Рішення

від 03.07.2022 по справі 640/135/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/230

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2022 року м. Київ № 640/135/20

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юдіпак" до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити діїСуддя О.В.Головань

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юдіпак" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №1317600/41841336 від 29.10.2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №12 від 19.06.2019 року.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10.04.2020 від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юдіпак" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 30, код ЄДРПОУ 41841336), зареєстроване як юридична особа 29.12.2017 року; перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві (ДПІ у Подільському районі); 22.21 Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас (основний).

12 червня 2019 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" було укладено договір поставки №12/06/19.

На виконання умов договору №12/06/19 позивач виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" рахунок на оплату №88 від 19 червня 2019 р.

На виконання свого обов`язку щодо оплати поставленого товару позивачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" перерахувало грошові кошти на рахунок позивача, вказаний факт підтверджується банківськими виписками.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Юдіпак" під час здійснення операцій з постачання товарів Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" було оформлено податкову накладну від 19.06.2019 №12.

Позивач направив для реєстрації вказану податкову накладну, проте, реєстрація була зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ПН відповідає вимогам пп.1.6. п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податків" та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, вказаний факт підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.07.2019 №9157527549.

З метою реєстрації податкової накладної, по якій прийнято рішення про зупинення її реєстрації, позивачем здійснено направлення повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунків коригування реєстрацію якої зупинено від 25.10.2019 №1.

Комісією регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, розглянувши надані позивачем пояснення та документи прийнято рішення від 29.10.2019 №1317600/41841336.

Вказаним рішенням у реєстрації податкової накладної відмовлено з підстав: ненадання платником податку копій документів: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юдіпак" - вважає протиправним рішення щодо відмови реєстрації податкової накладної та просить суд скасувати останню, оскільки позивачем виконано вимоги законодавства щодо оформлення на подання на реєстрацію податкової накладної, а також щодо надання ним пояснень та документів на підтвердження реальності господарської операції, які не були враховані відповідачами.

При цьому, позивач вказує, що оскаржувані рішення не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації його права або виконання обов`язку.

Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Щодо підстав відмови у реєстрації вказаної податкової накладної, суд зазначає наступне.

За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пункт. 201.1 цієї статті та/або пункт 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №204) (далі - Порядок №1246; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пункт. 192.1 статті 192 та пункт. 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно з підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок зупинення реєстрації ПН/РКРН №117).

Відповідно до пунктів 5, 6, 7 Порядку зупинення реєстрації ПН/РКРН №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна /розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Зі змісту квитанції вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність направленої позивачем на реєстрацію податкової накладної критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Відповідно до пункту 13 Порядку зупинення реєстрації ПН/РКРН №117, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 10 Порядку зупинення реєстрації ПН/РКРН №117 передбачено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

На час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості платника податку були затверджені Листом ДФС України №4065/99-99-07-05-04-18 від 05.11.2018 року. При цьому пп. 1.6 п. 1 зазначених Критеріїв містить сім підстав можливості віднесення платника податків до ризикових.

Також, у цьому ж пункті Критеріїв зазначено, якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Водночас, контролюючим органом всупереч вимог пункту 13 Порядку зупинення реєстрації ПН/РКРН №117 не конкретизовано, саме на якій підставі позивача було віднесено до ризикових, не надано посилання на рішення Комісії ДПС України про внесення платника податків до переліку ризикових, що, у свою чергу, позбавило платника податків можливості визначити межі необхідних пояснень та документів щодо його належності чи неналежності до ризикованих платників податків.

Суд звертає увагу, що застосовуючи критерії ризиковості, визначені у листі ДФС України №4065/99-99-07-05-04-18 від 05.11.2018 року, ДПС України не було враховано, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18.

У той же час, згідно з пунктами 14, 15 Порядку зупинення реєстрації ПН/РКРН №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку зупинення реєстрації ПН/РКРН №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З аналізу зазначених норм, суд доходить висновку про необхідність зазначення у квитанціях конкретного переліку документів, що необхідні для реєстрації окремої податкової накладної у межах виключного переліку документів, що зазначені у пунктах 14, 15 Порядку № 117.

У той же час у квитанціях контролюючим органом використано загальне формулювання щодо пропозиції надання документів, що є необхідними для реєстрації поданих податкових накладних.

Дане формулювання, у порушення принципу чіткої визначеності рішення суб`єкта владних повноважень, не містить достатньої інформації для виправлення недоліків, що призвели до зупинення реєстрації податкової накладної.

Така поведінка контролюючого органу поставила позивача у невизначене положення та позбавила його можливості надати конкретні документи, що необхідні для здійснення контролюючим органом реєстрації податкових накладних.

Суд звертає увагу, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Тобто, рішення відповідачів не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжує його неоднозначне трактування, що, у свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Окремо суд зазначає, що відсутність чітко виписаної у законодавстві процедури, що передбачала б зрозумілі підстави для відмови у реєстрації податкової накладної, не може бути поставлена у провину позивачу, тоді як відповідальність за це має нести держава (в даному випадку в особі відповідача як контролюючого органу).

Згідно пункту 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України), заява № 29979/04, Судом проаналізовано поняття "належне урядування", а саме.

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119) (http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-107088).

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачами не доведено правомірності рішення 29.10.2019 №1317600/41841336, у зв`язку з чим, наявні підстави для визнання такого рішення протиправними та його скасування, а також зобов`язання вчинити дії з реєстрації податкової накладної.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Також, визнаючи протиправними та скасовуючи оскаржувані рішення, суд вважає вірним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - шляхом зобов`язання контролюючого органу зареєструвати податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, висловленої у п. 50 рішення від 13.01.11р. по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04), ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки спір виник внаслідок протиправних рішень ГУ ДПС у м. Києві, зважаючи, що Державна податкова служба України є відповідачем лише з причин наявності в останньої виключних повноважень реєструвати податкові накладні після оскарження рішень про відмову в реєстрації таких, всі судові витрати, що підлягають розподілу слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн., суд зазначає наступне.

Ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на надання правової допомоги позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 03 грудня 2019 р., укладеного між позивачем і адвокатом Хижняком Ігорем Олександровичем, предметом якого є надання послуг з правових питань стосовно зупинення реєстрації податкової накладної, складання позовної заяви про скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної (п. 1.1); гонорар визначено у 1 000,00 грн. (Додаток №1 до договору); копію акту приймання-передачі послуг №1 від 11 грудня 2019 р. до договору про надання правничої допомоги №03/12/19 від 03.12.2019 р. на суму 1 000,00 грн.; копію платіжного доручення від 24.12.2019 р. №367 про сплату позивачем вказаної суми за надання правової допомоги.

Матеріали справи не містять доказів понесення витрат на правову допомогу, надану саме адвокатом, оскільки доказів на підтвердження наявності у Хижняка І.О. статусу адвоката не надано; документи на підтвердження здійснення ним повноважень з представництва інтересів позивача як адвокатом не надано (ордер, довіреність, тощо), тоді як вказані положення КАС України пов`язують можливість відшкодування витрат на правову допомогу саме з наявністю статусу адвоката.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 139, 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 29.10.2019 №1317600/41841336.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Юдіпак" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 30, код ЄДРПОУ 41841336) №12 від 19.06.2019 датою її фактичного подання.

4. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код 43005393) в особі відокремленого підрозділу - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: Україна, 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юдіпак" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 30, код ЄДРПОУ 41841336) 3 842,00 грн. судового збору.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 04.07.2022 р.