Рішення

від 25.08.2022 по справі 320/10388/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2022 року м. Київ№ 320/10388/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старопетрівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Старопетрівської сільської ради (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати противоправним та скасувати рішення відповідача від 8 жовтня 2020 року № 559-LVI-VII в частині відмови позивачу в надані дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 1,8216 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:016:0150, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 1,8216 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:016:0150, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

- стягнути на користь позивача з відповідача 5 000 грн. 00 коп. завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 1,8216 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:016:0150, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти. Відповідач за наслідками розгляду клопотання позивача рішенням від 8 жовтня 2020 року відмовив у наданні дозволу з тих підстав, що не надано погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні такої особи. Позивач з такою відмовою не погоджується, вважає її протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

23 грудня 2020 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що позиція відповідача відповідає вимогам Земельного кодексу України, оскільки бажане місце розташування земельної ділянки, позначене на графічних матеріалах, які додані позивачем до клопотання, накладається на вже існуючі земельні ділянки, якими володіють на праві власності треті особи.

28 грудня 2020 р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що відповідач спочатку повинен надати дозвіл, а вже потім при розробленні проекту спеціалістом може бути виявлено, що земельна ділянка накладається на іншу ділянку. Крім того, за ст.50 Закону України «Про землеустрій» при зміні цільового призначення землі проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, письмову згоду землевласника, засвідчену нотаріально, у разі вилучення земельної ділянки.

13 січня 2021 р. до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 , є офіційним документом, який має юридичну силу і яким підтверджується право власності на земельну ділянку, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:016:0150. Посилання позивача на ст.50 Закону України «Про землеустрій» є безпідставними і порушують право власності на землю вказаного власника. Тому відповідач не міг вирішувати питання щодо вказаної ділянки без письмової згоди власника, засвідченої нотаріально.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

14 серпня 2020 р. позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 1,8216 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:016:0150, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

До вказаного клопотання позивачем додано наступні додатки: копія паспорта; графічне розташування ділянки; копія посвідчення учасника бойових дій.

Фактично клопотання відправлено поштою 2 вересня 2020 р.

8 жовтня 2020 р. на п`ятдесят шостій сесії сьомого скликання відповідачем прийнято рішення від 8 жовтня 2020 року № 559-LVI-VII, яким на підставі ст.ст.12, 118 ЗК України відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність позивачу земельної ділянки для індивідуального садівництва, яка розташована на території Старопетрівської сільської ради та межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:016:0150 у зв`язку з відсутністю у складі поданих документів погодження землекористувачів (землевласників) на вилучення земельної ділянки.

Позивач не погоджується із цим рішенням відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до вимог частини 1 статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до вимог пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з вимогами ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частинами 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з вимогами абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що відповідач може надавати згоду на передачу земельної ділянки у власність позивачу, першим із етапів чого є розроблення проекту землеустрою, лише за умови наявності вільної земельної ділянки, яка перебуває у власності (віданні) відповідача.

Судом встановлено, що відповідачем було опрацьовано поданий позивачем пакет документів та встановлено, що на вказане ним бажане місце розташування земельної ділянки накладається на земельну ділянку, яка вже перебуває у приватній власності, отже не є вільною і не належить до земель комунальної чи державної власності. За таких обставин відповідач, як орган місцевого самоврядування, не може приймати рішення, які б стосувалися майна, що перебуває у власності інших осіб, без згоди цих осіб.

Відповідачем за клопотанням позивача прийнято передбачене законом рішення. Саме про наявність такої підстави для відмови і було зазначено у рішенні - у зв`язку з відсутністю у складі поданих документів погодження землекористувачів (землевласників) на вилучення земельної ділянки, що відповідає підставам для відмови, визначеним ч. 7 ст. 118 ЗК України. Суд також враховує, що на приписи ст.118 ЗК України відповідач послався у своєму рішенні.

Суд бере до уваги, що позивачем фактично не оспорюється та визнається факт перебування цієї земельної ділянки у власності чи користуванні іншої особи.

Позивач зазначає, що можливість отримання згоди власника може бути здійснена вже після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою у порядку, передбаченому ст.50 Закону України «Про землеустрій». Щодо цих доводів та аргументів позивача суд зазначає, що приписами ст.50 вказаного Закону передбачено таку згоду у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством, чого у цій справі не встановлено, а тому у даному випадку ця норма застосуванню не підлягає.

Суд враховує також, що на вказану позивачем земельну ділянку видано державний акт про право власності на земельну ділянку, відомості щодо власника земельної ділянки внесено до державного реєстру, що підтверджується копією вказаного акта та витягом з реєстру. Що стосується належного оформлення права власності при його переході від одного власника до іншого у порядку спадкування, то суд зазначає, що ці обставини не змінюють статус земельної ділянки, тобто її перебування в статусі саме приватної, а не комунальної власності. Це лише підтверджує той факт, що ця ділянка не є вільною.

У зв`язку з наведеним, рішення відповідача від 8 жовтня 2020 року № 559-LVI-VII щодо відмови позивачу в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 1,8216 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887800:03:016:0150, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти є обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані докази щодо прийняття оскаржуваного рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем не було порушено права позивача та не порушено вимоги, передбачені ч.2 ст. 2 КАС України.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.

За таких обставин підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та вирішення питання про стягнення інших судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач Старопетрівська сільська рада Київської області, адреса: вул. Князя Святослава, буд. 13, с. Старі Петрівці, Київська область, 07353, код ЄДРПОУ - 04359689.

Суддя Журавель В.О.