Рішення

від 12.07.2022 по справі 640/8547/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2022 року м. Київ № 640/8547/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірій Р.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сервісбуд"

до Київської митниці Держмитслужби

про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

прийняв до уваги наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сервісбуд" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару № UА100310/2020/000056/2 від 24.12.2020 року винесене Київською митниці Держмитслужби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СЕРВІСБУД." (Код за ЄДРПОУ 41370609).

Ухвалою суду від 02.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подані позивачем до митного оформлення документи містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною контракту згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України. Зауважив, що контролюючим органом було здійснено поверхнева та необ`єктивне дослідження документів, поданих позивачем для проходження процедур митних формальностей, без дотримання принципу належного урядування.

Позивач вважає зазначення рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними та такими, що порушують його права і законні інтереси та мають бути скасовані.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що документи які подані декларантом Позивача до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка найбільшою мірою ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях подібних за характеристиками товарів. Відтак, відповідач зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2020 № UA100310/2020/000056/2 прийнято з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви митного органу відносно митної вартості товарів.

27.05.2021 представником позивача через канцелярію суду подано заперечення на відзив, в якому зазначено, що позивач з рішенням Позивач категорично не погоджується, оскільки, Відповідачем не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у поданих декларантом документах відомостей, правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення та наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за резервним методом

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16 вересня 2020 року між ООО ПРОИНВЕСТ ГРУПП (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СЕРВІСБУД" (Покупець) укладено контракт №5823/16.09.2020.

24 грудня 2020 року, декларантом ФОП ОСОБА_1 , що діяв від імені Позивача подано електронну митну декларацію ІМ40ДЕ № UA100310/2020/681675 на товар - фарбований оцинкований профіль, стінові сендвіч панелі з утеплювачем з мінеральної вати, з видимим замком, який Позивач придбав для власних потреб, а саме - будівництва складського приміщення за адресою: Київська область, с. Софійська Борщагівка, вул. Чорновола, буд. 20а

Для визначення митної вартості декларантом надані наступні документи: контракт № 5823/16.09.2020 від 16.09.2020 року; інвойси № 0112292 від 22.12.2020 року, № 00112287 від 21.12.2020 року; Пакувальний лист № 6792/21.12.2020 року; експортна декларація; специфікація № 5 від 21.12.2020 року; проформи-інвойси № 20М002270 від 17.12.2020 року, № № 20М02025 від 17.11.2020 року; прайс-листи від б/н від 16.09.2020 року, б/н від 25.09.2020 року; платіжні доручення в іноземній валюті № 6 від від 18.11.2020 року, № 7 від 17.12.2020 року; договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 17/11/2020 від 17.11.2020 року; Заявка № 2 від 17.12.2020 року на транспортування вантажу вантажним транспортом; Довідка № 138 від 22.12.2020 року на транспортні витрати по маршруту м. Пашкань (Румунія) - м. Вишневе (Україна); Рахунок-фактура на транспортні витрати № СФ-0000137 від 22.12.2020 року.

24.12.2020 року, посадовими особами року Київської митниці Держмитслужби було складено Рішення про коригування митної вартості № UA100310/2020/000056/2 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СЕРВІСБУД.", яким було збільшено Позивачу митну вартість ввезеного на територію Україну товару.

Відповідно до якого загальна сума митних платежів складає 1 350 (одна тисяча триста п`ятдесят) евро 59 євроцентів, проти розрахованої декларантом вартості у розмірі 748 (сімсот сорок вісім) евро 32 євроценти, що на 602 (шістсот два) евро 27 євроцентів (відповідно до курсу НБУ складає 20 847,93 грн.) більше.

Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів обумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина перша статті 51 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень частин другої, четвертої, восьмої та дев`ятої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Так, у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини першої - третьої, п`ятої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 вказаної статті).

Аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між імпортером товару та його контрагентом. Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати саме ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15, №21-127а15 та №805/778/13-а від 16 липня 2016 року.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів, а саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви обґрунтовані, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числове визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Згідно матеріалів справи, декларантом до митного оформлення було подано документи, які підтверджують мину вартість товару за першим методом - щодо ціни договору.

У спірному рішенні Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 24.12.2020 року №UA100310/2020/000056/2 зазначено про неможливість визначення митної вартості товарів за поданими документами за першим (основним) методом, оскільки встановлено, що документи, які подані декларантом Позивача до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що ТОВ "КОМПАНІЯ "СЕРВІСБУД" для визначення митної вартості декларантом надані наступні документи: контракт № 5823/16.09.2020 від 16.09.2020 року; інвойси № 0112292 від 22.12.2020 року, № 00112287 від 21.12.2020 року; Пакувальний лист № 6792/21.12.2020 року; експортна декларація; специфікація № 5 від 21.12.2020 року; проформи-інвойси № 20М002270 від 17.12.2020 року, № № 20М02025 від 17.11.2020 року; прайс-листи від б/н від 16.09.2020 року, б/н від 25.09.2020 року; платіжні доручення в іноземній валюті № 6 від від 18.11.2020 року, № 7 від 17.12.2020 року; договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 17/11/2020 від 17.11.2020 року; Заявка № 2 від 17.12.2020 року на транспортування вантажу вантажним транспортом; Довідка № 138 від 22.12.2020 року на транспортні витрати по маршруту м. Пашкань (Румунія) - м. Вишневе (Україна); Рахунок-фактура на транспортні витрати № СФ-0000137 від 22.12.2020 року.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що Відповідно до наданої проформи від 17.11.2020 №20М002025 передбачена передоплата до 17.11.2020, в той же час відповідно до наданого платіжного доручення в іноземній валюті №6 оплата здійснена 18.11.2020. Специфікація №5 підписана пізніше ніж складені проформи- інвойси та не містить умов оплати. Положення пункту 2 зовнішньоекономічної угоди від 16.09.2020 №5823/16.09.2020 чітко описують процедуру формування ціни та заказу товару.

Декларант не надав всіх основних та додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що зазначив у листі від 24.12.2020 № 2412-03. Відповідно до статті 254 МКУ переклад українською мовою експортної декларації країни відправлення не надавався, а також її всі аркуші. Для підтвердження вартості доставки вантажу надано довідку про транспортні витрати від 22.12.2020 №138, заявка на перевезення №2 рахунок на перевезення СФ-0000137 від 22.12.2020 видані ФОП « ОСОБА_2 » В той же час згідно даних зазначених в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 21.12.2020 №б/н, зазначено іншу особу-безпосереднього виконавця. Тобто, відбулося залучення третіх осіб.

Таким чином, з огляду на подані до митного оформлення документи у своїй сукупності, судом встановлено наявність у них розбіжностей, що свідчить про правомірність дій митного органу щодо проведення з позивачем процедури консультації та наявність підстав для витребування від позивача відповідних документів з метою усунення сумнівів у дійсності числових значень складових митної вартості товарів, імпортованих останнім.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після надання додаткових документів на вимогу митного органу, наведені вище сумніви щодо вартості та оплати товару, позивачем жодним чином не були спростовані.

З огляду на викладене, суд вважає, що подані декларантом документи не є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною контракту. За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) та дії відповідача щодо застосування резервного методу суд вважає правомірними.

Оскаржуване рішення митниці містить необхідну інформацію, передбачену ч.2 ст.55 МКУ та п.2.1. глави ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Мінфіну № 598 від 24.05.2012 року, зареєстрованого в Мінюсті 01.06.2012 за № 883/21195.

Відповідач під час розгляду спору обґрунтував в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару рівень визначеної ним митної вартості з посиланням на номери митних декларацій, що використані як джерела інформації для визначення митної вартості, та навів розрахунки рівня такої вартості. Правильність таких розрахунків позивач не поставив під сумнів та не довів такі доводи належними доказами.

Суд наголошує, що відсутність хоча б однієї складової митної вартості, що є обов`язковою при її обчисленні, унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору, про що вказано у ч. 2 ст. 58 МК України, норма якої має імперативний характер, враховуючи, що позивачем не підтверджено митну вартість товару за ціною контракту.

Оскільки твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є обґрунтованим, а документи, подані позивачем до митного органу, не відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, не підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з дотриманням вимог митного законодавства України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваного рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СЕРВІСБУД" (Код за ЄДРПОУ 41370609) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Р.О. Арсірій