Рішення

від 15.08.2022 по справі 911/276/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 911/276/22

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Беламекс», м. Рига, Латвійська Республікадо Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛА Київ», Київська обл.простягнення 17928,68 Євроза участю представників:

позивача:Петрухіна О.В. адвокат, дов. від 07.10.2021відповідача:не з`явилисьсуть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Беламекс» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛА Київ» (далі відповідач) про стягнення 17928,68 Євро, з яких 14800 Євро основна заборгованість, 592 Євро неустойка, 2536,68 Євро 8% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за контрактом від 26.09.2019 № RK-2609 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк встановлений контрактом.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем у даній справі є юридична особа Латвійської Республіки.

Стаття 366 Господарського процесуального кодексу України визначає підсудність судам справ за участю іноземних осіб, відповідно до якої підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Пунктом 9.2 контракту від 26.09.2019 № RK-2609, укладеного між сторонами у справі визначено, що у випадку, якщо сторони не можуть дійти згоди, то всі спори і розбіжності, що виникають між сторонами з даного контракту або у зв`язку з ним, не врегульовані шляхом переговорів, підлягають вирішенню в суді за місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань місцезнаходженням відповідача є: вул. Святошинська, 41, офіс 20, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132.

Враховуючи наведені положення законодавства та положення укладеного між сторонами контракту, Господарський суд Київської області ухвалою від 02.02.2022 у даній справі прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначив у даній справі підготовче судове засідання на 15.03.2022 та встановив відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову до 01.03.2022. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подачі відзиву докази неналежного виконання своїх зобов`язань за контрактом від 26.09.2019 № RK-2609 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк встановлений контрактом; контррозрахунок заявлених до стягнення сум неустойки та 8% річних.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адреси їх місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку з загрозою життю, здоров`ю та безпеці представників учасників справи, відвідувачів суду, працівників суду в умовах воєнної агресії Російської Федерації проти України, судове засідання у даній справі призначене на 15.03.2022 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2022 призначено у даній справі підготовче судове засідання на 31.05.2022 о 12:10. Вдруге зобов`язано відповідача подати відзив на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову до 24.05.2022. Вдруге запропонувати відповідачу надати до суду у строк встановлений для подачі відзиву докази неналежного виконання своїх зобов`язань за контрактом від 26.09.2019 № RK-2609 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк встановлений контрактом; контрозрахунок заявлених до стягнення сум неустойки та 8% річних.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2022 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.07.2022 о 15.10.

Судове засідання у даній справі призначене на 05.07.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Господарського суду Київської області Подоляка Ю.В. 05.07.2022 у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2022 призначено у даній справі судове засідання з розгляду справи по суті на 16.08.2022 о 9:30.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомили.

Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено контракт від 26.09.2019 № RK-2609 (далі контракти), відповідно до умов якого позивач продавець зобов`язався поставити покупцю відповідачу нікель-кадмієві акумуляторні батареї 75КРН150Р FERAK виробництва Saft Ferak a.s (Чеська Республіка) в кількості 2 комплекти (далі товар) (п. 1.1 контракту).

Згідно п. 1.2 контракту покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар в строки та на умовах даного контракту. Асортимент, кількість комплектність, а також інші необхідні умови зазначаються в додатках до даного контракту, які являються його невід`ємною частиною (ч. 1.3 контракту).

Відповідно до п. 3.1 контракту загальна сума контракту становить 14800 Євро.

Пунктом 3.3 контракту передбачено, що оплата за товар здійснюється шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у вигляді: 100% оплати вартості поставленого товару протягом 60 банківських днів з моменту відвантаження (датою відвантаження вважається виписки CMR) відповідно до виписаного рахунком (інвойсом).

Даний контракт вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.03.2020 (п. 10.1 контракту).

Між сторони підписана специфікація від 26.09.2019 № 1, в якій сторони погодили: найменування товару - нікель-кадмієві акумуляторні батареї 75КРН150Р FERAK виробництва Saft Ferak a.s (Чеська Республіка) в кількості 2 комплекти, за ціною 7400 Євро, загальною вартістю 14800 Євро.

На виконання умов контракту позивач поставив відповідачу товар, а відповідач такий товар отримав, що підтверджується відміткою вантажоотримувача у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 0037788, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Для оплати поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунок (інвойс) від 27.09.2019 № 53/24-19 на суму 14800 Євро.

Вказаний рахунок (інвойс) від 27.09.2019 № 53/24-19 вказаний в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 0037788, що дає підстави дійти висновку про його наявність у відповідача.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар не виконав, в зв`язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 25.10.2021 № 25-10-2021/1, в якій вимагав перерахувати кошти в сумі 14800 Євро. Надіслання вказаної кореспонденції відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист від 26.10.2021 та накладною «Укрпошта» від 26.10.2021 № 0113515887155, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач - продавець за контрактом від 26.09.2019 № RK-2609 є юридичною особою Латвійської Республіки.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Положення укладеного між сторонами контракту не містять умови про погодження сторонами права, що застосовується до нього.

Стаття 4 Господарського процесуального кодексу України визначає право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом.

Відповідно до наведеної статті право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Визначене згідно з частиною першою цієї статті право, як виняток, не застосовується, якщо за всіма обставинами правовідносини мають незначний зв`язок з визначеним правом і мають більш тісний зв`язок з іншим правом. Це положення не застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права відповідно до частини першої цієї статті.

Правила цього Закону про визначення права, що підлягає застосуванню судом, поширюються на інші органи, які мають повноваження вирішувати питання про право, що підлягає застосуванню.

Визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.

Статтею 44 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: 1) продавець - за договором купівлі-продажу.

У відповідності до положень ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Стаття 32 Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових і кримінальних справах (підписаний 23 травня 1995 року, ратифікований 22 листопада 1995 року, набрав чинності 12 липня 1996 року) передбачає, що договірні відносини визначаються законодавством тієї договірної сторони, на території якої був укладений договір, якщо учасники цього договору не підкоряються обраному законодавству.

В даному випадку сторони контракту не визначили в ньому матеріальне право, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин між ними. Контракт від 26.09.2019 № RK-2609 укладений у м. Рига, Латвійська Республіка. Продавець за контрактом є юридична особа Латвійської Республіки. За вказаних обставин, враховуючи зазначене законодавство до спірних правовідносин слід застосовувати матеріальне право Латвійської Республіки.

Позивач у справі надав суду нотаріально засвідчений переклад положень Комерційного закону Латвійської Республіки, Цивільного закону Латвійської Республіки, на які він посилається в позовній заяві, як на правове обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 388 Комерційного закону Латвійської Республіки комерційними угодами є правові угоди комерсанта, які пов`язані з комерційною діяльністю.

Згідно ст. 2002 Цивільного закону Латвійської Республіки купівля - це договір, за яким одна сторона обіцяє іншій за сплату домовленої грошової суми віддати відому річ або право.

Положеннями ст. 2033 Цивільного закону Латвійської Республіки передбачено обов`язок покупця внести плату за придбану річ.

Якщо час виконання встановлений, то боржник зобов`язаний дотримуватися його, не чекаючи особливого нагадування кредитора, але він також і не повинен виконувати свій обов`язок раніше закінчення призначеного терміну (ст. 1828 Цивільного закону Латвійської Республіки).

Контрактом передбачено, що оплата за товар здійснюється шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у вигляді: 100% оплати вартості поставленого товару протягом 60 банківських днів з моменту відвантаження (датою відвантаження вважається виписки CMR) відповідно до виписаного рахунком (інвойсом).

Відповідач отримав товар 03.10.2019, про що свідчить відповідна відмітка в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 0037788.

Таким чином, товар поставлений 03.10.2019 відповідач мав повністю оплатити до 26.12.2019 (включно).

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами контракту, відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар за вказаним контрактом по міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 0037788, в зв`язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 14800 Євро. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 14800 Євро, в зв`язку з чим задовольняє вимоги у вказаній частині позову.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач на підставі ст. 1753, 1759, 1765 Цивільного закону Латвійської Республіки просить суд стягнути з відповідача 8% річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1651 Цивільного закону Латвійської Республіки прострочення протиправне зволікання виконання зобов`язання або прийняття виконання зобов`язання. У першому випадку це прострочення боржника, тоді як у другому - кредитора.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1652 Цивільного закону Латвійської Республіки врегульовано, що прострочка боржника з усіма її наслідками настає якщо ним пропущено строк, встановлений для виконання зобов`язання відповідно до закону, або за договором, або за звичаєм.

Згідно з ст. 1753 Цивільного закону Латвійської Республіки під відсотками слід розуміти таку винагороду, яка надається за дозвіл або перешкоджання користування якоюсь грошовою сумою або іншими замінними речами (ст. 844) пропорційно їх кількості та тривалості користування.

Відсотки підлягають сплаті навіть без певної домовленості, на підставі закону, у наступних випадках: за кожне прострочення сплати боргу, навіть якщо борг сам по собі був безвідсотковим; такі відсотки називаються пенею (п. 1. ч. 1 ст. 1759 Цивільного закону Латвійської Республіки).

Відповідно до ст. 1765 Цивільного закону Латвійської Республіки розмір відсотків має бути точно визначений в акті або угоді. Якщо це не зроблено, а також у випадках, коли законом встановлюється нарахування законних відсотків, тобто 6% від 100 на рік. Розмір законних відсотків за прострочення сплати такого грошового боргу, про який як про відшкодування, укладено угоду в договорі про постачання, купівлю товару або про надання послуги, становить 8 відсоткових пунктів понад основну процентну ставку на рік, а за договірних відносин, у яких бере участь споживач 6% від 100 на рік.

Згідно розрахунку позивача 8% річних з простроченої суми 14800 Євро за період прострочення з 27.12.2019 по 25.01.2022 складають 2536,68 Євро.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з врахуванням заявленого позивачем періоду нарахування 8% річних стягненню підлягають 8% річних в розмірі 2465,32 Євро. В решті заявленої до стягнення суми 8% річних в розмірі 71,36 Євро суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Позивач на підставі п. 8.2 контракту просить суд стягнути з відповідача за порушення строків оплати товару, неустойку в розмірі 4% від суми простроченого платежу, яка за його розрахунком з простроченої суми 14800 Євро складає 592 Євро.

Згідно з п. 8.2 контракту за порушення строків оплати товару покупець зобов`язаний заплатити продавцю пеню по контракту в розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 4% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 1716 Цивільного закону Латвійської Республіки неустойка шкода, яку будь-яка особа погоджується зазнати у зв`язку з невиконанням повністю, неналежним виконанням або невиконанням у належний час (у строк) своїх зобов`язань. Неустойкою за невиконання зобов`язань повністю є конкретно встановлено грошова сума чи інша майнова цінність, яка може бути встановлена багаторазово (повторно) чи у вигляді зростаючих платежів або внесків. Неустойка за неналежне виконання зобов`язань або невиконання у належний час (у строк) може збільшитись, однак не більше 10% від розміру основного боргу або основного зобов`язання.

Згідно з ст. 1717 Цивільного закону Латвійської Республіки розмір неустойки визначається контрагентами, і він не обмежується величиною збитків, передбачуваних при невиконанні договору, однак він повинен бути пропорційним і відповідати чесній договірній практиці.

Статтею 1720 Цивільного закону Латвійської Республіки визначено, що кредитор може вимагати як неустойку, так і виконання договору: якщо саме так було обумовлено, якщо неустойка була обумовлена не так на випадок невиконання взагалі, як на невиконання у встановлений термін.

Здійснений позивачем розрахунок неустойки є арифметично вірним, відповідає умовам контракту, вказаним нормам законодавства Латвійської Республіки та обставинам справи, а тому вимоги у вказаній частині позову є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача в розмірі 14800 Євро перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк визначений контрактом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14800 Євро боргу, 2465,32 Євро 8% річних, 592 Євро неустойки є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В задоволенні позовних вимог про стягнення 71,36 Євро 8% річних суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Беламекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛА Київ» про стягнення 17928,68 Євро, з яких 14800 Євро основна заборгованість, 592 Євро неустойка, 2536,68 Євро 8% річних задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛА Київ» (вул. Святошинська, 41, офіс 20, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08132, ідентифікаційний код 39105631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Беламекс» (4А, Abrenes Street, Riga, LV1050, Latvia, реєстраційний номер 40003463961) 14800 (чотирнадцять тисяч вісімсот) Євро основної заборгованості, 592 (п`ятсот дев`яносто два) Євро неустойки, 2465 (дві тисячі чотириста шістдесят п`ять) Євро 32 Євро центів 8% річних, 8623 (вісім тисяч шістсот двадцять три) грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Беламекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛА Київ» про стягнення 71,36 Євро 8 % річних відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 29.08.2022.

Суддя Ю.В. Подоляк