Рішення

від 25.08.2022 по справі 320/11886/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2022 року справа №320/11886/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Ржищівської міської ради (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19 травня 2020 р. № 2669-85-07 "Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в Миронівському районі Київської області";

- зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 12 березня 2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності орієнтовною площею 1,8885 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої у Миронівському районі Київської області (кадастровий номер 3222985402:02:003:0059) та прийняти обґрунтоване рішення в межах повноважень і у спосіб, що встановлені законами України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 12 березня 2020 р. на підставі ст. 118 Земельного кодексу України звернулась до відповідача з заявою (клопотанням) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності орієнтовною площею 1,8885 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої у Миронівському районі Київської області (кадастровий номер 3222985402:02:003:0059). Позивач стверджувала, що рішенням відповідача від 19 травня 2020 р. № 2669-85-07 відповідач протиправно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. На думку позивача, відмова відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства України, є необґрунтованою і протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

1 березня 2021 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що дана земельна ділянка не є вільною, оскільки відповідно до рішення відповідача від 5 лютого 2021 р. № 217-04-08 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Піївської сільської ради Миронівського району, Київської області (в межах населеного пункту)" була передана у власність гр. ОСОБА_2 .

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

12 березня 2020 р. позивач звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності орієнтовною площею 1,8885 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої у Миронівському районі Київської області (кадастровий номер 3222985402:02:003:0059).

До вказаного клопотання надано наступні документи: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта громадянина України; копія РНОКПП позивача.

19 травня 2020 р. відповідачем прийнято рішення № 2669-85-07, відповідно до якого проект рішення «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в Миронівському районі Київській області» відхилено, оскільки 19 депутатів утрималися від голосування, за 0, проти - 0.

Позивач не погоджується із цим рішенням відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою суду від 9 березня 2021 р. витребувано докази від відповідача. 9 квітня 2021 р. відповідачем надано на вимогу суду документи, на підставі яких судом встановлено таке.

Рішенням Піївської сільської ради від 7 травня 2015 р. надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Піївської сільської ради Миронівського району Київської області.

Рішенням відповідача від 3 липня 2020 р. надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Піївської сільської ради Миронівського району Київської області.

Рішенням відповідача від 5 лютого 2021 р. затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,8885 га для ведення особистого селянського господарства на території Піївської сільської ради Миронівського району Київської області (кадастровий номер 3222985402:02:003:0059).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктами б та в частини першої статті 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з вимогами пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Згідно з частиною другою статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 ЗК України).

Таким чином, законом встановлено право громадян на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, і вирішення цього питання для земель комунальної власності віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до вимог частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже особи, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають до органу місцевого самоврядування відповідне клопотання разом із графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до вимог частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У ході розгляду справи встановлено, що відповідач є розпорядником землі у відповідності до вимог частини першої статті 122 ЗК України.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12 березня 2020 р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з вимогами частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Судом встановлено, що відповідно до вимог статті 118 ЗК України відповідачем за результатами розгляду поданого позивачем клопотання не було прийнято ані рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані рішення про відмову у його наданні. Натомість позивачу надано відповідь, що проект рішення відхилено та повідомлено про результати поіменного голосування.

Отже, рішення за заявою не прийнято через те, що депутати утрималися від голосування, що не свідчить про виконання відповідачем визначених законом обов`язків.

Суд зазначає, що згідно з приписами ч.1 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Це означає, що за поданою заявою відповідачем повинно бути прийнято саме рішення, тому належним способом виконання ним приписів вказаних норм закону, зокрема й ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, є прийняття рішення чи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, чи про відмову у його наданні.

Як встановлено судом, таке рішення не прийнято нібито з підстав утримання депутатів від голосування, що не є виконанням вимог закону і розцінено судом як протиправна бездіяльність.

Тому суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 12 березня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Належним способом захисту порушеного права позивача за таких обставин буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти рішення згідно приписів статті 122 ЗК України. Отже і ця позовна вимога є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, суд визнає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12 березня 2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Той факт, що вказана позивачем земельна ділянка за твердженням відповідача передана у власність іншій особі підлягає врахуванню відповідачем при прийнятті рішення за заявою позивача, проте не звільняє від міську раду від обов`язку прийняти законне рішення за поданим клопотанням позивача.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Згідно з матеріалами справи між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери» (Бюро) було укладено договір про надання правової допомоги від 16 листопада 2020 р. № 16/11/20-1.

На виконання цього договору представником позивача надано Акт прийняття-передачі наданих послуг (детальний опис наданих послуг) від 23 листопада 2020 р. Відповідно до цього Акту адвокатом надано наступні послуги:

1) найменування послуг складення адміністративного позову провизнання протиправним та скасування рішення відповідача від 19 травня 2020 р. № 2669-85-07 "Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в Миронівському районі Київської області" зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 12 березня 2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності орієнтовною площею 1,8885 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої у Миронівському районі Київської області (кадастровий номер 3222985402:02:003:0059) та прийняти обґрунтоване рішення в межах повноважень і у спосіб, що встановлені законами України; кількість годин надання послуг 2 год. 30 хв.; вартість однієї години надання послуг 2 000 грн. 00 коп.; загальна вартість наданої послуги 5 000 грн. 00 коп.

Отже загальна вартість наданих адвокатом послуг за договором про надання правової допомоги від 16 листопада 2020 р. № 16/11/20-1 складає5 000 грн. 00 коп.На підтвердження понесених витрат позивачем надано дублікат квитанції № 0.0.1926517204.1 від 1 грудня 2020 р. на суму 5 000 грн. 00 коп.

Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає, що клопотання щодо повернення коштів за надану правничу допомогу підлягає задоволенню. Так, позивачу необхідно повернути 5 000 грн.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд застосовує приписи ч. 1 ст. 139 КАС України. Згідно з квитанцією від 12 грудня 2020 р. № 1050537078 позивачем сплачено судовий збір на суму 840 грн. 80 коп. Суд присуджує позивачу 840 грн. 80 коп. понесених витрат по оплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ржищівської міської ради від 19 травня 2020 р. № 2669-85-07 "Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в Миронівському районі Київської області".

Зобов`язати Ржищівську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12 березня 2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності орієнтовною площею 1,8885 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої у Миронівському районі Київської області (кадастровий номер 3222985402:02:003:0059).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Ржищівської міської ради (код ЄДРПОУ - 04358218) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ржищівської міської ради (код ЄДРПОУ - 04358218) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач Ржищівська міська рада, адреса: вул. Соборна, буд. 22, м. Ржищів, Київська область, 09230, код ЄДРПОУ - 04358218.

Суддя Журавель В.О.