Рішення

від 03.07.2022 по справі 640/4801/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2022 року м. Київ № 640/4801/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Ярош Д.С., за участі представника позивача Черненко О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мішель «ЛТД»доГоловного управління ДПС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мішель ЛТД» (позивач/ ТОВ «Мішель «ЛТД») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.10.2021 №00773140704, №00773160704, №00773120704, №00773170704.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Мішель «ЛТД», результати якої оформлені актом від 09.09.2021 №68665/26-15-07-04-04/30401236 (акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, перевіркою ТОВ «Мішель «ЛТД» встановлено порушення:

1). п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється, на загальну суму 463609 грн.. в тому числі:

за 2018 рік в сумі 43660 грн.,

за 2019 рік в сумі 419948 грн.;

2). п. 44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1ст. 134, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 622615 грн., в тому числі: за 2020 року в сумі 622615 грн.;

3). п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 585371 грн., в тому числі:

за квітень 2018 року в сумі 33487 грн.,

за травень 2018 року в сумі 21827 грн.,

за серпень 2018 року в сумі 146852 грн.,

за вересень 2018 року в сумі 134923 грн.,

за серпень 2019 року в сумі 172009 грн.,

за жовтень 2019 року в сумі 76273 грн. та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 54273 грн., в тому числі: за вересень 2019 року в сумі 42667 грн., за грудень 2020 року в сумі 11606 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки від 09.09.2021 №68665/26-15-07-04-04/30401236, Головним управлінням ДПС у м. Києві 23.10.2021 прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№00773140704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 54273 грн., з яких вересень 2019 року - 42667 грн., грудень 2020 року - 11606 грн.;

- №00773160704, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2021 рік в розмірі 622615 грн.;

- №00773120704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 731714,00 грн., з яких 585371,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 146343,00 грн. - за штрафними санкціями;

- №00773170704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 579511,00 грн., з яких 463609,00 грн. - податкове зобов`язанням та 115902 грн. - штрафні санкції.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За висновками контролюючого органу, що викладені в акті перевірки та у відзиві на позов, ТОВ «МІШЕЛЬ «ЛТД» здійснювало оптову торгівлю одягом, взуття, аксесуарами. Придбання вказаних товарів товариством документально оформлювалося у контрагентів-постачальників ТОВ «ТД «АГРОПРОМХОЛДИНГ» та ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» за відсутності факту реального здійснення господарських операцій, за відсутності залучення відповідних сторонніх осіб (враховуючи зміст та обсяги вказаних операцій), а також при подальшому дослідженні ланцюга постачання встановлено підміну товарних позицій.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено вказані висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

01 квітня 2015 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК- УКР» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №010415 (надалі - Договір №010415).

В порядку та на умовах, визначених Договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця непродовольчу продукцію (надалі - Товар), а Покупець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується прийняти та оплатити такий Товар (п.1.1 Договору №010415).

Згідно п.1.2 Договору №010415 загальна кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру Товару та ціна за одиницю визначаються Сторонами у видаткових накладних, що є невід`ємними частинами Договору.

Продавець зобов`язується поставляти Товар на умовах DDP Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року на адресу складу Покупця (п.2.1 Договору №010415).

Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту фактичного передання Товару та підписання Сторонами оформленої належним чином видаткової накладної на Товар в пункті поставки (п.2.6 Договору №010415).

За вище вказаним Договором №010415 у перевіряємий період ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» на адресу Позивача був поставлений Товар за наступними видатковими накладними (копії видаткових накладних додаються):

1. видаткова накладна №10 від 09 березня 2017 року на суму 801 984,00 грн., у тому числі ПДВ;

2. видаткова накладна №55 від 01 листопада 2017 року на суму 821 436,00 грн., у тому числі ПДВ;

3. видаткова накладна №15 від 28 березня 2018 року на суму 498 144,00 грн., у тому числі ПДВ;

4. видаткова накладна №38 від 20 червня 2018 року на суму 40 032,00 грн., у тому числі ПДВ;

5. видаткова накладна №73 від 25 жовтня 2018 року на суму 489 924,00 грн., у тому числі ПДВ;

6. видаткова накладна №78 від 15 квітня 2019 року на суму 419 724,00 грн., у тому числі ПДВ;

7. видаткова накладна №244 від 07 жовтня 2019 року на суму 201 633,60 грн., у тому числі ПДВ;

8. видаткова накладна №42 від 26 лютого 2020 року на суму 66 636,00 грн., у тому числі п д в.

За вказаними видатковими накладними ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК- УКР» були складені та зареєстровані податкові накладні.

02 січня 2015 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОПРОМХОЛДІНГ» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №020115 (надалі - Договір №020115).

В порядку та на умовах, визначених Договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця непродовольчу продукцію (надалі - Товар), а Покупець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується прийняти та оплатити такий Товар (п. 1.1 Договору №020115).

Згідно п.1.2 Договору №020115 загальна кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру Товару та ціна одиниці виміру Товару визначаються Сторонами у видаткових накладних, що є невід`ємними частинами Договору.

Продавець зобов`язується поставляти Товар на умовах DDP Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року (п.2.1 Договору №020115).

Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту фактичного передання Товару та підписання Сторонами оформленої належним чином видаткової накладної на Товар в пункті поставки (п.2.6 Договору №020115).

За вище вказаним Договором у перевіряємий період ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОПРОМХОЛДІНГ» на адресу Позивача був поставлений Товар за наступними видатковими накладними (копії видаткових накладних додаються):

1. видаткова накладна №1 від 23 березня 2017 року на суму 20 772,00 грн., у тому числі ПДВ;

2. видаткова накладна №2 від 29 березня 2017 року на суму 21 120,00 грн., у тому числі п д в; 3. видаткова накладна №3 від 29 березня 2017 року на суму 17 976,00 грн., у тому числі ПДВ;

4. видаткова накладна №4 від 11 квітня 2017 року на суму 26 712,00 грн., у тому числі ПДВ;

5. видаткова накладна №5 від 04 травня 2017 року на суму 12 684,00 грн., у тому числі ПДВ;

6. видаткова накладна №6 від 04 травня 2017 року на суму 26 376,00 грн., у тому числі ПДВ;

7. видаткова накладна №7 від 06 червня 2017 року на суму 10 344,00 грн., у тому числі ПДВ;

8. видаткова накладна №8 від 19 червня 2017 року на суму 11 520,00 грн., у тому числі ПДВ;

9. видаткова накладна №9 від 26 червня 2017 року на суму 21 504,00 грн., у тому числі ПДВ;

10. видаткова накладна №10 від 04 липня 2017 року на суму 33 384,00 грн., у тому числі ПДВ;

11. видаткова накладна №11 від 28 вересня 2017 року на суму 6 300,00 грн., у тому числі ПДВ;

12. видаткова накладна №12 від 18 жовтня 2017 року на суму 13 860,00 грн., у тому числі ПДВ;

13. видаткова накладна №13 від 25 жовтня 2017 року на суму 101 772,00 грн., у тому числі ПДВ;

14. видаткова накладна №14 від 26 жовтня 2017 року на суму 169 764,00 грн., у тому числі ПДВ;

15. видаткова накладна №1 від 21 березня 2018 року на суму 10 800,00 грн., у тому числі ПДВ;

16. видаткова накладна №6 від 15 листопада 2018 року на суму 3 600,00 грн., у тому числі ПДВ;

17. видаткова накладна №1 від 25 квітня 2019 року на суму 720,00 грн., у тому числі ПДВ;

18. видаткова накладна №А-000018 від 18 серпня 2020 року на суму 3 000,00 грн., у тому числі ПДВ.

За вище вказаними видатковими накладними ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОПРОМХОЛДІНГ» складені та зареєстровані податкові накладні.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

В той же час, відповідач зазначає, згідно з аналізом видаткових накладних встановлено, що у них наведено найменування товарів, розмір та артикул, без зазначення торгової марки (бренду, виробника).

Згідно з наданими до перевірки оборотно-сальдовими відомостями та картками по рахунку 281 «Товари на складі» за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 встановлено оприбуткування товарів по контрагенту ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» із зазначенням його найменування, артикулу та торгової марки (бренду, виробника).

Крім того, у ході перевірки первинних документів та даних ЄРПН за перевіряємий період ТОВ «МІШЕЛЬ «ЛТД» здійснює імпорт одягу, білизни взуття та аксесуарів та в подальшому їх реалізацію за номенклатурою із зазначенням виду товару, розміру та торгової марки (бренду, кодів УКТ ЗЕД).

За посиланнями відповідача, неможливо ідентифікувати номенклатуру товарів, які товариством придбано у ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» та ТОВ «ТД «АГРОПРОМХОЛДІНГ», та які безпосередньо оприбутковані в складському обліку.

Під час аналізу умов договорів купівлі-продажу товарів встановлено, що поставки товарів здійснюються окремими партіями на підставі, прийнятих продавцем (відповідно ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» або ТОВ «ТД «АГРОПРОМХОЛДІНГ») до виконання замовлень покупця Товариства, та асортимент, номенклатура і кількість у кожній конкретній партії погоджується сторонами у замовленні. Покупцем на здійснення та оформлення приймання- передачі товару в пункті поставки підтверджуються відповідними довіреностями.

До перевірки не надані вказані замовлення та документальні підтвердження щодо погодження певної кількості товару (способу його відбору) та доставки, а також фактично прийому-передачі в пункті поставки (довіреності).

З урахуванням вказаного, перевіряючи дійшли висновку щодо порушення ТОВ «МІШЕЛЬ «ЛТД» норм ст.44, ст.134 Податкового кодексу України, а саме: до складу «Собівартість реалізованих товарів» рядок 2180 Звіту про фінансові результати, включено суми витрат придбаних товарів у діяльність ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» та ТОВ «ТД «АГРОПРОМХОЛДІНГ» без належного документального підтвердження, у результаті чого завищено інші операційні витрати на суму 3 198 218 грн, та як результат занижено фінансовий результат до оподаткування.

Зокрема, відповідач зазначає, ТОВ «МІШЕЛЬ «ЛТД» до заперечення надано таблиці відповідності номенклатури по постачальниках ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» та ТОВ «ТД «АГРОПРОМХОЛДІНГ», в яких наведено найменування (номенклатура), артикули, коди УКТ ЗЕД товарів. У ході розгляду вказаних документів встановлено невідповідність у товарних позиціях, тобто під одними кодами УКД ЗЕД обліковано товари відмінні за найменуванням (номенклатурою) та артикулом. Вказані таблиці під час здійснення перевірки не надавались.

Аналізуючи такі обґрунтування відповідача, суд враховує наступне.

З метою забезпечення організації процесу обліку та зберігання товарно- матеріальних цінностей, позивач наказом від 31 листопада 2015 року №13/1 затвердив ведення обліку товару на складі підприємства в електронному вигляді. Також, позивач вище вказаним наказом затвердив при оприбуткуванні товару, що постачається постачальниками, присвоювати йому уніфіковані (власні) найменування та, у разі необхідності, застосовувати таблиці відповідності товарно-матеріальних цінностей.

Також, з матеріалів справи вбачається, з метою дотримання підприємством єдиної методики відображення господарських операцій та забезпечення своєчасного надання достовірної інформації користувачам фінансової звітності, позивач видав наказ від 31 грудня 2015 року №15, яким затвердив Положення про облікову політику позивача.

Так, у відповідності до розділу 4 Положення про облікову політику Позивача, з метою оптимізації та планування закупівельно-збутової логістики підприємства, належного обліку і контролю за використанням запасів, позивач веде облік за уніфікованими (власними) найменуваннями номенклатури, із застосуванням, за необхідності, таблиці відповідності кожного найменування запасів номенклатурі, яку застосовують постачальники. Також, при оформленні первинних документів, які фіксують здійснення господарських операцій, позивач застосовує уніфіковану (власну) номенклатуру. При цьому уніфікована (власна) номенклатура позивача не змінює зміст та сутність господарських операцій.

Таким чином, при оприбуткуванні товару від ТОВ «Ю БІ АИ «ЛОГІСТИК-УКР» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОПРОМХОЛДІНГ», позивач керувався Положенням про облікову політику позивача та, за необхідності, використовував таблиці відповідності номенклатур.

В даних таблицях відповідності номенклатур позивачем, при оприбуткуванні товару від ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОПРОМХОЛДІНГ», зазначено, крім уніфікованої (власної) номенклатури товару, що оприбутковується, номер та дату видаткової накладної, за якою був поставлений товар, код товару згідно з УКТ ЗЕД та назву підприємства, яке поставило даний товар.

Також, при прийманні товару від ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОПРОМХОЛДІНГ» та його оприбуткуванні на складі позивача, останнім складалися відповідні акти приймання товарно-матеріальних цінностей, в яких зазначено за якими власними найменуваннями позивач оприбутковує отриманий товар від вище вказаних продавців.

В подальшому, придбаний у продавців ТОВ «ТД «АГРОПРОМХОЛДІНГ» та ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» товар, позивач у перевіряємий період реалізовував покупцю ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «МШІЕЛЬ» (код за ЄДР 36184380) у відповідності до умов договору купівлі-продажу від 01 лютого 2015 року №010215.

01 лютого 2015 року ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «МІШЕЛЬ», який здійснює роздрібну торгівлю непродовольчими товарами безпосередньо кінцевому споживачу, звернулося до позивача із листом (вих. №1/1) з проханням зазначати у товаро супровідних документах на товар крім його найменування, назву торгової марки, розмір та, за можливості, інші відомості (інформацію) про товар.

Отже, позивач, керуючись Положенням про облікову політику, затвердженим наказом від 31 грудня 2015 року №15, у видаткових накладних, за якими постачався на адресу ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «МІШЕЛЬ» придбаний позивачем у ТОВ «ТД «АГРОПРОМХОЛДІНГ» та ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» товар, зазначав ті уніфіковані (власні) найменування товару, під якими даний товар був оприбуткований позивачем від вище вказаних продавців.

При цьому, у податкових накладних, що були складені в електронній формі позивачем в адресу ТОВ «ТОРГОВИЙ ЦЕНТР «МІШЕЛЬ» з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої позивачем особи та які були зареєстровані в ЄРПН у встановлений ПКУ термін, код товару згідно з УКТ ЗЕД не змінювався.

Тобто, у даних податкових накладних Позивачем зазначається саме той код товару згідно з УКТ ЗЕД, який зазначено у податкових накладних, що оформлені ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОПРОМХОЛДІНГ» в адресу позивача при поставці товарів.

У відповідь на запит відповідача від 27 серпня 2021 року №3 про надання документів стосовно надання інформації (пояснень) та їх документального підтвердження «.... щодо проведення фінансово-господарських операцій із ТОВ «ТД «АГРОПРОМХОЛДІНГ» (код 31777673) та ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» (код 38137903) за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 ....» бухгалтером позивача перевіряючим були надані до перевірки оригінали усіх запитуваних в цьому запиті документів, а також були надані усні пояснення щодо проведення фінансово-господарських операцій Позивачем із ТОВ «ТД «АГРОПРОМХОЛДІНГ» (код 31777673) та ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» (код 38137903) за період з 01.01.2017 по 31.12.2020. Частина запитуваних у запиті №3 від 27 серпня 2021 року документів Позивачем в ході проведення перевірки надавалася раніше.

Надання позивачем оригіналів запитуваних у запиті №3 від 27 серпня 2021 року документів підтверджується підписами перевіряючих на супровідних листах позивача від 16 серпня 2021 року вих. №10 та від 27 серпня 2021 року б/н.

Також і в самому Акті перевірки Відповідачем неодноразово зазначається, що

У своєму запиті від 01 вересня 2021 року №3 відповідач, посилаючись на п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85 ПК України просив повторно надати документи «.... щодо проведення фінансово- господарських операцій із ТОВ «ТД «АГРОПРОМХОЛДІНГ» (код 31777673) та ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР» (код 38137903) за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, а саме: - договори щодо поставки товарів та додатки до них (додаткові угоди), видаткові накладні (копії); - завірену копію картки по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагентам ТОВ «ТД «АГРОПРОМХОЛДІНГ» та ТОВ «Ю БІ АЙ «ЛОГІСТИК-УКР.».

Даний запит був поданий позивачу в порушення вимог Податкового кодексу України (абзац 2 пункту 85.4 статті 85 ПКУ), оскільки останнім днем проведення перевірки було 2 вересня 2021 року, а запитувані документи вже надавались перевіряючим, про що зазначено позивачем в листі від 02 вересня 2021 року вих. №21.

Так, стаття 85 ПКУ регулює загальний порядок надання платником податку документів на запит контролюючого органу під час проведення перевірок.

Згідно пункту 85.2 ст.85 ПКУ платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Право контролюючих органів під час проведення перевірок отримувати від платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів передбачено пунктом 85.4 ст.85 ПКУ.

У відповідності до цього пункту посадові особи контролюючого органу мають право отримувати від платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово- господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до пункту 85.8 ст.85 ПКУ посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки.

Однак, відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (абзац 2 пункту 85.4 ст.85 ПКУ).

У відповіді від 01 вересня 2021 року вих. №20 позивач повідомив перевіряючих, що стосовно питань: які позивач має на балансі основні засоби/орендовані; які позивач має власні чи орендовані складські приміщення, і де вони знаходяться; хто у позивача відповідає за збереження ТМЦ та веде їх облік; якими документами та методами бухгалтерського обліку передбачається списання залишків товарів, матеріалів; яким чином в податковому обліку позивача визначається база оподаткування ПДВ по операціям з постачання товарів (тобто, дата виникнення податкових зобов`язань формування податкового кредиту тощо) представниками позивача в ході проведення перевірки перевіряючим відповідача неодноразово надавалися пояснення, у тому числі і їх документальне підтвердження.

Щодо решти посилань відповідача, суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, основних засобів, виробничих запасів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

При цьому, вказані висновки контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів контрагента позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація також носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Разом з тим, суд зауважує, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таку позицію підтверджує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в рамках справи № 805/2030/16-а,адміністративне провадження № К/9901/28918/18 (ЄДРСРУ № 78771679), від 21 грудня 2018 року по справі № 826/5774/17, адміністративне провадження № К/9901/63719/18 (ЄДРСРУ № 78771564), від 20 грудня 2018 року по справі № 826/9632/16, адміністративне провадження № К/9901/32828/18 (ЄДРСРУ № 78716371), від 20 грудня 2018 року по справі № 826/20081/16, адміністративне провадження № К/9901/42306/18 (ЄДРСРУ № 78716040), від 20 грудня 2018 року по справі № 815/4992/16, адміністративне провадження № К/9901/41342/18, від 20 грудня 2018 року по справі № 820/2946/18, адміністративне провадження № К/9901/64596/18 (ЄДРСРУ № 78771722) та від 20 грудня 2018 року по справі № 818/770/17, адміністративне провадження № К/9901/38096/18 (ЄДРСРУ № 78771434)).

При цьому, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів" (правовий висновок викладено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 813/1497/17).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 640/16152/19 також зазначив, що формування суб`єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит. Інформаційні бази даних ОДПІ не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачено належність таких баз до засобів доказування.

Також, на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за кримінальними провадженнями відносно позивача, його контрагентів чи їх посадових осіб.

Суд акцентує, ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України . Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

При цьому, згідно п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд враховує, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, операції здійснені між позивачем та його контрагентами мали реальний товарний характер, а висновок відповідача не відповідає вимогам законодавства, оскільки ґрунтується на припущеннях. Відповідач лише обмежився посиланнями у своєму Акті перевірки на наявні у контролюючих органів сумніви щодо реальності та можливості виконання контрагентом позивача прийнятих за договорами обов`язків, при цьому відповідачем не наведено жодних фактичних даних щодо такого твердження.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та такими, що підлягають скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІШЕЛЬ "ЛТД" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 23 жовтня 2021 року №№00773140704, 00773160704, 00773120704, 00773170704.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІШЕЛЬ "ЛТД" (пр-т Відрадний,95,Київ 61,03061, код ЄДРПОУ30401236) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка 33/19,Київ 116,04116, код ЄДРПОУ44116011).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 15.07.2022.

Суддя С.К. Каракашьян