Постанова

від 28.08.2022 по справі 826/3159/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 826/3159/17

адміністративне провадження № К/9901/28717/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №826/3159/17

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі-ГУ ПФУ) до Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" (далі-ПАТ «БК «Укренергобуд») про стягнення заборгованості у розмірі 398 687,75 гривень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ПАТ «БК «Укренергобуд» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 (ухвалена у складі: головуючого Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ГУ ПФУ в м. Києві (далі-позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ПАТ «БК «Укренергобуд» (далі-відповідач), в якому позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з ПАТ «БК «Укренергобуд» заборгованість у розмірі 398 687,75 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ГУ ПФУ в м. Києві зазначив, що чинним законодавством України встановлено обов`язок підприємств та організацій в повному обсязі відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів "а", "б"-"з" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ за списком №1 та списком №2.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2021 у задоволенні адміністративного позову ГУ ПФУ в м. Києві відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував вказані висновки судово-економічної експертизи від 30.11.2020 № 25171/20-71/31995-31997/2071 та зазначив, що в матеріалах справи наявні лише розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах з 01.07.2016 по 31.12.2016, які не є первинними документами, а є документами, якими передбачено узагальнення інформації по розмірам сум та по особам - отримувачам пільгової пенсії, але наявність заборгованості вони документально не підтверджують. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що обрахунок розміру заборгованості ПАТ "БК "Укренергобуд" з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 01.07.2016 по 31.12.2016, здійснений Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві), є необґрунтованим.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.07.2021 скасував рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2021 та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після вручення розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій та за відсутності обставини добровільної сплати, заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021, відповідач оскаржив її у касаційному порядку. У касаційній скарзі, заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2021 залишити в силі.

Як на підставу для відкриття касаційного провадження у справі відповідач послався на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 22.01.2021 у справі № 826/19197/16, від 16.01.2018 у справі № 0870/1297/12, від 17.01.2018 у справі № 2а-6656/10/1470, від 18.01.2018 у справі № 802/0/14-а, від 23.01.2018 у справі № 813/990/17, 826/14341/13-а, від 24.01.2018 у справі № 2а-10279/12/2670. Так, заявник вказує, що заява про зменшення позовних вимог подана позивачем без дотримання строків, передбачених частиною першою статті 47 КАС України. Судом апеляційної інстанції не враховано, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій мають арифметичні помилки та неточності, які не можуть визнаватись формальними. Інших належних та допустимих доказів фактичного понесення таких витрат пенсійним органом суду не надано.

Позивач надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти задоволення касаційної скарги. ГУ ПФУ зазначає, що в 2020 році Управлінням проведено корегування сум заборгованості, про що заявою від 17.08.2020 повідомлено суд та відповідача. У доповненні до відзиву на касаційну скаргу позивач повідомив, що відповідач сплатив суму заборгованості в розмірі 398 687,75 гривень.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 18.08.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд".

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укренергобуд" перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

За ПАТ "БК "Укренергобуд" обліковується заборгованість за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1, яка становить 398687,75 грн.

На підтвердження вказаної заборгованості позивач надав суду копію скерованого відповідачу листа від 06.08.2020 за №2600-0503-8/109113 щодо направлення розрахунків.

Довідкою від 10.08.2020 №2600-0503-7/110607 наданою до матеріалів справи Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що заборгованість за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 з відшкодування фактичних витрат на виплату да доставку пенсій відповідно до списку №1 перед ГУПФУ згідно особового рахунку становить 398687,75 грн.

Через несплату вказаної суми, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №1058-ІV) та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» №21-1 (далі-Інструкція №21-1).

Статтею 13 Закону №1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

- пункт "а" працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

- пункти "б"-"з", зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених згідно з пунктами "а", "б-з» частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме грошова сума, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам за списками №№1, 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, якою затверджена Інструкція.

Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 6.4 Інструкції №21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону №1788-ХІІ, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Отже, відповідач зобов`язаний щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, в частині пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладений на підприємства (відповідача).

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Так, судами встановлено, що на підставі пункту 6.4. Інструкції №21-1 позивач направив відповідачу на його зареєстроване місцезнаходження розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 1 частини другої Прикінцевих положень Закону в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ за період з з 01.07.2016 по 31.12.2016 особам, які набули право на пільгову пенсію за період робити на ПАТ «БК «Укренергобуд».

Судом першої інстанції у справі була призначена у справі судово-економічна експертиза.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 30.11.2020 № 25171/20-71/31995-31997/2071:

-в межах наданих на дослідження документів, заявлений у позовних вимогах ГУ ПФУ розмір заборгованості 865174,87 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах ПАТ "БК "Укренергобуд" (код 16291301) перед органами Пенсійного фонду України за період з 01.07.2016 по 31.12.2016, документально не підтверджується;

-обрахунок розміру заборгованості ПАТ "БК "Укренергобуд" (код 16291301) перед органами Пенсійного фонду України, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 01.07.2016 по 31.12.2016, є необґрунтованим, оскільки в розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій містяться арифметичні помилки та відсутнє документальне підтвердження даних розрахунків.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відхилення висновку експерта.

При цьому, суд першої інстанції, вказав, що підтвердженням наявності помилок і неточностей у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, є довідка від 10.08.2020 №2600-0503-7/110607, яка надана суду ГУ ПФУ перед Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві, та відповідно до якої борг ПАТ "БК "Укренергобуд" за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 становить 398687,75 грн (без врахування СФ КБМП «УКРЕНЕРГОБУД» (ЄДРПОУ 261295476) та ДП «СЛАВУТИЧЕНЕРГОБУД» (ЄДРПОУ 32739686). Ця сума заборгованості обліковується по особовому рахунку ПАТ "БК "Укренергобуд".

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що в матеріалах справи наявні розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.07.2016 по 31.12.2016, якими підтверджений борг підприємства у розмірі 398687,75 грн. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі розрахунки є достатніми доказами на підтвердження суми боргу, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції про помилковість висновків суду першої інстанції, які полягають у тому, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є належними та допустимими доказами наявності боргу у підприємства. Безпідставним є також посилання суду першої інстанції на те, що підставою стягнення боргу з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є первинні документи.

З приводу посилання відповідача у касаційній скарзі на неврахування правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 16.01.2018 у справі № 0870/1297/12 щодо належності доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Так у справі № 0870/1297/12 спірні правовідносини виникли між платником податків і податковим органом щодо оскарження податкового повідомлення-рішення. У цій справі Верховний Суд сформулював правову позицію про те, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, обов`язкові реквізити яких зазначені частиною другою цієї статті. Також у справі № 0870/1297/12 Суд дійшов висновку про відсутність у позивача належних документів, складених по факту виконання (проведення) господарських операцій з придбання послуг відповідно до статті 9 Закону № 996-ХIV, що доводить правомірність встановлення податковим органом податкового правопорушення, та, як наслідок цього, -правомірність збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, у справі № 0870/1297/12 оскаржувалось рішення суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим судами надавалась оцінка висновкам податкового органу, на підставі яких прийнято це рішення. Висновки ж контролюючого органу полягали у завищенні податкового кредиту у зв`язку з відсутністю первинних документів на підтвердження факту виконання (проведення) господарських операцій.

З огляду на викладене висновки Верховного Суду у справі № 0870/1297/12 висловлені не у подібних правовідносинах.

Так само, безпідставними є посилання на правові висновки, сформовані у постановах Верховного Суду: від 17.01.2018 у справі № 2а-6656/10/1470, від 18.01.2018 у справі № 802/40/14-а, від 23.01.2018 у справі № 813/990/17, 826/14341/13-а, від 24.01.2018 у справі № 2а-10279/12/2670.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених позивачем постанов Верховного Суду на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваного судового рішення не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є подібними.

Таким чином, колегія суддів вказує, що наведені заявником правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду не приймаються Судом при розгляді цієї справи та відхиляються, оскільки останні були прийняті не у подібних правовідносинах та за інших фактичних обставин, тому вказане не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства, та, відповідно, правові позиції.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі, дійшов висновку про те, що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного Фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що пенсійним органом рекомендованими листами з повідомленням були направлені на адресу підприємства розрахунки фактичних витрат на виплату та і доставку пенсій. Вказані розрахунки позивачем оскаржені не були, а отже є узгодженими. За умови вручення відповідачу розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які останній добровільно не сплатив, вказана заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Апеляційний суд послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.05.2020 у справі № 826/7913/17 та від 18.06.2021 у справі № 812/1926/17.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував правову позицію у подібних правовідносинах висловлену Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 813/612/17 та від 09.07.2020 у справі № 804/1424/17, відповідно до якої наявність формальних недоліків в оформленні розрахунків не спростовує наявність у підприємства фактичної заборгованості зі сплати сум відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та обов`язку їх відшкодування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обмежився встановленням того факту, що відповідач не оскаржував рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, у тому числі, пов`язані з призначенням пільгових пенсій.

Крім того, Шостий апеляційний адміністративний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, також оцінив експертний висновок.

Згідно з частиною 1 статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Так, судом апеляційної інстанції відхилений висновок, і таке відхилення мотивовано тим, що експертом досліджувалась відповідність заявленої позивачем суми заборгованості ПАТ "БК "Укренергобуд" за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 у розмірі 865174,87 грн.

Саме щодо цієї суми заборгованості експертом зазначено, що в межах наданих на дослідження документів, заявлений у позовних вимогах розмір заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах ПАТ "Будівельна компанія "Укренергобуд" перед органами Пенсійного фонду України за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 у сумі 865174,87 грн. документально не підтверджується.

Водночас, ГУ ПФУ надана до суду довідка від 10.08.2020 №2600-0503-7/110607, згідно якої борг ПАТ "БК "Укренергобуд" за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 з відшкодування фактичних витрат на виплату да доставку пенсій відповідно до списку №1 перед ГУПФУ згідно особового рахунку становить 398687,75 грн (без врахування СФ КБМП «УКРЕНЕРГОБУД» (ЄДРПОУ 261295476) та ДП «СЛАВУТИЧЕНЕРГОБУД» (ЄДРПОУ 32739686 ).

У зв`язку з наведеним, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві була подана до суду заява про зменшення позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 398687,75 грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що вирішуючи позовні вимоги про стягнення боргу, судом апеляційної інстанції враховано, що борг підприємства, який підлягає стягненню за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 становить 398687,75 грн, що позивач підтверджує розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період, які були вручені відповідачу та добровільно не сплачені.

Колегія суддів вважає передчасними висновки, як суду першої, так і апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Згідно з частинами 1, 2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення боргу перед пенсійним органом, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення такої заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття пенсійним органом заходів щодо стягнення боргу.

Поряд із цим, як суд першої, так і апеляційної інстанції не встановили та не надали оцінки доводам відповідача щодо невідповідностей, арифметичних помилок, які містять розрахунки та з якими чинниками вони пов`язані, а також, з яких підстав пенсійним органом проведені корегування суми боргу.

У справі № 826/16544/17 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого вирішення по суті спору про стягнення заборгованості неможливе без підтвердження її розміру за заявлений період в розрізі кожного пенсіонера, розмір витрат на виплату та доставку пенсії якого складає суму стягнення.

На постанову Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 826/16544/17 покликається у додаткових поясненнях відповідач, але колегія суддів зазначає, що у справі № 826/16544/17 судами першої та апеляційної інстанції досліджені докази та встановлені фактичні обставини, за яких борг ПАТ «БК «Укренергобуд» перед ГУ ПФУ, заявлений у позові, сформований з урахуванням боргів інших підприємств, при цьому позов не містить інформації щодо вищевказаних підприємств, а тільки загальну вимогу до ПАТ «БК «Укренергобуд».

У цій же справі, суд апеляційної інстанції, застосовуючи правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої наявність формальних недоліків в оформленні розрахунків не спростовує наявність у підприємства фактичної заборгованості, не дослідив, які саме недоліки містять розрахунки, надані позивачем на підтвердження заборгованості підприємства.

Отже, суди фактично не перевірили наявність підстав для стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, тобто не розглянули справу по суті.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З приводу доводів касаційної скарги про те, що заява про зменшення позовних вимог подана позивачем без дотримання строків, передбачених частиною першою статті 47 КАС України та посилання на висновки Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справі № 826/19197/16, колегія суддів зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до ПАТ "БК "Укренергобуд" про стягнення заборгованості у розмірі 865174,87 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2017 відкрито скорочене провадження у справі за цим позовом ГУ ПФУ.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду від 18.04.2017 суд перейшов до розгляду справи в загальному позовному провадженні, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.07.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2019 призначено у справі судово-економічну експертизи та зупинено провадження у справі.

25.08.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві направлено на адресу суду заяву, в якій позивач зазначив, що у зв`язку з проведеними корегуваннями суми заборгованості, її розмір становить 398687,75 грн. Направлення копії цієї заяви відповідачу позивач підтверджує витягом з поштового реєстру від 19.08.2020.

Частиною 1 статті 47 КАС України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судами у цій справі не надана оцінка, яким чином позивач ідентифікує заяву, як заяву про зменшення позовних вимог або як заяву про відмову від частини позовних вимог та, відповідно, не застосовано наслідки, передбачені чинним процесуальним законодавством за такими завами.

За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судом першої інстанції норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, які не були усунуті судом апеляційної інстанції та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень цих судів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін, дослідити надані сторонами докази (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення, а також належним чином аргументувати свої висновки.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 у справі №826/3159/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець