Рішення

від 21.08.2022 по справі 903/142/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 серпня 2022 року Справа № 903/142/22

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Кошового В.А., розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Доросинівської сільської ради, Луцький р-н., с. Доросині.

до відповідача: ОСОБА_1 , м. Луцьк

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язання повернути майно.

Представники сторін:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з;

від прокуратури: Рішко Артем Васильович, службове посвідчення №059345 видане 25.01.2021;

Встановив: Заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Доросинівської сільської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення сесії Щуринської сільської ради Рожищенського району від 13.03.2020 №39/22 Про перелік об`єктів комунальної власності сільської ради, що підлягають приватизації у 2020 році.

- визнати недійсним результати електронного аукціону від 12.08.2020 щодо об`єкта приватизації частини площею 117,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені протоколом про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-07-14-000094-3 затвердженого 19.08.2020 Щуринською сільською радою.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового майна від 09.09.2020 №629, а саме: частини приміщення дошкільного навчального закладу площею 117,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Щуринською сільською радою та ОСОБА_1 .

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути за актом прийому-передачі Доросинівській сільській раді частину приміщення дошкільного навчального закладу площею 117,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на частину приміщення дошкільного навчального закладу площею 117,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1009188207245, розмір частки 22/100), з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на частину приміщення дошкільного навчального закладу площею 117,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1009188207245, розмір частки:22/100).

В обґрунтування позову посилається на те, що органом місцевого самоврядування та ОСОБА_1 не дотримано вимог законодавства про пряму заборону приватизації майна закладів освіти комунальної форми власності, що привезло до порушення інтересів держави, які виразились у незаконному відчуженні та приватизації об`єкта дошкільної освіти.

Ухвалою суду від 15.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.03.2022.

Ухвалою суду від 30.03.2022 підготовче засідання відкладено, про дату і час судового засідання учасники справи будуть повідомлені ухвалою суду згідно ст. 120 ГПК України.

Ухвалою суду від 21.06.2022 повідомлено сторін по справі №903/142/22 про призначення підготовчого засідання на 10.08.2022.

Ухвалою суду від 10.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 22.08.2022.

Представник позивач в судове засідання не прибула, через відділ діловодства суду подала заяву за вх.№01-57/4542/22 від 22.08.2022 про здійснення судового розгляду без її участі, позов підтримує в повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд задоволити позов із підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив, наступне:

Рішенням сесії Щуринської сільської ради Рожищенського району від 13.03.2020 № 39/22 «Про перелік об`єктів комунальної власності сільської ради, що підлягають приватизації у 2020 році» до переліку об`єктів комунальної власності сільської ради, що підлягають приватизації у 2020 році, включено «частину приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 117,7 кв.м.».

З метою підготовки до продажу вказаного приміщення, Щуринською сільською радою отримано звіт (висновок) про оцінку згаданого майна від 16.03.2020, який складений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Згідно даного звіту (висновку) вартість об`єкта нерухомого майна, що включений до переліку об`єктів комунальної власності сільської ради, які підлягають приватизації у 2020 році, становить 41392 гривень.

Як слідує із даного звіту(висновку), оцінка проводилась щодо приміщень з № 16 по № 22 дошкільного навчального закладу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

14.07.2020 Щуринською сільською радою оголошено електронний аукціон з продажу частини приміщення площею 117,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (ID: UA-PS-2020-07-14-000094-3).

Участь у електронному аукціоні з продажу «частини приміщення площею 117,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 », який відбувся 12.08.2020, взяли ОСОБА_3 із остаточною ціновою пропозицією 41806 грн та ОСОБА_1 із остаточною ціновою пропозицією 41807 гривень.

Переможцем даного аукціону визнано ОСОБА_1 (протокол про результати електронного аукціону, затверджений 19.08.2020 Щуринською сільською радою).

Як слідує із матеріалів справи, між Щуринською сільською радою 09.09.2020 та з ОСОБА_1 , як з переможцем аукціону, укладено договір купівлі-продажу № 629, який посвідчений Приватним нотаріусом Павлюк Р.П. та зареєстровано в реєстрі №629.

Згідно п. 1.2 договору сторони погодили, що майно, що відчужується за договором, складається з частини приміщення дошкільного навчального закладу площею 117,7 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Після укладання зазначеного договору купівлі-продажу головою Щуринської сільської ради 16.09.2020 прийнято розпорядження № 14/р, яким визнано завершеною процедуру приватизації частини приміщення дошкільного навчального закладу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на 22/100 частини дошкільного навчального закладу, а за Щуринською сільською радою - 78/100 частини дошкільного навчального закладу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1009188207245).

Підставами для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна - дошкільного навчального закладу, а також відомостей про реєстрацію права власності на цей об`єкт, є наступні документи:

1)довідка Щуринської сільської ради від 15.08.2016 № 218, з якої вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , розташований дошкільний навчальний заклад;

2) технічний паспорт від 17.03.2016, з якого вбачається, що об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є дошкільним навчальним закладом загальною площею 542,3 кв.м.;

3) державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 26.12.2012 площею 1,0496 га з цільовим призначенням земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування дошкільного навчального закладу.

Як слідує із технічного паспорту від 17.03.2016 та згаданого звіту (висновку) про оцінку майна від 16.03.2020 судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 проводилась оцінка приміщень з № 16 по № 22, які є невід`ємною частиною будівлі дошкільного навчального закладу площею 542,3 кв.м.

Окрім того, як встановлено з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за Щуринською сільською радою 17.08.2016 було зареєстровано право комунальної власності на усю будівлю дошкільного навчального закладу за згаданою адресою, а після відчуження частини приміщення ОСОБА_1 , 09.09.2020 внесено відповідні зміни в реєстр щодо розміру часток (78/100 зареєстровано за сільською радою, 22/100 - за ОСОБА_1 ).

Як вбачається з листа Доросинівської сільської ради від 20.12.2021 за № 697, наданого на запит обласної прокуратури, будівля дошкільного навчального закладу, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , в тому числі частина приміщення площею 117,7 кв.м., що відчужена ОСОБА_1 , належить до об`єктів та майна закладів освіти.

Згідно листа Доросинівської сільської ради від 01.02.2022 вбачається, що частина приватизованого ОСОБА_1 приміщення площею 117,7 кв.м. будівлі дошкільного навчального закладу останнім не використовувалась та не використовується для здійснення будь-якої діяльності, а інша частина будівлі використовується під розміщення дошкільного навчального закладу с. Щурин «Казка» за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб до видів діяльності дошкільного навчального закладу с. Щурин «Казка» (код ЄДРПОУ 25084666) віднесено дошкільну освіту (85.10), а даний заклад належить до комунальної форми власності та не перебуває у стадії припинення чи реорганізації.

Прокурор звернувся в інтересах держави в особі Доросинівської сільської ради до відповідача ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язання повернути майно, оскільки здійснено продаж (відчужено) частини об`єкта закладу освіти комунальної форми власності, що призвело до порушення інтересів держави, які виразились у незаконному відчуженні та приватизації об`єкта дошкільної освіти.

Відповідач у заяві за вх.№01-57/4161/22 від 18.07.2022 визнав позов в повному об`ємі.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам судом враховано наступне.

Преамбулою до Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» визначено, що цей Закон регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна»).

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об`єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Таким чином, цей Закон прямо визначає, що заборона приватизації окремих об`єктів державної і комунальної власності може бути передбачена іншими законами.

З метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації (ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна»). До об`єктів малої приватизації належать, зокрема, об`єкти соціально-культурного призначення, до складу яких, в свою чергу, належать об`єкти освіти.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» об`єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про дошкільну освіту» заклад дошкільної освіти - це навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Згідно ст. 15 Закону України «Про дошкільну освіту» статус комунального має заклад дошкільної освіти, заснований на комунальній формі власності.

Майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно для роботи з дітьми (ч. 3 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту»).

Згідно статті 38 Закону України «Про дошкільну освіту» матеріально-технічна база дошкільного навчального закладу включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інше. Майно дошкільного навчального закладу належить йому на правах, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про освіту» юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Згідно ст. 66 Закону України «Про освіту» районні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, зокрема: планують та забезпечують розвиток мережі закладів дошкільної, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти; забезпечують доступність дошкільної та середньої освіти для всіх громадян, які проживають на відповідній території, та вживають заходів для забезпечення потреби у дошкільній та позашкільній освіті; забезпечують рівні умови розвитку закладів освіти всіх форм власності.

Також згідно із ч. 2 ст. 19 Закону України «Про дошкільну освіту» органи місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти в межах їх компетенції забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на відповідній території, у тому числі розвиток мережі закладів дошкільної освіти всіх форм власності відповідно до потреб населення, поліпшення матеріально-технічної бази та господарське обслуговування комунальних закладів дошкільної освіти.

Відповідно до ст. 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти, зокрема належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.

Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням (ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 6 ст. 80 Закону України Про освіту» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 (державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки) цього Закону.

Державно-приватне партнерство щодо об`єктів державної та комунальної власності здійснюється без зміни цільового призначення та форми власності цих об`єктів (ч. 5 ст. 81 Закону України «Про освіту»).

Відповідно до п. 51 «Положення про заклад дошкільної освіти», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 305, об`єкти та майно державних і комунальних закладів дошкільної освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Системний аналіз змісту вказаних законодавчих приписів свідчить про те, що об`єкти та майно навчальних закладів, які перебувають у державній чи комунальній власності можуть використовуватися виключно із зазначеною метою та не підлягають приватизації.

Аналогічний правовий висновок щодо заборони приватизації об`єктів та майна закладів освіти зроблено Верховним Судом у постанові від 06.04.2021 у справі № 906/677/19.

Окрім того, Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17, від 14.04.2021 у справі № 917/782/20 зроблено правовий висновок про те, що невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти.

Отже, судом встановлено, що органом місцевого самоврядування та ОСОБА_1 не дотримано вимог законодавства про пряму заборону приватизації майна закладів освіти комунальної форми власності, що призвело до порушення інтересів держави, які виразились у незаконному відчуженні та приватизації об`єкта дошкільної освіти.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Пунктом 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачається, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, суд дійшов висновку, що рішення сесії Щуринської сільської ради Рожищенського району від 13.03.2020 № 39/22 «Про перелік об`єктів комунальної власності сільської ради, що підлягають приватизації у 2020 році» є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки на підставі цього рішення відбулось подальше незаконне відчуження нерухомого майна, яке не підлягає приватизації.

Разом з тим, суд дійшов, що вимога про визнання недійсним протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-07-14-000094-3, затверджений 19.08.2020 Щуринською сільською радою, яким переможцем електронного аукціону з продажу частини приміщення дошкільного навчального закладу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнано ОСОБА_1 , підлягає до задоволення, оскільки на підставі цього протоколу між Щуринською сільською радою з ОСОБА_1 укладено договір-купівлі продажу майна, яке згідно Закону не підлягає приватизації.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу приписів ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як визначено ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У частині 1 статті 236 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 09.09.2020 № 629 між Щуринською сільською радою та ОСОБА_1 укладено всупереч законодавчих вимог щодо заборони приватизації об`єктів освіти, а відтак договір підлягає визнанню недійсним на підставі невідповідності його змісту положенням законодавства згідно зі статтями 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам, підлягає обов`язковій державній реєстрації, що випливає зі ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ч. 1 ст. 26 України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Частиною 1 статтею 346 ЦК передбачено одну з підстав припинення права власності - це припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 набув та зареєстрував право власності на нерухоме майно, яке не підлягало відчуженню та приватизації, також підлягає до задоволення позовна вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 22/100 дошкільного навчального закладу та припинення відповідних речових прав ОСОБА_1 на це нерухоме майно.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області», територія Щуринської сільської ради Рожищенського району увійшла до складу Доросинівської територіальної громади.

Рішенням Доросинівської сільської ради від 15.12.2020 № 1/12 «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Доросинівської сільської ради» розпочато процедуру реорганізації Щуринської сільської ради (ЄДРПОУ: 04332727) шляхом приєднання до Доросинівської сільської ради (ЄДРПОУ: 04333201).

При цьому, згідно даного рішення Доросинівська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Щуринської сільської ради.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Щуринська сільська рада (код ЄДРПОУ 04332727) з 04.01.2021 перебуває у стані припинення в результаті реорганізації.

Рішенням Доросинівської сільської ради від 25.03.2021 № 4/18 «Про затвердження передавальних актів щодо передачі майна сільських рад, які припиняються в результаті реорганізації шляхом приєднання до Доросинівської сільської ради» затверджено передавальний акт щодо передачі майна Щуринської сільської ради та прийнято у комунальну власність Доросинівської сільської ради об`єкти нерухомого майна, які належать до соціальної сфери Щуринської сільської ради.

Згідно підпункту 4 пункту 6-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 30.12.2020 по справі № 805/4361/17-а, публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому.

Коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибулого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

Окрім того, відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 (п. 23), правонаступництво юридичної особи передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.

Таким чином, незважаючи на неприпинення Щуринської сільської ради в юридичному аспекті (відсутність державної реєстрації припинення), на сьогоднішній день Доросинівська сільська рада набула усіх прав та обов`язків Щуринської сільської ради, в тому числі майнових.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 327 Цивільного кодексу України визначено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно.

Стаття 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145 Конституції України).

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

За таких обставин, з урахуванням того, що протиправне розпорядження об`єктом освіти відбулось зі сторони Щуринської сільської ради, правонаступником майна та майнових прав якої є Доросинівська сільська рада, саме остання є уповноваженим органом, який представляє інтереси відповідної територіальної громади, та є належним позивачем у справі

Згідно ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України, у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п.п. 77-81) бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Волинською обласною прокуратурою 30.11.2021 за № 15-2186вих-21 та 19.01.2022 за № 15-75вих-22 на адресу Доросинівської сільської ради скеровано листи, у яких повідомлено уповноважений орган про приватизацію ОСОБА_1 майна - частини приміщення дошкільного навчального закладу, яке згідно Закону не підлягає приватизації, роз`яснено положення чинного законодавства, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання про інформування прокуратури про те, чи вживались сільською радою заходи до визнання згаданого договору купівлі-продажу майна недійсним, в тому числі в судовому порядку.

На відповідні листи обласної прокурори Доросинівська сільська рада листами від 20.12.2021 та від 01.02.2022 повідомила про те, що не вживала заходів до визнання згаданого договору купівлі-продажу майна недійсним, в тому числі в судовому порядку.

При цьому, уповноважений орган - сільська рада не повідомила прокуратуру про те, що самостійно буде вживати заходів до захисту прав та інтересів територіальної громади та самостійно буде звертатись до суду з відповідним позовом, що вказує на бездіяльність органу.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказані обставини, відповідно до ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.

Отже, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що спір підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, згідно ч.1 ст.130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно підпункту 4 п.6 ч.2 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про повернення судового збору.

Відповідач на підготовчій стадії судового процесу у заяві за вх.№01-57/4161/22 від 18.07.2022 визнав позов в повному об`ємі, а відтак суд дійшов висновку про повернення прокурору з державного бюджету 50 відсотків судового збору (6 202,50 грн.), сплаченого при поданні позову, а також про необхідність компенсації прокурору іншої частини сплаченого судового збору (6 202,50 грн.) за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 130, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення сесії Щуринської сільської ради Рожищенського району від 13.03.2020 №39/22 Про перелік об`єктів комунальної власності сільської ради, що підлягають приватизації у 2020 році.

3. Визнати недійсним результати електронного аукціону від 12.08.2020 щодо об`єкта приватизації частини площею 117,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені протоколом про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-07-14-000094-3 затвердженого 19.08.2020 Щуринською сільською радою.

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового майна від 09.09.2020 №629, а саме: частини приміщення дошкільного навчального закладу площею 117,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Щуринською сільською радою та ОСОБА_1 .

5. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути за актом прийому-передачі Доросинівській сільській раді частину приміщення дошкільного навчального закладу площею 117,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

6. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на частину приміщення дошкільного навчального закладу площею 117,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1009188207245, розмір частки 22/100), з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на частину приміщення дошкільного навчального закладу площею 117,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1009188207245, розмір частки:22/100).

7. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) - 6 202,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

8. Повернути Волинській обласній прокуратурі (43000, м.Луцьк, вул. Винниченка, 15 код ЄДРПОУ 02909915) із Державного бюджету України судовий збір в сумі 6202,50 грн., що сплачений згідно платіжного доручення №153 від 08.02.2022 в сумі 12 405 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

29.08.2022

СуддяВ. М. Дем`як