Рішення

від 25.08.2022 по справі 910/4071/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.08.2022Справа № 910/4071/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод причепів "Золотий Лев"

про стягнення 217.966,76 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод причепів "Золотий Лев" про стягнення 217.966,76 грн, з яких: 181.638,97 грн основної заборгованості за поставлений по Договору поставки № 577/ОД/КР/20 від 17.09.20. товар, та 36.327,79 грн штрафу, нарахованого у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.22. відкрито провадження у справі №910/4071/22, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

05.07.22. відповідачем було подано відзив на позовну заяву, яким ТОВ "Завод причепів "Золотий Лев" повідомило про сплату заборгованості та відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов Договору.

27.07.22. відповідачем було подано клопотання про розгляд справи з викликом сторін. Вказане клопотання судом залишено без задоволення з огляду на відсутність необхідності в проведенні судового засідання з огляду на предмет та підстави позову та суму позовних вимог, згідно з ч. 6 ст. 252 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

17.09.20. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 577/ОД/КР/20 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язується продати та передати у власність покупця металопрокат (далі - товар), а відповідач - прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються в Специфікаціях та/або у видаткових накладних.

Пунктом 4.4 Договору встановлено умови оплати продукції: 100% попередня оплата вартості кожної партії товару. Покупець здійснює оплату протягом 1 (одного) банківського дня з дати виписки постачальником рахунку-фактури, якщо інше не передбачене у цьому рахунку-фактурі. За домовленістю сторін, ними може бути встановлено інші умови оплати товару, що сторони зазначають в Специфікаціях або інших додатках, які укладаються сторонами.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з купівлі-продажу товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар за договором 18.02.22., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними, та визнається в повному обсязі відповідачем.

У Специфікаціях № СФ9-00413 від 16.02.22. та № СФ9-00430 від 18.02.22. строк оплати товару сторонами погоджено до 25.02.22.

Відповідно до підписаного обома сторонами Акту звірки взаєморозрахунків № 36973 від 28.04.22. у період з 18.02.22. по 28.04.22. загальна сума заборгованості за поставлений позивачем товар становила 186.638,97 грн.

Відповідачем до звернення позивача до суду 5.000,00 грн, тож сума заборгованості відповідача на час пред`явлення позову становила 181.638,97 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено суму заборгованості за Договором у повному обсязі за платіжними дорученнями: № 423 від 27.05.22. на суму 5000,00 грн, № 482 від 10.06.22. на суму 5000,00 грн, № 490 від 13.06.22 . на суму 171.638,97 грн.

Відтак, відповідачем сплачено повну вартість поставленого позивачем 18.02.22. товару.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем було сплачено позивачу в повному обсязі заборгованість на суму 181.638,97 грн після звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу слід закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 36.327,79 грн штрафу, нарахованого у зв`язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.

На підстав пункту 7.2 Договору позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої вартості поставленого товару.

При цьому відповідач вказує, що прострочення оплати в установлений строк (до 25.02.22. включно) було зумовлене воєнними діями в Україні та, зокрема, у Київській області та м. Києві.

Так, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.22., у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.22. введено воєнний стан.

Відповідно до п. 8.1., 8.2. Договору поставки при виникненні обставин непереборної сили та інших незалежних від сторін за Договором обставин, що виникли незалежно від волі сторін протягом строку дії Договору та перешкоджали повному або частковому його виконанню, сторони звільняються від відповідальності за Договором. Форс-мажорними обставинами за умовами Договору є зокрема такі обставини: військові конфлікти, терористичні акти, введення надзвичайного стану, які впливають на виконання зобов`язань сторонами за цим Договором, та інших обставин, що не залежать від волевиявлення і контролю Сторін, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього Договору за умови, що Сторона, яка не виконала зобов`язання, вжила всіх можливих заходів для запобігання настанню цих наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ГК України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 417 ГК України у період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.

Законом України від 15.03.22. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.22.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому Торгово-промислова палата України з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, відповідно до якого ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години З30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Відтак ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд погоджується з доводами і твердженнями відповідача про необхідність врахування форс-мажорних обставин, існування яких в Україні з 24.02.22. є загальновідомим, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 181.638,97 грн слід закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору. У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 36.327,79 грн штрафу суд відмовляє з наведених вище підстав.

При цьому при закритті провадження у справі суд також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд повертає суму судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У зв`язку із відсутністю відповідного клопотання, суд наразі не вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/4071/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод причепів "Золотий Лев" про стягнення 181.638,97 грн заборгованості.

2. В іншій частині в задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко