Рішення

від 05.07.2022 по справі 640/27517/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2022 року м. Київ № 640/27517/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві пропро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 3259989-2409-2615 від 23.04.2021ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2021 №3259989-2409-2615, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві здійснити перерахунок земельного податку за 2021 рік щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею Ѕ від 0,0767 га (кадастровий номер 8000000000:75:090:0018);

- судові витрати покласти на відповідача;

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що контролюючим органом при визначені податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб безпідставно застосовано примітку 2 до таблиці №1 до додатку №3 Положення «Про плату за змелю в місті Києві» та протиправно застосовано ставку в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. На переконання позивача для визначення грошового зобов`язання за відповідним податком має бути застосована ставка в розмірі 0,3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що належить йому на праві приватної власності.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, представник контролюючого органу стверджує про правомірне застосування примітки 2 до таблиці №1 до додатку №3 Положення «Про плату за змелю в місті Києві», адже вид (код виду) цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548 в частині земельної ділянки, що належить позивачу не внесено до Державного земельного кадастру. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до даних Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:090:0018 внесено як «Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва», що не відповідає Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548, зокрема « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка).

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить Ѕ земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:090:0018 за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель - не визначена, цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, площею 766,9400 м2, нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 2 572 993,36 грн.

23.04.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №3259989-2409-2615, яким визначено позивачу земельний податок з фізичних осіб за 2021 рік у розмірі 12 863,96 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням позивачем подано скаргу, за наслідком розгляду якої листом від 12.08.2021 №7647/М/26-15-24-09-18 відповідач повідомив заявника про відсутність підстав для скасування відповідного податкового повідомлення-рішення та про відсутність підстав для здійснення перерахунку земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У відповідності до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно із пунктом 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Положеннями пункту 269.1 статті 269 ПК України регламентовано, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, а особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу (п. 269.2 ст. 269 ПК України).

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно із підпунктом 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (п. 284.1 ст. 284 ПК України).

У той же час, пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

У разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок, щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок.

Платники плати за землю мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 та 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган (контролюючі органи) за місцем знаходження кожної із земельних ділянок проводить (проводять) протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає)/надсилають (вручають) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, плата за землю є податком на майно платниками якого є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

По-друге, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

По-третє, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

В четверте, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 ПК України.

Судом встановлено, що Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві (зі змінами та доповненнями)» встановлено ставки земельного податку (далі - Рішення №242/5629).

Додатком №3 до Рішення №242/5629 затверджено Положення про плату на землю в місті Києві (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974) (далі - Положення).

Згідно із пунктом 5.1 Положення ставки податку за земельні ділянки для фізичних та юридичних осіб, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюються залежно від цільового призначення землі у відсотках від їх нормативної грошової оцінки відповідно до таблиці N 1 цього Положення.

Відповідно до Таблиці №1 до Положення ставки податку (відсотків нормативної грошової оцінки) за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) для фізичних осіб становить в залежності від виду цільового призначення: для ведення особистого селянського господарства, городництва для сінокосіння і випасання худоби становить 0,3%; для індивідуального садівництва - 1%; для іншого сільськогосподарського призначення - 1%.

Згідно із приміткою 1 Таблиці №1 до Положення вид цільового призначення земель зазначається згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548.

Приміткою 2 Таблиці №1 до Положення передбачено, що якщо вид цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548, не внесено до Державного земельного кадастру, то застосовується ставка у відсотках від нормативної грошової оцінки відповідно до цієї таблиці, але не менше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Проаналізувавши зміст спірних правовідносин суд приходить до висновку, що їх суть полягає безпосередньо у наявності спору між сторонами щодо розміру застосованої контролюючим органом ставки земельного податку у процентному відношенні при визначенні податкового зобов`язання для його сплати позивачем.

Суд при наданні оцінки доводам сторін врахує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст. 20 ЗК України).

За правилами частини 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-2 статті 21 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

У той же час, правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру врегульовано Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI).

Статтею 1 Закону № 3613-VI регламентовано, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно із статтею 2 Закону № 3613-VI Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 3613-VI до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Аналізуючи вказані положення суд звертає увагу, що до Державного земельного кадастру включаються, серед іншого відомості про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Наказ №548).

Згідно із пунктом 1.1 розділу I Наказу №548 класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224.

КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів (п. 1.3 розділу I Наказу №548).

У той же час, розділом ІІ Наказу №548 визначено землі житлової та громадської забудови (Землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва):

02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

02.02. Для колективного житлового будівництва;

02.03. Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

02.04. Для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання;

02.05. Для будівництва індивідуальних гаражів;

02.06. Для колективного гаражного будівництва;

02.07. Для іншої житлової забудови;

02.08. Для цілей підрозділів 02.01 - 02.07, 02.09, 02.10 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду;

02.09. Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови;

02.10. Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Як вже було вказано судом вище Приміткою 2 Таблиці №1 до Положення передбачено, що якщо вид цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548, не внесено до Державного земельного кадастру, то застосовується ставка у відсотках від нормативної грошової оцінки відповідно до цієї таблиці, але не менше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Судом встановлено, що у Витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.02.2020 код вид цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, провулок Володимира Ульянова, б. 1-г, кадастровий номер 8000000000:75:090:0018) та яка належить позивачу на праві приватної власності не відображено.

Таким чином, оскільки код виду цільового призначення земельної ділянки позивача не було внесено до Державного земельного кадастру, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 572 993,36 грн., контролюючим органом обґрунтовано проведено розрахунок податкового зобов`язання на 2021 рік у відношенні 1%, що дорівнює 12 863,96 грн., з урахуванням того, що позивачу належить на праві приватної власності Ѕ відповідної земельної ділянки.

Суд додаткового вважає за необхідне вказати, що Положенням чітко врегульовано, що безпосередньо відсутність виду цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 має своїм наслідком застосування ставки земельного податку не менше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Тобто, у Державному земельному кадастрі має бути зазначено не тільки вид цільового призначення земельної ділянки для не застосування Примітки 2 Таблиці №1 до Положення, а і код такого виду цільового призначення згідно КВЦПЗ, таких як наприклад: 02.01, 02.02, 02.03 тощо.

При цьому суд роз`яснює позивачу, що останній не позбавлений можливості звернутися до територіального органу Держгеокадастру з метою внесення відомостей щодо виду цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

У відповідності до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов не підлягає до задоволення, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева