Рішення

від 28.08.2022 по справі 542/1742/21

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1742/21

Провадження № 2/542/43/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2022 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області

в складі: головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув смтНові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права засновника селянського (фермерського) господарства «Лимар» в порядку спадкування, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 22.11.2021року звернувсядо судуз позовноюзаявою провизнання права засновника селянського (фермерського) господарства «Лимар» в порядку спадкування, в якій, уточнивши 30.12.2021 року позовні вимоги, просив визнати за ним права засновника селянського (Фермерського) господарства «Лимар» ( код ЄДРПОУ 13954072), місце знаходження юридичної особи: с.Соколова Балка, Полтавський район, Полтавська область, інд. 39352 (номер запису до включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 15741200000000201) в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

В обґрунтування позову посилався нанаступні обставини: ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 , який був засновником та головою СФГ «Лимар».

Спадкоємцем після померлого ОСОБА_5 є він, його син позивач ОСОБА_1 .

Позивач звернувся до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину щодо СФГ«Лимар» проте, постановою нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва, мотивуючи своє рішення тим, що в СФГ «Лимар» немає сформованого статутного капіталу.Тому позивач змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25.11.2021 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 20.12.2021 року (а.с.43-44).

31.01.2022 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2022 року (а.с. 119-120).

В судовезасіданняпозивачнез`явився,будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 155, 167, 186), надавши заяву про розгляд справи без його участі (а.с.180,199).

Представник позивача,адвокат ПетрушанкоО.Д.,в судовезасідання нез`явилась,будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, надавши заяву про розгляд справи без її участі (а.с.179,194).

Представник відповідача Нехворощанської сільськоїради Полтавського району Полтавської області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 156, 174, 185). Надавши заяву про розгляд справи у відсутність їх представника. При винесенні рішення покладаються на розсуд суду (а.с. 142).

Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, неодноразово повідомлялись за зазначеними в позові адресами та не були вручені з різних підстав (а.с.151-152, 153-154, 161-162, 163-164, 165-166, 170-171, 172-173, 176-177, 187, 188-189, 189-191,192-193, 200-203).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками зазначені: батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_6 (а.с.10).

Відповідно до Статуту СФГ «Лимар», затвердженого головою господарства в редакції від 25 жовтня 2006 року, засновником та головою господарства є ОСОБА_5 , а членами господарства: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а.с.20-27).

Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, підтверджено реєстрацію СФГ «Лимар» за адресою: с.Соколова Балка, Новосанжарський район, Полтавська область, 39352, державна реєстрація якого була проведена 28.06.1998 року. Організаційно правова формафермерське господарство, засновник та кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_5 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , статутний капітал 0,00 грн. (а.с.28-30).

ОСОБА_5 засновник СФГ «Лимар» ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 08.06.2016 року (а.с.9).

Згідно з даних, що містяться в довідках виконавчого комітету Соколово-Балківської сільської ради від 18.07.2017 року №02-26/967 та №02-26/968, а також в акті обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 (а.с. 31,32) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживав та був зареєстрований в с.Соколова Балка Новосанжарського району Полтавської області до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час смерті з ним проживав його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач у справі.

Відповідно до листа завідувача Новосанжарської ДНК, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 заведена спадкова справа №303/2016 від 05 грудня 2016 року. Подана заява про прийняття спадщини від ОСОБА_1 . Заяви від інших спадкоємців, що претендують на спадщину або відмовляються від неї до нотаріальної контори не надходили. 16.06.2017 року ОСОБА_1 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими побудовами та земельні ділянки (а.с.94).

Згідно Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманець М.В. від 04.08.2017 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_5 на частку в статному капіталі СФГ «Лимар», оскільки з наданих документів встановити вартість вказаного фермерського господарства як цілісного майнового комплексу, неможливо, а згідно даних, що містяться у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, розмір внеску до статутного фонду становить 00 грн. 00 коп.

Згідно зі статтями 1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Статтями 1217,1223 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг).

Відповідно до частин 1-3 статті 1268 ЦК Україниспадкоємецьза заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1статті 1269 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

З огляду на наявні у матеріалах справи докази позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_5 , який прийняв спадщину у встановленому законом порядку.

На час заснування СФГ «Лимар» відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон України «Про селянське (фермерське) господарство від 20 рудня 1991 року № 2009-XII (далі -Закон № 2009-XII), приписи якого були спеціальними до відповідних приписів іншихЗаконів України, зокрема і до ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року.

Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України (частини 1, 4 та 5 статті 2 Закону № 2009-XII).

Право на створення селянського (фермерського) господарства мав кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, мав документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надавалося громадянам, які проживали в сільській місцевості і мали необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (частина 1статті 4 Закону № 2009-XII).

Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надавалися, зокрема, із земель запасу, а також могли надаватися із земель лісового та водного фондів (частина 2статті 4 Закону № 2009-XII).

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подавали до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджували їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства (частина 1статті 5 Закону № 2009-XII).

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (частини 1, 2статті 9 Закону № 2009-XII).

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина 1статті 20 Закону № 973-IV). Фермерське господарство та його члени відповідно до законумають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину (пункт «а» частини 1статті 14 Закону № 973-IV).

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина 1статті 23 Закону № 973-IV).

Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина 1статті 22 Закону № 973-IV).

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не забороненізаконом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону № 973-IV).

За змістом вказаних приписів саме селянське (фермерське) господарство, зареєстроване як юридична особа, є власником цілісного майнового комплексу, а не засновник або член такого господарства. Зокрема, і право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, після його створення належить цьому господарству, а відтак, не може входити до складу спадщини. Припис пункту «а» частини 1статті 14 Закону № 973-IVучастині права членів фермерського господарства відповідно до закону передавати земельні ділянки у спадщину стосується тих ділянок, які належать членам цього господарства на праві власності, та якими фермерське господарство користується на підставі правочинів, вчинених з його членами.

17 червня 2018 року набрав чинностіЗакон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року. Згідно зі статтею 23цього Закону разі смерті учасника товариства його частка переходить до спадкоємця без згоди учасників товариства. Отже, за наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 43 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц вказала, що ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства, а не визнання права на цілісний майновий комплекс.

Оскільки, спадкодавець ОСОБА_5 був єдиним засновником СФГ «Лимар», в якого немає сформованого статутного капіталу, а позивач ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець майна ОСОБА_5 , не відмовлявся від вступу до цього господарства, як і йому не відмовлено у цьому, то визнання за позивачем в порядку спадкування після смерті батька прав засновника СФГ «Лимар» є ефективним способом захисту його прав, як спадкоємця засновника.

Таким чином, оскільки права засновника СФГ «Лимар» ОСОБА_5 входять до складу спадщини, та враховуючи те, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом майна померлого ОСОБА_5 і висловив бажання продовжити діяльність господарства, саме до нього перейшли права засновника СФГ «Лимар» в порядку спадкування за законом після смерті батька.

На підставі ст.ст. 1216, 1218 ЦК України та керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права засновника селянського (фермерського) господарства «Лимар» в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , права засновника Селянського (Фермерського) господарства «Лимар», у визначеному статутом господарства обсязі, державну реєстрацію якого проведено 28 червня 1998 року, номер запису 1 574 120 0000 000201, ідентифікаційний код юридичноїособи 13954072, місцезнаходження: 39352, Полтавська область, Полтавський (Новосанжарський) район, с.Соколова Балка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

представник позивача: адвокат Петрушанко Ольга Дмитрівна, робоча адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Нехворощанська сільська рада Полтавського району Полтавської області, місцезнаходження: вул.Миру, 3, с.Нехвороща, Полтавський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21045225;

третя особа: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

третя особа: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;

третя особа: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_6 ;

третя особа: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складений 29 серпня 2022 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О.Афанасьєва