Рішення

від 17.08.2022 по справі 160/10110/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року Справа № 160/10110/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13.07.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, представника позивача адвоката Коваля Олександра Володимировича, в якій позивач просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними у не зарахуванні до загального страхового стажу періоди роботи з 30.09.1981 по 16.06.1990 відповідно до трудової книжки та неврахування довідки про заробітну плату з жовтня 1981 року по грудень 1987 року ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 30.09.1981по 16.06.1990 відповідно до трудової книжки та врахувати довідку про заробітну плату з жовтня 1981 року по грудень 1987 року, призначивши пенсію ОСОБА_1 з 18.11.2021 з дати звернення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем було зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за призначенням пенсії за віком 18.11.2021. За результатами розгляду поданих документів до Відповідача йому було призначено пенсію за віком. Позивачем було отримано пенсію за один місяць. 20.01.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано лист, яким повідомлено наступне: «Неможливо зарахувати в стаж наступний період роботи: - з 30.09.1981 по 16.06.1990. оскільки до заяви про призначення пенсії надано дублікат трудової книжки НОМЕР_1 , запис за цей період не завірено підписом відповідальної особи та печаткою. Для підтвердження вищезазначеного періоду роботи надана уточнююча довідка №9120 від 23.10.2015 підтвердити яку немає можливості тому, що підприємство припинило свою діяльність 20.09.2016. 18.01.2022 до управління надано Архівну довідку від 12.01.2022 №98/1-76 де підтверджено тільки дату звільнення 06.06.1990, що недостатньо для підтвердження стажу.

Тобто, на думку позивача, на момент прийняття та призначення пенсії одного працівника влаштовували всі надані документи іншого не задовольнили. При цьому, позивач вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформления прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.

Позивач наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в пій відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права. Також вважаю за необхідне посилатись на постанову Верховного суду № 754/14898/15-а від 06.03.2018 року, відповідно до висновків якої визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не власне правильність записів у трудовій книжці. Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

На думку позивача, пенсійним органом не взято до уваги надані позивачем довідки № 119, 120, 121 від 23.10.2015, від 16.11.2011 №46 та № 21/к від 10.07.1998, що є доказом роботи Позивача на підприємстві ТОВ «Дніпропетровське підприємство промислового залізничного транспорту». Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 по справі № 904/310/16 було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Банкрута ТОВ «Дніпропетровське підприємство промислового залізничного транспорту» (код ЄДРПОУ 01236526) ліквідовано. На запит до арбітражного керуючого, що виконував обов`язки ліквідатора на даному підприємстві, отримано відповідь що всі документи з кадрових питань було передано до архівного управління Дніпропетровської міської ради. На адвокатське звернення до архівної установи було отримано відповідь з документами, які підтверджують трудові відносини ОСОБА_2 з ТОВ «Дніпропетровське підприємство промислового залізничного транспорту» (код ЄДРПОУ 01236526).

Позивач вважає, що надані ним до пенсійного органу документи в повній мірі доводять факт роботи та отримання заробітної плати Позивача з 30.09.1981 по 16.06.1990. Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на думку позивача, порушують гарантоване Конституцією право кожного на соціальний захист у вигляді отримання пенсії. Відповідач перешкоджає реалізації Позивачу свого права на отримання пенсії. Формальний підхід до розгляду документів Відповідачем позбавляє Позивача на отримання пенсії, що в сучасному стані справ в державі є для нього єдиною можливістю та джерелом існування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 18.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачеві 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідачадля залучення до матеріалів справи додаткові докази та встановлено строк для їх подання.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

Копію означеної ухвали про відкриття провадження по даній справі, враховуючи припинення фінансування суду за кошторисними призначеннями для придбання поштових марок на 2022 рік через військове вторгнення російської федерації на територію України та введенням на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 воєнного стану, представнику позивача та відповідачу направлено засобами електронного зв`язку 21.07.2022, що підтверджується матеріалами справи. За даними КП «ДСС» копію уточненого адміністративного позову 14.07.2022 надіслало одержувачу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет, а копію ухвали про відкриття провадження 24.07.2022, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву до 09.08.2022.

12.08.2022 на електронну адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що на підставі поданої заяви від 18.11.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при загальному стажі 27 років 11 місяців 16 днів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було призначено пенсію за віком з 18.11.2021 відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Однак в січні 2022 року стало відомо, що ОСОБА_1 по наданим документам було призначено пенсію незаконно. Згідно записів наданого дублікату трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 до загального страхового стажу не підлягає зарахуванню період роботи з 30.09.1981 по 16.06.1990, оскільки в означеній трудовій книжці запис за цей період не завірено підписом відповідальної особи та печаткою, що суперечить Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162 . Для підтвердження вищезазначеного періоду роботи була надана уточнююча довідка № 120 від 23.10.2015, яку немає можливості перевірити тому, що підприємство припинило свою діяльність 20.09.2016.

Відповідач вказує, що 18.01.2022 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано Архівну довідку від 12.01.2022 за № 8/1-76, де підтверджено тільки дату звільнення 06.06.1990, що недостатньо для підтвердження стажу. Слід звернути увагу, що в наданому дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 датою звільнення ОСОБА_1 є 06.06.1990. Наведені вище обставини стали підставою для здійснення повторного підрахунку загального страхового стажу ОСОБА_1 , який склав 19 років 02 місяці 29 днів. Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV відповідачем було припинено нарахування та виплату незаконно призначеної пенсії, оскільки у зв`язку з виявленими обставинами у ОСОБА_1 на дату призначення пенсії (18.11.2021) відсутній необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону № 1058-IV. 20.01.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було складено рішення у формі листа за № 0400-010306-8/10969 про відмову в призначенні пенсії. Через надміру виплаченої суми пенсії ОСОБА_1 за період з 18.11.2021 по 31.12.2021 в розмірі 2684.50 грн, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області приведено у відповідність пенсійну справу Позивача №046850008724 та направлено лист від 25.01.2022 №0400-010502-8/12965 щодо повернення коштів. Означені рішення Позивачем не оскаржувались.

Відповідач посилається на те, що на звернення ОСОБА_1 від 12.05.2022, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано відповідь від 23.05.2022 № 0400-010806-8/52259, в якій зазначено, зокрема, наступне: «18.01.2022 ОСОБА_1 подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області архівну довідку від 12.01.2022 за № 8/1-76, де підтверджено тільки дату звільнення 06.06.1990, що недостатньо для підтвердження стажу. Також зазначено, що табелі обліку робочого часу, акти виконаних робіт, опис технологічних процесів, особові картки ф. П-2, накази з кадрових питань (особового складу) та особові рахунки по заробітній платі за 1981-1986 роки вищевказаного періоду підприємства в архівне управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради на державне зберігання не надходили. Особові рахунки по заробітній платі за січень1987 червень 1990 роки на Ваше прізвище в архівних документах відсутні.». Листом від 20.06.2022 № 0400-010304-8/62108 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано відповідь на адвокатський запит з фактично аналогічних питань, які вже розглядалися.

З огляду на викладене вище, відповідач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що Відповідачем жодним чином не порушені права ОСОБА_1 при реалізації ним права на призначення пенсії за віком.

До відзиву на позов було надані копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 щодо продовження процесуальних строків, вважає за необхідне прийняти вказані документи до розгляду.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 18.04.2002 Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії від 18.11.2021 з відповідним пакетом документів.

Як визнається сторонами та в силу ч.1 ст.78 КАС України не потребує доказування, за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вказаної заяви ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 18.11.2021 відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. При цьому, суд зазначає, що рішення про призначення пенсії відповідачем в порушення визначеного ч.2 ст.77 КАС України обов`язку доказування до матеріалів справи надано не було.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 14.12.2021 Дніпровським приміським об`єднаним управлінням ПФУ було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 18.11.2021 (рішення 046850008724; вид перерахунку: уточнення показників середньої ЗП по НГ (міс.) (масовий)).

Сторонами також не заперечується, що в січні 2022 року ОСОБА_1 було припинено нарахування та виплату пенсії.

Листом відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про відмову в призначенні пенсії» від 20.01.2022 №0400-010306-8/10969 за результатами розгляду звернення від 18.11.2021 з питання призначення пенсії за віком повідомлено наступне:

- відповідно ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, (далі-Закон), передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

- неможливо зарахувати в стаж наступний період роботи: - з 30.09.1981 по 16.06.1990, оскільки до заяви про призначення пенсії надано дублікат трудової книжки НОМЕР_1 , запис за цей період не завірено підписом відповідальної особи та печаткою. Для підтвердження вищезазначеного періоду роботи надана уточнююча довідка №120 від 23.10.2015 підтвердити яку немає можливості тому, що підприємство припинило свою діяльність 20.09.2016;

- 18.01.2022до управління надано Архівну довідку від 12.01.2022 №8/1-76, де підтверджено тільки дату звільнення 06.06.1990, що недостатньо для підтвердження стажу;

- відповідно до наданих документів страховий стаж заявника складає 19 років 02 місяці 29 днів;

- в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, заявнику відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Листом відділу опрацювання пенсійної документації №2 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.01.2022 № 0400-010502-8/12965 позивачу повідомлено, що у зв`язку з відмовою в призначенні пенсії у ОСОБА_1 виникла переплата пенсії у сумі 2684,50 грн. за період з 18.11.2021 по 31.12.2021 Відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» просимо дану переплату внести добровільно на р/р НОМЕР_3 через ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ «ОЩАДБАНК» №10003 МФО 300465, Код 00035323 отримувачі ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. - 2684,50 грн.

Листом відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про відмову в призначенні пенсії» від 23.05.2022 № 0400-010806-8/52259 за результатами розгляду звернення від 12.05.2022 ОСОБА_1 було повідомлено таке:

- відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу: - з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років;

- неможливо зарахувати в стаж наступний період роботи: - з 30.09.1981 по 16.06.1990, оскільки до заяви про призначення пенсії надано дублікат трудової книжки НОМЕР_1 , запис за цей період не завірено підписом відповідальної особи та печаткою. Для підтвердження вищезазначеного періоду роботи надана уточнююча довідка №120 та №119 від 23.10.2015 підтвердити яку немає можливості тому, що підприємство припинило свою діяльність 20.09.2016.

- 18.01.2022до управління надано Архівну довідку від 12.01.2022 №8/1-76 де підтверджено тільки дату звільнення 06.06.1990, що недостатньо для підтвердження стажу. Також зазначено, що табелі обліку робочого часу, акти виконаних робіт, опис технологічних процесів, особові картки ф. П-2, накази, з кадрових питань (особового складу) та особові рахунки по заробітній платі за 1981-1986 роки вищевказаного періоду підприємства в архівне управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих; органів Дніпровської міської ради на державне зберігання не надходили. Особові рахунки по заробітній платі за січень1987 червень 1990 роки на прізвище заявника в архівних документах відсутні;

- загальний страховий стаж заявника складає 19 років 02 місяці 29 днів;

- заявнику відмовлено в призначенні пенсії за віком, в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

На запит адвоката Олександра Коваля в інтересах ОСОБА_1 відділ застосування пенсійного законодавства управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом «Про розгляд запиту» від 20.06.2022 №0400-01304-8/62108 повідомив таке:

- відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу: - з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

- постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній;

- відповідно пункту 1 Порядку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами;

- записи про прийом та звільнення з роботи повинні проводитись у відповідності із і вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, а також раніше діючої Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці від 20.06.1974 № 162;

- по заяві від 18.11.2021 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було призначено пенсію відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 18.11.2021;

- загальний стаж складав 27 років 11 місяців 16 днів;

- відділом перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області електронну пенсійну справу переглянуто та приведено у відповідність до норм чинного законодавства;

- згідно наданих документів загальний страховий і стаж склав 19 років 02 місяці 29 днів;

- до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 30.09.1981 по 16.06.1990, оскільки в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 запис за цей період не завірено підписом відповідальної особи та печаткою, що Суперечить Інструкції № 162. Для підтвердження вищезазначеного періоду роботи надано уточнюючу довідку № 120 від 23.10.2015 підтвердити яку немає можливості тому, що підприємство припинило діяльність 20.09.2016, а в архівній довідці від 12.01.2022 № 8/1-76 зазначена лише дата звільнення 06.06.1990;

- також в архівній довідці зазначено, що табель виконаних робіт, опис технологічних процесів, особові картки форми П-2, накази з кадрових питань (особового складу) та особові рахунки по заробітній платі за 1981-1986 роки вище вказаного періоду підприємства в архівне управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради на державне зберігання не надходили. В особових рахунках по заробітній платі за січень 1987 року - червень 1990 року прізвище « ОСОБА_3 » в архівних документах відсутні;

- у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, яке надіслано листом: від 20.01.2022 №0400-010306-8/10969.

Вважаючи протиправними дії відповідача у не зарахуванні до загального страхового стажу періоди роботи з 30.09.1981 по 16.06.1990 відповідно до трудової книжки та неврахування довідки про заробітну плату з жовтня 1981 року по грудень 1987 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керуєтьсяКонституцієюта законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України«Про пенсійне забезпечення»встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637«Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, для визначення наявного трудового стажу для призначення пенсій необхідно використовувати записи в трудовій книжці і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.

Із записів дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 (дата заповнення: 08.04.1998), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що позивач, зокрема, працював:

- у об`єднаному господарстві залізничного транспорту комбінату «Дніпротяжстрой»:

- запис №7 30.09.1981 прийнятий слюсарем з ремонту розвантажувальних машин С-492 по 4 розряду;

- запис №8 16.04.1984 переведений токарем по 6 розряду;

- запис №9 01.10.1987 переведений слюсарем з ремонту розвантажувальних машин С-492 по 6 розряду;

- запис №10 06.06.1990 звільнений за власним бажанням, ст.38 КЗпП.

В якості підстави для внесення записів №7-10 в означеному дублікаті трудової книжки вказано довідка від 10.07.1998 №21/К (копія довідки міститься в матеріалах справи).

Крім того, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області разом із заявою про призначенні пенсії ОСОБА_1 було надано довідки ТОВ «Дніпропетровське підприємство промислового залізничного транспорту від 23.10.2015 № 119 про заробітну плату для обчислення пенсії, від 23.10.2015 №120 про роботу позивача, від 23.10.2015 №121 щодо перейменування підприємства, № 21/к від 10.07.1998,

В ході судового розгляду справи судом з`ясовано, що відповідачем не зараховано до загального (страхового) стажу роботи позивача період роботи з 30.09.1981 по 16.06.1990, оскільки в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 запис за цей період не завірено підписом відповідальної особи та печаткою, що суперечить Інструкції № 162. Для підтвердження вищезазначеного періоду роботи надано уточнюючу довідку № 120 від 23.10.2015 підтвердити яку немає можливості тому, що підприємство припинило діяльність 20.09.2016, а в архівній довідці від 12.01.2022 № 8/1-76 зазначена лише дата звільнення 06.06.1990.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162).

Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення первісної трудової книжки в спірні періоди роботи) прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу.

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Згідно з пунктом 4.1. Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З аналізу наведених положень вбачається, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

В подальшому наведені норми були перенесені в Інструкцію про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі Інструкція №58).

Крім того, відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що обов`язок належного оформлення документів покладаєтьсяне на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Відповідно до пункту 5.1 Інструкції №58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Пунктом 5.2 Інструкції №58 визначено, що дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Згідно з приписами пункту 5.3 Інструкції №58 якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Зміст вищезазначених норм свідчить про те, що перевірку наявності первинних документів для внесення записів про роботу у період до дати оформлення дубліката трудової книжки та належність оформлення таких документів здійснює підприємство за останнім місцем роботи працівника, яке оформлює дублікат трудової книжки. Наявність чи відсутність належно оформлених документів впливає на повноту записів про стаж роботи по окремих періодах роботи. Інструкція не містять положень щодо здійснення такої перевірки іншими особами, відмінними від підприємства, яке оформлює дублікат трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається, що на час заповнення дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працював у приватному підприємстві фірмі «Янус Інвест». При цьому, з наданих суду копій вказаного дублікату неможливо встановити яким підприємством виданий цей дублікат, яка саме відповідальна особа заповнила цей титульний лист, відсутній підпис зазначеної особи та наявна печатка підприємства є нерозбірливою.

В той же час, спірний незарахований пенсійними органом до страхового стажу позивача період роботи було внесено відповідним відповідальним працівником підприємства до вказаного дубліката з посиланням на довідку від 10.07.1998 №21/К.

Так, відповідно до наданої до матеріалів справи довідки Акціонерного товариства Дніпропетровське підприємство промислового залізничного транспорту від 10.07.1998 №21/К ОСОБА_1 працював в об`єднаному господарстві залізничного транспорту комбінату «Дніпротяжстрой» в період:

- 30.09.1981 прийнятий слюсарем з ремонту розвантажувальних машин С-492 по 4 розряду. Наказ про прийняття №124-к від 30.09.1981;

- 16.04.1984 переведений токарем по 6 розряду. Наказ «54-к від 16.04.1984;

- 01.10.1987 переведений слюсарем з ремонту розвантажувальних машин С-492 по 6 розряду. Наказ «154-к від 01.10.1987;

- 06.06.1990 звільнений за власним бажанням. Наказ про звільнення №131-к від 06.06.1990.

У довідці зазначено, що вона видана на підставі архівних наказів з кадрів, карточки ф.Т-2 для підтвердження стажу. Також міститься посилання на те, що об`єднане господарство залізничного транспорту комбінату «Дніпротяжстрой» з 30.11.1994 на підставі наказу №1 від 01.12.1994 реорганізоване в Акціонерного товариства Дніпропетровське підприємство промислового залізничного транспорту.

Вказана довідка підписана генеральним директором АТ ДППЗТ А.Г. Наумовим та ст. інспектором з кадрів А.В. Панченко.

Тобто, дані дублікату повністю співпадають із вказаною довідкою, яка також надавалась ОСОБА_1 до пенсійного органу.

При цьому, суд наголошує, що неналежний порядок заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Таким чином, оскільки позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17 (провадження №К/9901/768/17).

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно абзацу 2 пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі Порядок №22-1; в редакції, чинній на час подання позивачем заяви про призначення пенсії) заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №221 при прийманні документів працівник сервісного центру:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Абзацом 4 пункту 1.9 Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Відповідно до п. 3.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, зокрема, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Судом встановлено, що разом із заявою про призначення пенсії за віком від 18.11.2021 ОСОБА_1 надав до пенсійного органу, в тому числі дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідку Акціонерного товариства Дніпропетровське підприємство промислового залізничного транспорту від 10.07.1998 №21/К.

При цьому, до суду не надано доказів на підтвердження того, що відповідачем при прийомі документів від позивача 18.11.2021 останньому роз`яснювалось/ повідомлялось про невідповідність наданих позивачем дублікату трудової книжки та довідки документам, які можуть засвідчувати відповідно до п. 3 Порядку 22-1 стаж роботи позивача у зв`язку із невідповідністю записів у дублікаті трудової книжки; про необхідність надати інші заяви/довідки та/або вчинити будь-які дії, необхідні для підтвердження трудового стажу з 30.09.1981 по 06.06.1990.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання пенсійним органом приписів пунктів 1.9 та 3.3 Порядку № 22-1 щодо одержання необхідних документів для призначення пенсії позивачу.

Більш того, позивачу було призначено пенсію за результатами розгляду вказаних документів, виплату якої в подальшому припинено та прийнято рішення від 20.01.2022 №0400-010306-8/10969 про відмову в призначенні пенсії.

Відповідач як на підставу припинення виплати пенсії позивачеві у відзиві на позов посилався на частину 1 статті 49 Закону №058-IV.

Так, підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону №058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював правові висновки про те, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (постанови від 22.03.2018 у справі №243/6391/17; від 25.02.2021 року у справі № 686/11384/17).

Дослідивши зміст рішення відповідача, оформленого листом відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про відмову в призначенні пенсії» від 20.01.2022 №0400-010306-8/10969, суд прийшов до висновку, що пенсійним органом фактично повторного переглянуто заяву позивача від 18.11.2021 про призначення пенсії, а посилань на будь-яку визначену статтею 49 Закону №058-IV підставу вказане рішення не містить. Інших рішень з означеного питання відповідачем в порушення обов`язку доказування до суду не було надано.

Отже, наведене свідчить, що у заявленому до розгляду спорі рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не приймалось.

Суд зазначає, що Порядок 22-1 не передбачає права пенсійного органу самостійно переглядати власне рішення про призначення пенсії.

При цьому, посилання відповідача на те, що «в січні 2022 року стало відомо, що ОСОБА_1 по наданим документам було призначено пенсію незаконно» суд вважає безпідставним, оскільки до матеріалів справи не було надано жодних доказів на отримання відповідачем у передбаченому законом порядку такої інформації з посиланням на джерела її отримання.

Отже, суд наголошує, що неналежний порядок заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Таким чином, оскільки позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17 (провадження №К/9901/768/17).

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд також зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_4 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відсутність підпису уповноваженої особи та печатки не може бути самостійною підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В даному випадку, суд звертає увагу, що записи №7-10 про прийняття позивача на роботу з 30.09.1981 по 06.06.1990 в дублікаті трудової книжки зроблено в хронологічній послідовності, чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим відсутність підпису уповноваженої особи та печатки не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.

Крім того, наведені посилання пенсійного органу, суд вважає безпідставною з огляду на те, що відповідно до ст. 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки.

Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Частиною 2 ст. 58-1 Господарського кодексу України встановлено, що відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.

Згідно з ч. 3 ст. 58-1 Господарського кодексу України наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що печатка не є обов`язковим реквізитом документа.

В той же час, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Отже, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджено відповідними записами в дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 , відтак відомості, які зазначені в трудовій книжці свідчать про те, що позивач працював у вказаний період. При цьому, неналежний порядок заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

При цьому, суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від25.04.2019 року у справі №593/283/17.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 30.09.1981 по 06.06.1990 у об`єднаному господарстві залізничного транспорту комбінату «Дніпротяжстрой».

Крім того, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, оформленого листом «Про відмову в призначенні пенсії» від 20.01.2022 №0400-010306-8/10969.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до частини 1статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідалозакону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України).

Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС Україниє саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Статею1 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд вважає, що належним способом порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, оформленого листом «Про відмову в призначенні пенсії» від 20.01.2022 №0400-010306-8/10969;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 30.09.1981 по 06.06.1990 у об`єднаному господарстві залізничного транспорту комбінату «Дніпротяжстрой» з дати звернення 18.11.2021;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з дати її припинення, а саме: з січня 2022 року.

При цьому, посилання позивача на необхідність зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію ОСОБА_1 з 18.11.2021 з дати звернення суд вважає безпідставними, оскільки пенсія позивачу була призначена з 18.11.2021 та виплачувалась пенсійним органом до дня неправомірного припинення її виплати.

Стосовно посилань позивача на протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними у неврахування довідки про заробітну плату з жовтня 1981 року по грудень 1987 року ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача врахувати довідку про заробітну плату з жовтня 1981 року по грудень 1987 року, суд звертає увагу, що суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем відмовлено у врахуванні ОСОБА_1 довідки про заробітну плату з жовтня 1981 року по грудень 1987 року, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні поновлення виплати пенсії будуть порушені, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, як передчасних.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 992,40 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 13.07.2022 №35, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у загальній сумі 492,20 грн.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, оформленого листом «Про відмову в призначенні пенсії» від 20.01.2022 №0400-010306-8/10969.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 30.09.1981 по 06.06.1990 у об`єднаному господарстві залізничного транспорту комбінату «Дніпротяжстрой» з дати звернення 18.11.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з дати її припинення, а саме: з січня 2022 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 492,20 грн. (чотириста дев`яносто дві гривні двадцять копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно