Постанова

від 17.08.2022 по справі 369/11908/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/11908/20

Провадження № 22-ц/4808/774/22

Провадження №22-ц/4808/1011/22

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л.В.

суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.,

секретаря Максимів Ю.В.

за участі представника апелянта адвоката Лиштви Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргуГромадської організації«Стоп корупції»на рішенняКоломийського міськрайонногосуду від19квітня2022 року та апеляційної скарги на додаткове рішення від 28 червня 2022 року, ухвалені в складі судді Васильковського В.В. в м. Коломиї Івано-Франківської області, в справі за позовом Громадської організації «Стоп корупції» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації,

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року Громадська організація «Стоп корупції» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист ділової репутації.

Позовні вимогимотивовано тим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 о22год 12хв наFacebook-сторінці ОСОБА_2 (https://www.facehook.com/vkrutchak),якою володієта здійснюєкористування ОСОБА_1 ,було опублікованопост,що розміщенийза посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 в якомувідповідач розповсюдивнедостовірну інформацію,яка стосуєтьсяГО «Стопкорупції».Зокрема,в публікаціївідповідач зазначав: « ОСОБА_3 написав заяву про звільнення через «політичний тиск». Неприбуткова організація «Стоп корупції» якраз активно приймала участь в даному тиску.». Вважає, що така інформація подається однобоко та лише з однією метою - сформувати в громадськості думку про недобропорядність та нечесність організації. З фрагменту: «Неприбуткова організація «Стоп корупції» якраз активно приймала участь в даному тиску» стає зрозуміло, що інформація у публікації стосується, зокрема, Громадської організації «Стоп корупції», ЄДРПОУ 39946405. «Смолій написав заяву про звільнення через «політичний тиск». Неприбуткова організація «Стоп корупції» якраз активно приймала участь в даному тиску.». У вказаному фрагменті автор вказує на нібито прийняття Громадською організацією «Стоп корупції» участі в здійсненні політичного тиску на Голову Національного Банку України ОСОБА_4 . Таким чином, автор асоціює діяльність ГО «Стоп корупції» із незаконним впливом на державного діяча, з метою примусити останнього залишити свою посаду.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, інформацію, викладену на Facebook-сторінці ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в публікації, що розміщена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 а саме: « ОСОБА_3 написав заяву про звільнення через «політичній тиск». Неприбуткова організація «Стоп корупції» якраз активно приймала участь в даному тиску.». Зобов`язати відповідача вилучити вказану інформацію та протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати зазначену інформацію.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 19 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Коломийського міськрайонного суду від 28 червня 2022 року частково задоволено заяву представника ОСОБА_1 адвоката Сидоренка П.С. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Громадської організації «Стоп корупції» на користь ОСОБА_1 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підтвердження понесених відповідачем судових витратна професійну правничу допомогу представником відповідача надано акт №12/20-04-02 здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг до Договору №12/20 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 17 липня 2020 року та до Додатку №6 від 14 квітня 2021 року до Договору №12/20 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 17 липня 2020 року, акт №12/20-09-01 здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг до Договору №12/20 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 17 липня 2020 року та до Додатку №6 від 14 квітня 2021 року до Договору №12/20 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 17 липня 2020 року, відповідно до яких вартість послуг складає 48850,00 грн. Однак, керуючись принципом справедливості, пропорційності та верховенством права, суд вважав, що розмір гонорару, визначений представником відповідача, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. А тому дійшов висновку про стягнення з позивача 20000,00 грн витрат на правову допомогу.

Громадська організація «Стоп корупції» подала апеляційні скарги на вказані судові рішення, в яких посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В апеляційній скарзі на рішення Коломийського міськрайонного суду від 19 квітня 2022 року апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно досліджено зміст публікації. В оскаржуваній публікації наявні фактичні твердження, які завдають шкоди діловій репутації Громадській організації «Стоп корупції». Однак місцевим судом це було проігноровано і невірно встановлено факт приналежності оспорюваної інформації до оціночних суджень, а також не встановлено очевидний факт завдання шкоди діловій репутації позивача внаслідок публікації такої інформації.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду мотивована тим, що позивача не було повідомлено про дату і місце розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.

Також вказує,що привинесенні оскаржуваногододаткового рішеннямісцевим судомне застосованонорми постановиКабінету МіністрівУкраїни від27квітня 2006року №590,якою затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ. А також не обґрунтовано присуджений розмір компенсації.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року задоволено клопотання представника апелянта адвоката Лиштви Ю.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У засіданні апеляційного суду представник Громадської організації «Стоп корупції» -Лиштва Ю.В. скарги підтримав, просив їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 не з`явився будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи у його відсутності не встановлено. У письмових поясненнях представник ОСОБА_1 адвокат Веремійчук К.О. зазначив,що рішенняКоломийського міськрайонногосуду від19квітня 2022року тадодаткове рішенняКоломийського міськрайонногосуду від28червня 2022року ухваленіз додержаннямнорм матеріальногоі процесуальногоправа,з повнимта об`єктивнимдослідженням усіхдоводів сторін,поданих доказів,що маютьзначення длясправи. Просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції - без змін.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга на рішення Коломийського міськрайонного суду від 19 квітня 2022 року не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга на додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду від 28 червня 2022 року підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 22 год 12 хв на Facebook-сторінці ОСОБА_2 (https://www.facebook.com/vkrutchak),було опублікованопост,що розміщенийза посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ,наступного змісту:«Смолій написавзаяву прозвільнення через«політичній тиск».Неприбуткова організація«Стоп корупції»якраз активноприймала участьв даномутиску»(а.с.37).

Обґрунтовуючи свій позов, Громадська організація «Стоп корупції» посилалися на те, що у цій публікації (пості) було поширено недостовірну інформацію про позивача, яка підлягає спростуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в поширеній публікації відповідач висловив свою суб`єктивну думку по відношенню до причин відставки публічної особи, що є його оціночним судженням та критичною оцінкою. Позивачем не доведено, що така інформація є твердженням про факти, а не оціночним судженням.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола споживачів її товарів та послуг.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

За частиною першою статті 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України, з урахуванням положень частини першої статті 91 ЦК України, фізична та юридична особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам зазначено що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

В спірному випадку, за своїм змістом висловлювання: «Смолій написав заяву про звільнення через «політичний тиск». Неприбуткова організація «Стоп корупції» якраз активно приймала участь в даному тиску.» - є власною оцінкою ОСОБА_1 отриманих ним відомостей, не містить фактичних тверджень про вчинення позивачем правопорушень та є оціночними судженнями, що правильно встановлено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, що в оскаржуваній публікації наявні фактичні твердження є безпідставними, оскільки текст публікації не містить фактичних даних, а є критичною оцінкою по відношенню до ситуації стороннього спостерігача.

Враховуючи, що спірну інформацію поширено відповідачем в контексті висловлювання своєї думки щодо суспільно політичних процесів, такі вислови слід розцінювати як судження, що допускаються в демократичному суспільстві та допускаються нормою статті 34 Конституції України щодо конституційного права на свободу думки і слова, права на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Щодо додаткового рішення місцевого суду

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої-третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Як вбачається з матеріалів справи, професійну правничу допомогу відповідачу надавало адвокатське об`єднання «Енджі Лекс», що підтверджується договором про надання професійної правничої (правової) допомоги №12/20 від 17 липня 2020 року та додатками до договору (а.с.104-105, 106, 107 т.1).

Відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг за договором про надання професійної правничої (правової) допомоги загальна вартість робіт та послуг становить 48850,00 грн, які оплачено ОСОБА_1 (а.с.108 т.1, 36-37, 59, 60 т.2).

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що як зауважує представник позивача, судом порушено його право на висловлення думки щодо самих витрат, оскільки суд не викликав його у судове засідання.

Тому усуваючи такий процесуальний недолік, апеляційним судом отримано пояснення сторони щодо клопотання про стягнення правової допомоги.

В ході розгляду даного питання апеляційним судом, представник позивача зазначав, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та обсягом наданої допомоги і неоправдано завищений.

Тому даючи оцінку наведеним обставинам, суд враховує наступне.

Як вбачається з Акту здачі приймання виконаних робіт від 29 квітня 2021 року (а.с.108 т.1), до наданих послуг адвокатом включено: опитування клієнта щодо фактичних обставин справи, вивчення позовної заяви, детальне опитування клієнта щодо фактичних обставин справи та доводів позову, пошук та аналіз правових позицій, формування правової позиції та підготовку відзиву, що в цілому склало 30400,00 грн.

Однак, на переконання суду, підготовка відзиву на позов включає в себе комплекс послуг адвоката, які включено до Акту як окремі послуги, тому з огляду на характер спору та складність справи обґрунтованою буде сума таких витрат 12000 грн (вартість послуги з підготовки відзиву).

Так само за іншим Актом від 01 вересня 2021 року (а.с.36 т.2), вказано на надання таких послуг: підготовка 3 заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, очікування ознайомлення з матеріалами справи, підготовка заперечення на відповідь на відзив та підготовка клопотання про внесення позивачем на депозит суду суми забезпечення майбутніх витрат на правову допомогу, всього на суму 18450,00 грн.

Однак, зважаючи на зміст та обсяг процесуальних дій, які спрямовані на забезпечення участі у справі, як то - тотожні клопотання процесуального характеру та виготовлення документів, які є похідними від основних послуг, обґрунтованою буде сума 3 000,00 грн.

Враховуючи наведене, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, з виходячи з вимог розумності та справедливості, колегія суддів вважає необхідним визначити розмір витрат в сумі 15000,00 грн.

При цьомуне заслуговуютьна увагудоводи апеляційноїскарги проте,що місцевийсуд незастосував нормипостанови КабінетуМіністрів Українивід 27квітня 2006року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», оскільки такі розміри установлено коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат (крім судового збору) і вони компенсуються за рахунок держави.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З оглядуна викладеневище,колегія суддіввважає,що апеляційнускаргу нарішення Коломийського міськрайонногосуду від19квітня2022року необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без змін.

Апеляційну скаргу Громадської організації «Стоп корупції» на додаткове рішення необхідно задоволити частково. Додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду від 28червня2022 року змінити, зменшивши розмір витрат на правову допомогу до 15000,00 грн.

Керуючись статтями 374, 375,376, 381 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Громадської організації «Стоп корупції» залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонногосуду від19квітня2022 року без змін.

Апеляційну скаргу Громадської організації «Стоп корупції» на додаткове рішення задоволити частково.

Додаткове рішення Коломийського міськрайонного суду від 28червня2022 року змінити та зменшити розмір витрат на правову допомогу у даній справі.

Стягнути з Громадської організації «Стоп корупції» на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текстпостанови складено26 серпня 2022 року.

Суддя-доповідач Л.В. Василишин

Судді: І.О. Максюта

В.Д. Фединяк