Рішення

від 18.08.2022 по справі 752/6855/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/6855/22

Провадження № 2/752/6329/22

РІШЕННЯ

Іменем України

заочне

19.08.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текком» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ТОВ «Текком», в якому просила суд стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, невиплаченої при звільненні в сумі 21378,24 грн., компенсацію за невикористану відпустку, невиплачену при звільненні в сумі 16519,44 грн., а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що в період із 01.08.2018 року по 18.05.2022 р. позивач перебувала у трудових відносинах із відповідачем, та працювала на посаді головного бухгалтера. 04.05.2022 року позивачем була направлена відповідачу заява про звільнення із посади за власним бажанням із 18.05.2022 р. Наказом відповідача № 7-к від 18.05.2022 року, позивача було звільнено із посади головного бухгалтера за власним бажанням та доручено бухгалтерії зробити розрахунок заробітної плати при звільненні і компенсації щорічної основної невикористаної відпустки за 33 календарних дні. Позивач вказує, що під час перебування у трудових відносинах із відповідачем їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 21378,24 грн. за період із 01.03.2022 р. по 18.05.2022 р. Крім того, згідно наказу про звільнення позивача їй було встановлено компенсацію щорічної основної невикористаної відпустки за 33 календарних дні, яка позивачу при звільненні не була виплачена та яка, за розрахунком позивача становить суму в розмірі 16519,44 грн. Крім того, з огляду на те, що при звільненні позивача відповідачем не були виплачені кошти, належні при звільненні, а тому наявні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Посилаючись на викладене, позивач вимушена звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.06.2022 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач після відкриття провадження у справі з будь-якими клопотаннями до суду не зверталась. Відповідач відзив на позов до суду не подав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період із 01.08.2018 р. по 18.05.2022 р. працювала в ТОВ «Текком» на посаді головного бухгалтера.

Наказом ТОВ «Текком» № 7-к від 18.05.2022 року, позивача було звільнено із посади головного бухгалтера 18.05.2022 року за власним бажанням, а також бухгалтерії було надано доручення зробити розрахунок заробітної плати при звільненні, та компенсації щорічної основної невикористаної відпустки за 33 календарних дні.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу була нарахована заробітна плату та компенсація за невикористану частину основної відпустки, проте, фактично кошти при звільненні позивачу виплачені не були, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що приписами ст. 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовій виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

За положеннями статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КзПП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до ст. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом перевірено розрахунок заборгованості, та встановлено, що заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі складає суму в розмірі 21378,24 грн. та заборгованість по компенсації за невикористану відпустку складає суму в розмірі 16519,44 грн.

Зазначені кошти при звільненні позивача відповідачем виплачені у встановленому законом порядку не були, та доказів зворотному відповідачем суду надано не було.

Крім того, було встановлено, що середньомісячна заробітна плата за два останні місяці роботи, що передували звільненню складає 18379,28 грн., а середньоденна - 885,75 грн., що підтверджується довідкою про доходи ТОВ «Текком» від 21.06.2022 р. № 13.

Період затримки розрахунку при звільненні позивача на дату ухвалення даного рішення, тобто із 19.05.2022 р. по 19.08.2022 р., становить 67 робочих днів, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 59345 грн. 25 коп. (885,75 грн. х 67 днів).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позовні вимоги знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, відповідач належним чином не здійснив розрахунок із позивачем при її звільненні, а відтак наявні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 21378,24 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 16519,44 грн., а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, в сумі 59345 грн. 25 коп., в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 141, 258-259, 263 ЦПК України, ст.ст. 47, 94,116, 117, 233 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текком» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текком» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 21378 (двадцять одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 24 коп., компенсацію за невикористану частину основної щорічної відпустки в сумі 16519 (шістнадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 44 коп., а також середній заробіток, за весь час затримки розрахунку в сумі 59345 (п`ятдесят дев`ять тисяч триста сорок п`ять) грн. 25 коп.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Текком» на користь держави судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Костопіль Рівненської області, громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Текком», ЄДРПОУ 30487994, адреса: м. Київ, Кільцева Дорога, 4.

Головуючий Н.П. Чередніченко