Рішення

від 18.08.2022 по справі 906/527/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/527/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Козир В.К. - довіреність №007-2-0122 від 31.12.2021;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"

до Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

про стягнення 9635,34 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" звернулось з позовом до суду про стягнення з Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 9635,34 грн основного боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зсилається на невиконання відповідачем умов договору на постачання електричної енергії №2 від 10.12.2021.

Ухвалою від 26.07.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 19.08.2022.

15.08.2022 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання №163 від 09.08.22, згідно якого останній вказав, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача та його представника (а.с. 44).

Згідно зі ст.191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення, у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Судом встановлено, що представник відповідача не обмежений на вчинення вказаної процесуальної дії, його дії не суперечать інтересам особи, яку він представляє. Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

17.08.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 17.08.2022, згідно якого останній просить суд закрити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача сплаченого судового збору в розмірі 2481,00 грн. Позовні вимоги щодо стягнення основного боргу задовольнити.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. Клопотання б/н від 17.08.2022 про закриття провадження у справі просив залишити без розгляду.

Враховуючи, що відповідач позов визнав, а явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає, що неявка останнього не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон), Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу) (постанова НКРЕКП від 30.06.2020 № 1248) Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут".

У відповідності до статтей 3, 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", ринок електричної енергії функціонує на конкурентних засадах, крім діяльності суб`єктів природних монополій, з обмеженнями, встановленими цим Законом.

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу (п.7).

Порядок укладення договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії визначено розділом II Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 14 березня 2018 № 312 та розділом 11.3 Кодексу систем розподілу (далі - КСР), що затверджений постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 № 310.

Пунктом 2.1.2. ПРРЕЕ зазначено, що Оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок. Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно ПРРЕЕ, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку електричної енергії.

10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (далі позивач, постачальник) та Житомирською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - відповідач, споживач) укладено договір на постачання електричної енергії №2 (далі - Договір (а.с. 12-21)).

Відповідно до п. 1.1. Договору, останній встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник).

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.201 №312 (далі ПРРЕЕ) та постанови "Про затвердження Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії, від 26.06.2020 №1219 (п. 1.2. Договору).

Позивач вказав, що на виконання умов вищевказаного Договору, за весь період дії останнього, поставив відповідачу електричну енергію вартістю 223860,76 грн, однак відповідач у повному обсязі розрахунок не здійснив, заборгувавши 9635,34 грн.

Не проведення відповідачем у повному обсязі розрахунків стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зсилається на п.5 ч.2 ст. 16, ст. ст. 526. 530, 610, 625, 602, 714 ЦК України, ч.2 ст.20 ГК України.

Відповідач, згідно заяв від 31.05.2021, позовні вимоги визнав (а.с. 44).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами виникли на підставі Договору на постачання електричної енергії №2 від 10.12.2021.

Відповідно до п. 3.1 Договору, постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно пункту 4.1. Договору для забезпечення безперервного надання послу і з постачання електричної енергії споживачу, постачальник зобов`язується здійснювати своєчасні) закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечить задоволення попит на споживання електричної енергії споживачем.

Відповідно до п. 5.5. Договору, розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 192 ЦЕ України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, матеріали справи містять Акт №ЖТЗ81017508 приймання передачі електричної енергії до договору на постачання електричної енергії від 02.12.2021 №2, згідно якого сторони визначили, що постачальник передав, а споживач прийняв у грудні 2021 електричну енергію обсягом 8970кВт.год. на загальну суму 40348,76 грн (а.с. 24).

При цьому з підписаного сторонами Акту звірки (а.с. 25) вбачається, що станом на 12.04.2022, за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 9635,34 грн.

Також зазначену заборгованість відповідач визнав згідно листа №58 від 18.02.2022 (а.с.26), однак на дату звернення до суду не сплатив.

Надаючи правову оцінку вказаному акту звірки, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки м о ж е в в а ж а т и с я доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

З огляду на викладене, суд вважає, що в сукупності з таким первинним документом як Акт №ЖТЗ81017508 приймання передачі електричної енергії до договору на постачання електричної енергії від 02.12.2021 №2 та лист від 18.02.2022 №58 про визнання позову відповідачем, підписаний сторонами Акт звірки розрахунків є додатковим доказом існування заборгованості у розмірі 9635,34 грн станом на 12.04.2022.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що доказів погашення основного боргу в заявленому розмірі станом на день розгляду справи відповідач не надав, при цьому суму боргу визнав (а.с. 44), позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача 9635,34 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі, судом взято до уваги приписи ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", згідно яких, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, в и з н а н н я позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За вказаного, 50% судового збору від сплаченого при поданні позову, а саме 1240,50грн, підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 191, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" до Житомирської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів задовольнити.

2. Стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (10007, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Коростишівська, 54, ід. код 00698207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10003, Житомирська обл., м. Житомир, Перемоги майдан, буд. 10, ід. код 39577504) 9635,34 грн заборгованості.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.08.22

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- до справи;

2,3 - сторонам (рек.)