Ухвала

від 10.07.2022 по справі 640/23561/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

11 липня 2022 року м. Київ № 640/23561/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Бояринцевої М.А., розглянувши заяву про стягнення судових витрат на правничу (правову) допомогу у справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Сеал"до треті особиАнтимонопольного комітету України Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця»; Товариство з обмеженою відповідальністю «НТП «ТРАНСІНВЕСТ»провизнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2022 у справі №640/23561/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Сеал» (69032, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, б. 9, код ЄДРПОУ 40526699) до Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, б. 45, код ЄДРПОУ 00032767) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, б. 5, код ЄДРПОУ 40075815; адреса філії: 79007, м. Львів, вул. Гоголя, б. 1, код ЄДРПОУ ВП: 40081195), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НТП «ТРАНСІНВЕСТ» (04114, м. Київ, вул. Пріорська, б. 21, код ЄДРПОУ 39270330) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №16339-р/пк/пз від 16.07.2021 з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, б. 45, код ЄДРПОУ 00032767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Сеал» (69032, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, б. 9, код ЄДРПОУ 40526699) сплачений ним судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

17.06.2022 від представника позивача надійшла заява про стягнення судових витрат на правничу (правову) допомогу, в якій представник позивача просить суд ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання в порядку ст. ст. 139,2 52 Кодексу адміністративного судочинства України, про розподіл судових витрат понесених Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ» на правничу (правову) допомогу надану Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» по справі №640/235621/21, а саме стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «СЕАЛ» судові витрати на правничу допомогу адвоката, надану Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС», які становлять 4000 (чотири тисячі) гривень.

Обґрунтовуючи поважні причини не подання доказів підтвердження оплати позивачем адвокатських послуг разом з позовом представник позивача вказав, що враховуючи той факт, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, остаточний розрахунок позивача з Адвокатським обєднанням «ЛЕГЕС» відбувся після проголошення рішення.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (ч. 3 ст. 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (ч. 6 ст. 143); 3) якщо це питання не було вирішено (п. 3 ч. 1 ст. 252).

Відповідно до ч. 5 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному ст. 252 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Перевіривши доводи заяви щодо необхідності ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, суд керується наступним.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що якщо судом не вирішено питання про судові витрати суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно із ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У ч. 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України вказано: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення за умови попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.

При цьому суд враховує, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 640/13697/19.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Сеал» та до позовної заяви не додано копії договору про надання правової допомоги та/або інших документів на підтвердження надання адвокатом правничої допомоги.

Ухвалюючи рішення у справі судом розглянуто клопотання позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат по справі, що складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката. За результатами розгляду питання щодо розподілу судових витрат судом стягнуто на користь позивача витрати по сплаті судового збору. В частині витрат на правничу допомогу адвоката судом вказано, що матеріали справи не містять документально підтверджених доказів витрат на правничу допомогу адвоката. Таким чином, судом розглянуто питання щодо розподілу судових витрат, а тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення.

При цьому, до ухвалення рішення у справі позивачем не заявлялося, що позивач має намір подавати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат із зазначенням поважних причин неможливості їх подання до ухвалення рішення у справі. Разом з тим, як вбачається із наданих представником позивача доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат, надана правнича допомога пов`язана із складанням позовної заяви.

В свою чергу, ордер № 1090354 на надання правничої (правової) допомоги виданий адвокату Семенову М.В. 13.06.2022, після ухвалення рішення у справі, що не підтверджує надання даним адвокатом правничої допомоги пов`язаної із розглядом справи №640/23561/21.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що вимоги ч. 7 ст. 139 КАС і ч. 3 ст. 143 КАС України позивачем не дотримані, суд приходить до висновку, що клопотання представника позивача про стягнення судових витрат на правову (правничу) допомогу підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 132, 139, 241-252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Сеал" про стягнення судових витрат на правову допомогу залишити без розгляду.

Згідно з частиною першою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.А. Бояринцева