Рішення

від 24.08.2022 по справі 903/400/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 серпня 2022 року Справа № 903/400/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Грачука В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/400/22

за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Русь, с. Мирне, Луцького району, Волинської області

до Фермерського господарства Західний Буг Юнака Сергія Петровича, м. Володимир

про стягнення 712 335 грн.

за участю представників:

від позивача: Давидюк М.В. - адвокат (довіреність №152 від 06.06.2022),

від відповідача: Кушнірук А.В. адвокат (ордер серії АС №1040025 від 20.06.2022),

в с т а н о в и в:

10.06.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №68 від 08.06.2022 Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Русь, в якій позивач просить стягнути з Фермерського господарства Західний Буг Юнака Сергія Петровича 712 335 грн., з них: 547950 грн. заборгованості за переданий на підставі договору купівлі-продажу П №0409/300701 від 04.09.2020 товар, 164385 грн. штрафу

Ухвалою суду від 13.06.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.07.2022 на 10:00 год.; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із врахуванням вимог ст. 165 ГПК України до 04.07.2022.

В судовому засіданні 06.07.2022 представник відповідача повідомив суд, що відзив на позовну заяву було надіслано до суду та позивачу засобами поштового зв`язку 04.07.2022, просив оголосити перерву в судовому засіданні для надання можливості позивачу отримати відзив на позов та надати можливість подати заперечення, в разі їх наявності.

Станом на день проведення підготовчого засідання, відзив на позов до суду не надходив.

В судовому засіданні 06.07.2022 представник позивача повідомив, що відзиву на позовну заяву не отримував.

В судовому засіданні 06.07.2022 було оголошено перерву до 13.07.2022 до 16:00 для ознайомлення з відзивом на позов.

06.07.2022 на адресу суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву від 04.07.2022, в якому відповідач зазначає, що частково визнає позовні вимоги в межах наявної суми основного боргу станом на момент подання відзиву; просить суд відмовити в задоволенні позову в частині безпідставно пред`явлених штрафних санкцій; у разі задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій - зменшити суму штрафу до суми, яка дорівнюватиме 10% від суми нарахованого позивачем штрафу; здійснити справедливий розподіл судових витрат у зв`язку з частковим визнанням позовних вимог.

07.07.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив б/н та дати, в якій позивач просить відмовити в задоволенні вимог відповідача в повному обсязі.

В судовому засіданні 13.07.2022 представники позивача та відповідача висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 13.07.2022 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.08.2020.

В судовому засіданні 10.08.2022 представник відповідача просив розгляд справи відкласти, надавши сторонам можливість мирного врегулювання спору.

Представник позивача заперечував проти відкладення розгляду справи, посилаючись на відсутність у позивача наміру добровільного врегулювання спору з відповідачем.

Також 10.08.2022 представник відповідача на підставі ст.267 Цивільного кодексу України подав заяву про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення штрафу, яка прийнята судом, оскільки подана до прийняття судом рішення.

З 10.08.2022 до 25.08.2022 в судовому засіданні було оголошено перерву.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 547950 грн. заборгованості обгрунтована і підлягає до задоволення з огляду на наступне.

04.09.2020 між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Русь як продавцем і Фермерським господарством Західний Буг Юнака Сергія Петровича як покупцем було укладено договір купівлі -продажу №0409/300701.

Згідно з п.1.1. договору продавець в порядку та на умовах цього договору зобов`язався продати у власність покупця засоби захисту рослин, насіння, мінеральні добрива, зернові та олійні культури, дизпаливо, мікродобрива, інший товар зазначений у накладних та/або специфікаціях до цього договору.

Пунктом 3.5. договору передбачено обов`язок покупця проводити оплату кожної партії товару в термін, зазначений у специфікації до цього договору.

Згідно з п.9.1. договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021, в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

15.09.2020 сторонами підписано специфікацію №34, в якій узгоджено найменування товару, одиницю товару, кількість, ціну, проте строк оплати товару не узгоджено.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу зерно пшениці на загальну суму 547 950 грн., що підтверджується копією видаткової накладної №34 від 15.09.2020.

Проте, отримавши товар, відповідач його не оплатив.

За приписами ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також ч. 1 ст. 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як передбачено частинами 1, 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ні договором купівлі продажу №0409/300701 від 04.09.2020, ні специфікацією №34 від 15.09.2020 від 03.01.2017 не було передбачено конкретного строку (терміну) виконання відповідачем зобов`язання з оплати.

Листом №26 від 26.05.2022 позивач просив відповідача оплатити товар у 7 денний строк та попередив, що у випадку неоплати застосує відповідальність у формі штрафу.

Факт надіслання листа №26 від 26.05.2022 відповідачу підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 28.05.2022, копією накладної «Укрпошти» від 28.05.2022.

Відповідач отримав листа №26 від 26.05.2022 30.05.2022, що підтверджується відстеженням сайту «Укрпошти», однак вартості переданого йому товару не перерахував.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.1.7. постанови №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Враховуючи отримання відповідачем вимоги про оплату 30.05.2022, враховуючи приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, у відповідача настав строк для оплати вартості товару з моменту отримання вимоги і тривав до 06.06.2022 включно.

Проте, відповідач до 06.06.2022 включно не оплатив вартості переданого йому товару, що спричинило звернення позивача з позовом до суду.

Оскільки відповідач не оплатив вартості переданого йому на підставі договору купівлі продажу №№0409/300701 від 04.09.2020 товару, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 547950 грн. заборгованості.

Щодо стягнення штрафу.

У відповідності із ст.ст.610,611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п.п. 7.3.1. п.7.3. договору у випадку прострочення строків/термінів оплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцю вартість товару з врахуванням індексу інфляції, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, а також штраф в розмірі 30% від суми простроченої заборгованості. Продавець має право самостійно визначити, які саме з вказаних в цьому пункті санкцій можуть бути застосовані до покупця.

На підставі п.п. 7.3.1. п.7.3. договору позивач нарахував і заявив до стягнення з відповідача 164385 грн. штрафу за порушення строку оплати товару, виходячи з розрахунку: 547950 грн. х 30% = 164 385 грн.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача, в якому відповідач заявив про застосування спеціальної річної позовної давності до вимоги про стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв`язку із спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (частина 4 статті 267 ЦК України).

На вимоги про стягнення штрафу поширюється спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Враховуючи факт надіслання вимоги про оплату та її отримання відповідачем, зважаючи на приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, про неоплату вартості товару позивач дізнався 07.06.2022, коли сплив строк для оплати.

З позовною заявою до суду про стягнення з відповідача штрафу позивач звернувся 10.06.2022.

Враховуючи приписи ст.258 Цивільного кодексу України, позивач не пропустив строку позовної давності для стягнення штрафу, а тому відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності до цієї вимоги.

Та обставина, на яку посилається відповідач у відзиві - закінчення строку дії договору не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язання, встановленої договором сплата штрафу.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У відзив на позовну заяву від 04.07.2022 відповідач просить у разі задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій - зменшити суму штрафу до суми, яка дорівнюватиме 10% від суми нарахованого позивачем штрафу.

Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

В постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №922/1608/19 викладена правова позиція про те, що зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Період прострочення відповідачем оплати товару є незначним ( лише більше 2 ох місяців), доказів заподіяння збитків позивачу простроченням оплати не подано, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу підлягає до задоволення частково.

Враховуючи наведені обставини, на думку суду, є підстави для зменшення заявленого позивачем штрафу в розмірі 164385 грн. на 50% та стягнення його в розмірі 82192,50 грн., виходячи з розрахунку:164385 грн. х 50% = 82192,50 грн.

Зменшуючи розмір заявленого до стягнення штрафу, судом також враховано, що основною метою інституту неустойки є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, однак, остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З урахуванням конкретних обставин в їх сукупності, зменшення розміру штрафу на 50%, на думку суду, є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

У зв`язку із зменшенням судом розміру заявленого до стягнення 164385 грн. штрафу на 50% в позові про стягнення 82192,50 грн. штрафу (184385 82192,50) слід відмовити.

Судові витрати.

Звертаючись з позовом до суду, позивач сплатив 10685,03 грн. судового збору, що підтверджується копією платіжного доручення №2050 від 08.06.2022.

Відповідно до ст.129 ГПК України у випадку часткового задоволення позову витрати позивача, пов`язані з оплатою судового збору, покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Проте, як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.4.3. постанови №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» у разі, коли господарський суд на підставі п.3 ст.83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

У зв`язку з цим судові витрати у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Західний Буг Юнака Сергія Петровича, (44700, Волинська область, м. Володими, вул. Ганни Жежко, 9, ЄДРПОУ 36932997) на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Русь (45711, Волинська область, Луцький район, с. Мирне, ЄДРПОУ 03735386)

- 547950 грн заборгованості;

- 82192 грн. 50 коп. штрафу;

- 10685 грн. 03 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. У задоволенні позову про стягнення 82192 грн. 50 коп. штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 26.08.2022

Суддя І. О. Якушева