Рішення

від 17.08.2022 по справі 363/157/20

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.08.2022 Справа № 363/157/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря - Тищенко К.В.,

представника позивача Микитчик Д.Д.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське Автотранспортне Підприємство» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Димерське Автотранспортне Підприємство» звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 06.11.2018 року ОСОБА_1 наказом № 45 - К від 06.11.2018 року була прийнята на роботу в ТОВ «Димерське АТП», на посаду касир - оператор АЗС. На виконання наказу директора ТОВ «Димерське АТП» Грицаєнка Р.І. від 15 березня 2019 року № 15 «Про проведення службового розслідування» комісією, в зв`язку з відсутністю на роботі відповідача проводилося дослідження залишку пального в цистерні на території Пірнівської автоколони ТОВ «Димерське АТП». В ході роботи комісією виявлено розбіжності у фактичних показниках лічильника та звітах. Даним наказом було призначено провести службове розслідування в термін з 14.03.2019 року по 18.03.2019 року та було відсторонено відповідача від виконання службових обов`язків. Під час проведеної 15.03.2019 року інвентаризації підзвітних відповідачеві товарно-матеріальних цінностей було виявлено недостачу пального в цистерні на території Пірнівської автоколони в розмірі 1500 л на суму 33 300,00 грн. Зазначену шкоду відповідач добровільно відшкодувати не погоджується. Відповідач повинен нести повну матеріальну відповідальність перед ТОВ «Димерське АТП» за нестачу пального як працівник, з яким було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Представник позивача зазначив, що нестача пального виникла у зв`язку з недбалими діями відповідача, яка не забезпечила її збереження. У період з 06.11.2018 року по 18.03.2019 року відповідач приймала під особисту матеріальну відповідальність матеріальні цінності обумовлені договором матеріальної відповідальності для здійснення касових операцій, а також інших цінностей переданих для приймання, зберігання та видачі паливо-мастильних матеріалів водіям підприємства, нестачу яких виявлено під час інвентаризації 15.03.2019 року. Відповідач була ознайомлена із наказом про її проведення від 15.03.2019 року № 14, про що свідчить її підпис на цьому наказі та була безпосередньо присутня під час її проведення. На підставі викладеного представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 33300, 00 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102, 00 грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 31.01.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання по даній справі.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області суду від 09.06.2020 року провадження по справі було зупинено до розгляду та вирішення по суті цивільної справи № 363/1719/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське Автотранспортне Підприємство» про часткове скасування наказу при укладанні трудового договору.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07.12.2020 року поновлено провадження у даній справі.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16.06.2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримувала та просила їх задовольнити із викладених у позові підстав та наданих у судових засіданнях пояснень.

Відповідач таїї представнику судовомузасіданні щодозаявлених вимогзаперечували тапросили відмовитиу задоволенніпозову уповному обсязі.Крім того,представником відповідачадо судубуло подановідзив напозовну заяву,в якомузазначив,що твердженняпозивача невідповідають дійсності,а самевідповідач працювалау позивачана посадікасира-квиткового.Позивачем беззгоди відповідачапокладено наостанню обов`язкиоператора АЗС.06.11.2018року відповідачемпідписано договірпро матеріальнувідповідальність.Предметом договоруне визначено,що відповідачє відповідальноюособою самеза збереженняпального.Крім того,відповідач неприймалася нароботу якоператор АЗСта неповинна виконуватиобов`язки оператораАЗС. Жоднихматеріальних цінностей,а такожпаливно-мастильнихматеріалів відповідачна зберіганняне приймала,будь-якідокази прийому-передачі таких цінностей відсутні, інвентаризаційний опис від 05.11.2018 року не є належним доказом, який би підтверджував факт-прийняття паливно-мастильних матеріалів на відповідальне зберігання. Склад комісії в наказі від 15.03.2019 року № 15 відрізняються від складу, що зазначений в наказі № 13 від 14.03.2019 року. Інвентаризаційний опис від 15.03.2019 року не є належним та допустимим доказом замірів та наявності пального в цистерні. Крім того, в інвентаризаційному описі від 15.03.2019 року зазначено склад членів комісії, що не відповідає складу який зазначений в наказі № 13 від 14.03.2019 року. Зазначені розбіжності на документах дають підстави вважати такі докази як такими, що не є належними та допустимими. В матеріалах справи відсутні докази проведення будь-яких замірів пального в цистерні, відсутні докази придбання та наявність взагалі пального в цистерні. У позивача відсутні належні засоби вимірювальної техніки за допомогою яких можливо виконати заміри наявного дизельного пального в цистерні. Позивач отримував дизельне паливо раз в місяць та вимірювання дизельного пального не здійснювалося, як і не здійснював належного обліку дизельного палива. Не складав товарний балансовий звіт щодо наявного дизельного пального та на підприємстві відсутня відповідальна особа за прийняття дизельного та інших нафтопродуктів. Позивачем не надано доказів якими все ж таки винними діями відповідача завдано шкоду підприємству, не надано доказів порушення працівником обов`язків за трудовим договором і наявність причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і шкодою, яка настала (пояснень працівника, актів і доповідних записок службових осіб, матеріалів службових перевірок, наказу за результатами перевірки даного випадку, висновків компетентних органів або експертизи про допущені порушення і причини шкоди). Позивачем не вживалося жодних заходів для з`ясування причин нестачі пального, не надано доказів створення ним умов для забезпечення повного збереження пального. На підставі викладеного просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В свою чергу представником позивача було подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що у період з 06.11.2018 року по 18.03.2019 року відповідач будучи матеріально відповідальною особою приймала під особисту матеріальну відповідальність матеріальні цінності обумовлені договором матеріальної відповідальності для здійснення збереження майна та інших цінностей переданих для приймання, зберігання та видачі паливо-мастильних матеріалів водіям підприємства. Фактом прийняття паливо-мастильних матеріалів на відповідальне зберігання, крім інвентаризаційного опису від 05.11.2018 року є також прийняття від постачальника дизпалива згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, засвідчених власним підписом відповідача. Крім того, відповідач подавала до бухгалтерії підприємства звіт про рух та видачу ПММ та звіт про рух ПММ за кожен місяць 2018-2019 року, з яких вбачається, що дизпаливо знаходилося в наявності в повному обсязі відповідно до отриманих позивачем накладних постачальника дизпалива. Для проведення замірів пального в цистерні відповідачем використовувався метиршток та таблиця вимірювання, який був прийняти на облік на відповідального зі зберігання начальника автомобільної колони Прокопенко А.М. та ОСОБА_3 та використовувався в своїй роботі відповідачем. Доказом придбання пального та його прийому є прибуткові накладні, товарно-транспортні накладні та видаткові накладні підписані відповідачем. Позивач в своїй діяльності використовує дизпаливо тільки для власних потреб. Згідно облікової політики підприємства для обліку паливо-мастильних матеріалів прийом здійснюється на підставі прибуткових накладних в яких вказано кількість та ціну прийнятого дизпалива, видача дизпалива здійснюється на підставі видачі ПММ, яка підписується водієм підприємства про отримання дизпалива та відповідачем за підсумковими даними. Товарно-балансовий звіт щодо наявного дизельного пального, як зазначає відповідач це є реєстр про рух ПММ за місяць та звіт про рух та видачу ПММ, що також обумовлено обліковою політикою підприємства, підписаний відповідачем. Матеріально-відповідальною особою за прийняття дизпалива є відповідач, яка згідно наказу підприємства прийнята на роботу на посаду касира-оператора АЗС та укладеного між сторонами договору про матеріальну відповідальність. Відповідач повинна нести повну матеріальну відповідальність перед позивачем за нестачу пального, як працівник, з яким було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Нестача пального виникла у зв`язку із недбалими діями відповідача, яка не забезпечила її збереження.

Крім того, представником відповідача до суду було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що з наданих позивачем доказів не зрозуміло, яким чином розраховувався розмір завданої шкоди. В матеріалах справи міститься інвентаризаційний опис на 05 листопада 2018 року відповідно до якого відповідач прийняла нібито дизпаливо кількістю 16 839,000 л. (ціна 24,12 грн.). Відповідно до інвентаризації матеріалів на складі № 11 від 06.11.2018 року відповідач нібито прийняла дизпалива кількістю 16 839,000 л. (ціна 24,12 грн.) До відповіді на відзив позивач надає товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № БОГ-2018/02 від 29.11.2018 року та накладну № 983 від 29.11.2018 року відповідно до яких відповідач отримала дизпалива в кількості 16 100,00 л. (ціна з ПДВ 25,50). В цілому за листопада 2018 року відповідач отримала 32939,00 л. дизпалива. Позивач надає звіт про рух та видачу ПММ за листопад 2018 року відповідно до якого: залишок дизпалива на 01.11.2018 становить 19 349 л.; прихід дизпалива становить 16 100 л.; розхід дизпалива становить 14 847 л.; залишок дизпалива на 30.11.2018 становить 20 602 л., проте відповідач стверджує, що зазначений звіт вона не підписувала. Також позивач надає реєстр про рух ПММ за місяць з 01 по 30 листопада 2018 року в якому зазначається вже інша кількість дизпалива в розмірі 16 100 л., розхід дизпалива зазначається в розмірі 14 847 л. (різниця залишку дизпалива становить 1 253 л.) На підтвердження видачі дизпалива позивач надає відомості видачі ПММ. На підтвердження нестачі пального позивачем надано інвентаризаційний опис на 15 березня 2019 року відповідно до якого фактична наявність дизпалива становить - 10 725,0 л. (Ціна 18,50). Відповідно до інвентаризації матеріалів на складі № 3 від 15 березня 2019 року кількість за обліком дизпалива становить 12 225,0 л., фактична кількості дизпалива 10 725,0 л., за ціною 18,50 грн. Незрозуміло, як на обліку у позивача залишилось 12 225,0 л. дизпалива, а не 20 602 л. чи 1 253 л. та чому ціна за літр палива становила 18,50 грн. Незрозуміло чому в нестачу дизпалива позивачем враховано ПДВ (20%) в розмірі 5 550,00 грн. Вважає, що розмір завданої нібито шкоди є необґрунтованим.

Представником позивача у відповідь на заперечення представника відповідача до суду подано письмові пояснення, в яких зазначила, що звіт про рух та видачу ПММ за листопад 2018 року був підписаний особисто відповідачем. Щодо відомості видачі ПММ № 91 від 05.11.2018 року, яка як помилково зазначає відповідач підписана не в період її роботи, не відповідає дійсності, оскільки дана відомість, як і всі подальші були оформлені на 4 дні, тобто у відомості про видачу дизпалива водіям № 91 зазначені такі дати -05.11.2018 р., 06.11.2018 р., 07.11.2018 р., 08.11.2018 р. Оскільки відповідач була прийнята на роботу 06.11.2018 року, а відомість ПММ закінчується датою 08.11.2018 року, тому і виходить, що відомість видачі ПММ підписана вірно, оскільки відповідач 08.11.2018 року вже підписувала його сама, як особа, що відповідальна за його ведення та відповідно отримала всі документи. Щодо питання відповідача, як на обліку у позивача залишилось 12225 л дизпалива, а не 20602 л чи 1253 л, зазначила, що 20602 л це залишок дизпалива станом на 30.11.2018 року, а 12225 л це залишок дизпалива станом на 15.03.2019 року на момент проведення інвентаризації. Вартість дизпалива за 1 літр станом на 15.03.2019 року становила 18,50 грн. без ПДВ. Оскільки позивач є платником податку на додану вартість, у вартість дизпалива обов`язково включається ПДВ 20%, а тому фактична кількість дизпалива станом на 15.03.2019 року становить 10725 л, необхідна кількість за обліком 12225 л., різниця 1500 л. (1500 л. *18,50 ціна за літр без ПДВ*20% (обов`язкове ПДВ) = 33300, 00 грн. При виявленні нестачі на підприємстві, в день її виявлення, в реєстр податкових зобов`язань по ПДВ підприємства, де виявлена нестача, включається сума нестачі з врахуванням ПДВ. При виникненні нестачі, слід нараховувати податкове зобов`язання, так як такі запаси не використані в господарській діяльності. Відтак розмір завданої шкоди є обґрунтованим.

Суд заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Згідно ст.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Судом встановлено, що відповідно до наказу (розпорядження) за № 45-к від 06.11.2018 року ОСОБА_1 з 06.11.2018 року була прийнята на посаду касира квиткового, оператор АЗС в Товариство з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство», про що було повідомлено Вишгородське ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Того ж дня, з метою збереження матеріальних цінностей автопідприємства ТОВ «Димерське АТП» в особі директора Грицаєнко Р.І. та працівника в особі оператора АЗС-касира ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Згідно п. 1.1 даного договору, працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження майна та інших цінностей переданих йому для здійснення касових операцій, а також інших цінностей переданих для приймання, зберігання та видачі паливно-мастильних матеріалів водіям підприємства, а керівництво підприємства зобов`язується створити працівнику умови необхідні для належного виконання прийнятих зобов`язань згідно цього договору. Даний договір був підписаний директором ТОВ «Димерське АТП» Грицаєнко Р.І. та матеріально-відповідальною особою (працівником) ОСОБА_1 .

Згідно інвентаризаційного опису на 05.11.2018 року товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в Пірнівській а/к на відповідальному зберіганні ОСОБА_4 , дизпаливо фактична наявність 16839, 00, ціна 24, 12, останньою було здано усі цінності перелічені в інвентарному описі, комісією перевірені і в її присутності прийняті на відповідальне зберігання. Підпис матеріально відповідальної особи ОСОБА_1 . Інвентаризація проведена на підставі наказу № 45 від 06.11.2018 року.

Відповідно до інвентаризації товарів на складі № 11 від 06.11.2018 року ТОВ «Димерське АТП», склад Пірнівська а/к, ОСОБА_4 відступила, а ОСОБА_1 отримала товар дизпаливо, кількість 16839, кількість за обліком 16839, одиниця л., ціна 24,12, сума 406083, 72, сума за обліком 406083, 72, про що свідчить її підпис.

Відповідно до службової записки складеної начальником Пірнівської а/к Прокопенко А.М. від 14.03.2019 року, вбачається, що останнім директора ТОВ «Димерське АТП» ОСОБА_5 , повідомлено про те, що 14.03.2019 року касир квитковий-оператор АЗС ОСОБА_1 не з`явилась на своє робоче місце без поважних причин. Причини не прибуття не підтверджені ні документально, ні по телефону. Пропонує притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за прогул.

З доповідної записки складеної начальником Пірнівської а/к Прокопенко А.М. директору ТОВ «Димерське АТП» Грицаєнко Р.І., вбачається, що 14.03.2019 року на підприємстві ним було виявлено наступні дисциплінарні та матеріальні порушення, а саме 14.03.2019 року до роботи не приступила та документів, які б підтверджували причини відсутності на робочому місці не надала касир квитковий оператор АЗС ОСОБА_1 . Того ж дня, ним начальником Пірнівської а/к при вимірюванні залишків пального в цистерні, було виявлено значну нестачу пального. Враховуючи вказані обставини просив директора ТОВ «Димерське АТП» Грицаєнка Р.І. провести службове розслідування та притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Наказом директора ТОВ «Димерське АТП» Грицаєнка Р.І. № 13 від 14.03.2019 року «Про проведення службового розслідування» на підставі доповідної записки від 14.03.2019 року та службової записки від 14.03.2019 року начальника Пірнівської а/к Прокопенка Андрія Миколайовича, зобов`язано провести дисциплінарній комісії ТОВ «Димерське АТП» у складі: голови комісії юрист Микитчик Д.Д., членів комісії начальник Пірнівської а/к, заступник головного бухгалтера Міняйлова В.О., службове розслідування стосовно касира квиткового-оператора АЗС ТОВ «Димерське АТП» ОСОБА_1 . Службове розслідування провести в термін з 14.03.2019 року по 18.03.2019 року. Не допускати касира квиткового-оператора АЗС ОСОБА_6 на період проведення службового розслідування до виконання своїх службових обов`язків. На період відсутності в Пірнівській а/к касира квиткового, покласти обов`язки виконання роботи касира квиткового поряд зі своїми основними обов`язками головного бухгалтера ОСОБА_7 з доплатою 10 % від окладу касира квиткового пропорційно відпрацьованому часу.

Наказом директора ТОВ «Димерське АТП» Грицаєнка Р.І. № 14 від 15.03.2019 року «Про проведення інвентаризації та передачу товарно-матеріальних цінностей» у зв`язку зі звільненням касира квиткового-оператора АЗС Пірнівської а/к ОСОБА_1 , зобов`язано провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей Пірнівської а/к. Усі товарно-матеріальні цінності, які були закріплені за касиром квитковим-оператором АЗС Пірнівської а/к ОСОБА_1 передати на період відсутності нового касира-оператора АЗС головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_7 . Передачу товарно-матеріальних цінностей здійснити 15.03.2019 року у складі комісії: голова комісії начальник Пірнівської а/к Прокопенка А.М., члени комісії заступник головного бухгалтера ОСОБА_8 , сторож ОСОБА_9 .

Наказом директора ТОВ «Димерське АТП» Грицаєнка Р.І. № 15 від 14.03.2019 року «Про проведення службового розслідування» у зв`язку із неможливістю провести службове розслідування 14.03.2019 року та в зв`язку із відсутністю на робочому місці голови дисциплінарної комісії (наказ № 13 від 14.03.2019 року «Про проведення службового розслідування») юриста Микитчик Д.Д., а також віддаленим місце знаходженням Пірнівської а/к с. Пірново внесено зміни до наказу № 13 від 14.03.2019 року «Про проведення службового розслідування», а саме у зміні складу дисциплінарної комісії ТОВ «Димерське АТП». Для проведення службового розслідування щодо розгляду фактів, викладених у доповідній начальника Пірнівської а/к Прокопенка А.М. від 14.03.2019 року, з метою об`єктивного розгляду питання утворено комісію у складі голови комісії начальник Пірнівської а/к Прокопенка А.М., членів комісії заступник головного бухгалтера Міняйлова В.М., сторож ОСОБА_9 .

Актом проведення службового розслідування від 15.03.2019 року встановлено факт недостачі пального в автозаправній цистерні в розмірі 1500, 0 л. За фактом проведеної перевірки та виявленої нестачі в розмірі 1500,0 л. винести догану ОСОБА_1 та зобов`язати сплатити матеріальні збитки понесені підприємством від діяльності вказаних операторів в сумі 33300, 00 грн. ОСОБА_1 від підпису даного акту відмовилась, про що зроблено відповідну відмітку.

Згідно інвентаризаційного опису на 15.03.2019 року товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в Пірнівській а/к на відповідальному зберіганні ОСОБА_1 дизпаливо фактична наявність 10725, 00, ціна 18, 50, здано усі цінності перелічені в інвентарному описі, комісією перевірені і прийняті на відповідальне зберігання. Підпис матеріально відповідальної особи ОСОБА_7 . Інвентаризація проведена на підставі наказу № 14 від 15.03.2019 року. ОСОБА_1 від підпису даного інвентаризаційного опису відмовилась, про що зроблено відповідну відмітку.

Відповідно до інвентаризації товарів на складі № 3 від 15.03.2019 року ТОВ «Димерське АТП», склад Пірнівська а/к, ОСОБА_1 відступила, а ОСОБА_7 отримала товар дизпаливо, кількість 10 725, кількість за обліком 12 225, одиниця л., ціна 18,50, сума 198412, 50, сума за обліком 226162, 50. Різниця - 27750,00, ПДВ 20% - 5 550, 00, разом з ПДВ 33300, 00 грн., підпис бухгалтер ОСОБА_8 . Гаркавка Т.В. від підпису відмовилась, про що зроблено відповідну відмітку.

Наказом (розпорядженням) директора ТОВ «Димерське АТП» Грицаєнка Р.І. № 15-К від 18.03.2019 року про припинення трудового договору звільнено ОСОБА_1 , касира квиткового-оператора АЗС за порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями з 18.03.2019 року із займаної посади у зв`язку із втратою довір`я з боку власника, п. 2 ст. 41 КЗпП України. ОСОБА_7 , головному бухгалтерові провести повний розрахунок із ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства. Підстави доповідна записка начальника автомобільної колони Прокопенка А.М., акти проведення інвентаризації від 15.03.2019 року.

З даним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 20.03.2019 року, про що свідчить її підпис.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21.09.2020 року, яке набрало законної сили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» про часткове скасування наказу при укладанні трудового договору було відмовлено.

Даним рішенням суду, зокрема, було встановлено про обізнаність позивача про прийняття її на посаду касира квиткового-оператора АЗС.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді (стаття 131 КЗпП України).

Згідно з пунктами 1, 2, 5 частини першої статті 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; Шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (які досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 135-1 КЗпП України).

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 29 листопада 2019 року в справі №607/1508/16-ц.

У пункті 3 та 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно ст. 130 КЗпП України неодержані підприємством, установою, організацією прибутки не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню працівником.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що з 06.11.2018 року по 18.03.2019 року відповідач будучи матеріально відповідальною особою приймала під особисту матеріальну відповідальність матеріальні цінності обумовлені договором матеріальної відповідальності для здійснення збереження майна та інших цінностей переданих для приймання, зберігання та видачі паливо-мастильних матеріалів водіям підприємства.

Фактом прийняття паливо-мастильних матеріалів на відповідальне зберігання, крім інвентаризаційного опису від 05.11.2018 року є також прийняття від постачальника дизпалива згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, засвідчених власним підписом відповідача. Крім того, відповідач подавала до бухгалтерії підприємства звіт про рух та видачу ПММ та звіт про рух ПММ за кожен місяць 2018-2019 року, де видно, що дизпаливо знаходилося в наявності в повному обсязі відповідно до отриманих позивачем накладних постачальника дизпалива.

Доказом придбання пального та його прийому є прибуткові накладні, товарно-транспортні накладні та видаткові накладні підписані відповідачем, що також не спростовано відповідачем під час розгляду справи в суді.

На виконання наказу директора ТОВ «Димерське АТП» Грицаєнка Р.І. від 15 березня 2019 року № 15 «Про проведення службового розслідування» комісією, в зв`язку з відсутністю на роботі відповідача проводилося дослідження залишку пального в цистерні на території Пірнівської автоколони ТОВ «Димерське АТП». В ході роботи комісією виявлено розбіжності у фактичних показниках лічильника та звітах. Наказом №14 від 15.03.2019 року «Про проведення службового розслідування» було призначено провести службове розслідування в термін з 14.03.2019 року по 18.03.2019 року та було відсторонено відповідача від виконання службових обов`язків.

Під час проведеної 15.03.2019 року інвентаризації підзвітних відповідачеві товарно-матеріальних цінностей було виявлено недостачу пального в цистерні на території Пірнівської автоколони в розмірі 1500л на суму 33 300,00 грн.

Відповідач була присутня під час проведення інвентаризації та ознайомлена із наказом про проведення інвентаризації від 15.03.2019 року, про що свідчить її підпис у цьому наказі. Жодних пояснень, зауважень при підписанні наказу не зазначила, а виключно відповідачем 20.03.2019 року, тобто через два дні після її вже звільнення на адресу позивача було направлено доповідну записку в якій зазначила про обставини приймання матеріальних цінностей, ще в 2018 році та обставини, які мали місце 13.03.2019 року, що не може свідчити про вжиття відповідачем заходів, щодо оспорювання виявленої недостачі пального.

Представник позивача у судовому засіданні наголошувала, що для проведення замірів пального в цистерні відповідачем використовувався метиршток та таблиця вимірювання, який був прийнятий на облік на відповідального зі зберігання начальника автомобільної колони Прокопенко A.M. та ОСОБА_3 та використовувався в своїй роботі відповідачем.

Представник відповідача, щодо зазначених доводів заперечував, та наголошував на тому, що метиршток та таблиця вимірювання були прийняті на облік на відповідального зі зберігання начальника автомобільної колони Прокопенко A.M. та Буяло В.П., а відповідачу на відповідальне зберігання не передавалися, та нею не використовувалися, а звіти відповідачем формувалися та подавалися виключно по товарно-транспортним накладним. Зазначив, що відповідач взагалі не була обізнана, щодо наявності метирштоку і таблиці вимірювання, та жодних інструктажів з вимірювання палива метиршток з відповідачем при прийнятті на роботу проведено не було.

Однак, будь-якими належними та допустимими доказами, свої доводи не підтверджує.

В той же час, під час судових засідань дані доводи були спростовані самою відповідачкою, а саме при наданні пояснень зазначила, щодо проведеного нею процесу перевірки палива в цистерні метирштоком, а також письмовими документами, а саме щомісячними звітами про використане пальне, за підписом відповідача.

Договором про повну матеріальну відповідальність, укладений між сторонами на відповідача був покладений обов`язок проведення замірів пального в цистерні.

Як встановлено, під розгляду справи в суді, позивач в своїй діяльності використовує дизпаливо тільки для власних потреб. Згідно облікової політики підприємства для обліку паливо-мастильних матеріалів прийом здійснюється на підставі прибуткових накладних в яких вказано кількість та ціну прийнятого дизпалива, видача дизпалива здійснюється на підставі відомостей видачі ПММ, в якій підписуються водіями підприємства про отримання дизпалива та відповідачем, за підсумковими даними.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка директор ТОВ «Димерське АТП» ОСОБА_5 , суду пояснив, що 14.03.2019 року йому зателефонував колишній начальник Пірнівської а/к ОСОБА_10 та повідомив, що заправник ОСОБА_1 не з`явилася з невідомих причин на робоче місце, на телефонні дзвінки не відповідала. Зазначив, що ним як директором підприємства відразу було винесено наказ про заміри пального, спеціальним приладом лінійка, якою здійснюються заміри пального в цистерні, для з`ясування того, скільки пального залишилося в цистерні, щоб заправити автоколону. Наступного дня була визначена комісія та здійснено заміри в присутності заправника АЗС ОСОБА_1 , ним була викликана автоцистерна, поставщики які привозять паливо на підприємство надали цистерну, в якій знаходяться п`ять шість ємностей, вони таруються раз на два роки, на цю цистерну надається паспорт та зазначається, скільки палива є в кожній ємності та скільки має заливатися пального в кожну ємність. Викачали з Пірнівської цистерни паливо по планочку в присутності заправника та її чоловіка, показали скільки є пального, цифри не пам`ятає, є мертвий залишок, який не викачується з цистерни, однак викачано було більше допустимої норми. ОСОБА_1 була згодна з тим, що викачали та з тим, що не вистачає. Після чого, було складено акт про виявлену недостачу пального. ОСОБА_1 при прийомі на роботу обов`язково підписувала договір про повному матеріальну відповідальність, приймала дизпаливо від поставщиків та видавала водіям, здавала кожного місяця звітність в бухгалтерію. Жодних претензій у ОСОБА_1 щодо розміру пального не було. Заміри щомісячно не проводяться, а проводяться виключно, якщо виникають якісь питання. Письмових заяв від ОСОБА_1 щодо якихось проблем в роботі не надходило. При прийнятті ОСОБА_1 на роботу проводилася інвентаризація пального, та нею під підпис приймалася. ОСОБА_1 по своїм посадовим обов`язкам, після прийняття її на роботу, зобов`язана була метирштоком замірити кількість пального та зафіксувати у відповідних документах. Постачальником привозиться пальне, в товарно-транспортній накладній зазначено кількість палива, яка підписується відповідачем. Бензовоз, який доставляє паливо, проходить тарировку раз в два роки та є опломбованим. Паливо на підприємстві зберігається в ємності, ключі від якої є виключно у заправника АЗС ОСОБА_1 . Відповідальною особою за паливо, яке знаходиться в ємності Пірнівської а/к була виключно ОСОБА_1 . Жодних заяв, щодо пошкоджень цистерни, витоку з неї палива, до нього як до директора не надходило. Доступ до цистерни у начальника колони не було, ключі від цистерни були виключно у заправника АЗС ОСОБА_1 .

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що працює головним бухгалтером в ТОВ «Димерське АТП». У 2018 році ОСОБА_1 була прийнята на роботу у ТОВ «Димерське АТП» за посаду касира оператора АЗС. При прийнятті ОСОБА_1 на роботу було проведено інвентаризацію, з нею ознайомлено та прийнято останньою. ОСОБА_1 працювала, звіти підписувала та подавала, в подальшому від начальника Пірнівської а/к Прокопенка А.М. надійшла службова записка з приводу не виходу на роботу ОСОБА_1 . Того ж дня, було проведено інвентаризацію та виявили не достачу пального. При проведенні інвентаризації було викликано спеціальну машину для здійснення замірів. Провели заміри залишків, виявили недостачу пального в цистерні та склали акт інвентаризації. ОСОБА_1 під час проведення інвентаризації та замірів була присутня, з усім погодилася, жодних пояснень не надавала. Заміри проводилися в присутності комісії, ОСОБА_1 та її представника чоловіка. Жодних претензій при прийнятті дизпалива ОСОБА_1 не висловлювала, підписувала накладні та подавала до бухгалтерії. Інвентаризація пального проводилась в кінці року та при прийомі-передачі. Дизпаливо яке поставлялося на підприємство перевірялося виключно ОСОБА_1 . Дизпаливо зберігається з цистерні, ключі від якої були виключно у ОСОБА_1 . Будь-яких службових записок від ОСОБА_1 за час її роботи, щодо виявлених нею пошкоджень в цистерні не надходило.

Свідок ОСОБА_11 , суду пояснив, що працював на посаді водія в ТОВ «Димерське АТП». ОСОБА_1 є його цивільною дружиною з 2014 року. В ТОВ «Димерське АТП» звільнилося місце касира, запропонував своїй цивільній дружині, яка погодилася та працевлаштувалася на даному підприємстві. В її обов`язки входило заправка пальним та приймання каси. Приїхавши на підприємство побачили директора та інших, які проводили перевірку. Директор йому повідомив, що в нього є відео, як начебто він вивозив пальне з підприємства. На його прохання надати відео для перегляду, було відмовлено. В його присутності проводили заміри цистерни. Ключів від цистерни у нього не було, вказав, що ключи були у його дружини. Щодо наявності ключів від цистерни у інших осіб йому не відомо. При складанні акту жодних пояснень ОСОБА_1 не надавала. Із службовими записками на ім`я директора не зверталася.

На запитання суду пояснив, що водії при заправці на автоколонці підприємства заправити палива до повного баку транспортного засобу не мають можливості, а виключно оператором зазначається на колонці літраж палива, який заливається до баку транспортного засобу, після вмикання оператором колонки.

Відтак, з наявних матеріалів справи та показань свідків встановлено, що саме винні, протиправні дії відповідача, призвели до заподіяння шкоди підприємству.

Відповідачем не спростовано долучених до справи представником позивача доказів, а саме укладений між сторонами договір про повну матеріальну відповідальність, інвентаризаційний опис товарів, які були підписані у тому числі відповідачем та прийнятий товар на відповідальне зберігання. Належність їй підпису на час вирішення спору не спростована.

Крім того, з наказами про прийняття на роботу, про проведення службового розслідування, проведеної інвентаризації, як при прийнятті на роботу, так і під час виявлення недостачі пального відповідач була ознайомлена, про що свідчить її підпис. Із будь-якими заявами, службовими записками, поясненнями до директора не зверталася, із виявленим розміром недостачі пального погодилася. Як встановлено судом, та вбачається з показань свідків, ключі від цистерни були виключно у відповідача та виключно остання мала до її доступ.

Відповідач та її представник, неодноразово клопотали перед судом про необхідність виклику та допиту в якості свідка начальника Пірнівської а/к ОСОБА_10 , однак вжиті судом заходи щодо його виклику залишилися без результативними, останній до суду не з`явився.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином з наявних у справі доказів, можна дійти висновку, що винними протиправними діями відповідача підприємству заподіяно матеріальної шкоди і відповідач має нести цивільну відповідальність по відшкодуванню шкоди.

Відтак, суду надані належні, достатні і допустимі докази про обставини заподіяння шкоди, необхідні для покладання на особу матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну працівником при виконанні трудових обов`язків.

Таким чином суд вважає, що підстави для задоволення позову в судовому засіданні доведено, а тому позовні вимоги є такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені у вигляді судового збору в розмірі 2102, 00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76- 83, 88, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське Автотранспортне Підприємство» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське Автотранспортне Підприємство» матеріальну шкоду в розмірі 33300 (тридцять три тисячі триста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ДимерськеАвтотранспортне Підприємство»понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення суду виготовлений 26 серпня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Димерське Автотранспортне Підприємство» (код ЄДРПОУ 05538738, юридична адреса: 07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Шевченка, буд. 89).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя І.Ю. Котлярова