Ухвала

від 28.08.2022 по справі 440/3911/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

м. Київ

29 серпня 2022 року

справа № 440/3911/21

адміністративне провадження № К/990/23237/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Головного управління ДПС у Полтавській області

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року

у справі №440/3911/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс 2020»

до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

26 серпня 2022 року до Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року, предметом розгляду якої є визнання протиправними та скасування рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15 лютого 2021 року №№2401501/43276768, 2401504/43276768, 2401500/43276768, 2401502/43276768, 2401503/43276768, 2401505/43276768 та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені та подані на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс 2020", від 04.01.2021 №15, від 14.01.2021 №13, від 19.01.2021 №11, від 21.01.2021 №7, від 22.01.2021 №9, від 28.01.2021 №10.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року заявлена 13 січня 2022 року касаційна скарга з підстав пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, повернута, як така, що не утримує в собі підстав касаційного оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року касаційна скарга від 28 березня 2022 року, заявлена з підстав пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України повернута як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року касаційна скарга від 16 червня 2022 року повернута з огляду на те, що у ній не викладені передбачені пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Звертаючись до Суду вчетверте заявник касаційної скарги зазначив, що вона подається з підстав пункту 3 та пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, не виконавши жодної вказівки Суду наведеної в ухвалі від 20 червня 2022 року.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд визнає, що підстави для відкриття касаційного провадження відповідно пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України касаційною скаргою від 26 серпня 2022 року не доведені.

Суд визнає вимоги процесуального закону позивачем не виконаними, що зумовлює неможливість відкриття касаційного провадження за касаційної скаргою.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі №440/3911/21 - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. Ф. Ханова