Рішення

від 18.08.2022 по справі 755/18898/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/18898/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретарів - Міроненко С.П., Стрижеуса В.А., Булгакової Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Район-Сервіс», про витребування земельної ділянки, -

у с т а н о в и в:

10.12.2020 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про витребування земельної ділянки, у якому просить витребувати від відповідача на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, що знаходиться за адресою: на АДРЕСА_1 площею 0,0936 га (кадастровий номер 8000000000:66:148:0123).

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Татаринцевою Є.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.10.2019 року №49391941, яким за відповідачем зареєстровано право власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:66:148:0123). Підставою для прийняття вказаного рішення є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2019 №1213. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Бойко О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.09.2019 №48779506, яким за ТОВ «РАЙОН- СЕРВІС» зареєстроване право власності на земельну ділянку. В свою чергу, підставою для прийняття даного рішення став акт приймання-передачі нерухомого майна від 18.09.2019 б/н, видавник: ОСОБА_2 . Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Бойком О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.07.2019 №48039792 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.07.2019 №1523. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «ПЛЕСО» м. Київ Рашковим А.Г. прийнято рішення від 29.07.2019 №47982292 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ «АТЛАНТСТРОЙ 1». Підставою вищезазначеної реєстрації став акт приймання-передачі майна та оцінки вартості майна між ОСОБА_3 та ТОВ «АТЛАНТСТРОЙ 1», що вноситься до статутного капіталу, серія та номер: б/н, виданий 12.07.2019. Разом з цим, право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 зареєстровано державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ, Поліщук В.М. на підставі неіснуючого рішення Київської міської ради від 14.03.2019 №201/6859. Позивач вказує, що враховуючи те, що Київська міська рада рішення від 14.032019 року №201/6859 не приймала, а земельна ділянка не передавалась у власність будь-яким фізичним або юридичним особам, земельна ділянка незаконно вибула з комунальної власності та повинна бути повернута у власність територіальної громади міста Києва з огляду на таке. Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Відповідно до частини першої статті 14 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про охорону земель» всі землі в межах території України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Частиною першою статті 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Пунктом «а» частини другою статті 83 ЗК України визначено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Право розпорядження земельними ділянками комунальної власності відповідно до норм ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що прямо кореспондується з пунктом «а» ст. 9 ЗК України належить Київській міській раді. Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Разом з цим, Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності у місті Києві, жодних рішень про надання у власність зазначеної земельної ділянки в порядку, визначеним земельним законодавством України не приймала. Відповідно до ст. 41 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень за застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції. Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до статей 317, 319, 321, 327 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном та можливість використовувати ці права на свій розсуд. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді, а управління цим майном здійснює безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Розглядаючи спори щодо витребування майна, зокрема, земельної ділянки, суди мають встановити всі юридичні факти, які визначені ст.ст. 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо. Главою 29 ЦК України передбачені цивільно-правові способи захисту власності. Зокрема, норми ст.ст. 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача. Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно з пунктом 3 частини першої ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Така правова позиція викладена Верховим Судом України у постановах від 17.10.2011 у справі №5002-8/5447-2010, від 11.02.2015 у справі №6-1цс15 та від 24.06.2015 у справі №6-535цс15. Позивач зазначає, що станом на момент подання позовної заяви спірна земельна ділянка перебуває у власності відповідача та вибула з володіння територіальної громади міста Києва не з її волі шляхом реєстрації права власності на земельну ділянку на підставі неіснуючого рішення Київської міської ради. У зв`язку з вищенаведеним, на думку позивача, витребування майна з володіння відповідача відповідає критерію законності: витребування здійснюється на підставі ст. 388 ЦК України у зв`язку з неправомірним заволодінням майном територіальної громади. Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, судове рішення про задоволення віндикаційного позову саме по собі є достатньою підставою для внесення державним реєстратором відповідних записів до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц та від 14.11.2018 №183/1617/16). Позивач вказує, що у зв`язку з вище викладеними обставинами, Київська міська рада, як власник земельної ділянки, має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно їм заволоділа, а тому вимога щодо витребування земельної ділянки підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 20.01.2021 року відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 20.01.2021 року частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та накладений арешт на спірну земельну ділянку.

Ухвалою суду від 11.03.2021 року задоволене клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 15.04.2021 року задоволене клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 01.06.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «РАЙОН-СЕРВІС».

Ухвалою суду від 14.12.2021 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання призначене на 19.08.2022 року для виступу в судових дебатах із заключним словом, ані відповідач, ані представник відповідача не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, 11.08.2022 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи в зв`язку з перебуванням представника у відрядженні.

Протокольною ухвалою суду від 19.08.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з підстав відсутності будь-якого належного підтвердження дійсного знаходження представника у відрядженні, ураховуючи строки розгляду справи та її стадію, відсутність даних про неможливість прийняття участі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, а також з огляду на те, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи є третім поспіль. Так, 07.06.2022 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи призначеного на 09.06.2022 року у зв`язку із участю адвоката в проведенні слідчих дій. У судове засідання призначене на 13.07.2022 року представник відповідача також не з`явився надіславши на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з перебуванням представника у відрядженні за межами м. Києва. І втретє представник відповідача не з`явився в судове засідання призначене на 19.08.2022 року подавши до суду 11.08.2022 року клопотання про відкладення розгляду справи також з підстав перебування представника у відрядженні. При цьому, із матеріалів справи вбачається, що обставини неможливості прибуття представника відповідача в судове засідання за всіма трьома клопотаннями жодним чином документально не підтверджені. Крім того, суд врахував, що представник відповідача не був позбавлений можливості в письмовому вигляді надіслати свою промову в дебатах на адресу суду засобами поштового зв`язку або скористатись електронною поштою або через особистий кабінет в системі «Електронний суд». Також постановляючи відповідну ухвалу суд взяв до уваги заперечення представника позивача проти задоволення клопотання представника відповідача, який в судовому засіданні наполягав на продовженні розгляду, зокрема, з огляду на те, що сторона відповідача систематично не з`являється в судові засідання для виступу в судових дебатах.

Представник третьої особи до суду жодного разу не з`явився, хоча повідомлявся судом про час та місце проведення розгляду, про що свідчать матеріали справи (Т. 1, а.с. 98, 110, 116, 131, Т. 2, а.с. 76, 92, 111).

В судовому засіданні сторона позивача підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що Київська міська рада не приймала рішення про відчуження спірної земельної ділянки і своє право власності на цю земельну ділянку нікому не передавала, земельна ділянка незаконно вибула із власності позивача за неіснуючим рішенням Київської міської ради, а тому така земельна ділянка має бути витребувана від відповідача на користь територіальної громади. Ураховуючи положення ст. 116 ЗК України, позивач, як єдиний розпорядник земельних ділянок, не приймав рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки. Сторона позивача посилається на зміст постанови ВС від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц про те, що витребування є підставою для проведення державної реєстрації, ст.ст. 387, 388 ЦК України, а також зазначає, що за заявою Департаменту земельних ресурсів відкрите кримінальне провадження з приводу незаконного вибуття земельної ділянки з комунальної власності та на теперішній час здійснюється досудове розслідування.

В судовому засіданні, яке відбулось 27.01.2022 року представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що відповідач набув права власності на спірну земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу від 28.10.2019 року та зареєстрував своє право власності на неї. Ураховуючи положення ст. 81 ЗК України, відповідач законно набув право власності і договір купівлі-продажу відповідає положенням ЗК України та ЦК України. Жодні передбачені ст.ст. 140, 143 ЗК України підстави для позбавлення відповідача права власності на спірне майно відсутні. Відповідач є добросовісним набувачем. Крім того, представник відповідача посилався на зміст постанови ВС від 20.03.2019 року у справі №521/8368/15-ц та зазначив, що у разі якщо земельна ділянка незаконно вибула з власності позивача, останній мав призупинити порушення, адже позивач, як орган місцевого самоврядування має для цього всі можливості, але позивач звернувся з відповідним позовом через три роки та намагається витребувати земельну ділянку у добросовісного набувача.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

За змістом наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:66:148:0123, площею 0,0936, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1858818780000 від 18.11.2020 року (номер інформаційної довідки 233072800):

- 28.10.2019 року право приватної власності на земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1213 від 28.10.2019 року посвідченого ПН КМНО Татаринцевою Є.А.;

- 18.09.2019 року право приватної власності на земельну ділянку було зареєстроване за ТОВ «РАЙОН-СЕРВІС» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 18.09.2019 року, видавник: ОСОБА_2 та ТОВ «РАЙОН-СЕРВІС»;

- 31.07.2019 року право приватної власності на земельну ділянку було зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №1523 від 31.07.2019 року посвідченого ПН КМНО Бойко О.В.;

- 26.07.2019 року право приватної власності на земельну ділянку було зареєстроване за ТОВ «АТЛАНТСТРОЙ 1» на підставі акту приймання-передачі майна та оцінки вартості майна, що вноситься до статутного капіталу від 12.07.2019 року, видавник: ОСОБА_3 , ТОВ «АТЛАНТСТРОЙ 1»;

- 21.06.2019 року право приватної власності на земельну ділянку було зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі рішення Київської міської ради №201/6859 від 14.03.2019 року (Т. 1, а.с. 5-7).

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: кадастровий номер - 8000000000:66:148:0123; місце розташування земельної ділянки - АДРЕСА_1 ; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення земельної ділянки - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площа земельної ділянки, м2 - 936; нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 1170242,21 грн. (Т. 1, а.с. 13).

Відповідно до витребуваної судом копії реєстраційної справи №1858818780000 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:66:148:0123 за адресою: АДРЕСА_1 :

- 21.06.2019 року із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) стосовно земельної ділянки до державного реєстратора звернувся ОСОБА_3 ;

- згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.06.2019 року, право приватної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:66:148:0123, площею 0,0936 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1858818780000, 21.06.2019 року було зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі рішення Київської міської ради №201/6859 від 14.03.2019 року;

- загальні відомості про земельну ділянку: кадастровий номер - 8000000000:66:148:0123; місце розташування - АДРЕСА_1 ; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); вид використання земельної ділянки - Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; площа земельної ділянки, гектарів - 0,0936; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 26.04.2019 ФОП ОСОБА_4 ; орган, який зареєстрував земельну ділянку - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві; дата державної реєстрації земельної ділянки - 21.05.2019 року;

- за змістом копії рішення Київської міської ради №201/6859 від 14.03.2019 року вирішено передати громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0963 га (кадастровий номер 8000000000:66:148:0123) із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ;

- за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25.06.2019 року у відповідних державних реєстрах відомості щодо земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:66:148:0123 були відсутні (Т. 1, а.с. 67-82).

За змістом відповіді керуючого справами Київської міської ради від 20.07.2021 року №225-СК-3171, рішення «Про приватизацію громадянином ОСОБА_3 земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:148:0123) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » Київська міська рада не приймала, та будь-яких інших рішень Київської міської ради від 14.03.2019 за №201/6859 не зареєстровано (Т. 1, а.с. 122-123).

За змістом відповіді керуючого справами Київської міської ради від 10.12.2021 року №225-СК-5330, в управлінні організаційного та документального забезпечення діяльності Київської міської ради не зареєстровано рішення за №201/6859 від 14.03.2019 року та на пленарних засіданнях Київської міської ради не приймалось рішення «Про приватизацію громадянином ОСОБА_3 земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:148:0123) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ». До вказаного листа додано копії стенограми пленарного засідання VІІІ сесії Київської міської ради VІІІ скликання 14.03.2019 (продовження пленарного засідання 28.02.2019), протоколу №115 пленарного засідання VІІІ сесії Київської міської ради VІІІ скликання 14.03.2019 (продовження пленарного засідання 28.02.2019), стенограми пленарного засідання VІІІ сесії Київської міської ради VІІІ скликання 14.03.2019 та протоколу №116 пленарного засідання VІІІ сесії Київської міської ради VІІІ скликання 14.03.2019, на зміст яких, зокрема, посилається позивач у підтвердження того, що Київська міська рада не приймала рішення №201/6859 від 14.03.2019 року «Про приватизацію громадянином ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » (Т. 1, а.с. 140-250, Т. 2, а.с. 1-57).

За змістом відповіді керуючого справами Київської міської ради від 19.08.2021 року №057/13777, рішення «Про приватизацію громадянином ОСОБА_3 земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:148:0123) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » Київська міська рада не приймала, та будь-яких інших рішень Київської міської ради від 14.03.2019 за №201/6859 не зареєстровано (Т. 2, а.с. 59-60).

Із матеріалів справи вбачається, що 17.08.2020 року директор Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) звернувся до прокуратури м. Києва із заявою про вчинення кримінального правопорушення і згідно Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, 06.01.2021 року зареєстроване кримінальне провадження №42021101040000001 із фабулою: «Згідно листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) виявлено факт реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0936 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:66:148:0123) за ОСОБА_3 . Підставою для здійснення державної реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку зазначено рішення Київської міської ради від 14.03.2019 року №201/6859. Однак, Київська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо передачі у власність або користування вищевказаної земельної ділянки» (Т. 2, а.с. 61-63).

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За положеннями ст.ст. 373, 374 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Частиною 1 пункту «а» статті 9 ЗК України визначено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальної громади міста.

За змістом ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають,зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до положень ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

При цьому, визначальним для надання правильної оцінки фактичним обставинам та для правильного застосування норм права у цьому випадку при розгляді заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння у даній справі є дослідження правомірності саме первісного відчуження спірного майна (земельної ділянки), а не відчуження спірного майна відповідачу за договором купівлі-продажу, який є останнім правочином в ланцюгу відчужень спірного майна.

Приймаючи рішення у справі суд враховує правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №18/30, Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 907/544/14 та від 24.06.2015 у справі № 6-251цс15, з якими погодилася Велика Палата Верховного Суду в постановах від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц, від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц, від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц, а також правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Отже, у даному спорі встановленню підлягають обставини щодо первісного відчуження спірного майна (земельної ділянки), а саме, щодо прийняття чи не прийняття Київською міською радою рішення від 14.03.2019 року №201/6859 про передачу у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як убачається із матеріалів справи, Київська міська рада, звертаючись до суду із вказаним позовом, посилається на те, що рішення Київською міською радою №201/6859 від 14.03.2019 року, на підставі якого ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на спірну земельну ділянку, не приймалось.

Вказані обставини стали підставою для відкриття Київською місцевою прокуратурою №4 кримінального провадження від 06.01.2021 року №42021101040000001.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.

Київрада - представницький орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Європейською Хартією місцевого самоврядування та додатковим протоколом до неї, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про статус депутатів місцевих рад", Виборчим кодексом України, Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", іншими законами України та Статутом територіальної громади міста Києва.

Згідно статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

План діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет (стаття 13 вказаного Закону).

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 11 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Аналізуючи наведені правові норми, можна дійти висновку, що рішення, прийняте Київською міською радою, повинно було б бути офіційно оприлюднено у відповідних джерелах (газеті Київської міської ради «Хрещатик» або на офіційному веб-сайті Київської міської ради www.kmr.gov.ua), а відсутність його у зазначених інформаційних джерелах спростовує факт його прийняття.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Будь-які дані, які б вказували на те, що рішення Київської міської ради від 14.03.2019 року №201/6859 мало офіційне оприлюднення у суді відсутні і такі обставини стороною відповідача не доводились.

Натомість дійсний факт про те, що Київською міською радою не приймалось рішення №201/6859 від 14.03.2019 року «Про приватизацію громадянином ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » підтверджується листами керуючого справами Київської міської ради від 20.07.2021 року №255-СК-3171, від 19.08.2021 року №057/13777, від 10.12.2021 року №255-СК-5330, копіями стенограми пленарного засідання VІІІ сесії Київської міської ради VІІІ скликання 14.03.2019 (продовження пленарного засідання 28.02.2019), протоколу №115 пленарного засідання VІІІ сесії Київської міської ради VІІІ скликання 14.03.2019 (продовження пленарного засідання 28.02.2019), стенограми пленарного засідання VІІІ сесії Київської міської ради VІІІ скликання 14.03.2019 та протоколу №116 пленарного засідання VІІІ сесії Київської міської ради VІІІ скликання 14.03.2019.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Київської міської ради означає, що Київська міська рада як власник, волю на відчуження спірної ділянки не виявляла, а земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення.

Встановивши наведені обставини, суд доходить висновку про те, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:66:148:0123, площею 0,0936 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 підлягає витребуванню в добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь Київської міської ради відповідно до статті 388 ЦК України як така, що вибула з власності Київської міської ради поза волею власника.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року ( East/West Alliance Limited v. Ukraine , заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року ( Rysovskyy v. Ukraine , заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року ( Kryvenkyy v. Ukraine , заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Натомість, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Встановлено, що земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею, зокрема, на підставі рішення, яке Київською міською радою на користь ОСОБА_3 ніколи не приймалось.

Відтак, Київська міська рада згідно з частиною третьою статті 388 ЦК України має право на витребування від ОСОБА_1 як останнього добросовісного набувача земельної ділянки, яка вибула з володіння Київради поза її волею та була набута ОСОБА_3 на підставі рішення, якого не існує.

Повернення у комунальну власність територіальної громади земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі, переслідує легітимну мету контролю за володінням та використанням майном відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке володіння, використання та розпорядження відбувалося належним власником.

За наведених обставин суд відкидає заперечення сторони відповідача проти позову, а також зазначає, що у даному випадку правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №521/8368/15-ц не може буду застосований з огляду на різні обставини справ.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат, що понесені позивачем в зв`язку зі сплатою судових зборів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст.ст. 11, 316, 317, 319, 321, 327, 330, 373, 374, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 9, 83, 116 ЗК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

у х в а л и в:

Позов Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Район-Сервіс», про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:66:148:0123, площею 0,0936 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської ради судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 18079 (вісімнадцять тисяч сімдесят дев`ять) грн. 14 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складний 29.08.2022 року.

Учасники справи:

Позивач - Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Район-Сервіс» (м. Київ, вул. Черняховського, 16/30, офіс 2, код ЄДРПОУ 40187728).

Суддя -