до вказаних вище договорів. Разом з тим, в забезпечення виконання умов вказаного договору, укладено нотаріально посвідчений договір застави, відповідно до якого предметом застави є частка у статутному капіталі ТОВ «ТОП Кредит» в розмірі 50 відсотків, номінальною вартістю 1 550 000 грн. яка належить ОСОБА_7 . В подальшому, у період з 24.05.2016 року по теперішній час здійснені реєстраційні дії щодо зміни складу та інформації юридичної особи, вказаної вище, в результаті чого заставлена частка статутного капіталу була відчужена.

Крім того 24.05.2016 року ОСОБА_4 дружина ОСОБА_7 надала згоду на укладання договору позики.

Отже, ОСОБА_4 , як законна дружина ОСОБА_7 надала останньому згоду на укладання з Заявником-1 договору позики від 24.05.2016 року на умовах, зазначених в такому договорі, в інтересах їх обох як подружжя».

Так у клопотанні прокурора про накладення арешту та у подальшому в ухвалі слідчого судді зазначено «Отож, враховуючи вищевикладені правові норми та положення договору позики від 24.05.2016 року (з яких вбачається, що такий договір укладено ОСОБА_7 в інтересах подружжя згідно нотаріально посвідченої згоди його дружини ОСОБА_4 від 24.05.2016 року), повернення всієї суми основного боргу за договором позики у розмірі 148400 доларів США мало відбутися солідарно ОСОБА_7 та ОСОБА_4 як подружжя».

Але перед вказаним твердженням прокурора у клопотанні про накладення арешту на майно та в оскаржуваній ухвалі слідчим суддею не наведено жодної правової норми, з якої зроблено такий висновок, а досліджений договір позики від 24.05.2016 року не містить жодного обов`язку скаржника щодо солідарної відповідальності за цим договором, як і не містить жодного підтвердження отримання позики в інтересах сім`ї.

У свою чергу, між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено шлюбний договір, відповідно до якого встановлено одноосібне приватне володіння майном дружиною, на яке прокурором накладено арешт.

Також слід зазначити, що правовідносини з питань укладання договорів позики, отримання позики та її повернення, а також вирішення спорів з питань невиконання або неналежного виконання таких договорів вирішуються у цивільному порядку, шляхом звернення до суду.

Згідно зазначених договорів позики, зазначено, що усе листування щодо виконання умов договорів позики вирішуються шляхом направлення сторонам рекомендованих листів з описом вкладення. За період існувнання вказаних договорів ОСОБА_4 не отримала жодного листа від ОСОБА_6 з вимогою щодо виконання умов зазначених договорів позики та повернення боргу, що також свідчить що вона не є стороною вказаних зобов`язань та про відсутність її боргу взагалі.

Також, вирішення питання повернення боргів за вказаними договорами позики знаходилось на розгляді Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/7124/21 за позовом ОСОБА_6 , у якому ОСОБА_4 зазначено як співвідповідача.

За результатами розгляду цивільної справи №760/7124/21 за позовом ОСОБА_6 (заявника у кримінальному провадженні 12020000000001232 від 17.12.2020) встановлено що позовні вимоги ОСОБА_6 є ідентичними з обставинами викладеними у заяві про кримінальне правопорушення.

Між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виникли цивільно-правові відносини стосовно укладених договорів позики та наслідків їх виконання, щодо яких спір вирішено у суді у цивільно-правовому порядку, за результатами якого між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено мирову угоду. Будь-яких претензій майнового або морального характеру ОСОБА_6 до ОСОБА_7 не має, що встановлено Солом`янськийм районним судом м.Києва, внаслідок наданих доказів погашення боргів за договорами позики, що свдчить про відсутністьознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Також грошові кошти, отримані внаслідок укладання договорів позики між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . ОСОБА_4 не отримувала, та більше того, вказані кошти були фактично використані у спільній комерційній діяльності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 при оформленні корпоративних прав, шляхом перереєстрації частини бізнесу ОСОБА_7 на дружину ОСОБА_6 ОСОБА_8 , про що відповідно у своїй заяві ОСОБА_6 не зазначає, також вказані обставини слідчим та прокурором чомусь не встановлені, хоча наявні у держаному реєстрі.

Вказана обставина також підтверджується набуттям права власності на 50 відсотків корпоративних прав саме 24.05.2016 року ОСОБА_8 у статутному капіталі ТОВ «ТОП Кредит».

Про порядок отримання вказаних позик та подальше використання коштів у корпоративних справах суб`єктів господарювання за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та інших зацікавлених осіб складались відповідні партнерські угоди від 24.05.2016 та від 01.10.2017 років, які також підтверджують інформацію про використання вказаних коштів в діяльності ТОВ «ТОП Кредит» що у свою чергу виключає використання вказаних коштів в інтересах подружжя, про що повідомлено слідчого у кримінальному провадженні, та запропоновано долучити вказані документи до матеріалів кримінального провадження та допитати свідків (вих№ 477 від 11.06.2021 року) для встановлення об`єктивної істини у справі, але станом на момент звернення з цією скаргою клопотання особи, на чиє майно накладено арешт не розглянуто, та жодну особу, яка б могла підтвердити фактичні обставини справи, та спростувати факти викладені у заяві, не допитано.

Згідно п.2.2 партнерської угоди від 01.10.2017, на якій міститься підпис ОСОБА_6 зазначено, що грошові кошти, отримані за договором позики від 24.05.2016 року повернуті у повному обсязі.

Також п.5 вказаної партнерської угоди передбачено розблокування корпоративних прав ТОВ «ТОП КРЕДИТ» та розірвання договору застави від 24.05.2016 року, з зазначенням про погашенні заборгованості в розмірі 148400 доларів США у повному обсязі.

Наявність партнерської угоди від 01 жовтня 2017 року виключає наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 388 КК України (Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна), п.5 якої передбачає згоду займодавця на розблокування операцій з продажу корпоративних прав.

Дослідження наданих письмових доказів спростовують твердження прокурора та слідчого, що ОСОБА_6 не надавав жодної письмової згоди на відчуження частки у статутному фонді ТОВ «ТОП КРЕДИТ».

Враховуючи, що кошти за договорами позики, про які зазначає прокурор у клопотанні не використовувались в інтересах сім`ї, та у подальшому повернуті ОСОБА_7 заявнику у кримінальному провадженні стає зрозумілим, що майно, яке належить ОСОБА_4 не має жодного відношення до запозичених коштів, у зв`язку з чим не відповідає ознакам речового доказу у кримінальному провадженні, передбаченому ст.98 КПК України.

Серед майна, на яке за клопотанням прокурора накладено арешт, об`єкт нерухомості - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_9 об`єкта житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_8 , право власності на які згідно витягу з Державного реєстру, доданих прокурором, скаржником набуте 08.01.2008 та 02.04.2014 року відповідно.

Тобто набуття пава власності на ці об`єкти відбулося задовго до виникнення спірних відносин та вказане майно жодним чином не може бути речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

У кримінальному провадженні слідчий жодним чином не доведено, що майно, на яке накладено арешт має відношення до кримінального провадження.

У свою чергу в розумінні кримінального процесуального та кримінального кодексу ОСОБА_4 як дружина не несе солідарну кримінальну відповідальність за дії ОСОБА_7 , та взагалі жодних дій щодо отримання та використання коштів ОСОБА_6 не здійснювала.

Майно, на яке накладено арешт, набуте за власні кошти від особистої комерційної діяльності, а також за рахунок коштів власних інвесторів.

У судовому засіданні представник власника майна підтримав клопотання в повному обсязі, з підстав у ньому зазначених. Просив його задовольнити та скасувати арешт із зазначеного вище майна.

Прокурор до судового засідання не з`явився з невідомих причин, будучи належним чином повідомленим про дату та час проведення судового засідання. Тому, слідчий суддя, з урахуванням положень ст. 172 КПК України, розглянув вказане клопотання у його відсутність.

Заслухавши доводи представника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.

Слідчим суддею встановлено, що Офісом Генерального прокуратура України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за № 12020000000001232 від 17.12.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч. 1 ст. 388 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2021 року у справі №757/45453/21-к задоволено клопотання прокурора третього відділу організації процесуального керівництва підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, що ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та накладено арешт на майно, а саме: об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ОСОБА_4 , а саме:

1) земельна ділянка за кадастровим № : 3221886000:03:165:7719, загальною площею - 0,0253 га;

2) земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:7718, загальною площею - 0,0121 га;

3) земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:7716, загальною площею - 0,0012 га;

4) земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:6797, загальною площею - 0,0052 га;

5) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

6) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

7) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

8) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

9) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

10) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

11) земельна ділянка за кадастровим № 3221884000:33:018:6024, загальною площею - 0,1201 га;

12) земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:6985, загальною площею - 0,0243 га;

13) земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:6984, загальною площею - 0,0277 га;

14) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ;

АДРЕСА_10 ) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ;

АДРЕСА_11 ) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 ;

АДРЕСА_12 ) земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:6274, загальною площею - 0,0149 га;

18) земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:6347, загальною площею - 0,0341 га;

19) квартира за адресою: АДРЕСА_5 ;

АДРЕСА_13 ) квартира за адресою: АДРЕСА_6 ;

АДРЕСА_14 ) земельна ділянка за кадастровим № 3221886001:03:269:6808, загальною площею - 0,0175 га;

22) земельна ділянка за кадастровим № 3221886001:03:269:6807, загальною площею - 0,0175 га;

23) земельна ділянка за кадастровим № 3221886001:03:269:6806, загальною площею - 0,0207 га;

24) земельна ділянка за кадастровим № 3221886001:03:269:6804, загальною площею - 0,0175 га;

25) земельна ділянка за кадастровим № 3221886001:03:269:6801, загальною площею - 0,0207 га;

26) земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:6286, загальною площею - 0,0197 га;

27) земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:6287, загальною площею - 0,0229 га;

28) земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:6290, загальною площею - 0,0243 га;

29) земельна ділянка за кадастровим № 3221884000:33:018:7119, загальною площею - 0,0314 га;

30) земельна ділянка за кадастровим № 3221884000:33:018:6124, загальною площею - 0,035 га;

31) земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:2001, загальною площею - 0,0148 га;

32) земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:0084, загальною площею - 0,042 га;

33) земельна ділянка за кадастровим № 3221886000:03:165:0739, загальною площею - 0,0233 га;

34) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_7 ;

35) 14/100 об?єкта житлової нерухомості (пральня, дитячі ясла) за адресою: АДРЕСА_8 .

Вказаний арешт накладено слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки при накладенні арешту встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, має значення для встановлення обставин під час досудового розслідування та є речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту майна, слідчому судді не надано доказів в обґрунтування визнання дієвості мети накладення арешту, а також доказів, які підтверджують необхідність в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були безпосередньо об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі які було поставлено до бюджетних установ та медичних закладів за завищеними цінами або набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Нерухоме майно, на яке накладено арешт не мають жодного відношення до кримінального провадження. Походження коштів на придбання нерухомого майна підтверджується відповідними документами.

Походження коштів на будівництво будинків, на які накладено арешт підтверджується копіями нотаріально посвідчених попередніх договорів будівництва будинків, які передбачають перехід власності на земельну ділянку та житлового будинку після закінчення будівництва з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які фактично є власниками земельних ділянок та будинків, по завершенню іх будівництва, та за рахунок яких будівництво вказаних будинків здійснюється.

Тобто походження коштів на придбання (будівництво) будинків підтверджується належними документами, та знаходиться у власності ОСОБА_4 на законних підставах.

Витяг з Єдиного державного реєстру речових прав підтвержує, що за останні п`ять років ОСОБА_4 здійснювалась діяльність з будівництва та продажу об`єктів нерухомості, продаж одних об`єктів нерухомості слугувало джерелом фінансування наступних, та зілучення інвесторів.

Пунктом 24 Директиви 2014/42/ЄС Європейського парламенту та ради від 03 травня 2014 року про замороження та конфіскацію засобів і доходів, отриманих злочинним шляхом у Європеи?ському Союзі передбачено, що у жодному випадку права добросовісних третіх осіб не повинні бути порушені. Згідно Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «про захист права власності та інших речових прав» від 28 січня 2013 р., постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 р. № 9. Згідно з частиною п`ятою ст. 12 ЦК України встановлено, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Згідно з п.п. 2 п. 2.6. роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року зазначено: «щодо осіб, які не є підозрюваними або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого не може бути прийнято ухвалу про арешт майна».

У свою чергу власник арештованого майна не є підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні, та натепер взагалі відсутня інформація про наявність підозрюваних у кримінальному провадженні №12020000000001232 від 17.12.2020, незважаючи на здійснення строків досудвого розслідування понад 18 місяців.

Повідомлення про підозру у кримінальному провадженні володільцям земельних ділянок за тривалий час здійснення досудового розслідування не пред`явлено, цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено, як і не встановлено розміру збитків у вигляді тяжких наслідків, які ніби то заподіяні державі.

Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, згідно зі ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Отже, при розгляді клопотання про скасування арешту стороною обвинувачення не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та скасування арешту майна, оскільки потреба у збереженні даного арешту відпала, а докази та додаткові підстави, що підтверджують необхідність та актуальність збереження арешту нерухомого майна - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 12020000000001232 від 17.12.2020, задовольнити.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/15453/21-к від 25 березня 2021 року, а саме: