Рішення

від 10.07.2022 по справі 640/18017/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2022 року м. Київ № 640/18017/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії ,

прийняв до уваги наступне:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 12 березня 2021 року "Про відмову щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, за адресою: місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код за ЄДРПОУ 42098368 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 від 28.01.2020 року, яка зареєстрована за номером 1658 із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 28.08.1990 - 31.10.1990., 01.11.1990 - 28.04.1992, 19.01.1988 - 09.05.1988, з 19.05.1988 - 23.05.1990, 19.10.2005 - 04.12.2008,05.12.2008 - 30.06.2009, 01.07.2009 - 16.09.2013.

В якості підстав позову позивач зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 12 березня 2021 року "Про відмову щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 , є протиправними та такими, що порушують право позивача на справедливий, обчислений у відповідності до чинного законодавства розмір пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву позивача, в якому просить залишити таку без задоволення з посиланням на те, що згідно наданих документів: трудова книжка, диплом про навчання, військовий квиток, пільгові довідки про підтвердження трудового стажу, загальний страховий стаж складає 37 років 5 місяців, 24 дні, а пільговий стаж за списком №1, який зараховано згідно даних/1 персоніфікованого обліку (з 19.10.2005 по 31.05.2009; 01.07.2009 - 31.07.2009; 01.09.2009 - 20.01.2012; 01.02.2012 - 10.02.2012; 01.03.2012 - 31.12.2012) складає 6 років, 11 місяців, 12 днів.

Стаж роботи згідно пільгових довідок від 26.09.2013 №26/13 та від 25.09.2013 №145 за періоди з 19.01.1988 по 09.05.1988 та з 19.10.2005 по 16.09.2013 не зараховано, оскільки ТОВ «Шахта Садова» та Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», які видають довідки про періоди роботи знаходяться на непідконтрольній території (Луганськ, Донецьк) української влади.

Оскільки, довідки про підтвердження пільгового стажу видані організаціями, які знаходиться на непідконтрольній українській владі території, провести перевірку первинних документів на підставі яких видавались довідки не має можливості, тому довідки не можуть бути враховані для призначення пенсії на пільгових умовах.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28.01.2020 року ОСОБА_1 (надалі-Позивач) є внутрішньо переміщеною особою, звернувся до Головного управління ПФУ у М. Києві (надалі- Відповідач) щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (надалі - Закон№ 1058-IV).

Наприкінці березня 2020 року Позивачем було отримано відмову Відповідача у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Обґрунтовуючи відмову, Відповідачем було зазначено, що згідно наданих документів, зокрема: трудової книжки, диплому про навчання, військового квитка та пільгових довідок про підтвердження трудового стажу, загальний трудовий стаж становить 37 років 5 місяців 24 дні, а пільговий стаж за Списком № 1, який зараховано згідно даних персоніфікованого обліку (з 19.10.2005 по 31.05.2009; 01.07.2009-31.07.2009; 01.09.2009-20.01.2012; 01.02.2012-10.02.2012; 01.03.2012-31.12.2012) складає 6 років, 11 місяців, 12 днів.

Стаж роботи згідно пільгових довідок від 26.09.2013 № 26/13 та від 25.09.2013 року № 145 за періоди з 19.01.1988 по 09.05.1988 та з 19.10.2005 по 16.09.2013 не зараховано, оскільки ТОВ «Шахта Садова» та Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», які видають довідки про періоди роботи знаходяться на непідконтрольній українській владі території (Луганськ, Донецьк). У зв`язку із неврахуванням у пільговий стаж вищезазначених періодів роботи, у поданій Позивачем заяві про призначення пенсії від 28.01.2020 року було відмовлено.

На підставі викладеного, вважаючи власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.

Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Приписами статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Постанова № 637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок ведення трудових книжок встановлений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 2.6 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з пунктом 2.9 Інструкції виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Пунктом 2.14 Інструкції передбачено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Згідно з пунктом 2.27 Інструкції запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Пунктом 4.1 Інструкції визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З розрахунку стажу вбачається, що відповідачем не враховано до пільгового стажу наступні період: 19.01.1988 - 09.05.1988 - період роботи повний робочий день у Шахтоуправлінні «Куйбишевська» шахта «Панфіловська» за професією підземний електрослюсар, що передбачено Списком № 1, розділом-1, підрозділом-1 код КП - затверджено Радою міністрів УРСР від 22.08.1956 року № 1173, що підтверджується довідкою № 145 від 25.09.2013 року; 19.10.2005 - 04.12.2008 - період роботи у ТОВ «ШАХТА САДОВА» ТОВ ФІРМА «ОЛВІН ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 21822479) прохідник 5 розряду дільниці ПР з повним робочим днем під землею, що передбачено Списком № 1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1.1а, код КП 7111.2 підстава: Постанова КМУ № 36 від 16.01.2003р, загалом 3 роки 1 місяць 15 днів; 05.12.2008 - 30.06.2009 - період роботи гірником 2 розряду підземної дільниці ПР з повним робочим днем під землею у ТОВ «ШАХТА САДОВА» ТОВ ФІРМА «ОЛВІН ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 21822479), що передбачено Списком № 1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1.1а, код КП 7111.2 підстава: Постанова КМУ № 36 від 16.01.2003р, загалом 0 років 6 місяців 25 днів; 01.07.2009 - 16.09.2013 - період роботи у ТОВ «ШАХТА САДОВА» ТОВ ФІРМА «ОЛВІН ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 21822479) прохідником 5 розряду видобуткової дільниці № 3 з повним робочим днем під землею що передбачено Списком № 1 розділом 1 підрозділом 1 пунктом 1.1а, код КП 7111.2 підстава: Постанова КМУ № 36 від 16.01.2003р, загалом - 4 роки 2 місяці 15 днів. Періоди роботи у ТОВ «ШАХТА САДОВА» ТОВ ФІРМА «ОЛВІН ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 21822479) підтверджуються довідкою від 26.09.2013 року № 26/13 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана ТОВ «ШАХТА`САДОВА».

Відтак, Відповідачем були прийняті відомості щодо наявного загального трудового стажу Позивача, що складає 37 років 5 місяців 24 дні, який підтверджено трудовою книжкою, дипломом про навчання та військовим квитком у зв`язку із чим зараховано до пільгового стажу наступні періоди: 19.10.2005-31.05.2009; 01.07.2009-31.07.2009; 01.09.2009-20.01.2012; 01.02.2012-10.02.2012; 01.03.2012-31.12.2012, що в сукупності складає 6 років 11 місяців 12 днів.

В трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 15.01.1988 ОСОБА_1 наявні записи, зокрема: №№ 2,3 - 19.01.1988 - 09.05.1988 працював підземним електрослюсарем третього розряду у Шахтоуправлінні «Куйбишевська» шахта «Панфіловська» та звільнений у зв`язку із призивом на військову службу; №4 - 19.05.1988 - 23.05.1990 - про службу в складі Збройних сил СРСР.

Щодо періоду військової служби з 19.05.1988 - 23.05.1990 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. «в» абз. З ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно п.п. «к» п. 109 постанова Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 03.08.1972 року № 590 (яка діяла в період служби позивача), крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також: служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції, перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку.

Тобто п. 109 Постанови № 590 надає право особи на зарахування періоду військової служби у лавах Збройних сил СРСР до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Таким чином, оскільки позивач до так і після проходження військової служби працював на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до його спеціального стажу, відповідно до вимог чинного законодавства, має бути зарахований період проходженням служби.

Відтак, період служби з 19.05.1988 - 23.05.1990 також повинен бути врахований як пільговий при призначенні пенсії.

Трудова книжка позивача містить відомості про період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професію, характер виконуваної роботи. Згідно Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, що був чинними на період роботи позивача, професія «електрослюсар підземний» відноситься до професій, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З урахуванням вищевикладеного, наведені Відповідачем в оскаржуваній відмові підстави неврахування пільгового стажу, зокрема те, що ТОВ «ШАХТА САДОВА» та ДП «Вугільна компанія» Куйбишевська» знаходяться на окупованій території та у зв`язку із чим не може враховуватись до пільгового стажу є незаконним, враховуючи навіть те, що документи, зокрема довідки від 26.09.2013 року № 26/13 та № 145 від 25.09.2013 року були видані ще до початку АТО.

Крім того, не було прийнято до уваги довідку № 661 видану 20.01.2020 року вже з окупованого Донецьку, зокрема ПАТ «Шахти імені О.Ф. Засядько», якою також підтверджені періоди роботи з 28.08.1990 - 31.10.1990 на якій Позивач також виконував горні роботи з добитку вугілля на посаді підземного учня проходчика з повним робочим днем, що також передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1, код КП 1010100А, ПІДСТАВА КМ УРСР від 26.01.1991 року, загалом 2 місяці 4 дні; період роботи з 01.11.1990-28.04.1992 виконував горні роботи добиток вугілля на посаді підземного проходчика з повним робочим днем у шахті, що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділом 1, код КП 1010100А, ПІДСТАВА КМ УРСР від 26.01.1991 року, що загалом складає 1 рік 5 місяців 28 днів.

Враховуючи викладене, період роботи з 19.01.1988 по 09.05.1988 у Шахтоуправлінні «Куйбишевська» шахта «Панфіловська», з 19.10.2005 по 16.09.2013 ТОВ «ШАХТА САДОВА» та з 28.08.1990 - 31.10.1990, 01.11.1990-28.04.1992 у ПАТ «Шахти імені О.Ф. Засядько», вважаємо повністю доведеним а відтак за необхідним зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 1.

19.02.2020 року Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові у справі № 520/15025/16-а зазначила, що «особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Разом з цим, відсутність факту перерахування страхових внесків роботодавцем, не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача до пільгового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство- страхувальник, в якому працює застрахована особа, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а та постанові від 01.11.2018 року у справі № 199/1852/15-а.

Що стосується знаходження роботодавця Позивача на непідконтрольній території, то жодним нормативним актом не встановлено такої підстави для неврахування такого періоду у стаж роботи та відмови у призначенні пенсії.

Отже, враховуючи наявні записи у трудовій книжці, що підтверджують зайнятість на посаді, яка відноситься до робіт з особливо шкідливими умовами праці за Списком № 1, у період з 19.01.1988 по 09.05.1988 та з 19.10.2005 по 16.09.2013, можна дійти висновку, щодо наявності підстав для врахування вказаного періоду роботи до пільгового стажу.

З огляду на викладене, суд вважає, що посилання відповідача на не підтвердження стажу роботи по спірним періодам на підставі довідок, які видані підприємствами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

Водночас, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто за умови підтвердження трудового стажу позивач, як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За змістом ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 12.03.2021 "Про відмову щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_2 , а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , яка зареєстрована за номером 1658 із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 28.08.1990 - 31.10.1990., 01.11.1990 - 28.04.1992, 19.01.1988 - 09.05.1988, з 19.05.1988 - 23.05.1990, 19.10.2005 - 04.12.2008,05.12.2008 - 30.06.2009, 01.07.2009 - 16.09.2013.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ «Баришевський проти України» від 26.02.2015, «Двойних проти України» від 12.10.2006, «Меріт проти України» від 30.03.2004 зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За результатами аналізу наведених положень КАС України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд доходить висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 11.06.2021 між Адвокатським бюро «Галини Папазової» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 17/21, згідно умов якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо ведення справи про оскарження рішення Головного управління ПФУ у м. Києві щодо призначення пенсії.

Згідно п. 4.1. ціна послуг за цим договором є фіксованою - за ведення справи в окружному адміністративному суді м. Києва - 10000,00 грн.

Оплата за даним договором здійснюється клієнтом на підставі отриманого рахунку.

Суд відмічає, що до суду не надано жодного доказу, який би підтверджував обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та витраченого часу на такі послуги, а також здійснення оплати за договором.

Враховуючи відсутність доказів понесення позивачем фактичних витрат на правничу допомогу, вимога щодо стягнення 10000,00 грн з рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 19, 77, 90, 241-246, 250, 255, 290 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 12 березня 2021 року "Про відмову щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, за адресою: місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код за ЄДРПОУ 42098368 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 від 28.01.2020 року, яка зареєстрована за номером 1658 із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 28.08.1990 - 31.10.1990., 01.11.1990 - 28.04.1992, 19.01.1988 - 09.05.1988, з 19.05.1988 - 23.05.1990, 19.10.2005 - 04.12.2008,05.12.2008 - 30.06.2009, 01.07.2009 - 16.09.2013.

4. Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Р.О. Арсірій