Рішення

від 25.08.2022 по справі 371/1106/21

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.08.2022 Єдиний унікальний № 371/1106/21 провадження № 2/371/154/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2022 року м. Миронівка

ЄУН 371/1106/21

Провадження № 2/371/154/22

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Горкуші О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Миронівський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення стягнутого за виконавчим написом,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 17 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис № 2785, відповідно до якого з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» належить стягнути заборгованість у розмірі 12473,72 грн. При ознайомлені з виконавчим провадженням з?ясувалося, що за змістом виконавчого напису заборгованість виникла із відносин позивача з ТОВ ФК «Центр фінансових рішень» на підставі кредитного договору № 1761127584 від 26 квітня 2016 року.

Миронівським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 29 липня 2021 року відкрито виконавче провадження №66322531 з виконання вказаного виконавчого напису.

Вказав, що він з ТОВ «Фінпром Маркет» договорів не укладав, ніяких повідомлень про відступлення права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Фінпром Маркет» не отримував. Товариством не надано доказів на підтвердження права здійснювати факторингові операції.

Вважає, що під час вчинення виконавчого напису нотаріусом не дотримано вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», оспорюваний виконавчий напис вчинено за відсутні доказів безспірності заборгованості, на кредитному договорі, що не був посвідчений нотаріально.

Просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2785, вчинений 17 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, та стягнути з відповідача судові витрати та безпідставно стягнуті кошти в розмірі 9 575,28 гривень, а також судові витрати по справі.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 10 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області Поліщуком А.С. від 26 листопада 2021 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено, забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу.

Згідно зі статтею 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

10 грудня 2021 року відповідачу та третім особам, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, направлено копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку.

22 грудня 2021 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками вручено представнику відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке надійшло до суду 28 грудня 2021 року.

21 грудня 2021 року до суду повернуто конверт із вкладенням, що був адресований приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенку Євгену Михайловичу. Згідно даних довідки ф.20, сформованої представником відділення АТ «Укрпошта», причиною повернення відправлення являється відсутність адресата за вказаною адресою.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до положень статті 274 ЦПК України, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

06 грудня 2021 року від представника відповідача ТОВ "Фінпром Маркет" надійшла заява про визнання позовних вимоги в частині визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення судового збору в розмірі 454 гривні за подання позову і 227 гривень за подання заяви про забезпечення позову, інші позовні вимоги не визнаються.

Також від представника відповідача 6 грудня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 9575,28 грн. Зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують перерахування стягнутих з позивача коштів саме на банківські реквізити відповідача; кошти, стягнуті в рамках виконавчого провадження, неможливо вважати безпідставно набутими. Вважає, що оскільки між сторонами існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить повернути, стягнути в рамках виконавчого провадження, як заборгованість за кредитним договором, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення.

Фактичні обставини справи

17 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис № 2785, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет», за період з 13 липня 2017 року по 17 липня 2020 року, стягнуто заборгованість за кредитним договором № 1761127584 від 26 квітня 2016 року в розмірі 5239,35 грн. заборгованості за тілом кредиту, 4321,87 грн. заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами та комісією, 2862,50 грн. заборгованості за нарахованою та несплаченою пенею, 50 грн. оплати за вчинення виконавчого напису.

Стягнення заборгованості проводиться в період з 13 липня 2017 року по 17 липня 2020 року в загальному розмірі 12 473,72 грн.

Згідно даних оспорюваного виконавчого напису, право відповідача на стягнення заборгованості набутого за кредитним договором №1761127584 від 26 квітня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», виникло на підставі договору факторингу № 20/ФК від 9 липня 2020 року укладеного між ТОВ «Фінпром Маркет» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами», яка в свою чергу набула права вимоги за договором про відступлення права вимоги № 20/01/20-1/1 від 20 січня 2020 року, якому в свою чергу відступлено право вимоги ТОВ «Центр фінансових рішень» на підставі договору про відступлення права вимоги № 20170714 від 14 липня 2017 року.

Зазначені обставини підтверджуються даними виконавчого напису № 2785 від 17 липня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем (а.с. 13).

Миронівським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 29 липня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66322531 з виконання вказаного виконавчого напису.

Вказана обставина підтверджується даними постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 липня 2021 року № 66322531 (а.с.14).

Згідно листа Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області № 21419 від 10 листопада 2021 року, в межах виконавчого провадження №66322531, відповідно до постанови державного виконавця від 29 липня 2021 року, станом на 10 листопада 2021 року з ОСОБА_1 стягнуто борг у розмірі 9 575,78 грн. (а.с.26).

За даними платіжних розпоряджень державного виконавця та платіжних доручень на перерахування коштів від 9 вересня 2021 року та 11 жовтня 2021 року, в межах виконавчого провадження № 66322531 з ОСОБА_1 стягнуто та перераховано на користь ТОВ «Фінпром Маркет» 6302,09 грн., а також стягнуто 2629,12 грн. виконавчого збору та 100 грн. судових витрат (а.с. 19-25).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

За правилами статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до правил вказаної статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Правилами підпунктів 1.1.,1.2. пункту 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (далі по тексту Порядок), встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно підпункту 3.1. пункту 3 глави 16 Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до підпункту 3.3 пункту 3 глави 16 Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

За приписами підпунктів 3.5. пункту 3 глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172.

Статтею 206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В надісланій на адресу суду заяві відповідачем ТОВ «Фінпром Маркет» позов в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню визнано. Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому приймається судом, що також є підставою для задоволення позову.

Приймаючи визнання позову, суд враховує, що кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки з 22 лютого 2017 року пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, визнано незаконним та нечинним у частині можливості вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Доказів, які б спростовували твердження позивача про порушення порядку вчинення виконавчого напису та Закону України «Про нотаріат» під час вчинення оспорюваного виконавчого напису матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису допущено порушення порядку вчинення виконавчого напису, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення безпідставно набутих коштів, то в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Частиною першою статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов?язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини другої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною третьою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов?язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов?язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов?язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Вказана правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18 та від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18.

Відповідно до відповіді Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області № 21419 від 10 листопада 2021 року, в межах виконавчого провадження №66322531, відповідно до постанови державного виконавця від 29 липня 2021 року, станом на 10 листопада 2021 року з ОСОБА_1 стягнуто борг у розмірі 9 575,78 грн.

Проте, як вбачається з платіжних доручень, наявних в матеріалах справи, на користь відповідача ТОВ «Фінпром Маркет» з вказаних коштів перераховано 6302,09 грн.

Вказана сума підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню з ТОВ «Фінпром Маркет», як безпідставно набуті кошти.

Суд відхиляє доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо відсутності підстав для стягнення безпідставно набутих коштів на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки вказані кошти стягувалися в межах виконавчого провадження як заборгованість за кредитним договором, з огляду на наступне.

Сутність зобов?язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Оскільки у розглядуваній справі оспорюваний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала.

Зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, а також факт визнання позову відповідачем свідчать про обґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягненню безпідставно набути коштів з відповідача.

Висновки за результатами розгляду

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис вчинено за відсутності доказів безспірності заборгованості, на не посвідченому нотаріально кредитному договорі, що свідчить про порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису.

Позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені матеріалами справи, визнання відповідачем позову в цій частині не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому позов в цій частині є доведеним.

В частині стягнення безпідставно набутих коштів позовні вимоги є обґрунтованими, безпідставно набуті кошти підлягають стягненню з відповідача в розмірі, що підтверджений матеріалами справи.

Вирішення питання щодо заходів забезпечння позову

Ухвалою судді Миронівського районного суду Поліщуком А.С. від 26 листопада 2021 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено, забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу.

За змістом статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує в тому числі питання про підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у випадку скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Оскільки суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог, заходи забезпечення позову, встановлені відповідно до ухвали від 26 листопада 2021 року, продовжують діяти в порядку і у строки встановлені ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження» до моменту закінчення виконавчого провадження.

Щодо розподілу судових витрат

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір за дві позовні вимоги немайнового та майнового характеру по 908 грн., всього 1 816 грн. та 454,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Оплата судового збору підтверджується даними дубліката квитанції № 0.0.2333939846.1, код квитанції 9250-5510-1003-0807 від 10 листопада 2021 року (а.с.27) та копії квитанції № @2PL546087 від 10 листопада 2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до частини 2 статті 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Заява відповідача про визнання позову в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню надійшла до початку розгляду справи, в зв?язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 % судового збору, сплаченого за вказаною вимогою, та за заявою про забезпечення позову у розмірі 681 грн. (908+454=1362х50%).

Інші 50% судового збору, у розмірі 681 грн., підлягають поверненню з державного бюджету.

Повернення суми судового збору платнику у випадках, передбачених законодавством, здійснюється з рахунку, на який він був зарахований.

Отримувачем коштів за доданими квитанціями є ГУК у Київ.обл/Миронівська міс/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), рахунок отримувача UA738999980313171206000010748, код класифікації доходів бюджету 22030101.

В частині вимог щодо стягнення безпідставно набутих коштів позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. Вказані вимоги відповідачем не визнавалися, судом задоволені частково, а тому судовий збір в цій частині підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 597,61 грн. (6302,09х908/9575,28).

Також позивачем ОСОБА_1 було заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. згідно договору про надання правової допомоги № 025 від 16 жовтня 2021 року та додатку № 1 до вказаного договору з переліком послуг, що надаються адвокатом (а.с. 50-61).

З переліку послуг, визначеного в додатку № 1 до вказаного договору та матеріалів справи вбачається, що вони пов?язані з розглядом справи, документально підтверджені.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов?язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За правилами частини 2 та частини 3 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов?язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Частиною 5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 6 статті 137 ЦПК України обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача 6 грудня 2021 року подано клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу. Клопотання обґрунтоване тим, що витрати не є співмірними з ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Такі доводи обґрунтував тим, що справи про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню не є складною та відноситься до категорії малозначних справ і доводи, наведені в позовній заяві, ґрунтуються на загально відомих висновках, які зазначені в постановах Великої Палати Верховного Суду, і практику за категорією таких справ слід вважати установленою. Саме такі висновки покладені в основу позовної заяви, а тому гонорар адвоката в розмірі 7000 грн. не відповідає критеріям співмірності. Зазначив, що зазначена вартість адвокатських послуг є значно завищеною в порівнянні з іншими витратами на адвокатські послуги в аналогічних справах та є неспівмірними у порівнянні з обсягом виконаних робіт, складності справи та ринковими цінами на адвокатські послуги в аналогічних справах.

Для прикладу представником відповідача надані отримані з ЄДРСР рішення судів в аналогічних справах, де вартість правничої допомоги послуг не перевищує 3000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При вирішенні питання щодо співмірності витрат на надання правничої допомоги, суд виходить з того, що підставою звернення позивача до суду були дії відповідача щодо отримання виконавчого напису нотаріуса на кредитному договорі, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд враховує, що на момент вчинення виконавчого напису судова практика розгляду за категорією таких справ була установленою, а тому звертаючись до приватного нотаріуса за вчиненням оспорюваного виконавчого напису відповідач мав передбачити наслідки оспорення такого виконавчого напису позивачем у виді витрат на правничу допомогу.

Саме з 22 лютого 2017 року пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, визнано незаконним та нечинним у частині можливості вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов?язаннями.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 5 статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

В додатку №1 до договору про надання правової допомоги № 025 від 16 жовтня 2021 року адвокатом наведено перелік послуг та їх вартість, яку суд вважає обґрунтованою та пропорційною до предмета спору.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1278,61 грн. (597,61+681) та судові витрати понесені в зв?язку з надання правничої допомоги у розмірі 7000,00 грн., а всього 8278,61 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Миронівський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення стягнутого за виконавчим написом, задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича № 2785 від 17 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a> заборгованості за кредитним договором № 1761127584 від 26 квітня 2016 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a> на користь ОСОБА_1 6302 гривні 09 копійок безпідставно набутих коштів, понесені судові витрати в розмірі 1278 гривень 00 копійок та 7000 гривень 00 копійок судових витрат на правничу допомогу, всього стягнути 14580 (чотирнадцять тисяч п?ятсот вісімдесят) гривень 09 копійок.

Зобов`язати УК у Миронівському районі /м.Миронівка/ з рахунку № UA208999980000031218206010424, код ЄДРПОУ 37870277, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, частково повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 227 гривень за квитанцією № @2PL546087 від 10 листопада 2021 року та судовий збір у розмірі 908 гривень за квитанцією № 0.0.2333939846.1, код квитанції 9250-5510-1003-0807 від 10 листопада 2021 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a>, код ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: офіс під номером 204, будинок під номером 9 А, вулиця Михайла Стельмаха, місто Київ.

Треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса місцезнаходження: будинок під номером 6/5, вулиця Мала Житомирська, місто Київ.

Миронівський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), ідентифікаційний код 34970119, адреса місцезнаходження: будинок під номером 58А, вулиця Соборності, місто Миронівка, Обухівський район Київська область.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук