Постанова

від 15.10.2007 по справі 23/269-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.10.2007                                                                                          

№ 23/269-б

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:           Коваленка В.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 прокуратури: не з'явились;

ініціюючого кредитора: не

з'явились;

 боржника: не з'явились;

ліквідатор: ОСОБА_2

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Заступника Прокуратури Печерського району м. Києва

 на постанову 

Господарського суду м.Києва від 19.06.2007

 у справі № 23/269-б  

 за заявою                               Суб"єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

 до                                                   Товариства

з обмеженою відповідальністю "Бізінтергруп"

 про                                                 

визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м.

Києва від 19.06.2007 р. по справі№ 23/269-б за заявою Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1(далі - ініціюючий кредитор, Ф. О. - підприємець ОСОБА_1.) до Товариства

з обмеженою відповідальністю “Бізінтергруп” (далі - боржник, ТОВ

“Бізінтергруп”) про визнання банкрутом, Товариство з обмеженою відповідальністю

“Бізінтергруп” визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном,

відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута

арбітражного керуючого ОСОБА_2, підприємницьку діяльність банкрута завершено.

Прокуратура Печерського району м.

Києва, не погоджуючись з прийняттям судом такого рішення по справі, звернулась

до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому

просить скасувати оскаржувану постанову та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційних вимог

заступник прокурора Печерського району м. Києва зазначає, що при прийнятті

спірного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та

процесуального права, а саме, вимоги ст.. 7 та ст.. 52 Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та

ст..ст.. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а також, ч. 4

ст.. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

підприємців”. Так, суд, порушивши провадження у даній справі, не з'ясував

доведеність неплатоспроможності боржника та його відсутності за місцем

знаходження.

Ф. О. - підприємець ОСОБА_1. надав

письмовий відзив (клопотання) на апеляційне подання заступника прокурора

Печерського району м. Києва, в якому спростовує наведені в ній доводи та

просить залишити апеляційне подання без задоволення, а спірну постанову від

19.06.2007 року - без змін.

Арбітражний керуючий - ліквідатор

ОСОБА_2 надав письмовий відзив на апеляційне подання заступника прокурора

Печерського району м. Києва, в якому спростовує наведені в ній доводи та

просить апеляційне подання відхилити, а спірну постанову від 19.06.2007 року -

без змін.

ТОВ “Бізінтергруп” письмового

відзиву на апеляційне подання заступника прокурора Печерського району м. Києва

не надало.

Ухвалою від 23.07.2007 року

Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційне подання заступника

прокурора Печерського району м. Києва до провадження та призначив його розгляд

на 10.09.2007 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського

суду від 10.09.2007 року у зв'язку з неявкою представника ініціюючого кредитора

та необхідністю витребування додаткових доказів, відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1

ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи  було відкладено на 01.10.2007 року.

Ухвалою Київського апеляційного

господарського суду від 01.10.2007 року у зв'язку з повторною неявкою

представника ініціюючого кредитора, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77

Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено

на 15.10.2007 року.

15.10.2007 року в судове засідання

в апеляційній інстанції з'явився ліквідатор. Представники ініціюючого

кредитора, прокуратури та боржника в судове засідання не з'явились.

Враховуючи те, що в матеріалах

справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового

процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційного подання,

колегія вважає можливим здійснити перевірку постанови суду першої інстанції у

даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без

участі представників ініціюючого кредитора, прокуратури та боржника.

Заслухавши пояснення ліквідатора,

розглянувши доводи апеляційного подання, письмових відзивів ліквідатора та

ініціюючого кредитора на нього, дослідивши матеріали справи, судова колегія

Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що

апеляційне подання заступника прокурора Печерського району м. Києва підлягає

задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського

процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний

господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується

правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у

процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і

додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази

приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої

інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і

обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В

апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були

предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 4-1 ГПК України,

господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження,

передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом".

Пункт 1 ст. 5 Закону України

"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом" від 14.05.1992 року № 2343-XII встановлює, що провадження у

справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним

кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Ухвалою господарського суду м.

Києва від 12.06.2007 року за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1було

порушено провадження у справі № 23/269-б про банкрутство Товариства з обмеженою

відповідальністю “Бізінтергруп”  в

порядку ст.. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом" від 19.06.1992 року № 2343-XII (далі - Закон

№ 2343).

Заява Ф. О. - підприємця ОСОБА_1

обґрунтована тим, що боржник не виконав взяті на себе за договором про надання

юридичних послуг від 03.04.2007 року № 2/4 обов'язки, в результаті чого

заборгував Ф. О. - підприємцю ОСОБА_1. 4 000,00 грн. Ініціюючий кредитор

зазначає, що боржник не знаходиться за юридичною адресою, що підтверджується

складеним актом.

Постановою господарського суду м.

Києва від 19.06.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю

“Бізінтергруп” визнано банкрутом.

За загальним правилом, як

передбачено ч. 3 ст. 6 Закону № 2343, справа про банкрутство порушується, якщо

безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше

трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені

боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,

якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст..1 Закону № 2343,

безспірні вимоги кредиторів це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші

вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими

документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів

з рахунків боржника.

Як вбачається з матеріалів справи,

03.04.2007 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уклав договір з Товариством з

обмеженою відповідальністю “Бізінтергруп” про надання юридичних послуг № 2/4

загальною вартістю 4 000,00 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

виконав свої зобов'язання за наведеним договором в повному обсязі про що

свідчить акт прийому-передачі наданих послуг від 12.04.2007 року, а ТОВ

“Бізінтергруп” надані послуги не оплатило. 17.04.2007 року сторони договору

склали акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 17.04.2007 року

борг ТОВ “Бізінтергруп” за договором № 2/4 від 03.04.2007 року складає 4 000,00

грн. 18.04.2007 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 направив на адресу

боржника претензію № 2 на суму 4 000,00 грн.

22.04.2007 року ТОВ “Бізінтергруп”

у відповіді на претензію ініціюючого кредитора зазначило, що воно визнає борг,

однак у нього відсутні грошові кошти та повідомило про припинення своєї

діяльності.

У зв'язку із несплатою ТОВ

“Бізінтергруп” боргу, 30.04.2007 року та 30.05.2007 року Фізична

особа-підприємець ОСОБА_1 направив на адресу боржника претензії № 3 та № 2

відповідно на суму 4 000,00 грн.

Таким чином, у ініціюючого

кредитора були безспірні вимоги до боржника. Разом з тим, Фізична

особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про

визнання ТОВ “Бізінтергруп” банкрутом в прядку ст.. 52 Закону № 2343.

Як визначено ст.. 52 Закону № 2343,

у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника -

юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання

боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із

законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а

також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької

діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього

боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до

боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк

з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство

відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника

банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого

кредитора за згодою останнього.

Зазначена норма закону є

спеціальною нормою у законодавстві про банкрутство, яка регламентує спрощений

порядок ведення процедури банкрутства щодо окремої групи боржників, зокрема

боржників, керівні органи яких відсутні за адресою місцезнаходження юридичної

особи.

Аналізуючи положення вказаної

статті 52 Закону № 2343, судова колегія апеляційної інстанції, звертає увагу,

що для порушення провадження про банкрутство відсутнього боржника необхідна

наявність двох ознак: фактичне припинення підприємницької діяльності та

відсутність за місцезнаходженням громадянина-підприємця - боржника або керівних

органів боржника - юридичної особи.

Матеріали справи містять оригінал

акту про відсутність юридичної особи - ТОВ “Бізінтергруп” за адресою: АДРЕСА_1,

за якою воно зареєстровано згідно довідки ЄДРПОУ та статуту. Вказаний акт

складено ініціюючим кредитором одноособово.

Судова колегія вважає за необхідне

зазначити, що для порушення провадження про банкрутство відсутнього боржника на

підставі ст.. 52 Закону № 2334 кредитор зобов'язаний надати документи, що

підтверджують наявність підстав, що дозволяють вважати боржника відсутнім,

зокрема: документи органу зв'язку про неможливість вручити боржнику

кореспонденцію; довідку податкової інспекції про ненадання звітних документів

податковим органам; докази фактичного припинення боржником своєї діяльності

(акти перевірок, довідка органу зв'язку); довідка власника приміщення, яка

підтверджує відсутність підприємства за юридичною адресою; довідка податкової

інспекції про не направлення звітності; довідка обслуговуючого банку про

тривалість відсутності руху по рахунку боржника; докази неможливості встановити

місцезнаходження громадянина-підприємця - боржника або керівних органів

боржника - юридичної особи (акти перевірок, довідки адресного бюро, довідки

органів зв'язку тощо).

Відповідно до вимог статті 17

Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців”

(далі - Закон), який набув чинності 01.07.2004 року, в Єдиному державному

реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її

місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу,

а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 18 вказаного

Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру

були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути

використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були

до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає

порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність

юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним

реєстратором (п.7 ст.19 Закону).

Виходячи з вимог частини 2 статті

34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які

відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування,

не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні

будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують відсутність боржника за

місцезнаходженням.

Як вбачається з витягу з Єдиного

державного реєстру, записів про відсутність боржника - ТОВ “Бізінтергруп” за її

місцезнаходженням, він не містить. Натомість зазначено, що боржник знаходиться

за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, ініціюючий кредитор

надав витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно

якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізінтергруп” значиться в

реєстрі та його місцезнаходження зазначено за адресою: АДРЕСА_1

Отже, Товариство з обмеженою

відповідальністю “Бізінтергруп” не виключено з реєстру, запису про відсутність

боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізінтергруп” за його

місцезнаходженням, а саме за адресою: АДРЕСА_1, як того вимагає Закон України

“Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців”, у реєстрі

немає, відтак, немає підтвердження відсутності боржника за місцезнаходженням.

Акт про відсутність юридичної особи

- ТОВ “Бізінтергруп” за адресою: АДРЕСА_1, за якою воно зареєстровано згідно

довідки ЄДРПОУ та статуту, складений ініціюючим кредитором одноособово, не є

належним та допустимим доказом в розумінні ст.. 34 ГПК України відсутності

боржника за адресою.

Наданий ліквідатором в суді

апеляційної інстанції лист Державної податкової інспекції у Печерському районі

м. Києва від 04.10.2007 року № 30116/10/29-3 в якому повідомляється, що ТОВ

“Бізінтергруп” останній звіт подало у квітні 2007 року не може бути прийнятий

до уваги судовою колегією, оскільки він наданий після прийняття спірної

постанови без обґрунтування причин неможливості подачі до суду першої

інстанції, а, згідно ст.. 101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом,

якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з

причин, що не залежали від нього.

Крім того, згідно ст.. 52 Закону №

2343, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути

подана кредитором у разі ненадання боржником податкових декларацій та

документів бухгалтерської звітності до органів державної податкової служби

протягом року. Таким чином, лист Державної податкової інспекції у Печерському

районі м. Києва від 04.10.2007 року № 30116/10/29-3 тне є належним та

допустимим доказом на підтвердження відсутності боржника.

За таких обставин, судова колегія

апеляційної інстанції вважає, що господарський суд м. Києва не з'ясував та не

дав оцінку факту відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про

відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням відповідно до

вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців”, а тому дійшов передчасного висновку про порушення провадження у

справі про банкрутство ТОВ “Бізінтергруп” в порядку ст. 52 Закону України “Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та про

визнання його банкрутом.

Оскільки апеляційний господарський

суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і

обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, то

проаналізувавши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного

господарського суду дійшла висновку. що у господарського суду м. Києва не було

підстав для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст.. 52

Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом", у зв'язку із чим провадження у справі слід припинити,

відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Зважаючи на викладене, оскаржувана

постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам діючого законодавства та

підлягає скасуванню.

Таким чином, судова колегія

Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий

господарський суд неповно з'ясував всі обставини справи та не дав їм належну

правову оцінку. Висновки місцевого господарського суду, викладені в постанові,

не відповідають обставинам справи. Крім того, господарським судом м. Києва

порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для

скасування постанови по справі.

На підставі викладеного, керуючись

ст.. ст.. 1, 5, 6, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 80, 101 - 105 ГПК України,

Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне подання заступника

прокурора Печерського району м. Києвазадовольнити повністю.

Постанову господарського суду м.

Києва від 19.06.2007 року у справі № 23/269-б за заявою Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю

“Бізінтергруп” про визнання банкрутом скасувати.

Провадження у справі № 23/269-б

припинити.

Справу № 23/269-б повернути до

господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого

господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з

дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                       

 Судді                                                                                         

 17.10.07 (відправлено)