Рішення

від 29.06.2022 по справі 640/31617/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2022 року місто Київ №640/31617/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монт Уа»

про стягнення податкового боргу в сумі 298 961,11 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монт Уа», в якій просить суд прийняти рішення на користь Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, яким стягнути кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Монт Уа» з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 298 961,11 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 298 961, 11 грн. Так, відповідно до статті 59 Податкового кодексу України відповідачу винесено податкову вимогу від 27.10.2017 №88808-17, яку було направлено відповідачу у визначений законом спосіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2020 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/31617/20.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 18.02.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній з позовними вимогами не погоджується, та зазначає про те, що 15.05.2017 Указом Президента України від 28.04.2017 №133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до ТОВ «Монт Уа» застосовано спеціальні санкції (підпункти 1-7 пункту 306 Додатку 2 до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Крім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.02.2019 у справі №761/6452/19 на банківські рахунки ТОВ «Монт Уа» було накладено арешт з посиланням на те, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках товариства, є безпосереднім об`єктом кримінально-протиправних дій. Отже, відповідач був позбавлений можливості своєчасно сплатити грошові кошти на виконання своїх податкових зобов`язань з ПДВ внаслідок безпідставного застосування до нього санкцій, які у подальшому були скасовані, а також через безпідставний арешт його банківських рахунків. При цьому відповідач зробив усі залежні від нього дії для своєчасного виконання його податкових зобов`язань з ПДВ. Зазначені обставини свідчать про відсутність вини відповідача у несвоєчасній сплаті податку на додану вартість, що виключає застосування до нього такого виду відповідальності як пеня.

Крім того, відповідач наголосив на тому, що сума пені, визначена позивачем за період з 29.08.2017 пр 16.12.2017, підлягає анулюванню як така, що нарахована за період поза межами визначеного Податковим кодексом України 1095 - денного строку.Такого відповідач зауважив, що нарахування позивачем пені за період з 01.03.2020 по 03.07.2020 суперечить приписам пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монт Уа» (код ЄДРПОУ 38615674) (надалі - відповідач) перебуває на обліку в органах державної податкової служби та є платником податків за основним місцем обліку, передбаченим Податковим кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має заборгованість перед бюджетом у розмірі 298 961,11 грн. з податку на додану вартість.

Зазначена сума податкого боргу виникла на на підставі нарахованої пені за несвоєчасну сплату, але не сплачену у визначеному законом порядку.

Контролюючим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 27.10.2017 №88808-18 у встановленому законом порядку.

Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів, наявних на рахунках платника у банківських установах.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно приписів пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України «грошове зобов`язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, відповідно до вимог чинного законодавства податковим органом було винесено щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Монт Уа» податкову вимогу від 27.10.2017 №88808-17 на суму 724092,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказана вимога була вручена відповідачу, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення зі штрих-кодовим ідентифікатором №0407312123919.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив про те, що 15.05.2017 Указом Президента України від 28.04.2017 №133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до ТОВ «Монт Уа» застосовано спеціальні санкції (підпункти 1-7 пункту 306 Додатку 2 до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Наведена обставина вплинула на несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з ПДВ.

Крім того, відповідач вказав на те, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.02.2019 у справі №761/6452/19 на банківські рахунки ТОВ «Монт Уа» було накладено арешт з посиланням на те, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках товариства, є безпосереднім об`єктом кримінально-протиправних дій,а тому відповідач був позбавлений можливості своєчасно сплатити грошові кошти на виконання своїх податкових зобов`язань з ПДВ внаслідок безпідставного застосування до нього санкцій, які у подальшому були скасовані, а також через безпідставний арешт його банківських рахунків. При цьому відповідач зробив усі залежні від нього дії для своєчасного виконання його податкових зобов`язань з ПДВ.

Разом з тим, суд зазначає, що норми ПК України не встановлюють інших строків сплати сум узгоджених грошових зобов`язань з урахуванням наведених вище обставин.

Однак, суд враховує доводи відповідача з приводу того, що після скасування спеціальної санкції, застосованої Указом Президента України від 28.04.2017 №133/2017, у зв`язку із зняттям арешту з банівських рахунків та поновленням видаткових операцій по банківським рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Монт Уа», останнє погасило податкові зобов`язання відповідно до податкової вимоги від 27.10.2017 №88808-17 на суму 724092,00 грн., адже як зазначив позивач, зазначена сума податкового боргу, яка є предметом спору у цій справі, виникла на підставі нарахованої пені за несвоєчасну сплату боргу за податковою вимогою від 27.10.2017 №88808-17.

Так, суд зазначає, що основне податкове зобов`язання щодо сплати боргу відповідно до податкової вимоги від 27.10.2017 №88808-17 відповідачем було сплачено, однак порушення строків сплати вказаних зобов`язань зумовлено об`єктивною неможливістю виконання вказаних зобов`язань у встановлені контролюючим органом строки, що підтверджується Рішенням РНБО від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до ТОВ «Монт Уа» та ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.02.2019 у справі №761/6452/19, відповідно до якої на банківські рахунки відповідача було накладено арешт.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що відповідач із заявою від 19.07.2017 №25-07/17 звертався до податкового органу із повідомленням, в якому виклав всі вищенаведені обставини, які позивачем враховано не було.

Таким чином, на переконання суду, відповідач був позбавлений можливості своєчасно сплатити грошові кошти на виконання своїх податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до вимоги від 27.10.2017 №88808-17 внаслідок застосування до нього санкцій, які в подальшому були скасовані відповідно до Рішення РНБО від 14.05.2020, а також через арешт його банківських рахунків.

Суд вважає, що відповідач зробив всі залежні від нього дії для своєчасного виконання його податкових зобов`язань з ПДВ, а зазначені обставини свідчать про відсутність вини відповідача у несвоєчасній сплаті податку на додану вартість, що виключає застосування до нього такого виду відповідальності як пеня.

Виходячи з аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача податкового боргу, зважаючи на ту обставину, що відповідач був позбавлений можливості своєчасно сплатити грошові кошти на виконання своїх податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до вимоги від 27.10.2017 №88808-17 внаслідок застосування до нього санкцій, які в подальшому були скасовані відповідно до Рішення РНБО від 14.05.2020, а також через арешт його банківських рахунків.

У відповідності до пункту 1,3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає стягненню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у місті Києві відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.