Рішення

від 20.02.2022 по справі 758/9283/20

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/9283/20

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

21 лютого 2022 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиної А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ніко Капітал» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2020 р. позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним кредитний договір № 380937175879 від 15.08.2019 року.

Свої вимоги мотивував тим, що 15.08.2018 року між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Ніко Капітал» укладено кредитний договір № 380937175879. Відповідно до п. 1.1. договору кредитор на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику кредит в сумі 2000,00 грн. Згідно п.1.2 договору строк дії кредиту 30 днів, та позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитору 14.09.2018. Відповідно до п.1.3 договору відсотки за користування кредиту встановлюються у розмірі 1.75% в день від суми виданого кредиту. Згідно п. 2.1 договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитором коштів, зазначених у п.1.1. даного договору, на банківський рахунок (банківську платіжну карту) позичальника зазначену ним при заповненні заявки на сайті кредитора. Відповідно до п.2.2. договору моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування коштів кредитором на банківський рахунок (банківську платіжну карту) позичальника зазначену ним при заповненні заявки на сайті кредитора. Згідно п.2.4 договору сторони встановлюють, що нарахування відсотків по договру здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з дня надання по день повного погашення кредиту. Відповідно до п.2.7 договору позичальник має право продовжити термін дії кредита на кількість днів, зазначених в п.1.2 цього договору, оплативши комісію за продовження строку в розмірі 100,00 грн., та здійснивши оплату заборгованості по договору на суму не менше суми нарахованих але не сплачених відсотків та штрафних санкцій на день здійснення ним такої пролонгації. Позивач важає, що при укладенні кредитного договору порушені його, як споживача, права, а саме, в порушення вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання кредиту та під час його укладення відповідач, скориставшись його необізнаністю, не надав повної, всебічної, об`єктивної інформації про умови кредиту, чим навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів. Пунктом 4.1 оспорюваного договору передбачена сплата штрафу у розмірі 1,75% в день від суми виданого предиту, за кожний день такого прострочення, а отже у випадку прострочення суми кредиту, сума компенсації стане більше 50%, що відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є несправедливою умовою. Відповідно до п. 2.6 договору позичальник доручає кредитору самстійно визначати порядок погашення заборгованості за цим договором. Та відповідач навмисно виклав даний пункт саме в такій незрозумілій формі, щоб ввести позичальника в оману, оскільки кредитор у будь-який час і за власним бажанням може змінити черговість погашення. З цих підстав просив визнати кредитний договір в цілому недійсним.

Ухвалою від 21.08.2020 року відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання позивач не з`явилась, в матеріалах справи міститься заява, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до ст.128 ЦПК України. Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду не надсилав. Про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

За змістом ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 15 серпня 2018 між ТОВ «Фінансова компанія «НІКО КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 380937175879, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит у сумі 2000,00 грн. на строк 30 днів, та позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитору 14 вересня 2018. За користування кредитом встановлена відсоткова ставка в розмірі 1,75% в день від суми виданого кредиту. (п.1). Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитором коштів на банківський рахунок (банківську платіжну карту) позичальника, зазначену ним при заповненні заявки на сайті кредитора (п.2.1). Пунктом 2.6 договору визначено, що з підписанням цього договору у відповідності до чинного законодавства України, позичальник доручає кредитору самостійно визначати порядок погашення заборгованості за цим договором (кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафів і пені). Пунктом 4.1 договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 1,75% на день від суми виданого кредиту, за кожний день такого порушення. Договір набирає чинності з моменту його підписання аналогом власноручного підпису кредитора, що відтворений засобами копіювання і аналогом власноручного (електронного) підпису позичальника, що відтворені шляхом використання позичальником свого Логіна та Пароля (п.6.9).

Позивачем не заперечується отримання ним від відповідача кредитних коштів у розмірі 2000,00 грн. шляхом безготівкового перерахування на особистий рахунок.

Окрім цього, позивачем не надано відомостей про виконання (часткове виконання) ним умов укладеного кредитного договору, та матеріали справи таких відомостей не містять.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, (стаття 628 ЦК України)

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Зі змісту оспорюваного кредитного договору № 380937175879 від 15.08.2018 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодилась на укладення договору саме такого змісту, підтвердив умови отримання кредиту, після чого було сформовано одноразовий ідентифікатор, який було використано для підтвердження підписання договору. Договір містить персональні дані позивача, зокрема його ПІБ, номер картки платника податків, які відповідають відомостям, які містяться в позовній заяві самого позивача. Позивач для реєстрації пройшов ідентифікацію.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилається позивач, на час укладення оспорюваного договору виключена, та не є чинною.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено в ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 230 ЦК України закріпила, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За змістом положень ч. 5 ст. 11, ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно із якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

В статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати Ті повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За змістом наведених статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.

Оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; зміст договору містить повну інформацію щодо умов кредитування, вартості кредиту, процентної ставки.

При цьому позивач не надав доказів, а саме: відомостей про його звернення до відповідача з приводу незрозумілості кредитного договору, несправедливості його умов, неправомірності положень цього договору, порушення прав позичальника як споживача, недостатності наданої банком інформації про умови кредитування, та матеріали справи таких відомостей не містять.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов`язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.

Відповідно до п. 3 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», право відкликання згоди не застосовується щодо споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцюпро відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористався.

Разом з тим, порядок укладення електронного договору визначений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки вимоги є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

На підставі викладеного, Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 203, 215, 230, 626, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ніко Капітал» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Ніко Капітал» (місцезнаходження: м. Київ, вул.. Набережно-Лугова, буд. 4, літ. «1Е»; код ЄДРПОУ 35780318);

Суддя Н. М. Ларіонова