Рішення

від 11.07.2022 по справі 826/10606/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2022 року м. Київ № 826/10606/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЕЛІТГАЗМОНТАЖ»

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0003621401,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЕЛІТГАЗМОНТАЖ» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0003621401.

В обгрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено із порушення вимог Податкового кодексу України та зазначено, що на момент здійснення господарських взаємовідносин між ТОВ «УКРЕЛІТГАЗМОНТАЖ» та ТОВ «Укрінжинірінг він» кожною зі сторін було підтверджено свою правоздатність.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому представником відповідача вказано на правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень. Зазначено, що між позивачем та його контрагентом ТОВ «Укрінжинірінг він» не здійснені реальні господарські операції, оскільки наявний вирок щодо визнання директора «Укрінжинірінг він» винними у фіктивному підприємництві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, на підставі наказу від 28.02.2018 №3084 та повідомлення від 02.03.2018 №92/26-15-14-01-02 проведено документальну позапланову невиїзну перевірки перевірку ТОВ «УКРЕЛІТГАЗМОНТАЖ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Укрінжинірінг він» (код 39474831) за період з 01.05.2015 по 31.07.2015».

За результатами перевірки складено акт перевірки від 16.03.2018 №135/26-15-14-01-02 (далі-акт перевірки), в якому встановлено порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, пункту 5 П(с)БО №11 «Зобов`язання», пункту 5 П(с)БО №15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати», статті 4, статті 9 Закону України від 16.07.1999 за №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 108 706 грн., в тому числі по періодам: за 2015 рік у сумі 108 706 гривень.

На підставі акта перевірки, Головним управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0003621401 та застосовано до платника податків штрафні (фінансові) санкції у розмірі 108 706,00 грн. у зв`язку із порушенням позивачем пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, пункту 5 П(с)БО №11 «Зобов`язання», пункту 5 П(с)БО №15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати», статті 4, статті 9 Закону України від 16.07.1999 за №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями.

За наслідками процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, рішенням Державної фіскальної служби України від 14.06.2018 №20318/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги ТОВ «УКРЕЛІТГАЗМОНТАЖ», податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 30.03.2018 №0003621401 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (надалі також Закон №996-XIV).

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №996-XIV регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 № року №73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", згідно з пунктом 3 розділу І "Загальні положення" якого витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (далі П(С)БО 16).

Відповідно до пункту 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За змістом пункту 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (надалі також - П(С)БО 15), затвердженого наказом Міністерства фінансів України N від 29 листопада 1999 року, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання» зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

За змістом пункту 8 П(С)БО 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Отже обов`язковою умовою визнання витрат у певному періоді є отримання доходів, зокрема від реалізації продукції, в разі наявності всіх визначених пунктом 8 П(С)БО 15 умов.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Укрінжинірінг він» (Підрядник) укладено ряд Договорів, а саме: Договір від 18.12.2014 №24-14, предметом якого є виконання Підрядником будівельних робіт для Замовника розподільчого газопроводу середнього тиску та винесення і демонтаж газопроводу низького тиску Д 100 мм з під плям забудови за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 30-34в; Договір від 26.05.2015 №15-15, предметом якого є виконання Підрядником будівельних робіт для Замовника по виносу газопроводів з території забудовника по вул. Вокзальна, 11 в смт. Глеваха Васильківського району Київської області за адресою: вул. Вокзальна, 11 «в» в смт. Глеваха Васильківський район Київської області та Договір від 07.07.2015 №19-15, предметом якого є виконання Підрядником будівельних робіт для Замовника газопостачання автономної дахової котельні для опалення торгово-офісного центру за адресою: м. Київ, просп. Московський, 8.

На виконання умов вказаних Договорів між сторонами складені та підписані: акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року форми №КБ-2в на суму 57900грн.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2015 року форми №КБ-3 на суму 57900грн.; податкова накладна від 27.05.2015 №2; акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2015 року форми №КБ-2в на суму 597200грн.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2015 року форми №КБ-3 на суму 597200грн.; податкові накладні від 27.05.2015 №1 та від 26.06.2015 №27; акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року форми №КБ-2в на суму 69600грн.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2015 року форми №КБ-3 на суму 69600грн.; податкова накладна від 07.07.2015 №7.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Укрінжинірінг він» відповідач дійшов висновку з тих підстав, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2016 у справі №757/9289/16-к затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором відділу прокуратури м. Києва Бондарчуком Д.М. та підозрюваним ОСОБА_1 про визнання винуватості від 29.02.2016, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

При цьому, вироком встановлено: «...Згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_1 являється засновником та керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінжинірінг Він» (код ЄДРПОУ 39474831), незважаючи на те, що ТОВ «Укрінжинірінг Він» (код ЄДРПОУ 39474831) зареєстровано у державних органах влади як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_1 як пособник взяв участь у його придбанні не з метою здійснення господарської діяльності, як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб. При цьому, ОСОБА_1 не мав наміру здійснювати діяльність, зафіксовану у статутних документах ТОВ «Укрінжинірінг Він» (код ЄДРПОУ 39474831), а діяв у порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності усупереч вимогам законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва...».

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, з наданих позивачем первинних документів неможливо встановити осіб які їх підписали, у зв`язку із чим суд їх вважає складеними з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №826/10170/17 щодо можливості декларування показників податкової звітності за підсумками господарських операцій з товариством, керівник якого визнаний винним у здійсненні фіктивного підприємництва. У вказаному судовому рішенні Верховний Суд зазначив, що вироком суду встановлено факт фіктивності реєстрації товариства, з яким позивач мав господарські відносини. Відтак, всі первинні документи, видані контрагентом позивача та підписані особою, яка визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, як керівником, є неприйнятними за об`єктивним та суб`єктивним критеріями. Об`єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що це підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, а суб`єктивний - у тому, що всі первинні документи, підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину. Вважати документи контрагента позивача належними для формування витрат не вбачається можливим, з огляду на обов`язковість вироку у питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Факт фіктивного підприємництва визнаний вироком та встановлені ним обставини діянь вчинених певною особою у кримінальному провадженні доводить порушення публічного порядку, внаслідок чого посилання позивача на не встановлення вироком обставин та відсутність наслідків для вирішення адміністративного спору, є неприйнятним.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №280/546/19 також акцентовано увагу на тому, що первинні документи, виписані на операції з придбання послуг та товару у фіктивних підприємств, є неприйнятними за об`єктивним критерієм, оскільки ці товариства реальною господарською діяльністю не займалися, а були створені для проведення безтоварних операцій в цілях незаконної податкової мінімізації. Статус фіктивного підприємства цих товариств несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції з їх задіянням не можуть бути визнані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність факту здійснення реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «УКРІНЖИНІРІНГ ВІН», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0003621401 є правомірним та скасуванню не підлягає.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.