Рішення

від 25.08.2022 по справі 910/21437/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.08.2022Справа № 910/21437/21

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Державного агентства резерву України

про стягнення 32 210,79 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного агентства резерву України (відповідач) про стягнення 32 210,79 грн., з яких 27 533,39 грн. сума основного боргу, 3 332,85 грн. інфляційних втрат, 1 344, 55 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено виконання своїх зобов`язань за Договором відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № 12/1144 від 15.08.2002 в частині здійснення своєчасної оплати за надані послуги за період IV квартал 2018 по IV квартал 2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2021 позовну заяву залишено без руху.

12.01.2022 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/21437/21, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/21437/21 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2002 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (зберігач за договором) та Державним агентством резерву України (комітет за договором) укладений Договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву

№ 12/1144 (надалі - Договір), предметом якого є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - цінності).

Відповідно до п. 1.2 Договору комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16 № 1. Передбачені договором форми актів затверджуються комітетом.

Згідно з п. 3.1 Договору комітет зобов`язаний відшкодувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачений на ці цілі.

Відповідно до п. 4.2 Договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між комітетом та зберігачем.

Згідно з до п. 4.3 Договору оплата робіт із закладенням (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться безпосередньо після отримання комітетом акта, встановленої форми.

Розділом 6 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором комітет і зберігач несуть відповідальність згідно із законодавством, зокрема згідно із Законом України "Про державний матеріальний резерв" та іншими актами законодавства.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом всього терміну зберігання цінностей (п. 7.3 Договору).

Додатковими угодами до Договору сторонами змінювалися банківські реквізити та погоджувався розмір коштів на відшкодування витрат зберігача на утримання матеріальних цінностей.

Позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором у останнього утворилася заборгованість перед позивачем за період IV квартал 2018 по IV квартал 2020 у розмірі 27 533,39 грн. Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 332,85 грн. інфляційних втрат та 1 344, 55 грн. 3 % річних.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 ст. 946 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Статтею 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Нормами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено, що фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов`язаних з обслуговуванням і зберіганням, списання збитків від уцінки і природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від позичання матеріальних цінностей державного резерву, а також коштів, одержаних від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач зазначає, що витрати за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за IV квартал 2018 склали 3 476,09 грн.

05.08.2019 відповідачем було сплачено на користь позивача 3 272,50 грн., які було зараховано за IV квартал 2018 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за IV квартал 2018 року складає 203,59 грн.

Відповідач на надав суду заперечення на вищезазначені доводи позивача.

Позивачем оформлені та надані відповідачу акти на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період 2019-2020 роки на загальну суму 27 329,80 грн., що підтверджується відміткою про отримання останнім реєстрів документів. Вказані акти були частково підписані відповідачем.

Натомість, відповідач жодної відповіді чи заперечення щодо змісту не підписаних актів на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за вказаний період не направив і витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву не оплатив.

Факт виконання своїх зобов`язань за Договором № 12/1144 від 15.08.2002 позивач підтверджує звітом про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за період 2019-2020 та актами приймання - передачі робіт.

15.11.2021 позивачем був надісланий відповідачу лист № 15/71ВІ від 12.11.2021 щодо погашення заборгованості за період IV квартал 2018 - IV квартал 2020 в сумі 27 533,39 грн.

Матеріали справи не містять відповіді на вказаний лист.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з відшкодування витрат позивачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву за Договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №12/1144 від 15.08.2002 у останнього утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» за період IV квартал 2018 - IV квартал 2020 року у розмірі 27 533,39 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 27 533,39 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 344,55 грн. 3 % річних та 3 332,85 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та норм чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 344,55 грн. 3 % річних та 3 332,85 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" до Державного агентства резерву України про стягнення 32 210,79 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, місто Київ, вулиця Пушкінська, будинок 28, ідентифікаційний код 37472392) на користь Акціонерного товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" (02092, м. Київ, вул. Алматинська, 74, ідентифікаційний код 40081263) 27 533 (двадцять сім тисяч п`ятсот тридцять три) грн. 39 коп. основного боргу, 3 332 (три тисячі триста тридцять дві) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 1 344 (одну тисячу триста сорок чотири) грн. 55 коп. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.08.2022.

Суддя С. В. Стасюк