Рішення

від 26.06.2022 по справі 640/28109/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2022 року м. Київ № 640/28109/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларвідж Інтернешнл Лімітед»

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної

вартості товарів і картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларвідж Інтернешнл Лімітед» (далі також - позивач, ТОВ «Ларвідж Інтернешнл Лімітед», Товариство) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2020 №UA100100/2020/000025/2 і картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA100100/2020/00032.

Позов мотивований протиправністю рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2020 №UA100100/2020/000025/2 та картки відмови №UA100100/2020/00032, згідно яких Київська міська митниця ДФС відмовила Товариству в митному оформленні імпортованих товарів за визначеною декларантом вартістю з використанням другорядного методу визначення митної вартості імпортних товарів (тобто, «за ціною договору щодо ідентичних товарів»). Натомість митниця з посиланням на ряд інших наявних у неї митних декларацій скоригувала заявлену позивачем митну вартість товарів у бік збільшення її розміру. Позивач стверджує, що його декларантом під час подання електронної митної декларації №UA100100/2020/578068 від 22.09.2020 були надані всі необхідні та достатні документи для підтвердження заявленої митної вартості. Проте, суб`єкт владних повноважень протиправно не прийняв до уваги такі документи та їх зміст, прийнявши протиправні рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/28109/20 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву з додатковими матеріалами (а саме: копією митної декларації №UA100100/2020/578068 від 22.09.2020 та копіями документів, як такими, що були подані декларантом разом із митною декларацією; роздруківками прінтскрінів з комп`ютера). Свої заперечення проти позову відповідач мотивував наступним: до митного поста «Київ-Північний» Київської митниці Держмитслужби 22.09.2020 позивачем була подана митна декларація типу «ІМ/40/ДЕ», якій присвоєно реєстраційний номер UA100110/2020/578068 (далі - МД) на три товарні позиції. За змістом вказаної МД декларант заявив митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем подано митниці пакет документів, перелік яких зазначений у графі 44 МД, що підтверджується PrtSc з АСМО «Інспектор» За результатами розгляду поданих разом з МД документів встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На запит митниці декларант своїм листом від 22.09.2020 повідомив про відмову у поданні додаткових документів з метою митного оформлення товарів, що у свою чергу позбавило митницю можливості перевірити декларування позивачем всіх складових митної вартості у повному обсязі. Між тим, митним органом було проведене порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів згідно наявної довідкової інформації, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості. За наведених мотивів Київська митниця Держмитслужби дійшла висновку про наявність підстав для коригування заявленої ТОВ «Ларвідж Інтернешнл Лімітед» митної вартості за шостим (резервним) методом.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де навів додаткові пояснення на спростування зауважень та правової позиції відповідача. Зокрема, представник позивача висловив свої зауваження стосовно використання митницею при коригуванні заявленої митної вартості імпортованих товарів митних декларацій, які не могли бути взяті за основу коригування митної вартості.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.10.2018 між ТОВ «Ларвідж Інтернешнл Лімітед» (як покупцем) та компанією «ONB HARDWARE CO., LTD», Гонконг, Китай (як продавцем) був укладений зовнішньоекономічний контракт - контракт за №ONB/LU/2018 (далі - контракт). За умовами цього контракту (в редакції доповнення №1 від 01.11.2018 до такого контракту) продавець продає, а покупець купує різні товари народного споживання, виготовлені в Китаї, поіменовані в подальшому «продукція», та оплачує їх вартість на умовах FOB порт Вухан, Китай (згідно Інкотермс 2010). Продавець постачає покупцю продукцію окремими партіями у відповідності до попередніх заявок покупця. Товар постачається на територію України. Перелік поставленого товару та ціна погодженні сторонами в специфікації №1, яка являється невід`ємною частиною контракту. У випадку зміни ціни на товар протягом строку дії контракту, сторонами тоді підписується нова специфікація, яка також стане невід`ємної і частиною Контракту.

Поставка продукції здійснюється окремими партіями згідно виставленого комерційного інвойсу, який стане невід`ємною частиною контракту. Інвойс буде визначати повний перелік продукції даної поставки, її кількість, ціну одиниці, а також повну вартість, ваг брутто і нетто, країну походження і назву виробника.

Загальна вартість Контракту складається із суми інвойсів. Ціна на продукцію виставляється продавцем після отримання замовлення покупця вказується в проформі-інвойсі. Ціна повинна включати всі матеріали і витрати. Вартість упаковки і маркування включається у ціну продукції. Валюта контракту (ціни) і валют платежу - долар США.

Кожна партія товару супроводжується оригіналами документів, які надаються покупцю в 10-тиденний строк від дати отримання оплати після відвантаження за допомогою кур`єрської пошти: інвойс - 3 екз., коносамент - 3 екз. (оригінал), коносамент - 2 екз. (копія сертифікат походження товару - 1 екз., пакувальний лист - 2 екз., копія експертне декларації - 1 екз. Продавець несе відповідальність за правильність оформлення документів своєчасність відправки документів покупцю, з повідомленням покупця про дату відправка продавець зобов`язується компенсувати збитки покупцю у випадку несвоєчасного надання відвантажувальних документів. Товар повинен бути поставлений не пізніше 120-ти днів від дат оплати.

Оплата товару здійснюється в доларах США банківським переказом з рахунку покупця авансовим платежем: до відвантаження товару на підставі проформи-інвойсу до отримання комерційного інвойсу; протягом 90 днів з моменту відвантаження товару на основ Комерційного інвойсу; дата Коносаменту буде вважатись датою відвантаження.

Товари перевозяться у контейнері певним визначеним розміром.

Покупець несе відповідальність за страхування товару у відповідності з умовами поставки FOB (п. 11.1).

Даний Контракт має силу до 31.12.2021. При цьому, строк цього контракту, так само як і сума контракту, можуть бути збільшені за згодою обох сторін.

За змістом специфікацій №1 від 01.11.2018, складеної до контракту від 01.10.2018 №ONB/LU/2018, сторони узгодили перелік товарів (артикули та короткий опис), їх розмір та ціну за 1 одиницю товару на умовах FOB, у доларах США.

На підставі вказаного зовнішньоекономічного контракту, замовлення на поставку від 05.06.2020 №LA-20-02К та комерційного інвойсу від 15.07.2020 №200723 позивачем ввезено на митну територію України партію товарів (металева кріпельна арматура для використання у будівлях, зі сталі: металеві кронштейни в асортименті, рельси та стійки, з`єднувачі для стійок, металеві частини гардеробної системи: сітчасті полиці та інші полиці; комплекти гардеробних системи металеві).

22.09.2020 з метою митного оформлення таких товарів декларантом ТОВ «Ларвідж Інтернешнл Лімітед» до митного посту «Київ Північний» Київської митниці подано електронну митну декларацію (далі - також ЕМД) №UA100110/2020/578068 (далі - ЕМД). В цій ЕМД для митного оформлення задекларовано перелічені вище товари, країна виробництва - CN, торгівельна марка - Larvij, виробник - Hubei Zhongning Metallic Products Co.Ltd. Згідно змісту гр. 43 ЕМД митна вартість таких товарів визначена декларантом із застосуванням другорядного методу, - а саме за ціною договору щодо ідентичних товарів, та становила 25 482,01 доларів США (що в перерахунку на національної валюту України становило суму 855 102,16 грн.).

Відповідно до графи 44 ЕМД №UA100110/2020/578068 на підтвердження заявленої митної вартості декларантом позивача митному органу були подані наступні документи: декларацію митної вартості; комерційний інвойс від 15.07.2020 №200723; коносамент від 22.07.2020 №SHWS220070376; транспортну накладну (CMR) від 11.09.2020 №1577; сертифікат про походження товару від 10.08.2020 №20С4208В0022/00023; платіжне доручення від 20.08.2020 №61; видаткові накладні від 05.08.2020 №1339 та від 07.08.2020 №1352, №1354; податкові накладні від 05.08.2020 №1615 та від 07.08.2020 за №1630 і №1632; довідку про транспортно-експедиційні послуги від 09.09.2020 №ОРК-40; прайс-лист виробника (2020 рік); сертифікат від 12.04.2019 №8038416; експертний висновок від 15.04.2020 №КТП-0967; контракт №ONB/LU/2018 від 01.10.2018; доповнення №1 від 01.11.2018 до контракту №ONB/LU/2018 від 01.10.2018; доповнення №2 від 02.11.2018 до контракту №ONB/LU/2018 від 01.10.2018; доповнення №3 від 02.09.2019 до контракту №ONB/LU/2018 від 01.10.2018; специфікацію №1 до контракту №ONB/LU/2018 від 01.10.2018; договір доручення №Б-0510/18 від 11.10.2018; договір №34 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.06.2020; замовлення на поставку товару №LA20-02K від 05.06.2020; копію експортної вантажної митної декларації КНР №471420200000037378 від 16.07.2020.

За наслідком подання зазначеної ЕМД з пакетом документів позивача отримав від Київської митниці ДМС електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів, а саме: 1) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 2) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) страхових документів, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, а також за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтверджена заявленої митної вартості товару: 1) рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконання; умов договору (угоди, контракту); 2) виписки з бухгалтерської документації, та для підтвердження витрат на транспортування подати: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договорі (контракту) про надання транспортно - експедиційних послуг, що містить реквізит сторін, суму та умови платежу, відповідно до яких встановлюється належність послуг та товарів; банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну території України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення з одиницю виміру (ваги) товару за 1 кілометр маршруту; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В обґрунтування необхідності подання зазначених додаткових документів в тексті електронного повідомлення зазначено наступне: «При проведенні контролю правильності визначення митної вартості під час проведення митного контролю і митного оформлення, відповідно до статей 53, 54 Митного кодексу України на підставі наданих декларантом документів, встановлено наступне: 1) в ході проведення ретельного опрацювання наданих документів в гр. 44 поданої електронної митної декларації (далі - ЕМД) зазначено контракт ONB/LU/2018 від01.10.2018, який для митного контролю та оформлення разом з ЕМД не надавався; 2) за результатом аналізу висновку Київської ТПП від 15.04.2020 №КТП-096 встановлено, що вказаний висновок стосується іншої партії товару, яка надійшла на територію України відповідно до інших товаросупровідних документів; 3) в копії митної декларації країни відправлення №471420200000037378 не зазначений документ, на підставі якого здійснюється поставка товару. Відповідно до п. 1 ч. 5 cт. 54 Кодексу орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має упевнюватися достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для ціле визначення митної вартості. Також наявна в органах доходів і зборів інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митне вартості.».

Своєю заявою від 22.09.2020 представник декларанта повідомив митницю, що всі додаткові документи по ЕМД вже були надані, підтвердив факт проведення консультації з митним органом та просив підтвердити заявлену митну вартість або винести рішення про коригування митної вартості.

22.09.2020 Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару за №UA100100/2020/000025/2 (далі - рішення №UA100100/2020/000025/2), згідно якого вартість задекларованого імпортного товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, а саме - у розмірі 34 417,96 доларів США.

Вказане рішення митного органу від 22.09.2020 № UA100100/2020/000025/2 мотивоване наступним: «За результатом аналізу додаткових документів, та документів поданих до митного оформлення, встановлено наступне: 1) платіжний документ №64 від 20.08.2020 надано до митного оформлення без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377), що передбачає проставлення на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку; 2) В гр. 44 поданої електронної митної декларації (далі - ЕМД) зазначено контракт ONB/LU/2018 від 01.10.2018, який для митного контролю та оформлення разом з ЕМД не надавався; 3) за результатом аналізу висновку Київської обласної ТПП від 15.04.2020 №КТП-0967, встановлено, що вказаний висновок стосується іншої партії товару, яка надійшла на територію України відповідно до інших товаросупровідних документів; 4) в копії митної декларації країни відправлення №4714200000037378 не зазначено документ, на підставі якого здійснюється поставка товару. Листом від 22.09.2020, декларант повідомив, що інші документи не будуть надані. Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: неподання декларантом всіх запрошених документів; - відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Разом з тим, митним органом проведене порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить вт~-з дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). А саме за результатами проведеного порівняння встановлено, що у митного органу наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів за вищими рівнями митної вартості.

З огляду на наведене та керуючись положеннями ч. 6 ст. 54, ч. 2-3 ст. 53, 55 Митного кодексу України Київська митниця дійшла висновку про необхідність коригування заявленої митної вартості товарів: за змістом графи 31 в тексті Рішення - із використанням шостого (резервного) методу, а за змістом графи 33 в тексті Рішення - із використанням другорядного методу «за ціною договору щодо ідентичних товарів.

В якості джерела інформації, що була використана при визначення скоригованої митної вартості, Київська митниця послалася на наступні митні декларації: від 24.06.2020 №UA500150/2019/204406 від 25.06.2020 №UA100020/2019/30387, від 20.06.2020 №UA100020/2019/39211, від 25.06.2020 №UA204120/2019/48235, від 25.06.2020 №UA100300/2019/250620.

В той же день інспектором Київської міської митниці ДФС було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2020/00032.

Після прийняття Київською митницею оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів, з метою випуску товару у вільний обіг, декларантом позивача було подано нову митну декларацію від 23.09.2020 №UA100100/2020/578154 із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів такими, що прийняті 22.09.2020, протиправними та необґрунтованими позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Зокрема, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті Митного кодексу наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, в силу положень ч. 5 і 6 ст. 52 МК України декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене (ч. 8 ст. 52 цього Кодексу).

Частиною третьою ст. 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такими додатковими документами в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України є: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з положенням ч. 4 вказаної статті МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому, в силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Зокрема, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Крім того, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).

Аналіз наведених норм ст. 53 і 54 МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Не надання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

А саме, за змістом положень ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Поряд з цим, положеннями ч. 2 - 5 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У свою чергу ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як вже було встановлено судом, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів мотивоване тим, що надані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності та водночас не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку зауваженням митниці до змісту поданих декларантом ТОВ «Ларвідж Інтернешнл Лімітед» під час митного оформлення документів, та з`ясовуючи наявність у митниці підстав для витребування від декларанта позивача інших документів, суд зазначає наступне.

Стосовно зауваження митного органу про не подання декларантом до митного оформлення разом з ЕМД копії зовнішньоекономічного контракту - контракту №ONB/LU/2018 від 01.10.2018, то суд встановив, що останнє спростовується як самим позивачем, так і наявними у справі матеріалами.

Так, зі змісту гр. 44 ЕМД №UA100100/2020/578068, гр. 4 декларації митної вартості, вбачається, що зазначений контракт був визначений декларантом як один із документів, який підтверджує заявлену митну вартість товарів. У текстах своїх позову та відповіді на відзив представник позивача стверджував, що вказаний документ був поданий декларантом 22.09.2020 для проведення процедури митного оформлення імпортних товарів разом з ЕМД №UA100100/2020/578068, у складі пакету документів. Наведена обставина знайшла своє підтвердження безпосередньо в текстах оспорюваних рішень, а саме - в гр. 18 «Додаткова інформація/подані документи» Рішення від 22.09.2020 №UA100100/2020/000025/2 та в тексті картки відмови №UA100100/2020/00032, - що містять відомості про те, що контракт №ONB/LU/2018 від 01.10.2018 був поданий декларантом під час митного оформлення та став предметом дослідження працівників митниці.

Стосовно зауваження митного органу про те, що в копії митної декларації країни відправлення №4714200000037378 не був зазначений документ, на підставі якого здійснюється поставка товару, суд встановив наступне.

Декларантом позивача до митного оформлення разом з ЕМД були надані експортна декларація №471420200000037378 та замовлення ТОВ «Ларвідж Інтернешнл Лімітед» №LA-20-20К від 05.06.2020, оформлене та надіслане позивачем на адресу продавця - компанії «ONB HARDWARE CO., LTD». Оформлення такого замовлення в рамках зовнішньоекономічного контракту з метою здійснення продавцем партій товарів покупцю було передбачено сторонами у п. 1.2 розд. 1 такого контракту.

Дослідивши текст замовлення на поставку товарів №LA-20-20К від 05.06.2020 суд встановив наявність у ньому посилання на реквізити контракту, на підставі якого таке замовлення було складене. Також реквізити контракту та замовлення на поставку наведені в тексті комерційного інвойсу від 05.07.2020 №200723, що також був поданий декларантом для здійснення митного оформлення, у складі пакету документів до ЕМД.

Зміст перелічених документів у сукупності дає підстави для висновку, що поставка спірної партії імпортних товарів проводилася сторонами на підставі контракту №ONB/LU/2018 від 01.10.2018 та оформленого в його рамках попереднього замовлення на поставку товарів №LA-20-20К від 05.06.2020.

У свою чергу в тексті митної декларації країни відправлення - експортній декларації №471420200000037378 (переклад якої на українську мову також був поданий декларантом митному органу) в графі «Номер контракту» був зазначений номер замовлення на поставку «LA-20-20К». Крім того, в експортній декларацій містилися відомості про кількість та номер контейнера, в якому під час морського перевезення зберігалися товари, - що відповідає інформації, зафіксованій в коносаменті від 22.07.2020 №SHWS220070376.

Таким чином, експортна декларація №471420200000037378 містила достатню та зрозумілу інформацію, зі змісту якої було можливо встановити склад документів, на підставі яких була здійснена поставка імпортних товарів, та водночас остання не містила розбіжностей, які б могли перешкодити у з`ясуванні фактичних обставин щодо такої поставки партії товарів на адресу позивача.

Також суд вважає, що митний орган мав врахувати той факт, що митна декларація країни відправлення оформляється продавцем, а тому позивач як покупець товару не несе відповідальність за оформлення такого документу.

Стосовно зауваження митного органу до змісту платіжного документу, а саме щодо того, що надане до митного оформлення платіжне доручення в іноземній валюті від 20.08.2020 №61 не містило проставлених на ньому дати, підпису та відбитку штампу банку, суд встановив наступне.

Суд встановив, що декларантом позивача разом з ЕМД №UA100100/2020/578068 було подано до митного оформлення платіжне доручення в іноземній валюті від 20.08.2020 №61, яке містили відомості про ініціювання ТОВ «Ларвідж Інтернешнл Лімітед» переказу безготівкових коштів у розмірі 25 482,01 дол. США на користь контрагента-нерезидента - компанії «ONB HARDWARE CO., LTD» (Гонг-Конг, Китай). На переконання відповідача зазначене платіжне доручення було оформлене без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22.

Відповідно до п. 1.2 постанови Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, на яку посилається відповідач, Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Таким чином, положення вказаної постанови застосовуються лише у випадках розрахунків в національній валюті в межах України.

У свою чергу за змістом п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який визначає загальні засади функціонування платіжних систем та систем розрахунків, документ на переказ може бути паперовим або електронним.

Нормами ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що електронний документ має однакову юридичну силу з документом на паперовому носії. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в такому документі, несе особа, яка підписала цей документ за допомогою електронного цифрового підпису.

Дослідивши зміст платіжного доручення в іноземній валюті від 20.08.2020 №61, що останнє виконано банком за допомогою дистанційного обслуговування клієнтів, що підтверджується відповідною відміткою, яка містить зокрема інформацію про результат опрацювання платіжного документу - «виконано» дату проведення платежу - 21.08.2020. Тобто, таке платіжне доручення містить відмітку банку про проведення платежу за контрактом.

Крім того, банківський рахунок та SWIFT зазначені у зазначеному платіжному дорученні ідентичні рахунку банку отримувача та SWIFT коду, які зазначені в розд. 13 контракту від №ONB/LU/2018 від 01.10.2018 та доповненнях до такого контракту. З урахуванням наведеного вище, суд зауважує, що номер рахунку та SWIFT коду дають можливість ідентифікувати із поставкою товару.

Стосовно зауважень митного органу до змісту висновку Торгово-промислової палати Київської області від 15.04.2019 №КТП-096, а саме щодо того, що вказаний висновок стосується іншої партії товару, яка надійшла на територію України відповідно до інших товаросупровідних документів, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 53 МК України що експертний висновок як і митна декларація країни відправлення є додатковими документами, зміст яких міг вплинути на результат оформлення декларантом митної декларації лише у разі, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містили б розбіжності, мали б ознаки підробки або не містили б всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В даному випадку, суд в ході розгляду цієї судової справи не встановив розбіжностей в текстах основних документів, що були подані декларантом позивача до митного органу разом з ЕМД №UA100100/2020/578068.

Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про безпідставність зауважень відповідача до висновку Торгово-промислової палати Київської області від 15.04.2019 №КТП-096.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності суд оцінює твердження відповідача щодо відсутності у наданих для підтвердження заявленої декларантом позивача митної вартості товарів документів всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та про наявні у таких документах розбіжності, як безпідставні.

Дослідивши та проаналізувавши надані сторонами до матеріалів справи документи, суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні імпорту товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 і 3 ст. 53 МК України.

Що стосується визначення контролюючим органом митної вартості товарів за вказаним другорядним методом, але з використанням даних інших митних декларацій, оформлених за операціями не за участю позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм ст. 59 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

При цьому, в силу ч. 7 цієї статті Кодексу у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Як вбачається з тексту оспорюваного Рішення, заявлена декларантом позивача митна вартість імпортованих товарів була скоригована митним органом, шляхом визначення останнім самостійно митної вартості за тим самим другорядним методом, але за вищим розміром. В якості інформації про вищий розмір митної вартості митний орган використав дані з митних декларацій від 24.06.2020 №UA500150/2019/204406 від 25.06.2020 №UA100020/2019/30387, від 20.06.2020 №UA100020/2019/39211, від 25.06.2020 №UA204120/2019/48235, від 25.06.2020 №UA100300/2019/250620.

Дослідивши подані представником відповідача до матеріалів справи копію митної декларації від 24.06.2020 №UA500150/2019/204406 та роздруківки прінтскрінів з автоматизованої бази даних щодо опису даних окремих з перелічених вище митних декларацій суд встановив, що такі митні декларації були оформлені за результатами імпортних операцій, здійснених за відмінних умов ніж у досліджуваному випадку. А саме задекларовані імпортні операції були здійснені за участі іншого виробника товарів та/або за інших умов поставок (як то: CPT, FCA).

Таким чином, з поданих представником відповідача до матеріалів справи документів не вбачається за можливе встановити, що митний орган вжив всіх необхідних заходів з метою визначення митної вартості щодо спірної партії імпортних товарів відповідно до ст. 59 МК України.

Між тим, як пояснив представник позивача, Товариство попередньо вже здійснювало митне оформлення поставок ідентичних товарів за контрактом та в аналогічних умовах згідно митних декларацій №UA100060/2020/309777 від 11.03.2020 та №UA100060/2020/323856 від 07.07.2020. Зокрема, зі змісту митної декларації №UA100060/2020/323856 від 07.07.2020 (копія якої була долучена позивачем до позовної заяви разом з іншими додатками) вбачається, що ТОВ «Ларвідж Інтернешнл Лімітед» під час митного оформлення партії ідентичних товарів від того ж самого виробника, за тим самим контрактом та на тих самих умовах поставки визначив митну вартість товарів за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів, та розмір заявленої декларантом митної вартості був визнаний митним органом як відповідний.

У зв`язку з цим Товариством для визначення митної вартості, задекларованої у ЕМД №UA100100/2020/578068 від 22.09.2020 за основу була взята прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами, які було ввезено приблизно в тій ж кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари, а саме: митна вартість згідно прийнятої митної декларації №UA100060/2020/323856 від 07.07.2020.

У свою чергу митний орган ані в тексті оскаржуваного Рішення, ані у відзиві на позову заяву не навів суду жодних пояснень стосовно неможливості врахування Київською. митницею в якості джерела інформації для визначення розміру митної вартості даних з митної декларації №UA100060/2020/323856 від 07.07.2020.

З огляду на це суд вважає, що відповідачем не доведено, що використане ним джерело інформації, містило достовірну та належну інформацію для визначення митної вартості товару за поданою позивачем митною декларацією.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією позивача про протиправність рішення Київської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів від 22.09.2020 №UA100100/2020/000025/2 та відповідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2020/00032, у зв`язку із чим вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 05.11.2020 №10988 підтверджено, що за подання цього позову до адміністративного суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 4 204 грн. Враховуючи обсяг заявлених позовних вимог та обсяг позовних вимог, що задоволені судом за результатами розгляду цієї справи, суд дійшов висновку про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на оплату судового збору у зазначеній сумі коштів повністю.

Крім того, позивачем у п. 3 прохальної частини позовної заяви було заявлено вимогу про стягнення на його користь за рахунок коштів відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15.

При цьому, з імперативних положень ч. 6 ст. 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону №5076, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 06.11.2020 між ТОВ «Ларвідж Інтернешнл Лімітед», в подальшому за текстом Договору - «Клієнт», з однієї сторони та Адвокатським об`єднанням «Дерев`янчук, Макаренко та партнери» був укладений договір про надання юридичних (адвокатських) послуг. За умовами даного договору клієнт відповідно до договору замовляє та доручає Адвокатському об`єднанню надавати йому юридичні (адвокатські) послуги, шляхом виконання дій, що мають юридичне значення, відповідно до чинного законодавства про види адвокатської діяльності та отриманих від клієнта окремих доручень (завдань), а Адвокатське об`єднання зобов`язується виконувати отримані від клієнта доручення (завдання) від імені та за рахунок клієнта в порядку та на умовах, встановлених договором. Доручення охоплює представництво і захист прав і законних інтересів клієнта, шляхом пред`явлення адміністративного позову до Київської митниці ДМС з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2020 №UA100100/2020/000025/2 і картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA100100/2020/00032. Доручення охоплює представництво і захист прав та інтересів клієнта, як учасника судового провадження під час розгляду справи в суді першої інстанції, надання клієнту у зв`язку з цим консультацій та роз`яснень правового характеру.

Згідно п. 2.3 даного договору Адвокатське бюро надає послуги за цим договором силами своїх адвокатів, представників (помічників) відповідно до кваліфікації та досвіду.

Пунктом 4.1 договору обумовлено, що ціна юридичних (адвокатських) послуг за цим зазначеним договором складає 14 858,00 грн., що підлягають сплаті клієнтом на рахунок Адвокатського об`єднання у наступному порядку: 7 429,00 грн. підлягають сплаті протягом 5 календарних днів від дня підписання договору; 7 429,00 грн. підлягають сплаті у строк до 31 грудня 2020 року включно. Оплата за договором здійснюється в безготівковій формі на підставі рахунку Адвокатського об`єднання.

Відповідно до п. 4.3 цього договору виконання всіх зобов`язань сторонами за договором фіксується в акті приймання-передачі послуг.

На підтвердження обставини понесення витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом у суді цієї справи позивач подав до суду копії наступних документів: рахунків на оплату за №1-2 від 06.11.2020 на суму 7 429,00 грн. та за №2-2 від 14.12.2020 на суму 7 429,00 грн., акта приймання-передачі наданих послуг від 17.12.2020 (що містить опис наданих послуг, їх вартість, порядок розрахунку наданих послуг), а також платіжних доручень ТОВ «Ларвідж Інтернешнл Лімітед» за №11009 від 11.11.2020 і №11125 від 17.12.2020, що містять відомості про оплату юридичних (адвокатських) послуг за відповідним договором та на підставі відповідних рахунків, всього на загальну суму 14 858,00 грн. (без ПДВ).

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів суд встановив, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 14 858,00 грн. пов`язані з розглядом даної справи, їх розмір є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В тексті свого відзиву на позов представник відповідача клопотав перед судом про зменшення розміру судових витрат з мотиву їх неспіврозмірності предмету та складності розглянутого спору.

Проаналізувавши зміст заявленого відповідачем клопотання суд дійшов висновку про необґрунтованість такого, та відсутність у даному випадку підстав для зменшення розміру заявлених позивачем до відшкодування за рахунок відповідача витрат на правову допомогу.

З огляду на зазначене, суд вважає, що сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме - на професійну правничу допомогу, також підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларвідж Інтернешнл Лімітед» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 22.09.2020 №UA100100/2020/000025/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2020/00032.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларвідж Інтернешнл Лімітед» (код ЄДРПОУ 35830520, адреса місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11, корп. Б, офіс 221 - 223) судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 4 204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8-А).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларвідж Інтернешнл Лімітед» (код ЄДРПОУ 35830520, адреса місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11, корп. Б, офіс 221 - 223) документально підтверджені судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 14 858,00 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8-А).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок