Рішення

від 28.08.2022 по справі 160/9406/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року Справа № 160/9406/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» про стягнення адміністративно - господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», в якій позивач просить суд:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 131 675,64грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, згідно статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Адміністративно господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ від 21.03.1991 року, самостійно в строк до 15 квітня року, наступаючого за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону. Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, відповідач до 15.04.2022 року повинен самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 131 675,64 грн.

10.08.2022 року ТОВ «Нива» до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. В мотивування означеного вказано, що у ТОВ «Нива» у 2021 році фактично середньооблікова штатна кількість працівників складала 39 осіб, з них І особа з інвалідністю (підтверджується копією Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за формою Ю-ПО1 за 2021 рік поданим відповідачем до Фонду соціального захисту інвалідів), а відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» нормативом робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю повинно бути у розмірі 2 осіб з інвалідністю (чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік). До нашого Товариства відповідача звернулася тільки одна особа з інвалідністю для працевлаштування, що відповідає ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», яку ми відповідно до ст. ст. 18, 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» працевлаштували та створили всі необхідні умови для її роботи у нас та відповідно до рекомендацій МСЕК. Інші особи з інвалідністю до нашого товариства не зверталися. Окрім цього ТОВ «Нива» неодноразово надавало до Державного центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, необхідну для організації працевлаштування інвалідів за 2021 рік(підтверджується копіями інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН за 2021 рік), проте а ні центр зайнятості а ні Фонд до нашого товариства не направляв осіб з інвалідністю для подальшого працевлаштування у нас. Також протягом 2021 року Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не здійснювалося інформування ТОВ «Нива» про виділення державою коштів на 2021 рік для фінансування соціальних програм, спрямованих на соціальний захист осіб з обмеженими фізичними можливостями, в тому числі і на програму щодо навчання та професійної підготовки, перепідготовки та реабілітації осіб з інвалідністю працездатного віку, а також на фінансування створення робочого місця для працівника, який має інвалідність Взагалі позивачем не надано жодного доказу, що в 2021 році державою були виділені згідно бюджетного асигнування кошти для фінансування соціальних програм, спрямованих на соціальний захист осіб з обмеженими фізичними можливостями.

На переконання відповідача, законодавчо не встановлено, які саме заходи є обов`язковими для виконання нормативу робочих місць, тому роботодавець має право сам обирати форму взаємодії з центром зайнятості та прийняття участі у заходах, запропонованих центром зайнятості. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявності вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3-ПН. Таким чином, нашим Товариством здійснені всі залежні від нас заходи по організації робочих місць для інвалідів, а тому відсутні правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, адже, по своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов`язку, покладеного законом. Доказів, які б свідчили про те, що ТОВ «Нива» відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені центром зайнятості, позивачем не надано.

Таким чином Товариство відповідача вважає, що не повинно (зобов`язано) згідно чинного законодавства України здійснювати пошук з подальшим працевлаштуванням осіб з інвалідністю відповідно до нормативів зазначених у ч. 1 ст. 19 Закону, а тому не порушувало норми ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2022 року зазначена вище справа розподілена та 06.07.2022 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано від товариства з обмеженою «Нива»: звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з відміткою про його отримання органами доходів і зборів; книгу обліку руху трудових книжок і вкладиші до них; наказ про прийняття та звільнення з роботи, копії довідок МСЕК; звіти 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії), які подавались до центру зайнятості у 2020-2021 р. р. та інші наявні матеріали щодо суті спору. Судом попереджено товариство з обмеженою відповідальністю ««Нива» про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

Згідно з ч. 2ст. 257 КАС Україниза правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи положення ч.4 вказаної статі,суд вважає за можливе здійснити розгляд справи №160/9406/22 у спрощеному провадженні.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Нива» перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

26.02.2021 року відповідачем подано звіт №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік; звіт прийнято у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 26.02.2021 р. за вх. №3520.

За звітом відповідача форми №10-ПОІ у 2021 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) за рік становила 39 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) 1, штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві фактично не було; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні 2 особи; фонд оплати праці штатних працівників 5135,35 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 131675,64 грн., сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 131675,64 грн.

У рядку 6 Звіту форми №10-ПОІ відповідачем визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих для працевлаштування осіб з інвалідністю у сумі 131675,64 грн.

Згідно з розрахунком суми позову, наданим позивачем, ТОВ «Нива» не виконано норматив в працевлаштуванні 1 особи з обмеженим можливостями, що стало підставою для нарахування адміністративно-господарських санкцій у сумі 131675,64 грн.

Також у поданій до суду позовній заяві позивач зазначив, що останнім було зроблено запит до Дніпропетровського обласного центру зайнятості про подання відповідачем Інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2021 року. 28 квітня 2022 року на адресу позивача надійшла відповідь Дніпропетровського обласного центру зайнятості на вищезазначений запит, з якої вбачається, що за інформацією за формою №3-ПН відповідач надавав Державній службі зайнятості наявні вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю в січні 2021 року, але не здійснював замовлення на професійне навчання або підготовку даної категорії безробітних.

Отже, відповідач не здійснив всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2021 року, що призвело до незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбаченого частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ.

Відтак, станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування 1 особи з обмеженими можливостями.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно із ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Таким чином, за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, згідно з ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

У силу ч. 3 ст. 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» видно, що обов`язок щодо працевлаштування інвалідів покладено як на суб`єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

Обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання.

Вказаним Порядком встановлена єдина форма призначена для інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та порядок її подання. Зазначені вимоги законодавства відповідачем дотримано, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії звітів форми 3-ПН.

Виходячи з викладених норм законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

Закон не покладає обов`язку на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників з інвалідністю.

Судом встановлено, що в 2021 році товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» подавало центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою 3-ПН, потреба в працівниках інвалідах в них заявлялась, що підтверджується наявною в матеріалах справи звітністю.

Факт подання вказаних звітів підтверджується вхідними штемпелями центру зайнятості.

Отже, з зазначених обставин справи видно, що відповідач у 2021 році здійснив усіх залежних від нього заходів по працевлаштуванню інвалідів на створені ним вакантні робочі місця, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 160/4443/19.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про те, що у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

удові витрати, які підлягають розподілу у відповідності зстаттею 139 Кодексу адміністративного судочинства Українивідсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» про стягнення адміністративно - господарських санкцій відмовити повністю.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник