Рішення

від 25.08.2022 по справі 921/161/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2022 Справа № 921/161/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, м. Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів

про стягнення 99 394,75 грн

за участю представників: не викликалися

Обставини розгляду справи.

04.04.2022 на розгляд Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, м. Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів про стягнення 99 394,75 грн.

Ухвалою від 12.05.2022 Господарський суд Тернопільської передав позовну заяву за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою від 27.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань. Ухвалою суду від 27.06.2022, зокрема, було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на електронну поштову адресу відповідача: nadya.skrypka@ukr.net.

Отже, суд вважає відповідача таким, що повідомлений про відкриття провадження у даній справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 09.04.2020 було укладено договір №74 про закупівлю товарів, на виконання умов якого позивач здійснив передоплату за поставку товару у вигляді талонів на паливо (бензин та дизельне паливо). Однак, позивачу в отриманні товару на загальну суму 69 262,80 грн було відмовлено. Таким чином, відповідач поставку товару на загальну суму 69 262,80 грн не здійснив, сплачену позивачем суму коштів у розмірі 69 262,80 грн не повернув. Відтак, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 69 262,80 грн, 25 283,55 грн пені, 4 848,40 грн штрафу та судові витрати.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

09.04.2020 між Технічним коледжем Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (постачальник) було укладено договір №74 про закупівлю товарів та додатки до нього.

За цим договором постачальник (відповідач) брав на себе зобов`язання здійснити у 2020 році поставку покупцю товару в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід`ємною частиною договору, а покупець (позивач) - прийняти і оплатити постачальнику його вартість у строки та порядку, передбаченими цим договором.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару - Нафта і дистиляти (Бензин) код за ДК 021:2015 код 09130000-9 (п. 1.2. договору).

Згідно п. 3.1. ціна цього договору становить 88 470,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №220920/3 від 22.09.2020 та №110521/1 від 11.05.2021 відповідач передав позивачу талони (скретч-картки) на 1 500 літрів бензину А-92 та 2 500 літрів бензину А-95 загальною вартістю 88 470,00 грн.

На виконання умов договору позивач здійснив оплату в розмірі 88 470,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №409 від 25.09.2020, №318 від 25.09.2020.

Відповідно до п. 5.4. договору для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред`являє оператору АЗС скрес-картку або талон на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію скретч-картки або талону на пальне і, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, скретч-картка або талон на пальне залишаються у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості.

Після реалізації талонів шляхом фактичного отримання товару на АЗС на суму 19 207,00 грн, в подальшому при пред`явленні на АЗС переданих відповідачем талонів, представникам позивача надавалися відмови у заправці службових автомобілів.

Позивач звертався до відповідача із претензією за вих. №2/19-60 від 10.02.2021.

22.02.2021 на адресу позивача надійшла відповідь на претензію від 19.02.2021 за вих. №1251, у якій відповідач повідомляв про технічний збій у системі та вжиття заходів щодо поставки пального у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо поставки оплаченого позивачем товару, неповернення сплачених позивачем коштів, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів у розмірі 69 262,80 грн, 25 283,55 грн пені, 4 848,40 грн штрафу.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар суму 69 262,80 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим договором або затримку заміни неякісного товару чи усунення недоліків постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 25 283,55 грн, штраф в сумі 4 848,40 грн.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що такі нараховано правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 69 262,80 грн основного боргу, 25 283,55 грн пені, 4 848,40 грн штрафу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1 900,00 грн надано копії ордеру ВО №1034212 від 23.03.2022, договору про надання правничої допомоги від 29.12.2021, акту наданих послуг №1 від 29.12.2021 на суму 1 900,00 грн.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua) Стадник В.О. має право здійснювати адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва №675 від 24.02.2012, виданого Радою адвокатів Тернопільської області.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 900,00 грн є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Оскільки спір виник з вини відповідача, позов задоволено, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б (ідентифікаційний код 39046990) на користь Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, м. Тернопіль, вул. Руська, 56 (ідентифікаційний код 05408102) в особі Відокремленого структурного підрозділу «Тернопільський фаховий коледж Тернопільського технічного університету імені Івана Пулюя», м. Тернопіль, вул. Ген. М.Тарнавського, 7 (ідентифікаційний код 02549121) 69 262,80 грн основного боргу, 25 283,55 грн пені, 4 848,40 грн штрафу, 2 481,00 грн судового збору, 1 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 26.08.2022.

Суддя Мазовіта А.Б.