Рішення

від 07.08.2022 по справі 177/149/22

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/149/22

Провадження № 2/177/330/22

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

08 серпня 2022 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Строгової Г. Г.

за участі

секретаря судового засідання Короновської Д. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка відповідно до Закону прийняла спадщину після свого чоловіка, та батька позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але юридично спадкові права за життя мати не оформила.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, що складається з земельної ділянки площею 6,48 га, сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1221884700:05:001:0081, що була надана останньому для ведення селянського (фермерського) господарств, на підставі рішення Криворізької районної ради народних депутатів ХІІІ сесії ХХІ скликання Криворізького району Дніпропетровської області від 02 жовтня 1992 року, у довічне успадковане володіння, яка розташована на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та відведена в натурі (на місцевості) та майновий пай у СФГ «НАДІЯ» , засновником якого був його батько.

При звернені позивача до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , йому постановою від 29.11.2021 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що заявлена спадкова земельна ділянка та майно селянського (фермерського) господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) юридично на ім`я його матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оформлені належним чином за її життя, оскільки не було сформовано статутний капітал фермерського господарства.

Вказує, що статут СФГ «НАДІЯ» після смерті батька було втрачено.

Також, зазначає, що він є єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину у вигляді права засновника цілісного майнового комплексу СФГ «НАДІЯ» з зазначеною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 6,48 га, що була надана його батьку для ведення селянського (фермерського) господарства у право довічного успадкованого володіння землею та продовжує користуватися даною земельною ділянкою, однак вказані вище обставини перешкоджають йому оформити спадкові права, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Просить суд встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається із права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 6,48 га, кадастровий номер 1221884700:05:001:0081 для ведення фермерського господарства на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, відповідно до Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого 18 листопада 1992 року за № 359 та права власності в розмірі 100% частки цілісного майнового комплексу селянського (фермерського) господарства «Надія», в порядку спадкування за законом; визнати за ним право довічного успадковуваного володіння вказаною земельною ділянкою, та право власності на 100% частки цілісного майнового комплексу селянського (фермерського) господарства «Надія» після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом.

Ухвалою судді від 26 січня 2022 року позовна заява прийнята судом до розгляду та за заявою позивача в порядку підготовки справи до судового розгляду з Шостої криворізької державної нотаріальної контори, з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Криворізької районної державної адміністрації, витребувані докази на підтвердження викладених в позові обставин (а.с. 32-33).

Ухвалою судді 06 квітня 2022 року, за клопотанням позивача, з Державної податкової служби у Дніпропетровській області, витребувані відомості необхідні для повного та об`єктивного розгляду справи по суті.

19 липня 2022 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 109).

В судове засідання позивач та його представник ОСОБА_5 не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, заявлені вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні (а.с. 112).

Представник відповідача - Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений у встановленому законом порядку (а.с. 104,110).

Зі згоди представника позивача, яка не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку наданим суду доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних законних підстав.

Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що набрав чинності з 01.01.2004 року, до спадщини, яка відкрилася до 01.01.2004 року і яка не була прийнята ніким із спадкоємців, застосовуються положення ЦК України в редакції 2003 року.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 року застосовується чинне на той час законодавство.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина що складається, в тому числі, з земельної ділянки площею 6,48 га, сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1221884700:05:001:0081, що була надана останньому для ведення селянського (фермерського) господарств, на підставі рішення Криворізької районної ради народних депутатів ХІІІ сесії ХХІ скликання Криворізького району Дніпропетровської області від 02 жовтня 1992 року /(а.с. 18), у довічне успадковане володіння, яка розташована на території Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та відведена в натурі (на місцевості) згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого за № 359 від 18.11.1992 року (а.с. 14-17) та майновий пай у СФГ «НАДІЯ», засновником якого був ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР в редакції 1963 року спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

ОСОБА_3 за життя розпорядження своїм майном на випадок смерті не здійснив, що вбачається з копії спадкової справи № 259/2003 заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 73-83), що також підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові справи) № 68629914 від 21.02.2022 (а.с. 74).

Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дружина ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с. 79), яка 07 липня 2003 року, звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщин та син померлого ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 13), який 07 липня 2003 року звернувся до нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті батька на користь матері ОСОБА_2 , що підтверджується копією спадкової справи № 259/2003 заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 76-83).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України, в редакції 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Як видно з довідки Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 02.02.2011 року ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним проживала та була зареєстрована його дружина ОСОБА_2 (а.с. 80).

Отже, оскільки ОСОБА_2 постійно проживала та була зареєстрована разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вона відповідно до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 11).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно, яке вона фактично прийняла після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , але юридично її не оформила.

Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно до ч.1, ч.2. ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

За життя ОСОБА_2 розпорядження з приводу нерухомого майна не здійснила, що підтверджується копією спадкової справи № 28/2021 заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 39-67) та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 63316311 від 27.01.2021 (а.с. 44).

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як встановлено в судовому засіданні та видно з довідки Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 23.12.2020 ОСОБА_2 дійсно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею за вказаною адресою був зареєстрований її син ОСОБА_1 - позивач по справі (а.с. 42).

Отже, ОСОБА_1 у відповідності ч. 3 ст. 1268 ЦК України фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері, оскільки він постійно проживав та був зареєстрований разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З копії спадкової справи № 28/2021 заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся син померлої ОСОБА_1 - позивач по справі, інші особи з заявами про прийняття або відмову від спадщини не зверталися. (а.с. 39-67).

26.04.2021 державним нотаріусом Шостої криворізької держаної нотаріальної контори ОСОБА_1. - позивачу по справі, видано свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , на житловий будинок , розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 59).

При зверненні позивача до Шостої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на СФГ «НАДІЯ», або його статутний капітал, головою якого був чоловік померлої ОСОБА_7 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після смерті, якого прийняла його дружина ОСОБА_2 , але юридично не оформила своїх спадкових прав, йому постановою від 29 листопада 2021 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що заявлена спадкова земельна ділянка, цільове призначення якої для ведення фермерського господарства, форма власності - комунальна власність (відомості про право оренди відсутні), перебувала у користуванні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадщину після якого прийняла його дружина ОСОБА_2 , але юридично не оформила своїх спадкових прав , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ) на підставі державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, право на яку не було належним чином оформлено за спадкодавцем за його життя; та у зв`язку з тим, що на майно фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) відсутні документи, що посвідчують право власності на майно господарства як цілісного комплексу, або статутний капітал, оскільки він не сформований (а.с. 23).

Як зазначив позивачі в позовній заяві, і ці докази ніким та нічим не спростовані, після смерті батька ОСОБА_3 статут СФГ «НАДІЯ» було втрачено.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається що дата державної реєстрації Селянського (фермерського) господарство «НАДІЯ» зазначена 25.11.1992, дата запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу 22.01.2014, номер запису 12041760000003746, місце знаходження реєстраційної справи Криворізька районна державна адміністрація (а.с. 24).

З інформації наданої Криворізькою районною державною адміністрацією Дніпропетровської області від 01.07.2022, на виконання ухвали суду від 09.06.2022, вбачається, що враховуючи, що датою створення СФГ «НАДІЯ» є 25 листопада 1992 року, а Єдиний Державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань почав функціонувати з 01 липня 2004 року, то документи щодо створення СФГ «НАДІЯ», інформація щодо засновника та складеного капіталу вищезазначеної юридичної особи на сьогоднішній день відсутня (а.с. 106).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Також, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності на встановлено судом.

Відповідно до ст. 1218 ч.1 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст. 1225 ЦК України право гласності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

За змістом статей 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року N 561-XII (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української PCP для: ведення селянського (фермерського господарства); громадянам Української PCP, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української PCP від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність за підставі Постанови Верховної Ради України N 2201 -XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; за право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що Земельним кодексом Української PCP від 18 грудня 1990 року запроваджено нову форму володіння землею - довічне успадковуване володіння. Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їхній вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, довічного успадкованого володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з не переоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; - пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18.12.1990 року №563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадкованого володіння, на сьогодні також має законне право на таке володіння.

Згідно з ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.41 Конституції України, кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно із частинами другою, третьою статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до вимог ст.55 Земельного кодексу Української PCP від 18 грудня 1990 року, у разі смерті громадянина, який вів сільське (фермерське) господарство, право володіння земельною ділянкою передається одному зі спадкоємців. Земельний кодекс Української PCP передбачав лише одне право володіння земельною ділянкою, надане для ведення сільського (фермерського) господарства - право довічного успадковуваного володіння.

Частиною 3 ст.1296 ЦК України закріплено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян з утворенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з ціллю отримання прибутку на земельних ділянках наданих їм для ведення фермерського господарства згідно діючого законодавства.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права, грошові кошти, які передані членами фермерського господарства до його складу.

Згідно ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст.190 ЦК України майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права визнаються речовими правами.

Частиною 2 ст.407 ЦК передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може передаватися в порядку спадкування.

Відповідно до ч.2 ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися або передаватися в порядку спадкування.

Згідно роз`яснень п.22.3. Постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вбачається, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може передаватися в порядку спадкування.

Дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковувального володіння земельною ділянкою, а тому це право є дійсним.

Враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав та обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у ст.1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння, а право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.

Аналогічні висновки зазначені в правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17 про визнання права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою.

Згідно ст. 191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство» майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у гласність не заборонено законом.

Згідно ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство» Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до Закону.

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена).

Вказані висновки відповідають правовій позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, провадження № 14-63 цс 20. В пункті 43 зазначеної Постанови зазначено, що ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства, а це визнання права на цілісний майновий комплекс.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Отже, на підставі викладеного, враховуючи, що позивач є спадкоємцем засновника фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, він не відмовлявся від вступу до цього господарства, останні п`ять років сплачував податки СФГ «НАДІЯ», що підтверджується інформацією наданою Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України від 25.04.2022 (а.с. 92), тому суд вважає необхідним, з метою захисту права позивача на спадщину, що залишилась після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 293, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини, ОСОБА_2 , після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається із права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 6,48 га, кадастровий номер 1221884700:05:001:0081 для ведення фермерського господарства на території Новопільської сільської ради, Криворізького району, Дніпропетровської області, відповідно до Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого 18 листопада 1992 року за №359 та права власності в розмірі 100 % частки цілісного майнового комплексу селянського (фермерського) господарства «Надія» (код ЄДРПОУ 19429450) в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 6,48 га, кадастровий номер 1221884700:05:001:0081 для ведення фермерського господарства на території Новопільської сільської ради, Криворізького району, Дніпропетровської області, відповідно до Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого 18 листопада 1992 року за №359, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 право власності в розмірі 100 % частки цілісного майнового комплексу селянського (фермерського) господарства «Надія» (код ЄДРПОУ 19429450), в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Г.Г. Строгова