Рішення

від 28.08.2022 по справі 242/3528/21

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/3528/21

Провадження № 2/242/468/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Клименко А.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 242/3528/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Авдіївської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Авдіївської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем від якого у них є спільна дитина - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач після припинення шлюбних відносин починаючи з 2016 року фактично не мешкав разом з нею та сином у зв`язку з чим, усі питання щодо виховання та матеріального утримання сина вона вирішує самостійно. Для загального розвитку сина, з метою його оздоровлення вона має можливість вивезти його на відпочинок за кодон до родичів та своїх друзів, забезпечуючи відповідний належний рівень оздоровлення та проживання. Крім того, враховуючи ситуацію в Донецькій області на території якої тривалий час тривають бойові дії, у разі загострення ситуації, може виникнути необхідність виїхати за межі України для збереження життя та здоров`я її сина. Зазначає, що вона позбавлена можливості виїхати за межі України, оскільки відповідач не бажає надати відповідну нотаріальну заяву без пояснення причини. Саме необґрунтована та безпідставна відмова відповідача у надані згоди на вивіз дитини за кордон, здійснена усупереч інтересам дитини є підставою для звернення з позовом до суду для вирішення питання про надання дозволу на виїзд дитини за кордон за відсутності згоди одного із батьків. На підставі зазначеного, просить суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України та на зворотній в`їзд на територію України неповнолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2 , у супроводі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною 16-річного віку; надати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозвіл на оформлення всіх пов`язаних із перетинанням державного кордону України документів для виїзду з України та в`їзду в Україну її неповнолітнього сина громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди його батька ОСОБА_2 , до досягнення сином 16-річного віку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.07.2021 року у справі № 242/3528/21 визначено головуючого суддю Капітонова В.І.

05.10.2021 року до провадження судді Хацько Н.О., згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну повноважень судді Капітонова В. І. з 29.09.2021 року, розпорядження № 9 від 05.10.2021 року) передано справу № 242/3528/21.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 07.10.2021 року цивільну справу № 242/3528/21 прийнято до провадження та призначено судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Авдіївської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, надав заяву, в якій просить проводити розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що пред`явлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 15.09.2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 15.09.2006 року, актовий запис № 219.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18.10.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області, батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 16.01.2017 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 19.12.2016 року до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 27.01.2017 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено ст. 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно вимог ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Положеннями ст. 151 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

У відповідності до ст. 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.

Згідно вимог ст. 157 СК України той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Стаття 157 СК України передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Згідно ст. 8 Конвенції про права дитини кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Суд зазначає, що 14.07.2016 Верховна Рада України внесла зміни до Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», вилучивши з нього норми, що регулювали питання виїзду дитини за кордон, у тому числі можливість виїзду на підставі рішення суду в разі відсутності згоди одного з батьків. Після того, єдиним законом, що регулює порядок виїзду дітей за межі України, є стаття 313 ЦК України, якою встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.

В п.п. 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України установлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

- за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;

- без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред`явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі № 712/10623/17-ц (провадження № 14-244цс18) сформулювала висновок, що тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків має відповідати найкращим інтересам дитини і такий дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

Отже, чинним законодавством України передбачено можливість вирішувати питання про надання дозволу саме на конкретний виїзд дитини за кордон без згоди батька (одноразовий), з визначенням його початку і закінчення, із зазначенням конкретного місця перебування дитини у такий часовий проміжок, а не ймовірні, не визначені у датах виїзди без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, такі поїздки можуть мати разовий характер з певним часовим проміжком перебування у відповідній, конкретно визначеній державі. Інше розуміння змісту нормативних актів та допустимість неодноразових виїздів дитини за кордон без згоди батька на підставі одного рішення суду є грубим порушенням права одного з батьків на спілкування з дитиною та на участь у його вихованні, суперечить вищевказаним нормам матеріального права, змісту положень ст.ст. 141, 157 СК України, які визначають рівність прав і обов`язків батьків відносно виховання дитини.

Однак, позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, в який період часу вона має намір вивезти неповнолітнього сина за кордон та у яку саме країну.

Також, позивач не надала доказів про відмову батька у видачі згоди на виїзд дитини за кордон у супроводі матері та не зазначила, в яку саме країну батько відмовив у виїзді дитини, та з яких підстав, враховуючи, що у своїй заяві від 28.01.2022 року відповідач фактично не заперечує проти виїзду дитини за кордон.

Крім того, суд звертає увагу, що Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року впроваджено правовий режим воєнного стану на території України. Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року продовжено дію воєнного стану на території України з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 року на 90 діб.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні Кабінетом Міністрів України спрощено порядок виїзду за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків.

Так, пунктом 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 передбачено, що виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. Після прибуття дітей, до держави остаточного перебування особи, що супроводжують дітей, зобов`язані протягом одного робочого дня звернутися до консульської установи України в державі перебування для постановки їх на тимчасовий консульський облік.

З цих підстав, суд вважає, що у позивача на даний час не існує перешкод для виїзду із неповнолітньою дитиною за кордон без рішення суду та нотаріально посвідченої згоди батька у разі виникнення загрози пов`язаної із воєнним станом.

Виходячи з вищевикладеного, не підлягає задоволенню й вимога про надання дозволу позивачу на оформлення всіх пов`язаних із перетинанням державного кордону України документів для виїзду з України та в`їзду в Україну її неповнолітнього сина без згоди його батька - як похідної вимоги від вимоги про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 131, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Авдіївської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей Авдіївської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області, місцезнаходження: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Молодіжна, буд. 7, ЄДРПОУ 44253804.

Суддя Н.О. Хацько