Постанова

від 28.08.2022 по справі 812/958/16

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року справа №812/958/16

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Гайдара А.В., Міронової Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Харечко О.П.,

представників відповідачів Лактіної О.М., Боженка А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі №812/958/16 (головуючий І інстанції Шембелян В.С.) за позовом публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Луганській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В 2016 році позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС щодо ненадання протягом п`яти днів до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року - 49 423 523,00 грн за заявою позивачавід 21.07.2014;

-зобов`язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС у п`ятиденний строк з дня ухвалення судом рішення подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за червень 2014 року в розмірі 49423 523,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в загальному розмірі 49423 523,00 грн.

У період з 20.05.2015 по 26.05.2015 відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року, результати якої оформив актом від 03.06.2015.

В подальшому позивач 11.06.2015 подав уточнюючий розрахунокза червень 2014 року, яким зменшено податковий кредит з ПДВ за червень2014 року на 14450,00 грн, суму від`ємного значення різниціміж сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредитупоточного звітного періоду у розмірі 14450,00 грн, а також суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 14450,00 грн.

Надалі позивачем від СДПІ отримано відповідь про розгляд заперечень на акт перевірки від 03.06.2015 року, якою податковим органом підтверджено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року.

Податкові повідомлення рішення стосовно суми бюджетного відшкодуванняза декларацією з ПДВ за червень 2014 року відповідачем не приймались. Тому сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем у декларації, є узгодженою, і позивач має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 49423 523,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.09.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби щодо неподання органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за червень 2014 року. Зобов`язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби подати до органу державної казначейської служби висновок про відшкодування Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2014 року у сумі 49423523,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 04 березня 2021 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Верховним Судом в постанові визначено, що судами не досліджувався факт повної перевірки відповідачем заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми з ПДВ у розмірі 49423523,00 грн. В матеріалах справи є копія висновків такого акту (т. 1 а.с.16-44), пункт 4.2., - позивачем було завищено суму податкового кредиту за червень 2014 року в сумі 14450,00 грн. що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у сумі 14450,00 грн. На розмір вказаної суми було зменшено розмірбюджетного відшкодування за липень 2014 року.

Суди попередніх інстанцій, зазначили про підтвердження заявленої позивачем суми до бюджетного відшкодування за червень розмірі 49423523,00 грн. здійснивши посилання на лист податкової «Про розгляд звернення» та довідку про суму залишку бюджетного відшкодування податку на додатку вартість за звітний період. При цьому суди не надали належної оцінки тому факту, що вказані в таких документах сума бюджетного відшкодування за червень 2014 року є різною. Зокрема у листі податкової - 33998303,00 грн., а в довідці 49423523,00 грн., що підлягає обов`язковій перевірці, з урахуванням того, що в акті перевірки взагалі відсутній висновок про суму, яка підтверджена до бюджетного відшкодування.

Отже, під час нового розгляду справи суду необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування і надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року - 49423523,00 грн за заявою публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» від 21.07.2014.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Луганській області внести відомості про узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 49423523,00 грн за заявою ПАТ «Луганськтепловоз» від 21.07.2014 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь позивача судові витрати у розмірі 2756,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду відповідачі звернулися з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Суд першої інстанції помилково стягнув судові витрати з Північного міжрегіонального управління, оскільки станом на час прийняття рішення позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС Луганської області.

Позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, оскільки позивач вважав право порушеним з 04.11.2015 року, а з позовом до суду звернувся тільки 16.11.2016 року.

Обґрунтування апеляційної скарги ГУ ДПС Луганської області.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що при наявності чинної постанови від 23.10.2017 року у кримінальному провадженні №22017130000000216 від 06.09.2017 року про визнання речовим доказом грошових коштів в сумі 768266600 за період з грудня 2007 року по червень 2016 рок, до якого увійшов і період червень 2014 року, заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню, оскільки доля зазначених грошових коштів, як речових доказів, підлягає вирішенню саме при розгляді кримінального провадження.

Законодавством України унормовано процедуру бюджетного відшкодування податку на додану вартість за заявами платників податків, поданими до 1 лютого 2016 року, а саме: шляхом внесення відповідних заяв до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а не до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

Представники відповідачів підтримали доводи апеляційних скарг.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» зареєстровано в якості юридичної особи (і.к. 05763797) та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 арк. спр. 10).

Позивач є платником податку на додану вартість на загальних умовах, що підтверджується витягом1528054500027 з реєстру платників податку на додану вартість (т. 1 арк.спр.9).

З 09.07.1993 по 16.09.2016 ПАТ «Луганськтепловоз» перебував на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, процесуальним правонаступником якої в межах цієї справи визначено Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків за їх клопотанням ухвалою Верховного Суду від 01.03.2021 (т.2 а.с. 163-164, 179-180).

З 01.01.2018 року позивач перебуває на податковому обліку в Луганській області за місцем реєстрації, на даний час функцію з адміністрування його податків виконує ГУ ДПС в Луганській області.

ПАТ «Луганськтепловоз» 21.07.2014 подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в загальному розмірі 49423523,00 грн (т.1а.с.80-102).

Прийняття цієї декларації підтверджено квитанціями податкового органу (т.1 а.с.104, 105).

В додатку 3 до звітної податкової декларації за червень 2014 року, що містить розрахунок суми бюджетного періоду зазначено, що залишок від`ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного податкового періоду (рядок 22 декларації звітного періоду) складає - 55 412 059,00 грн, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 49 423 523,00 грн ( т.1 а.с.89).

Додаток 4 до звітної податкової декларації за червень 2014 року містить заяву про повернення суми бюджетного відшкодування - 49 423 523,00 грн ( т.1 а.с.90).

До вказаної декларації додано реєстр виданих та отриманих податкових накладних за звітний період (т.1 а.с. 106-239).

У травні 2015 року СДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року, результати якої оформлено Актом від 03.06.201514/19-0/05763797, в якому встановлено порушення статей198,200та201 Податкового кодексу України, а саме завищення суми податкового кредиту, сформованого у червні 2014 року на суму 14450,00 грн, що також призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 14450,00 грн, завищення суми бюджетного відшкодування на загальну сумуПДВ в розмірі 14450,00 грн (т. 1 арк. спр. 16-44).

Позивач подав запереченняна вказаний акт перевірки866-197 від 09.06.2015 (т. 1 арк. спр. 45-46).

Також позивач подав уточнюючий розрахунок від 11.06.20159120880387, яким зменшено податковий кредит, сформований за рахунок господарських операцій червня 2014 року на 14450,00 грн;суму від`ємного значення різниціміж сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредитупоточного звітного періоду, що включається до поточного звітного податкового періоду у розмірі на 14450,00 грн, а також зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 14450,00 грн (т.2 арк. спр. 36-40).

Однак, сума, від`ємного значення на момент подання декларації (рядок 23) та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника банку (рядок 23.3) позивачем в уточненому розрахунку залишена незмінною -49 423 523,00 грн ( т.2 а.с.39).

Таким чином, позивач мав право на заявлення до бюджетного відшкодування суми в зазначеному розмірі, подав таку заяву, яку податковим органом прийнято.Суму, що підлягає бюджетному відшкодування за заявою позивача, що подана разом зі звітною декларацією за червень 2014 року в уточнюючому розрахунку платником залишено без змін.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС листом від 16.06.20151658110/28-05-19 «Про розгляд заперечень» повідомила ПАТ «Луганськтепловоз», що з урахуванням уточнюючих розрахунків, що подані позивачем за всі перевірені періоди - квітень, травень, червень, липень, грудень 2014 року, не виявлено порушень щодо розміру суми податку на додану вартість за червень 2014 року, що підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки платник самостійно зменшив заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2014 на суму у розмірі 14450,00 грн(т. 1 арк. спр. 49-51).

Акт перевірки 14/19-0/05763797 від 03.06.2015 свідчить, щоподатковим органом досліджено всі первинні документи ПАТ «Луганськтепловоз», на підставі яких позивачем сформовано показники податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року, в тому числі й обґрунтованість розміру суми податкового кредиту, сформованого за попередні податкові періоди,що відповідає розміру суми заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ в червні 2014 року, зазначеної в додатках 3, 4 до цієї декларації - заяві від 21.07.2014, а саме у розмірі 49423523,00 грн. Виявлені ж в акті порушення стосувалися лише розміру податкового кредиту, сформованого в червні 2014 року, що мало значення лише для права позивача на бюджетне відшкодування, що виникало в нього лише в наступних податкових періодах, і жодним чином не впливало на право позивача на отримання бюджетного відшкодування, вказаного в заяві від 21.07.2014.

Крім того,податкові органи визнають факт виникнення у позивача в червні 2014 права на заявлення суми сплаченого ним в попередніх податкових періодах ПДВ до бюджетного відшкодування в розмірі 49423523,00 грн, а також той факт, що він скористався таким правом і подав відповідну заяву про бюджетне відшкодування такої суми від 21.07.2014, а також той факт що вказана сума залишається невідшкодованою позивачу станом на час розгляду цієї справи судом.

Головним управлінням ДФС у Луганській області листом від 21.08.2018 3282/8/12-32-12-02-07 до ДФС України направлено інформацію щодо сум заяв про повернення бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01. 2017 суми ПДВ не відшкодовані з бюджету, які відсутні в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, у тому числі і по ПАТ «Луганськтепловоз» (т.3 арк. спр. 139143).

Листом від 08.02.2021 №8431/5/99-00-20.01-01-05 Державна податкова служба України (далі - ДПС) на виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі № 812/958/16 (вх. ДПС від 30.06.2021 № 42903/5) про витребування інформації у формі письмових пояснень та доказів на її підтвердження, а саме: наявності в Тимчасовому реєстрі заяв, поданих до 01.02.2016, та Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про бюджетну заборгованість з відшкодування ПДВ за податковою декларацією за червень 2014 ПАТ «Луганськтепловоз», суму такої заборгованості та час внесення такої інформації до таких реєстрів, повідомило суду таку інформацію стосовно Тимчасового реєстру заяв (т.3 арк.183-190).

ДПС (ДФС) 31.01.2017 сформовано та опубліковано на офіційному сайті ДФС Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Повторна публікація на офіційному сайті ДПС (ДФС) оновленої інформації в Тимчасовому реєстрі законодавством не передбачена.

На дату публікування сума ПДВ задекларована до бюджетного відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» (код СДРПОУ 05763797) по декларації з ПДВ за червень 2014 перебувала у судовому оскарженні.

Відповідно чинним законодавством не передбачено перенесення сум податку на додану вартість, включених до Тимчасового реєстру, до Реєстру заяв.

На сьогодні відсутній дієвий механізм роботи Тимчасового реєстру.

За даними ІТС ДПС станом на 06.07.2021 у платника за кодомкласифікації доходів бюджету14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» обліковується залишок бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 771 748 282,00 гривень.

У ДПС України наявна численна інформація стосовно численних кримінальних проваджень відносно посадових осіб позивача, а також відомості з Державної казначейської служби України (лист від 05.04.2017 № 12-08/343-5638 (вх. ДФС від 06.04.2017№ 9607/5), про те, що з метою недопущення безпідставного бюджетного відшкодування ПДВ та нанесення економічних збитків державі, надано перелік платників яким органами Казначейства (станом на 01.04.2017) тимчасовона підставі листів Служби безпеки України зупинено операції з бюджетного відшкодування ПДВ позивачу.

Головним управлінням ДПС у Луганській області надано витяг з Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування відповідно до якого в Тимчасовому реєстрі наявна інформація про заяву ПАТ «Луганськтепловоз» від 21.07.2014 за податковою декларацією №9041929578 за червень 2014 року на суму податку, заявлену до відшкодування - 49 423 523,00 грн, залишок невідшкодованої суми - 49 423 523,00 грн (т.3 арк. спр. 144).

Зазначений витяг не містить дати його формування, підпису особи, яка таке формування здійснила, а також дати внесення до Тимчасового реєстру інформації про вказану заяву позивача.

Крім того, зазначений документ не є роздруківкою з сайта, на якому розміщено такий реєстр і не містить посилання на такий сайт.

Тому, судом першої інстанції витяг з Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, наданий Головним управлінням ДПС у Луганській області до відзиву від 03.06.2021, визнаний недостовірним доказом у справі відповідно до вимогст.75 КАС України.

Відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області № 04-12-10/3574 від 29.07.2021 на запит суду повідомлено таку інформацію (т.3 арк. спр. 222). Станом на 29.07.2021 до ГУ ДКСУ у Луганській області висновки про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за податковою декларацією не надавались, операції щодо бюджетного відшкодування не проводились, листи Служби безпеки України, стосовно зупинення операцій щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПАТ «Луганськтепловоз» на адресу ГУ ДКСУ у Луганській області не надходили.

Листом Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 29. 07.2021 №8/1/2-8642 (т.3 арк. спр.232) на запит суду повідомлено, що відповідно до вимог статей2,8 Закону України "Про Службу безпеки України"з метою запобігання можливому протиправному проведенню операцій з бюджетними коштами посадовими особами підприємств, установ, організацій, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, у тому числі щодо ПАТ "Луганськтепловоз" (код ЄДРПОУ 05763797), Службою безпеки України на адресу Державної казначейської служби України надіслані відповідні інформування. Вказані інформування містили інформацію з обмеженим доступом. В подальшому, примірники зазначених інформувань, знищені в Службі безпеки України у встановленому законодавством порядку (акт № 8/1/2-6823 від 28.04.2017).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що право позивача на бюджетне відшкодування суми ПДВ в розмірі 49 423 523,00 грн станом на дату звернення за заявою від 21.07.2014 підтверджено належними й допустимими доказами, проте позивач в повному обсязі не отримав суму бюджетного відшкодування, а податковими органами не було направлено до відповідних казначейських органів висновків про бюджетне відшкодування, а також таку заяву не включено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно підпунктів16.1.1, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

На підставі підпункту14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків (станом на дату звернення позивача з заявою про бюджетне відшкодування від 21.07.2014) було передбачено такий.

Відповідно до пункту200.1 статті 200 ПК Українисума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно підпунктів200.7,200.10 статті 200 Податкового кодексу Україниплатник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

На підставі пункту200.11 статті 200 Податкового кодексу Україниза наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

На підставі підпунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК Україниконтролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

З 01.01.2017 набрав чинностіЗакон України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні»(далі - Закон № 1797), яким внесено зміни до Кодексу, зокрема, в частині бюджетного відшкодування податку на додану вартість запроваджено:

єдиний реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначених пунктом 200.19 статті 200 Кодексу (у редакції, що діяла до 01.01.2017);

тимчасовий реєстр заяв, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу.

Пунктом 35Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIIIпередбачено урозділі XX "Перехідні положення" Податкового кодексу Україниу підрозділі 2 доповнити пунктами 52-59 такого змісту:

«52. До 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом200.19 статті 200цьогоКодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження. Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеномустаттею 200 цього Кодексу.»;

«56. До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеномустаттею 200 цього Кодексу. Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.».

На сьогодні не затверджено Кабінетом Міністрів України порядок розподілу сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Підпунктами 200.7.1 - 200.7.2 пункту200.7 статті 200 ПК Українина сьогодні передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України (пункт 200.7 статті 200 доповнено підпунктом 200.7.1 згідно ізЗаконами № 909-VIII від 24.12.2015; в редакціїЗакону № 1797-VIII від 21.12.2016). Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (далі - Реєстр заяв) протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв.

Згідно з вимогами підпунктів 200.7.12 - 200.7.13 пункту200.7 статті 200 ПК Україниузгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України". На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Отже, в повній мірі автоматизовано процес відшкодування ПДВ із бюджету шляхом автоматичного формування на підставі баз даних Державної податкової служби України та Державної казначейської служби України Реєстру заяв, куди вносяться усі заяви про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, отримані від платників податку, починаючи з 1 лютого 2016 року.

Відповідно до вимог пунктів 1-4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26цей Порядок визначає механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр) за формою згідно з додатком; Мінфін адмініструє Реєстр як окремий інформаційний ресурс та забезпечує захист інформації відповідно до законодавства у сфері захисту державних інформаційних ресурсів; формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства; орган ДФС вносить до Реєстру перелічені в пункті 4 вказаного порядку відомості.

Згідно з вимогами підпункту 7 Порядку ведення Реєстру інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У разі коли за результатами перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган ДФС не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податку або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності саме Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області у встановлені законодавством строки висновку про розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 49423 523,00 грн, оскільки саме така бездіяльність призвела до порушення права позивача на своєчасне отримання сум бюджетного відшкодування за заявою від 21.07.2014.

Станом на дату формування Тимчасового реєстру - до нього не були внесені відомості про наявність заяви позивача від 21.07.2014, на сьогодні відсутній дієвий механізм роботи Тимчасового реєстру, крім того, повторна публікація на офіційному сайті ДПС (ДФС) оновленої інформації в Тимчасовому реєстрі законодавством не передбачена, тому така інформація має бути внесена саме до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

На теперішній час право вносити відомості до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ належить саме ГУ ДПС України у Луганській області як контролюючому органу, в якому позивач перебуває на податковому обліку як платник ПДВ, тому належним та ефективнимспособом захисту порушеного права позивача, з урахуванням встановлених в цій справі обставин,є саме зобов`язання вказаного податкового органу внести відповідні відомості про узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 49423523,00 грн за заявою позивача від 21.07.2014 до Реєстру.

Є безпідставними посилання апелянта Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки предметом спору є повернення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2014 року, а відповідно до ст.56та ст.102 ПК України, у даному випадку законодавством передбачені інші строки, згідно яких строк звернення за бюджетним відшкодуванням - 1095 днів. Таким чином, в даному випадку позивачем строк звернення з даним позовом не пропущено.

Крім цього, про відсутність порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом визначено і Верховним Судом в постанові від 04.03.2021 року та зазначено, що за висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 14.03.2019 у справі №822/553/17ПК Україниє спеціальним нормативно-правовим актом, якийвстановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників спірних відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку. Вказане повною мірою кореспондується ізстаттею 99 КАС України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статтею 122 КАС України(в редакції з 15.12.2017).

Колегією суддів не приймаються доводи апелянта про помилкове стягнення судових витрат з Північного міжрегіонального управління, оскільки ухвалою Верховного Суду від 01.03.2021 замінено відповідача в цій справі Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС на Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків як на правонаступника. В клопотанні зазначалося, що Міжрегіональне управління є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДПС у відповідних сферах діяльності, який є правонаступником всіх прав та обов`язків Офісу ВПП ДФС, який, в свою чергу, є правонаступником СДПІ у м. Луганську.

Щодо доводів про те, що законодавством України процедура бюджетного відшкодування ПДВ до 01.02.2016 року відбувалася шляхом внесення відповідних заяв до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а не до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування суд зазначає наступне.

За фактичних обставин в цих спірних правовідносинах, слід врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.

Так, у вищевказаній постанові, зокрема, зазначено, що із врахуванням встановленого судом права платника на бюджетне відшкодування ПДВ, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 49423523,00 грн., які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача необхідно обрати спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Луганській області внести відомості про узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 49423523,00 грн за заявою ПАТ«Луганськтепловоз»від 21.07.2014 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а не до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Суд не приймає посилання апелянта, як на підставу для задоволення апеляційної скарги, на інформаційні листи ДКСУ та СБУ, з наступних підстав.

Відповідно до листа Державної казначейської служби від 26 травня 2017 року №12-08/486-8648, інформовано Державну фіскальну службу з приводу бюджетного відшкодування Товариству податку на додану вартість та зазначено, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача у зв`язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності, при цьому посилається на інформацію зазначену листами Служби безпеки України від 15 грудня 2015 року, від 25 лютого 2016 року, від 01 серпня 2016 року, від 26 серпня 2016 року з грифом «Для службового користування».

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 25 Закону України«Про Службу безпеки України»в редакції на час виникнення спірних правовідносин, у разіпроведеннязаходівщодоборотьбизтероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України,її органи і співробітники мають також право ініціюватизгідноіззакономпитаннянакладенняна невизначений строк арешту на активи,що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій,зупинених відповідно до рішення,прийнятого на підставі резолюційРадиБезпекиООН, зняттяарештузтакихактивівтанаданнядоступудо них за зверненням особи,яка може документальнопідтвердитипотребив покритті основних та надзвичайних витрат.

Аналіз зазначених норм свідчить, що за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій з участю юридичних осіб, шляхом ініціювання накладенняна невизначений строк арешту на активи, зупинених відповідно до рішення,прийнятого на підставі резолюційРадиБезпекиООН та уповноважений орган повинен прийняти рішення про накладення арешту на активи.

Отже, зазначені листи СБУ адресовані саме Державній казначейській службі України та стосувались зупинення операції з бюджетними коштами на користь позивача та не стосуються заборони внесення заяв про суми бюджетного відшкодування до Реєстру, а стосуються заборони казначейській службі здійснювати дії щодо бюджетного відшкодування, а саме перераховувати суми бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок платника податку.

Суд зауважує, що у даному випадку предметом даної справи є невиконання податковим органом обов`язку подання висновку про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за червень 2014 року, а не перерахування сум на поточний рахунок позивача.

При цьому, з урахуванням положень статті 25 Закону України«Про Службу безпеки України»та листів СБУ, надіслання висновку до ГУ ДКСУ не має наслідком автоматичну виплату органами казначейства зазначеної суми з Державного бюджету України, через наявну заборону вчинення таких дій.

Крім того, надіслані СБУ на адресу ДКС України інформування (листи), містять конфіденційну інформацію, у тому числі щодо проведення операцій з бюджетними коштами ПАТ «Луганськтепловоз», та стосувались досудового розслідування кримінального провадження, в рамках якого досліджувалось окремі питання щодо можливого витрачання бюджетних коштів посадовими особами ПАТ «Луганськтепловоз» на фінансування терористичної діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 222 КПК Українивідомості досудового розслідування можна розголошувати з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Відповідно достатті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За вимогами частини 2статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано належність зазначених листів як доказів для підтвердження своїх дій (яку саме інформацію містять листи СБУ таДержавної казначейської служби щодо предмета доказування),суд не може прийняти посилання відповідача на зазначені листи, як належний спосіб доказування.

З вищезазначених підстав є неприйнятними посилання апелянта на те, що доля грошових коштів, як речових доказів, підлягає вирішенню саме при розгляді кримінального провадження в сумі 768266600 за період з грудня 2007 року по червень 2016 рок, до якого увійшов і період червень 2014 року, оскільки в даному спорі предметом є невиконання податковим органом обов`язку подання висновку про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а не перерахування сум на поточний рахунок позивача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першоїстатті 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для їх задоволення та скасуваннярішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями310,315,316,321,322,325,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі №812/958/16 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі №812/958/16 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 29 серпня 2022 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 29 серпня 2022 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Г.М. Міронова