Рішення
від 24.08.2022 по справі 277/370/22
ЄМІЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 277/370/22

Номер рядка звіту 44

РІШЕННЯ

іменем України

"25" серпня 2022 р. смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В. В.

за участю секретаря с/з Лук`янчук Т. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом керівника Новоград-Волинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Комунального некомерційного підприємства «Ємільчинська лікарня» Ємільчинської селищної ради Житомирської області, Ємільчинської районної ради Житомирської області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я лікування потерпілого від кримінального правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Керівник Новоград-Волинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Комунального некомерційного підприємства «Ємільчинська лікарня» Ємільчинської селищної ради Житомирської області, Ємільчинської районної ради Житомирської області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я лікування потерпілого від кримінального правопорушення, мотивуючи його тим, що вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 20.10.2021 року, який набрав законної сили 22.11.2021 року, затверджено угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 від 20.10.2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в гривневому еквіваленті становить 17000 грн.

Вказаним вироком суду встановлено, що 08.06.2021 року приблизно о 22 год. 20 хв. водій ОСОБА_1 , не дотримавшись вимог Закону України «Про дорожній рух» та в порушення вимог пунктів 2.1.а), 2.9.а) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від10.10.2001 року, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21104», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 , перевозячи в якості пасажира на передньому правому пасажирському сидінні ОСОБА_2 та на задніх сидіннях ОСОБА_4 , рухався по проїжджій частині автодороги з щебеневим покриттям, сполученням с. Запруда - с. Сергіївка Новоград-Волинського району в напрямку с. Сергіївка.

Під час руху вказаним автомобілем зазначеною автодорогою, на відстані близько 530 м від дорожнього знаку 5.46 «Кінець населеного пункту» с. Запруда Новоград-Волинського району водій ОСОБА_1 , в порушення вимог пунктів 2.3.6), 12.1. вказаних Правил, не обрав безпечної швидкості руху в установлених межах, не врахував дорожню обстановку, а зокрема, стан поверхні проїжджої частини, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, що призвело до заносу автомобіля та його виїзду за межі проїжджої частини на праве узбіччя, де він здійснив зіткнення з трьома ростучими деревами в правому кюветі.

У результаті дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та тілесні ушкодження у вигляді множинних саден обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3.6) та 12.1. Правил дорожнього руху знаходяться у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.

Факт заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 підтверджено під час судового розгляду кримінального провадження, проте питання про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину не вирішено.

Потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в період з 09.06.2021 року по 14.06.2021 року 5 ліжко-днів.

Фактичні витрати комунального підприємства на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочинного діяння склали 2001,10 грн.

В ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження цивільний позов про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину не розглянуто, відповідачем кошти добровільно на користь позивача не відшкодовано.

20.06.2022 року по справі було відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Одночасно відповідачу було роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву та встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі для його подання. Також відповідача було попереджено про те, що у разі ненадання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами. Копію ухвали про відкриття провадження ОСОБА_1 отримав 29.06.2022 року, однак відзив на позовну заяву до даного часу не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлені такі обставини.

Вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 20.10.2021 року затверджено угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в сумі 17000,00 грн. (а.с. 6-7).

Згідно довідки КНП «Ємільчинська лікарня» Ємільчинської селищної ради Житомирської області № 44 від 18.01.2022 року ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в Ємільчинській лікарні з 09.06.2021 року по 14.06.2021 року і на його лікування витрачено кошти в сумі 2001,10 грн. (а.с. 10).

За ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1206ЦК України визначено, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» №11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Пунктом 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я (п.п. 3, 4 Порядку).

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки відповідач проти позову не заперечив, відзиву на позовну заяву у визначені судом строки не подав, суд вважає, що він повністю погодився із позовом і не заперечував викладені в ньому обставини та не наполягав на їх доведенні згідно вимог ст. 81 ЦПК України. Крім того, в силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення встановлені вироком суду від 20.10.2021 року, який набрав законної сили, є обов`язковими для суду у даній справі та, як наслідок, не потребують доказуванню.

З урахуванням задоволення позову відповідно до ст.141ЦПК України та п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір.

Відповідно до ст.ст. 1166 ч. 1, 1206 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року, керуючись, ст.ст. 3, 11-13, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Ємільчинська лікарня» Ємільчинської селищної ради Житомирської області витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 в сумі 2001 (дві тисячі одна) гривня 10 копійок на р/р НОМЕР_3 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ЄРДПОУ 01991659.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 25.08.2022 року.

Суддя: В. В. Заполовський

СудЄмільчинський районний суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення24.08.2022
Оприлюднено30.08.2022
Номер документу105937583
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення

Судовий реєстр по справі —277/370/22

Рішення від 24.08.2022

Цивільне

Ємільчинський районний суд Житомирської області

Заполовський В. В.

Ухвала від 19.06.2022

Цивільне

Ємільчинський районний суд Житомирської області

Заполовський В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні