Рішення

від 25.08.2022 по справі 910/4838/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.08.2022Справа № 910/4838/22

За позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грошери"

про стягнення 124.482,95 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грошери" (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочний дім "Слов`яночка") про стягнення 124.482,95 грн, з яких: 95.000,01 грн основної заборгованості за поставлений позивачем товар за Договором дистриб`юції № СТК/707 від 29.04.21., 18.340,06 грн пені, 7.556,42 грн інфляційних втрат та 3.586,45грн 3 % річних, нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.22. відкрито провадження у справі №910/4838/22, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Означену ухвалу було направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернуто на адресу суду без вручення отримувачу.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/4838/22, однак правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

29.04.21. між позивачем (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Молочний дім "Слов`яночка" (яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Грошери" (Дистриб`ютор) було укладено Договір дистриб`юції №СТК/707(далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується передавати Дистриб`ютору товар, а Дистриб`ютор зобов`язаний прийняти товар, сплатити за нього та в подальшому розповсюдити товар юридичним та/або фізичним особам, що здійснюють торговельно-закупівельну та/або комерційно-посередницьку діяльність (надалі - «Клієнти») в межах наступної території: Київ та Київська область

Згідно з п. 1.2. Поставка товару здійснюється Постачальником Дистриб`ютору на основі узгоджених сторонами заявок на поставку товару. Вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару - зазначаються у видатковій накладній на кожну партію товару.

Пунктом 1.4. Договору сторони передбачили, що загальна ціна Договору складається з суми вартості товару, що поставляється згідно із видатковими накладними протягом всього строку його дії.

Згідно з п. 4.2. Договору поставка товару здійснюється на склад Дистриб`ютора за адресою зазначеною у транспортній накладній.

Договір діє з моменту підписання його сторонами до 31.12.21. У випадку, якщо жодна зі сторін протягом 10 днів до його закінчення не повідомила іншу про припинення Договору, він продовжує свою дію на наступний рік на тих самих умовах (п. п. 8.1., 8.2. Договору).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з купівлі-продажу товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 5.1. Договору товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Дистриб`ютором за кількістю і якістю згідно підписаними Сторонами видаткової накладної на товар.

Оплата по Договору за кожну отриману партію товару згідно з п. 3.1. Договору здійснюється Дистриб`ютором в безготівковій формі протягом 21 (двадцять один) календарних днів з дати о тримання товару (з дати підписання Дистриб`ютором транспортної накладної на відповідну партію товару). Зобов`язання Дистриб`ютора по оплаті Постачальнику за товар вважаються виконаними у момент зарахування оплати за товар на банківський рахунок Постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар у період з 29.04.21. по 18.08.21., на загальну суму 760.934,37 грн (за вирахуванням повернутого позивачу товару).

Проте відповідач отриманий від позивача товар оплатив частково, на загальну суму 665.934,36 гри, чим допустив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 95.000,01 грн.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договором зобов`язань з передання товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові накладні та прибуткові накладні є належними доказами передачі товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Оскільки відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу грошових коштів у розмірі 95.000,01 грн не виконано, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.

З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 95.000,01 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 18.340,06 грн пені, 7.556,42 грн інфляційних втрат та 3.586,45грн 3 % річних, нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що за кожен день прострочення оплати товари Дистриб`ютор сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення, за кожен день прострочення за весь період прострочення.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грошери" (02132, місто Київ, вул. Зарічна, будинок 1Б; ідентифікаційний код 42896339) на користь Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" (01042, місто Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус В; ідентифікаційний код 31952591) 95.000 (дев`яносто п`ять тисяч) грн 01 коп. заборгованості, 18.340 (вісімнадцять тисяч триста сорок) грн 06 коп. пені, 7.556 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн 42 коп. інфляційних втрат, 3.586 (три тисячі п`ятсот вісімдесят шість) грн 45 коп. 3 % річних та 2.481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко