Рішення

від 15.08.2022 по справі 504/4299/21

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/4299/21

провадження № 2/504/961/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2022смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Добров П.В.,

за участю секретаря судового засідання - Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Доброслав в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони, визнання іпотекодержателем, визнання договорів купівлі-продажу недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому просить суд: скасувати рішення державного реєстратора Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба Максима Петровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35347843 від 24.05.2017 року; скасувати рішення державного реєстратора Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба Максима Петровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35348107 від 24.05.2017 року; визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» права іпотекодержателя за іпотечним договором від 19.04.2007 року, посвідченим державним нотаріусом Комінтернівської районного державної нотаріальної контори Одеської області Фьодоровим Є.А. за реєстровим № 1476, на будинок АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122782600:03:001:0316; визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером - 5122782600:03:001:0316, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 07.06.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - недійсним; визнати договір купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 07.06.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - недійсним; визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером - 5122782600:03:001:0316, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 16.03.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - недійсним; визнати договір купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 16.03.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - недійсним. Також просив стягнути з відповідачів судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог посилається на те, що 19.04.2007 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «надра» було укладено кредитний договір № 05/04/2007/840-К/197. В забезпечення до вказаного кредитного договору було укладено іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Фьодоровим Є.А. за реєстровим № 1476. Згідно цього договору, предметом іпотеки є будинок АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка за тією самою адресою. Позивач зазначає, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.03.2013 року у справі № 504/932/13-ц було стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 05/04/2007/840-К/197 від 19 квітня 2007 року в розмірі 2 927 855,73 гривень. Також позивач зазначає, що 24.04.2020 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 125. За змістом п. 85 Додатку № 1 до Договору № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги від 24.04.2020 року до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 05/04/2007/840-К/197 від 19.04.2007 року. Позивач зазначає, що 24.05.2017 року державним реєстратором Лиманської районного державної адміністрації Одеської області Гриб Максим Петрович було прийнято рішення за індексним номером 35347843 про припинення іпотеки - будинку АДРЕСА_1 . Одночасно з тим, рішенням за індексним номер 345348107 було припинено іпотеку на земельну ділянку за кадастровим номером 5122782600:03:001:0316 за адресою АДРЕСА_1 . Підставою для припинення іпотеки було рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.10.2011 року у справі № 504/3672/11-ц. Однак, як стверджує позивач, таке рішення та справу неможливо відшукати ані в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а ні на офіційному веб-порталі «Судова влада України». В подальшому, через декілька днів, ОСОБА_1 відчужив будинок та земельну ділянку, які були предметом іпотеки, ОСОБА_2 відповідно до договорів купівлі-продажу від 07.06.2017 року. А потім, 16.03.2018 року ОСОБА_2 продав зазначені земельну ділянку та будинок відповідно до договорів купівлі-продажу з ОСОБА_3 .

Позивач стверджує, що рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.10.2011 року по справі № 504/3672/11-ц, на підставі якого було припинено іпотеку будинку та земельної ділянки, не існує та надає докази того, що таке рішення Комінтернівським районним судом Одеської області не приймалось. Крім того, позивач вважає, що правочини з відчуження іпотечного будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 мають бути визнані судом недійсними на підставі ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України, оскільки укладені договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, укладення таких договорів спрямоване на уникнення від звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу. Таким чином, позивач зазначає, що у зв`язку з припиненням іпотеки та подальшим відчуженням будинку та земельної ділянки, які виспупають предметом іпотеки за іпотечним договором від 19.04.2007 року, порушено його право іпотекодержателя.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 грудня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання.

В судове засідання позивач та представник не з`явилися, надали заяву, в якій просили розглянути справу без їх участі, на позові наполягали.

Відповідачі до суду не з`явилися, хоча належним чином буди повідомлені про день, час та місце слухання справи, причини неявки суду невідомі, відзивів на позовну заяву до суду не надавали.

Таким чином, неявка відповідачів, без надання жодних належних та допустимих доказів поважності неприбуття у судові засідання, свідчить про зловживання відповідачем наданими йому процесуальними правами та порушення строків розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, судом в судовому засіданні було ухвалено провести розгляд справи за відсутності позивачів і відповідачів, оскільки їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору, за наявними в ній матеріалами, з метою дотримання строків розгляду справи, а також з огляду на те, що сторони мали можливість надати усі необхідні докази на підтвердження їх посилань та заперечень, заявити відповідні клопотання, у підготовчому засіданні.

Згідно з ч.2 ст.281 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.04.2007 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «надра» було укладено кредитний договір № 05/04/2007/840-К/197.

В забезпечення до вказаного кредитного договору було укладено іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Фьодоровим Є.А. за реєстровим № 1476. Згідно цього договору, предметом іпотеки є будинок АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка за тією самою адресою.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.03.2013 року у справі № 504/932/13-ц було стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 05/04/2007/840-К/197 від 19 квітня 2007 року в розмірі 2 927 855,73 гривень.

27.03.2020 року було проведено електронний аукціон № UA-EA-2020-03-05-000053-b за лотом № GL3N216954 за кредитним портфелем, що складається з прав вимоги за 187 кредитними договорами, що забезпечені іпотекою та 1 беззаставним кредитним договором. Переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» ЄДРПОУ: 42251700, що підтверджується протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-03-05-000053-b.

24.04.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 125.

За змістом пункту 1 даного договору банк відступив Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників, та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього Договору.

За змістом пункту №85 Додатку № 1 до Договору № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги від 24.04.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 за договорами №05/04/2007/840-К/197 від 19.04.2007 року та договору поруки №05/04/2007/840-П/197 від 19.04.2007 року.

Згідно пункту 2 Договору № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги від 24.04.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» набуло всіх прав кредитора, включаючи, зокрема: право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, право отримання коштів від реалізації заставного чи іншого майна.

За змістом частини першої статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» є кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором № 05/04/2007/840-К/197 від 19.04.2007 року, забезпеченим договором іпотеки, посвідченим державним нотаріусом Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Фьодоровим Є.А. за реєстровим № 1476.

24.05.2017 року державний реєстратор Лиманської районного державної адміністрації Одеської області Гриб Максим Петрович прийняв рішення за індексним номером 35347843 про припинення іпотеки - будинку АДРЕСА_1 .

Також, рішенням за індексним номер 345348107 було припинено іпотеку на земельну ділянку за кадастровим номером 5122782600:03:001:0316 за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для припинення іпотеки було рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.10.2011 року у справі № 504/3672/11-ц.

Підставою для припинення іпотеки було рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.10.2011 року у справі № 504/3672/11-ц.

Вказане рішення неможливо відшукати ані в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ані на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

З рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.10.2011 року № 504/3672/11-ц вбачається, що на печатці суду відсутній код ЄДРПОУ суду.

Крім того, з відповіді на адвокатський запит Комінтернівського районного суду Одеської області № 5/234/20 від 25.06.2020 року вбачається, що справа № 504/3672/11 на розгляді в суді не перебувала.

Таким чином, судом встановлено, що рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.10.2011 року № 504/3672/11-ц, на підставі якого було припинено іпотеку будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не виносилось, а відтак відсутні підстави припинення іпотеки.

07.06.2017 року ОСОБА_1 відчужив будинок та земельну ділянку, які були предметом іпотеки, ОСОБА_2 відповідно до договорів купівлі-продажу.

16.03.2018 року ОСОБА_2 продав зазначені будинок та земельну ділянку відповідно до договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 .

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Приписами частини першої-шостої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним оспорюваний правочин).

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочинів.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Судом встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.03.2013 року у справі № 504/932/13-ц було стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 05/04/2007/840-К/197 від 19 квітня 2007 року в розмірі 2 927 855,73 гривень. Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили, а тому є чинним та обов`язковим до виконання. Крім цього, вказане рішення залишається невиконаним ОСОБА_1 , доказів, які б підтверджували виконання рішення у суду відсутні.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 року по справі № 903/439/18 зазначив, що відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове до виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц зробила висновок, що договори щодо відчуження майна спрямовані на уникнення звернення стягнення на майно є фіктивними.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів до іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимість зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України).

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання в нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам) (постанови Верховного Суду у справі № 405/1820/17 від 24.07.2019 р., № 910/8357/18 від 28.11.2019 р.). Боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення в нього зобов`язання з повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора (постанова Верховного Суду від 20 травня 2020 року по справі № 922/1903/18).

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.02.2019 року у справі № 646/3972/16-ц та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимість зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України), та посилатися на спеціальну норму, що передбачає підставі визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Крім того, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа) ,яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість реалізації заінтересованою особою її прав. З таким висновком погоджується і Велика Палата Верховного Суду, постанова від 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц.

Тлумачення частини третьої статті 215 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладанні вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи інтерес позивача і воно буде відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішення позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером - 5122782600:03:001:0316, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від 07.06.2017 року, за реєстраційним № 227, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також договору купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 07.06.2017 року, за реєстраційним № 228, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки після припинення обтяжень цього майна іпотекою на підставі неіснуючого судового рішення, ОСОБА_1 продав його, не маючи на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені договором купівлі-продажу, зловживаючи своїми правами на шкоду кредитору, з метою унеможливлення звернення стягнення на це майно в рахунок погашення боргу.

Тому, такі договори мають бути визнані судом недійсними на підставі статей 3, 13, 203, 215, 234 ЦК України.

07 червня 2017 року державний реєстратор приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35563292, від 07 червня 2017 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268642751227). Об`єкт: житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Форма власності: приватна. Власники: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ). Підстави виникнення права власності: договір купівлі-продажу №228 від 07.06.2017 року, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю.

07 червня 2017 року державний реєстратор приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35560140, від 07 червня 2017 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268485151227). Об`єкт: земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122782600:03:001:0316. Форма власності: приватна. Власники: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ). Підстави виникнення права власності: договір купівлі-продажу №227 від 07.06.2017 року, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю.

Суд приходить до висновку, що, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, необхідно скасувати вищевказані рішення державного реєстратора приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю., оскільки договори купівлі-продажу від 07.06.2017 року, за реєстраційним № 227 та №228 визнаний судом недійсний.

Приписами частини першої статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини другої статті 16 ЦК України регламентовані один з способів захисту у цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права (пункт 1); припинення дії, яка порушує право (пункт 3).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Так, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Саме «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Ковенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату у простіший спосіб; і винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації або які вимагають подальших звернень особи, чиї права порушені, до суду або до інших державних органів, не відповідає цій міжнародній нормі.

ЄСПЛ у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі «Чуйкіна проти України» (заява № 28924/04) нагадав, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному прав звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», у якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівста), а тому застосування ефективного способу захисту порушеного права, як обов`язок держави покладається на суд, а не на особу, яка звернулась до суду з позовом.

Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечую ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9).

Таким чином, ефективним слід розуміти такий спосіб захисту, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Закон не надає суду можливості відмовляти в задоволенні позову з підстав обрання неправильного (неефективного) способу захисту порушеного права, оскільки в розумінні частини другої ст. 5 ЦПК України суд може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, з частковим відступом від принципу диспозитивності для захисту особи, яка звернулась з позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, у справі №914/1201/19 від 03.09.2020

Отже, скасування державної реєстрації є ефективним способом захисту.

Крім того, первісне скасування державної реєстрації права власності є підставою для визнання усіх подальших правочинів, які були укладені після скасування державної реєстрації права власності, недійсними, оскільки первинне право власності набуто всупереч установленого законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу за реєстраційним № 103, за яким до ОСОБА_3 перейшло право власності на земельної ділянки за кадастровим номером - 5122782600:03:001:0316, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, 16 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу за реєстраційним № 102, за яким до ОСОБА_3 перейшло право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що правових підстав для укладання вищевказаних договорів купівлі-продажу від 16 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 немає, оскільки судом визнано договори купівлі-продажу від 07 червня 2017 року недійсними. Більш того, позовна вимога щодо визнання договорів купівлі-продажу від 16.03.2018 року є похідною від основної, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером - 5122782600:03:001:0316, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.03.2018 року, за реєстраційним № 102, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також договору купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 16.03.2018 року, за реєстраційним № 103, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Разом з тим, підлягає скасуванню рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40153902, від 16 березня 2018 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268642751227). Об`єкт: житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Форма власності: приватна. Власники: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ). Підстави виникнення права власності: договір купівлі-продажу №103 від 16.03.2018 року, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю.

Також підлягає скасуванню рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40152843, від 16 березня 2018 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268485151227). Об`єкт: земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122782600:03:001:0316. Форма власності: приватна. Власники: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ). Підстави виникнення права власності: договір купівлі-продажу №102 від 16.03.2018 року, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю.

Що ж стосується позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба М.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35347843 від 24.05.2017 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35348107 від 24.05.2017 року, якими було припинено іпотеку житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а також позовної вимоги щодо визнання за позивачем права іпотекодержателя за іпотечним договором від 19.04.2007 року, суд зазначає наступне.

Судом було встановлено, що рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.10.2011 року № 504/3672/11-ц, на підставі якого було припинено іпотеку будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не виносилось

Враховуючи те, що державний реєстратор Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриб Максим Петрович прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35347843 від 24.05.2017 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35348107 від 24.05.2017 року, якими було припинено іпотеку житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі неіснуючого рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.10.2011 року № 504/3672/11-ц, суд вважає, що такі рішення державного реєстратора підлягають скасуванню

Крім того, з метою поновлення порушеного права позивача, необхідним є визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» права іпотекодержателя за іпотечним договором від 19.04.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Комінтернівської районного державної нотаріальної контори Одеської області Фьодоровим Є.А., за реєстраційним № 1476, на будинок АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122782600:03:001:0316.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 3, 13, 15, 16, 202, 203, 215, 514 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11-13, 43, 49, 76-82, 89, ч.1 ст.223, 258-259, 263-264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ 42251700) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) про скасування рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони, визнання іпотекодержателем, визнання договорів купівлі-продажу недійсними - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба Максима Петровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35347843 від 24.05.2017 року.

Скасувати рішення державного реєстратора Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба Максима Петровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35348107 від 24.05.2017 року.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» права іпотекодержателя за іпотечним договором від 19.04.2007 року, посвідченим державним нотаріусом Комінтернівської районного державної нотаріальної контори Одеської області Фьодоровим Є.А. за реєстровим № 1476, на будинок АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122782600:03:001:0316.

Визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером - 5122782600:03:001:0316, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 07.06.2017 року, за реєстраційним № 227, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - недійсним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35560140, від 07 червня 2017 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268485151227).

Визнати договір купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 07.06.2017 року, за реєстраційним № 228, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - недійсним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35563292, від 07 червня 2017 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268642751227).

Визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером - 5122782600:03:001:0316, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 16.03.2018 року, за реєстраційним № 102, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - недійсним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40152843, від 16 березня 2018 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268485151227).

Визнати договір купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 16.03.2018 року, за реєстраційним № 103, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - недійсним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40153902, від 16 березня 2018 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1268642751227).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ 42251700) судовий збір в розмірі 15 890 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.В. Добров