Рішення

від 14.08.2022 по справі 373/1103/21

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/1103/21

Номер провадження 2/373/23/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2022 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Залеської А.О.

за участі: секретаря судових засідань Руденко О.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дівичківська сільська рада Дівичківської ТГ Бориспільського району Київської області, державний нотаріус Переяслав-Хмельницької районної нотаріальної контори Коляденко Я.В., про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернуся до суду з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 , посилаючись на те, що останній не визнає його спадкових прав після смерті їхнього брата ОСОБА_3 на майно, яке належало йому за заповітом ОСОБА_4 , та у первісному позові просив: встановити факт постійного проживання однією сім`єю до дня відкриття спадщини ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати ОСОБА_3 таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом; визнати позивача - ОСОБА_1 спадкоємцем за законом другої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

24.11.2021 в ході підготовчого провадження позивач змінив (зменшив та уточнив) зміст позовних вимог та просив: встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на час відкриття спадщини після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.230 т.1).

Позиції сторін та їх аргументи

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , доводилась бабою позивачу ОСОБА_1 , відповідачу ОСОБА_2 , а також їхньому померлому рідному брату ОСОБА_3 . За життя баба склала заповіт на користь двох своїх внуків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також свого зятя ОСОБА_5 , який згодом помер раніше неї 13.07.2020, а тому не набув спадкових прав за заповітом. Брат позивача та відповідача ОСОБА_3 , хоч і був зареєстрований там де й позивач - у АДРЕСА_2 , однак багато років до смерті баби ОСОБА_4 та трохи більше як три місяці після її смерті (до дня своєї смерті) ОСОБА_3 постійно проживав разом з бабою у її хаті по АДРЕСА_1 , де і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Реєстрація місця проживання ОСОБА_3 у місті Києві зберігалась за його бажанням та була необхідна у зв`язку з перебуванням обліку у лікаря-інфекціоніста, для отримання рецептів на ліки та можливості пройти лікування стаціонарно у спеціалізованому Київському медичному закладі, оскільки брат часто та подовгу хворів. Саме у зв`язку з такою необхідністю, а інколи щоб провідати племінників ОСОБА_3 приїздив із села у м. Київ і зупинявся на кілька днів у тій квартирі. Задля зручності у таких випадках у київській квартирі за братом залишалась кімната та спальне місце. Водночас його приїзди були обумовлені не проживанням, а необхідністю у кваліфікованій медичній допомозі, відвідуванням лікаря та дуже рідкими гостьовими візитами. Свого окремого житла, а також сім`ї ОСОБА_3 не мав, у Києві постійної роботи в нього не було, а тому проживав в селі Стовп`яги Переяслав-Хмельницького району з бабою ОСОБА_4 у її хаті та мав намір проживати там і надалі вже після смерті баби, оскільки знав, що являється одним із спадкоємцем тієї хати за заповітом.

Позивач зазначає, що встановлення факту постійного проживання померлого брата ОСОБА_3 зі спадкодавицею ОСОБА_4 на час відкриття спадщини для нього має юридичне значення, оскільки цей факт слугуватиме доказом прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, що дозволить позивачу, як спадкоємцю за законом другої черги після смерті брата, на ряду з відповідачем ОСОБА_2 реалізувати свої спадкові права на майно, яке належало ОСОБА_4 на день її смерті та, яке у відповідності до положень ч.5 ст. 1268 ЦК України після смерті баби стало належати спадкоємцям за заповітом, які прийняли спадщину, в тому числі і ОСОБА_3 , оскільки той за життя від свого права за заповітом не відмовився.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги не визнали. У відзиві на позов та в судовому засіданні зазначили, що у їхній родині, в тому числі між сторонами у справі була домовленість, що після смерті батька ОСОБА_5 квартира у м. Києві залишиться позивачу і його дітям, оскільки той одружився мав трьох дітей, власного житла не мав і проживав своєю сім`єю у тій квартирі постійно. Водночас, батьку сторін ОСОБА_5 , відповідачу ОСОБА_2 , який мав окреме житло у м. Києві, та ще одному брату ОСОБА_3 , який не мав своєї сім`ї та власного житла, мала б залишитися хата баби ОСОБА_4 в селі Стовп`яги Переяслав-Хмельницького району. Однак позивач хоч і прийняв у спадщину квартиру у м. Києві за заповітом батька, захотів ще й частину у бабиній хаті. Представник відповідача ОСОБА_6 наголосила, а відповідач підтвердив, що ОСОБА_3 фактично мав два місця проживання, а саме: в АДРЕСА_1 , де разом з ним також переважно проживали його батьки, які померли раніше баби, та у АДРЕСА_2 , де він був зареєстрований. За наявності кількох місць проживання постійним місцем проживання ОСОБА_3 , на думку представника позивача, треба вважати місце, до якого він відносився як до постійного, а це була квартира у місті Києві за місцем його реєстрації, оскільки він повідомляв це місце своєму сімейному лікарю, це місце зазначалось і в медичних документах при госпіталізації до Київської клінічної лікарні, а також ОСОБА_3 мав у тій квартирі кімнату та спальне місце, де міг проживати без обмеження в часі.

Представник відповідача зазначила, що факт постійного проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_4 за аналогією ст. 1264 ЦК України, має доводитись наявністю між цими особами сімейних відносин щонайменше пів року до часу відкриття спадщини. Однак таке не підтверджується належними доказами. При цьому представник просила врахувати, що тяжкі хвороби та потреба медичного нагляду та лікування ОСОБА_3 у профільних медичних установах м. Києва, вимагало його постійного проживання у м. Києві. Також ОСОБА_3 бачив його знайомий на ринку в м. Києві. В село Стовп`яги Переяслав-Хмельницького району до баби ОСОБА_3 приїздив регулярно та залишався там на певний час хіба що для відпочинку, так як за станом здоров`я він не міг вести спільне господарство з ОСОБА_4 , ніде не працював, не мав джерел доходу та сам потребував матеріальної допомоги, а тому ОСОБА_3 не мав і не міг мати спільний бюджет з бабою ОСОБА_4 , а отже не мав з бабою взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, що виключає факт прийняття ним спадщини після її смерті в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України. Той факт, що після смерті ОСОБА_3 позивач подав заяву про прийняття спадщини до нотаріуса міста Києва, а не до нотаріуса Переяслав-Хмельницького району вказує на те, що позивач сам вважав постійним місцем проживання ОСОБА_3 місце реєстрації у місті Києві, а не у селі Стовп`яги Переяслав-Хмельницького району, тому цей позов є надуманим.

Треті особи у справі: представник Дівичківської сільської ради Бориспільського району (колишній Переяслав-Хмельницький район) та представник Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори у розгляді справи участі не брали, у своїх заявах посили розглянути справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом з посиланням на докази.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши письмові матеріали, в тому числі матеріали спадкових справ, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними братами, що підтверджується їхніми свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_1 , Серії НОМЕР_2 та Серії НОМЕР_3 , відповідно (т.1 а.с.29, а.с. 63, а.с. 65 звор.)

Позивач ОСОБА_1 згідно даних паспорта з 21.09.1999 значиться зареєстрованим у АДРЕСА_2 (а.с.30-31 т.1).

Відповідач ОСОБА_2 згідно паспорта з 26.01.1995 зареєстрований у АДРЕСА_3 (а.с.91 т.1).

Мати сторін ОСОБА_7 згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15 т.1).

Батько сторін ОСОБА_5 згідно свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , (а.с. 21 т.1).

ОСОБА_5 по день смерті був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_4 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади м. Києва за № 52480923 від 25.08.2020 (а.с.72 т.1).

За життя 06.02.2019 ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів позивачу ОСОБА_1 та трьом онукам (дітям позивача) квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 74 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_7 у селі Стовп`яги Переяслав-Хмельницького району Київської області померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( у віці 95 років), яка згідно матеріалів спадкової справи є бабою сторін по матері ОСОБА_8 . Реєстрація смерті ОСОБА_4 проведена 04.09.2020 виконавчим комітетом Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району( т.1 а.с. 19, 55 звор, 62).

03.07.2017 ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Стовпязької сільської ради Переяслав-Хмельницького району, яким усе своє майно заповіла: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках кожному. Цим заповітом ОСОБА_4 змінила попередній свій заповіт від 15.09.2010, яким спадкоємцями всього свого майна призначала дочку ОСОБА_7 та зятя ОСОБА_5 , оскільки дочка померла раніше неї (а.с.59 т.1).

По день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Стовп`язького старостинського округу Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району №1-18 від 14.01.2021, де додатково зазначено, що на день смерті з нею проживав її онук ОСОБА_3 (а.с.25 т.1).

На ім`я ОСОБА_4 як власника будинку АДРЕСА_1 за її життя, зокрема у 2019-2020 роках, оформлялись квитанції за комунальні послуги (а.с. 215-221 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Стовп`яги Переяслав-Хмельницького району Київської області помер брат сторін ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_6 від 19.12.2020, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Переяславу та Переяслав-Хмельницькому району (а.с.14 т.1).

17.09.2020 позивач ОСОБА_1 подав до 15-ї Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 батька ОСОБА_5 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 913/2020 (а.с.68-74 т.1).

01.12.2020 до 15-ї Київської державної нотаріальної контори у спадкову справу № 913/2020, заведену після смерті ОСОБА_5 також надійшли заяви про прийняття спадщини від ОСОБА_2 та від ОСОБА_3 (а.с.82-84 т.1).

06.01.2021 позивач ОСОБА_1 подав до Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 баби ОСОБА_4 , на підставі чого державним нотаріусом Коляденко Я.В. заведено спадкову справу №2/2021 (а.с.51 т.1).

16.02.2021 відповідач ОСОБА_2 також подав до Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 (а.с.55 т.1).

В матеріалах спадкової справи №2/2021, заведеної після смерті ОСОБА_4 міститься довідка Стовп`язького старостинського округу Дівичківської сільської ради № 1-18 від 14.01.2021 про фактичне місце проживання та реєстрації ОСОБА_4 до дня її смерті - АДРЕСА_1 з додатковими відомостями, що на день її смерті з нею проживав її онук ОСОБА_3 (а.с. 58 звор. т.1)

30.04.2021 позивач ОСОБА_1 подав до Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори заяву провидачу свідоцтвапро правона спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 . У цій заяві ОСОБА_1 вказав про наявність у нього такого права за представленням, так як дочка спадкодавця та мати позивача ОСОБА_7 померла раніше баби ІНФОРМАЦІЯ_5 та в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. брата ОСОБА_3 , який мав частку у спадщині за заповітом ОСОБА_4 (а.с.63 звор. т.1)

Постановою №289/02-31 від 30.04.2021 державний нотаріус Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори Коляденко Я.В. відмовив ОСОБА_1 в оформленні його спадкових прав за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 його баби ОСОБА_4 на частку в житловому будинку АДРЕСА_1 та часток земельних ділянок, що розташовані за тією ж адресою. Постанова нотаріуса серед іншого мотивована тим, що гр. ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений Стовп`язькою сільською радою 03.07.2017, яким спадкоємцями усього свого майна призначила ОСОБА_2 1971 р.н., ОСОБА_3 1973 р.н. (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_5 1948 р.н. (помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ). У порядку спадкової трансмісії заяв про прийняття спадщини ОСОБА_4 у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 у строки, передбачені законом ні позивач, ні будь-хто інший не подавав. Належних доказів проживання однією сім`єю гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3 в розумінні ст. 3 СК України нотаріусу не надано (а.с.66 т.1).

27.05.2021 відповідач ОСОБА_2 подав до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Хоменко В.В. заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 брата ОСОБА_3 . Нотаріусом заведено спадкову справу № 05/2021 (а.с.108 т.1).

01.06.2021 до державного нотаріуса 15-ї Київської державної нотаріальної контори надійшла нотаріально посвідчена заява позивача ОСОБА_1 про прийняття ним спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 брата ОСОБА_3 . Державним нотаріусом заведено спадкову справу № 609/2021, яка в подальшому на вимогу приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Хоменко В.В. була передана йому для об`єднання з раніше заведеною спадковою справою № 05/2021 (т.1 а.с.129, 125, 126).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Києва № 62174741 від 26.05.2021 ОСОБА_3 з 05.11.1996 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.111 т.1).

18.11.2018 ОСОБА_3 18.11.2018 подав декларацію про вибір сімейного лікаря до УНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Деснянського району м. Києва, що по проспекту Володимира Маяковського,32-Б, де у відомостях про себе зазначив зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.165 т.1).

Згідно довідки Стовп`язького старостинського округу Дівичківської сільської ради № 1-130 від 20.04.2021 ОСОБА_3 не був зареєстрованим, але постійно проживав в АДРЕСА_1 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 64 т.1)

За змістом наданого позивачем Акта депутата Дівичківської сільської ради, складеного 26.10.2021 за участі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - сусідів домогосподарства по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 проживав без реєстрації на території Стовп`язького старостинського округу за вказаною адресою з 2005 року (а.с.186 т.1).

Відповідно до Акта ОСББ «Світлодар» №19/19 від 10.05.2019 та Акта ОСББ «Світлодар» №45/19 від 10.10.2019, затверджених Головою правління ОСОБА_11 мешканці квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 гр. ОСОБА_12 та гр. ОСОБА_13 засвідчили, що в квартирі АДРЕСА_7 цього будинку ОСОБА_3 дійсно не проживає (а.с.26-18 т.1).

Вказані Акти, а також аналогічний Акт від 18.10.2018 позивач, згідно його пояснень, здавав до відділу субсидій для доведення факту не проживання ОСОБА_3 за місцем реєстрації для врахування цих обставин в розрахунок субсидій, як на той час вимагалось.

У період з 18.05.2020 по 28.05.2020 ОСОБА_3 проходив стаціонарне лікування у терапевтичному відділенні КНП «Київська міська клінічна лікарня №1», що підтверджується випискою із медичної картки №7665, де зазначено про наявність у нього чотирьох тяжких захворювань, в тому числі хронічних, призначено подальше амбулаторне лікування та консультація КМКЛ №5 у лікарів інфекціоніста та гематолога (а.с.163 -164 т.1).

Згідно показань свідка ОСОБА_14 , який є постійним мешканцем села Стовп`яги Переяслав-Хмельницького району, ОСОБА_3 проживав з бабою ОСОБА_4 в її хаті багато років. Певний час він підтримував відносини з однією жінкою з села. У бабиній хаті також проживали мати та батько ОСОБА_3 , які, як відомо свідку, померли раніше нього. Домогосподарство завжди було доглянуте. Він (свідок) часто впродовж зустрічав у селі ОСОБА_3 . Востаннє він бачив його на вулиці села приблизно за місяць до смерті. Про смерть ОСОБА_3 дізнався від односельців.

Згідно показань свідка ОСОБА_15 вона постійно протягом більше як десяти років чи не щодня їздила з м. Переяслава у село Стовп`яги доглядати своїх батьків, потоваришувала з батьками ОСОБА_3 та добре знала його самого. Знає, що у м. Києві у них була квартира, в якій потім залишився проживати ОСОБА_1 , так як одружився і в нього були діти. Батьки ОСОБА_3 часто приїздили в село до баби, а він сам там був постійно. Після того як ОСОБА_5 вийшов на пенсію, приблизно у 2010-2012 році вони всі переїхали в до ОСОБА_4 на постійне проживання. ОСОБА_3 проживав з батьками і бабою, він не був одружений, деякий час працював в сусідньому селі Мирному, був майстровитим і часто допомагав односельцям. Вона особисто неодноразово зверталась до нього за допомогою. ОСОБА_3 з батьком утепляли бабину хату та весь час поралися на городі і в дворі як господарі. Спочатку померла мати ОСОБА_3 , через кілька років батько. Тоді ОСОБА_3 залишився сам з бабою ОСОБА_4 . Він добре доглядав її, практично не відходив. Вона (свідок) приблизно місяць до смерті баби ходила у її хату, щоб допомогти ОСОБА_3 зі старенькою: помити переодягти тощо. Знає, що ОСОБА_3 дуже хворів останній рік свого життя та лікувався в м. Києві. За кілька місяців після смерті ОСОБА_4 помер ОСОБА_3 у тій хаті. Уся їхня сім`я: баба ОСОБА_4 , її онук ОСОБА_3 та його батьки поховані в селі Стовп`яги на хуторі «Сосновій».

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_16 повідомив суду, що добре знав і спілкувався з ОСОБА_2 (відповідачем у справі). Їхню сім`ю знає давно, так як вони до переселення проживали в м. Прип`ять Чорнобильського району. У м. Києві вони проживали недалеко один від одного та разом з ОСОБА_2 працювали на ринку, часто спілкувались по приятельські, спілкуються і до тепер. У кінці літа, а більш всього - у вересні 2020 року він (свідок) випадково на Троєщинському ринку у м. Києві зустрів ОСОБА_3 , фактично зіткнувся з ним та запитав чому він тут. З його короткої відповіді свідок зрозумів, що той на ринку по роботі: чи то шукає, чи то працює.

З показань відповідача ОСОБА_2 , допитаного за його бажанням як свідка, також слідує, що ОСОБА_3 подовгу був у баби в селі Стовп`яги, ще як була жива мати та батько, але він, як показав відповідач, мало приймав участі у господарюванні та ремонті будинку, скоріше був у селі на відпочинку, а проживав, як вважає відповідач, у м. Києві за місцем своєї реєстрації, у зв`язку з тим, що перебував на обліку у лікаря-інфекціоніста, не працював та останні роки весь час лікувався. Баба ОСОБА_4 на нього часто скаржилась, то щось не купив, то не зробив. Після смерті батька ОСОБА_3 зобов`язався доглядати бабу, але й см хворів та їздив на лікування до Києва, або на консультацію до лікаря. Тому йому (відповідачу) періодично доводилось просити сусідку доглянути за бабою. Після останнього лікування, що було вже після смерті ОСОБА_4 він привіз брата ОСОБА_3 з м. Києва у село вже дуже слабкого і той за тиждень чи два помер.

Дружина відповідача ОСОБА_3 , допитана у суді як свідок, не надала суду переконливих свідчень щодо дійсного постійного місця проживання ОСОБА_3 у продовж 2019-2020 років. Водночас показала, що він багато років поспіль до смерті баби ОСОБА_4 часто бував у селі Стовп`яги, але баба на нього скаржилась, казала, що не хоче робить по господарству, кудись пропадає, не купив ліки, грубить їй тощо. ОСОБА_3 знав про заповіт та після смерті ОСОБА_4 мав намір залишатись у її хаті надалі, так як за місцем реєстрації у київській квартирі проживала велика сім`я позивача. При цьому, залишившись проживати у селі Стовпяги в бабиній хаті після її смерті, ОСОБА_3 розраховував на допомогу її чоловіка ОСОБА_2 , оскільки останні пів року був дуже слабкий та хворий і йому самому важко було б утримувати будинок. Вона чула розмову між ними, що за таких умов належна ОСОБА_3 частина майна за заповітом ОСОБА_4 залишилась би чи то її чоловіку ОСОБА_2 , чи то їхній дитині.

Зміст спірних правовідносин, норми закону, якими вони регулюються

Між сторонами існує спір щодо фактичного прийняття спадщини їхнім братом ОСОБА_3 після смерті баби ОСОБА_4 у спосіб постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 , яку він пережив на три місяці і три дні.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 та ч.1 ст. 1221 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Заповіт є особистим розпорядженням особи на випадок своєї ОСОБА_17 . Заповідач може призначити своїм спадкоємцем одну бо кілька фізичних осіб (ст. 1233, ч.1 ст. 1236 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1268 ЦК України).

За правилами ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України).

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Таке ж визначення поняття місця проживання наведено в абзаці 5 статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382 - IV в редакції чинній з 02.09.2014

Згідно положень ст. 2 Закону № 1382 - IV громадянам України,а такожіноземцям таособам безгромадянства,які назаконних підставахперебувають вУкраїні,гарантуються вільнийвибір місцяпроживання наїї території,за виняткомобмежень,які встановленіцим Законом.

Вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати (азбз. 3 ст. 3 Закону № 1382 IV)

У ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) було визначено, що місце перебування особи це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Отже врозумінні положень ч. 1 ст. 29 ЦК України, ст. 2 та ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За змістом пункту 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем та інші документи.

У пунктах 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 судам роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Таку ж правову позицію висловила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18.

Мотиви, з яких виходив суд, та оцінка аргументів сторін

У даній справі встановлення факту постійного проживання одного спадкодавця ОСОБА_3 з іншим спадкодавцем ОСОБА_4 необхідне позивачу для підтвердженням фактичного прийняття спадщини за заповітом після смерті баби ОСОБА_4 його братом ОСОБА_3 , яку він пережив на три місяці. Вказаний факт має юридичне значення для позивача, оскільки від цього факту залежить виникнення у нього права на спадкування за законом у порядку другої черги після смерті ОСОБА_3 частини майна ОСОБА_4 , фактично прийнятого братом від неї у спадщину за заповітом.

Водночас, встановлення цього факту впливає на спадкові права другого спадкоємця за заповітом відповідача у справі ОСОБА_2 , оскільки за умови не прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 він в розумінні положень ч.1 ст. 1275 ЦК України залишиться єдиним спадкоємцем за заповітом усього майна ОСОБА_4 , яка як встановлено судом і позивачу, і відповідачу, і померлому ОСОБА_3 доводилась бабою по матері.

Як випливає з наведених вище норм права щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори (ч.3 ст. 1268 ЦК України).

Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19, державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Така правова позиція викладена у Постановах Пленуму Верховного Суду України від 21.02.2018 у справі №317/2329/15-ц та від 28.02.2018 у справі №633/344/16-ц., від 25.05.2022 у справі № 542/1648/19)

Виходячи з показань свідків, втому числі відповідача, враховуючи сукупность письмових доказів, зокрема довідок органу місцевого самоврядування про фактичне постійне проживання ОСОБА_3 до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , де також до дня своєї смерті проживала ОСОБА_4 , яка померла на три місяці раніше від ОСОБА_3 , Суд находить переконливими аргументи позивача, що ОСОБА_3 хоч і був зареєстрованим у АДРЕСА_2 , але фактично протягом багатьох років проживав разом з ОСОБА_4 до дня її смерті у АДРЕСА_1 .

Ці обставини а також тривалість такого проживання підтвердили безсторонні (незацікавлені) свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та не спростовані показаннями свідків зі сторони відповідача (самим відповідачем ОСОБА_2 , його дружиною ОСОБА_3 та товаришем ОСОБА_16 ).

При цьому, суд звернув увагу, що на запитання: хто із членів родини останні два роки за життя ОСОБА_4 був вхожий у її хату та господарство по АДРЕСА_1 , допитаний в суді свідком відповідач назвав себе, позивача, інших осіб, крім самої ОСОБА_4 , свого батька ОСОБА_5 та брата ОСОБА_3 , що може бути у тому випадку, коли відповідач сприймає цих осіб, як постійних мешканців тієї хати.

Аргументи відповідача стосовно постійного місця проживання ОСОБА_3 за адресою реєстрації : АДРЕСА_2 , в тому числі і останні пів року рік до дня його смерті, по причині необхідності постійного лікування в м. Києві, суд відхиляє оскільки суду не надані достатні докази таких обставин, а висновки суду не можуть гуртуватися на припущеннях.

Крім цього, в розумінні положень си.2 та ст. 3 Закону України«Про свободупересування тавільний вибірмісця проживанняв Україні» обов`язковою характеризуючою ознакою поняття місця проживання особи є її вільне волевиявлення на проживання у тому чи іншому місці, тобто волевиявлення, яке не пов`язане з необхідністю проживати в певному місці, в певний час чи в певний період, в силу тих чи інших життєвих обставин.

А тому постійне проживанняособи навідміну відмісця перебуванняабо тимчасовогомісця проживання,характеризується тривалістюфактичного проживанняабо наміромпроживати безобмежень вчасі упевному житліна територіїадміністративно-територіальноїодиниці,яке особаобирає вільно,за внутрішнімбажанням, необмежуючи такепроживання певноюметою і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою будь яких обов`язків чи зобов`язань.

Проживання особи у певному місці у зв`язку з відрядженням, навчанням, лікуванням тощо слід вважати тимчасовим місцем проживання, якщо особа має інше місце проживання до якого вона повертається (повернеться), коли такі обставини відпадають (відпадуть).

У даній справі не встановлено будь-яких обставин, які б вказували на те, що ОСОБА_3 тривалий час (щонайменше два роки поспіль) до дня смерті ОСОБА_4 та після її смерті проживав у АДРЕСА_1 , вимушено, або в силу необхідності. Навпаки, встановлено, що він мав житлові умови для проживання за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_2 , однак користувався цим помешканням тимчасово: короткочасно та періодично, в більшості випадків у зв`язку з необхідністю лікування чи проходженням медичного огляду у Київських медичних закладах. Такі обставини в суді підтвердили як позивач, так і відповідач та його дружина, допитані як свідки.

Щодо аргументів сторони відповідача, що постійне місце проживання зі спадкоємцем треба розуміти як проживання з ним однією сім`єю, ознаки якої наведено у ст. 3 СК України, то суд погоджується з цим твердженням.

Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

В суді встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали спільно в одному помешканні, і були пов`язані спільним побутом, оскільки сторони та свідки показали, що ОСОБА_3 господарював біля будинку, брав фізичну участь в утепленні цілого будинку, а отже спільно з ОСОБА_4 користувався одними і тими ж умовами побуту та проживання.

Щодо наявності взаємних прав та обов`язків між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , то у суду немає сумнівів, що такі взаємні права та обов`язки між ними були, оскільки, як показав відповідач, ОСОБА_4 скаржилась на ОСОБА_3 , що той не зробив те чи інше по господарству, щось не купив, або що пішов, не сказавши куди.

На переконання суду не реалізація одним із членів сім`ї своїх сімейних прав чи невиконання або неналежне виконання тих чи інших обов`язків, не спростовує факту існування сімейних відносин між членами такої сім`ї, оскільки в розумінні положень ст. 3 СК України сім`я характеризуються наявністю взаємних прав та обов`язків, а не їх реалізацією чи виконанням.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивачем доведено факт постійного проживання ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини і такий факт для позивача має юридичне значення, оскільки однією з підстав відмови нотаріуса в оформленні спадкових прав позивача в порядку 2 черги за законом після смерті брата на майно, яке за заповітом ОСОБА_4 належало спадкодавцю ОСОБА_3 , було не надання нотаріусу достатніх доказів спільного проживання цих осіб на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дівичківська сільська рада Дівичківської ТГ Бориспільського району Київської області, державний нотаріус Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори Київської області Коляденко Я.В., про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на час відкриття спадщини внаслідок смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_7 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 ;

третя особа Дівичківська сільська рада Дівичківської ТГ Бориспільського району Київської області, місце знаходження: вул. Сонячна, 1-а, с. Дівички, Бориспільський район, Київська область, 08456; код ЄДРПОУ 04361491.

третя особа державний нотаріус Переяслав-Хмельницької районної нотаріальної контори Коляденко Я.В., місце знаходження: 08400, м. Переяслав, Бориспільський район Київської області, вул. Оболонна, 2-В.

Суддя А. О. Залеська