Рішення

від 10.07.2022 по справі 640/12227/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2022 року м. Київ № 640/12227/21

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «СД-Транс» про застосування заходів реагування,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (01601, м.Київ, вул. Володимирська, 13, код ЄДРПОУ 38620155) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СД-Транс» (04070, м. Київ, вул. Межигірська, 22, код ЄДРПОУ 38391765), в якому просить суд застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «СД-Транс» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Межигірська, 22, 04070, код ЄДРПОУ38391765) знеструмити АЗС та накласти печатки на наземний резервуар з паливом, розташованого за адресою: вул. Перемоги, 18 у Святошинському районі міста Києва до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки щодо додержання Товариством з обмеженою відповідальністю «СД-Транс» вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту було виявлено порушення, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Відтак, слід застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю), шляхом знеструмлення та накладення печаток на резервуар з паливом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що виявлені позивачем порушення усунути неможливо, оскільки об`єкт перевірки не є АЗС за своїм призначенням. Крім того, наголосив на порушенні позивачем вимог законодавства щодо проведення перевірки суб`єкта господарювання.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», наказу МВС України від 17.01.2019 № 22, доручення Прем`єр-міністра України від 11.03.2021 № 10033/1/1-21, Окремого доручення першого заступника Голови ДСНС України від 12.03.2021 № 02-3693/262-1, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві було видано наказ від 17.03.2021 № 271 «Про проведення позапланових перевірок».

На підставі наказу № 271 було видано посвідчення від 05.04.2021 № 2411 на проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СД-Транс», розташованого за адресою: вул. Перемоги, 18 у м. Києві.

За результатами перевірки державним інспектором складено Акт від 07.04.2021 № 211. Примірник Акту № 211 від 07.04.2021 було отримано директором ТОВ «СД-ТРАНС» , про що зроблено відповідну відмітку в акті.

Зокрема, контролюючим органом виявлені наступні порушення:

1. Територія не забезпечена пожежним щитом із комплектом протипожежного інвентарю (Розділ V.-п.3.11, розділ 10.14 ППБУ);

2. Господарська діяльність здійснюється без наявності декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (стаття 57 Кодексу цивільного захисту України);

3. Посадова особа, відповідальна за протипожежний стан приміщень, не пройшла навчання та перевірку знань із пожежної безпеки (п.16 р.ІІ ППБУ)

4. Не проведено навчання керівного складу, працівників із питань цивільного захисту, в т.ч. із питань техногенної безпеки (ст.20 п.1, п.8 КЦЗ України);

5. Відсутній покажчик розташування найближчого пожежного гідранта або водойми (розділ V, п.2.1 ППБУ);

6. Не проведено ідентифікацію об`єкта підвищеної небезпеки (ПКМУ №956);

7. Не проведено заміри опору ізоляції та перевірку спрацювання приладів електричного захисту від короткого замикання (розділ IVn.l .20 ППБУ);

8. Не визначена відповідальна особа за організацію заходів цивільного захисту;

9. Не проведена ідентифікація щодо визначення потенційної небезпеки об`єкта, погодженої в установленому порядку з Головним управлінням (наказ МНС №98);

10. Наземний резервуар з паливом не оснащений 1 пересувним порошковим вогнегасником з масою заряду вогнегасної речовини не менше 100 кг (додаток 2 1ШБ для об`єктів транспортування);

11. Не проведено розрахунки потреби та не забезпечено працюючий персонал засобами індивідуального захисту;

12. Біля резервуару з паливом відсутня інструкція щодо заходів пожежної безпеки для водія-заправника (Розділ IVn.10.14 ППБУ);

13. Відсутні інформаційно-довідкові куточки з питань цивільного захисту співробітників (ст.20 КЦЗ України);

14. Біля резервуару з паливом допускається зберігання горючих матеріалів (піддонів) (Розділ Піп. 1.4 ППБУ);

15. Не забезпечено протипожежні розриви між АЗС з наземним резервуаром та існуючими будівлями (Розділ III п.1.1 ППБУ).

Також, за порушення вимог ст. 175 директора ТОВ «СД-ТРАНС» ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, про що складено протокол КИ № 088281 від 07.04.2021 та постанову КИ № 083281 від 07.04.2021.

Вважаючи виявлені правопорушення такими, що загрожують життю та здоров`ю людей та свідчать про відсутність у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища, а заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Разом з цим, відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює Кодекс цивільного захисту України.

Положеннями статті 64 Кодексу цивільного захисту України визначено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять:

1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду;

2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки;

3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, в контексті положень частини 1 статті 65 Кодексу цивільного захисту України, здійснює державний нагляд (контроль) з питань, які визначені частиною першою статті 64 цього Кодексу щодо:

1) центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, інших державних органів та органів місцевого самоврядування;

2) суб`єктів господарювання;3) аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ч. 1 ст. 66 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно пункту 11 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень.

Згідно з Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 «Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій», Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України, одним з основних завдань якого є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, що забезпечується безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

Частиною 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Згідно з ч. 1 ст.67 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вказаний позаплановий захід було проведено позивачем із грубим порушенням діючого законодавства, зокрема, позивач, в порушення вимог ч.ч. 6,7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, не виніс припис відносно відповідача, а відразу звернувся із позовною заявою до суду.

Суд не погоджується із такими висновками відповідача і зазначає, що чинне законодавство не обумовлює імперативну необхідність винесення припису, розпорядження чи постанови з питань пожежної безпеки як передумови звернення до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді зупинення діяльності об`єкту. Більше того, за змістом частини сьомої статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Крім того, відповідач стверджує, що законною підставою перевірки суб`єкта господарювання є наказ органу державного нагляду, в якому зазначено найменування суб`єкта господарювання щодо якого здійснюватиметься перевірка. Проте, у наказі № 271 від 17.03.2021 року відсутнє ТОВ «СД-Транс» в якості суб`єкта перевірки.

Суд зауважує, що відповідно до додатку № 2 до наказу № 271 від 17.03.2021 року, який долучено до матеріалів справи разом із позовом, за № 23 у додатку зазначено ТОВ «СД-Транс».

Таким чином, висновки відповідача в цій частині є необґрунтованими.

До того ж, в обґрунтування незгоди із виявленими порушеннями, відповідач зазначає про те, що виконати вимоги позивача щодо встановлених порушень неможливо, оскільки об`єкт, на якому проводилась перевірка, не є АЗС.

Відповідач вказує, що її представник намагався донести дану інформацію до позивача під час перевірки, але марно. Проте, суд зазначає, що доказів таких дій відповідачем не надано.

Натомість, суд заважує, що відповідно до змісту акту перевірки № 211 від 07.04.2021 року, об`єктом перевірки зазначено приміщення АЗС ТОВ «СД-Транс».

Акт перевірки було підписано директором підприємства без жодних зауважень або відмови від підпису акту.

Крім того, відповідно до змісту протоколу КИ № 088281 від 07.04.2021, директор відповідача зазначив про щире каяття у скоєному правопорушенні та вказав, що недолік буде усунуто при першій можливості. Інших заяв і клопотань від представника відповідача не надходило.

Таким чином, відповідач фактично погодився із виявленими правопорушеннями та інформацією, відображеною в акті перевірки, в т.ч. і тим, на якому об`єкті проводилась перевірка.

Відповідно до акту перевірки позивачем, зокрема, встановлені наступні правопорушення: посадова особа, відповідальна за пожежний стан приміщень не пройшла навчання та перевірку знань із пожежної безпеки; не визначена відповідальна особа за організацію заходів цивільного захисту; не проведено навчання керівного складу, працівників із питань цивільного захисту, в т.ч. із питань техногенної безпеки.

Відповідач зазначив, що погоджується із вказаними порушеннями та почав їх виправляти, для чого в якості доказів надав договір про проведення занять з питань пожежної безпеки від 25.05.2021 року та акт наданих послуг №002/037 від 15.06.2021 року.

Проте, суд зауважує, що доказів усунення порушення - визначення відповідальної особи за організацію заходів цивільного захисту, а саме наказу про призначення такої особи, відповідач до суду не надав.

Відповідач не погоджується із таким виявленим порушенням, як відсутності покажчика розташування найближчого пожежного гідранта або водойми. В обґрунтування своєї незгоди зазначає, що відповідні покажчики необхідно розташовувати біля місць розташування пожежних гідрантів та водойм, яких на орендованій площадці немає.

Суд звертає увагу, що вказане порушення передбачено п.п. 8 п. 2.1. розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, який встановлює вимоги до систем протипожежного водопроводу. Відсутність гідранта або водойми на території, яку орендує відповідач, не є підставою для не встановлення таких покажчиків для найближчих гідрантів або водойм, які можуть знаходитись поза межами орендованої відповідачем території.

В зв`язку із чим, вказані вище доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.

Щодо виявлених порушень законодавства, а саме -наземний резервуар з паливом не оснащений 1 пересувним порошковим вогнегасником, а також незабезпечення протипожежних розривів між АЗС з наземним резервуаром та існуючими будівлями, відповідач посилається на відсутність в місці перевірки АЗС, як об`єкта реалізації нафтопродуктів. Суд не погоджується із такими висновками відповідача, з підстав, які були зазначені в рішенні вище.

Проте, суд не погоджується із висновками позивача в акті перевірки про зобов`язання відповідача провести ідентифікацію об`єкта підвищеної небезпеки.

Відповідно до стандартів, які поширюються на паливо автомобільне, наприклад ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови», у розділі «Вимоги щодо безпеки» зазначено, що дизельне паливо - це горюча легкозаймиста рідина 4-го класу небезпеки.

ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови» зазначено, що бензини - це горючі, легкозаймисті особливо небезпечні рідини 4 - го класу небезпеки.

Оскільки дизельне паливо і бензин, не належать до небезпечних речовин 1-го і 2-го класів небезпеки та зберігаються в ємностях при атмосферному тиску меншому 0,05 МПа, крім ємностей для зберігання газового моторного палива, то одержання дозволу на експлуатацію таких ємностей не вимагається.

Таким чином висновки позивача в цій частині акту перевірки суд вважає необґрунтованими.

Відповідач зазначає, що інформаційно-довідкові куточки з питань цивільного захисту співробітників знаходяться за юридичною адресою підприємства: м. Київ, вул. Межигірська, 22, за якою перевірка позивачем не відбувалась, відтак доводи про відсутність таких куточків не відповідають дійсності.

Суд зауважує, що відповідачем до матеріалів справи не було долучено доказів існування таких куточків за юридичною адресою підприємства (копії, фото матеріали).

Таким чином, суд не приймає вказані обґрунтування відповідача до уваги, в зв`язку з їх недоведеністю.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог відповідного органу ДСНС України про застосування заходів реагування, суд має перевірити: 1) відповідність виявлених порушень з вимогами законодавства, що регулюють дані правовідносини; 2) встановити обсяг та "вагу" зазначених в акті перевірки порушень на предмет існування реальної загрози життю та здоров`ю людей (працівників, відвідувачів); 3) оцінити зібрані під час розгляду спору по суті докази від усіх сторін на предмет здійснення суб`єктом господарювання заходів по усуненню порушень, виявлених під час перевірочного заходу (вжиття заходів по ініціюванню проведення позапланової перевірки, часткове/повне усунення виявлених порушень, пріоритет усунення реальних загроз над "паперовими порушеннями" тощо); 4) надати оцінку спірним правовідносинам щодо наявності/відсутності підстав для застосування заходів реагування.

Суд наголошує на тому, що застосування заходів реагування спрямовано не як санкція для відповідача, а виключно для забезпечення безпеки життя та здоров`я людей, які працюють на підприємстві, від будь-якого ризику настання небезпечних чинників, а захід реагування має тимчасовий та спонукаючий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення виявлених порушень.

Проте, слід врахувати, що при вирішенні питання про наявність підстав для застосування заходів реагування, у вигляді знеструмлення , слід виходити з того, чи можуть порушення, що так і не було усунуто призвести до реальної загрози життю та здоров`ю людей, адже важливим та необхідним є дотримання балансу наявності можливого ризику з негативними наслідками для суб`єкта господарювання, пов`язаними з блокуванням роботи, що безперечно тягне за собою певні негативні наслідки.

Слід зазначити, що виявленні порушення не є формальними та можуть створювати реальну загрозу для життя та здоров`я людей, а тому, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про необхідність застосування заходів реагування, адже, станом на дату розгляду позовної заяви, відповідачем не подано до суду доказів усунення усіх виявлених порушень.

Згідно з висновком Шостого апеляційного адміністративного суду, що міститься в постанові від 16.01.2019 у справі №826/5884/18, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Аналогічні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №823/589/16.

За таких обставин, на підставі вищенаведеного та враховуючи, що відповідач не усунув порушень, які виявлені в ході проведення перевірки та створюють загрозу життю та здоров`ю людей, суд дійшов до висновку про необхідність застосування заходів реагування у вигляді знеструмлення АЗС та накладення печатки на наземний резервуар з паливом, розташованим за адресою: вул. Перемоги, 18 у Святошинському районі міста Києва до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки.

З огляду на завдання адміністративного судочинства, такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов`язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб`єктів господарювання суб`єктами владних повноважень; з іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування таких заходів реагування, як-от зупинення роботи підприємств чи їхніх окремих об`єктів. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні з наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.

Частиною першою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Таким чином, суд приходить до переконання про необхідність покладання обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення на ГУ ДСНС України у м. Києві.

Крім того, контроль за виконанням судового рішення щодо усунення відповідачем порушень вимог пожежної та техногенної безпеки та погодження термінів усунення порушень за письмовим зверненням суб`єкта господарювання, також необхідно покласти на ГУ ДСНС України у місті Києві.

Виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві. У правовідносинах, які виникають у зв`язку з реалізацією цим органом своїх владних повноважень немає підстав залучати до виконання судового рішення (щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) органи державної виконавчої служби і покладати на них виконати це судове рішення у порядку примусового виконання відповідно до Закону № 1404-VIII.

Та обставина, що заходи реагування (у визначених законом випадках) застосовуються на підставі судового рішення не змінює суб`єктного складу і правового статусу учасників цих правовідносин, зокрема контролюючого органу, який на виконання закону звернувся з позовом і на підставі судового рішення й повинен застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування для досягнення мети, яка зумовила їх застосування.

Разом з цим, у спірних правовідносинах, які склались у цій справі ГУ ДСНС у м. Києві діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення, а як суб`єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 580/34/19.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, враховуючи відсутність витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-247, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (01601, м.Київ, вул. Володимирська, 13, код ЄДРПОУ 38620155) задовольнити повністю.

2. Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «СД-Транс» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Межигірська, 22, 04070, код ЄДРПОУ38391765) знеструмити АЗС та накласти печатки на наземний резервуар з паливом, розташованого за адресою: вул. Перемоги, 18 у Святошинському районі міста Києва до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки;.

3. Обов`язок щодо забезпечення виконання судового рішення покласти на Головне управління ДСНС України у м. Києві.

4. Контроль за виконанням судового рішення щодо усунення відповідачем порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, покласти на Головне управління ДСНС України у м. Києві.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа