Рішення

від 24.07.2022 по справі 761/4973/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4973/21

Провадження № 2/761/3049/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

при секретарях: Корнійчук Є.Т., Решта Д.О.,

за участю:

від позивача: представник ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , предмет позову: витребування майна із чужого незаконного володіння,

встановив:

У лютому 2021 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом, який згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 08 лютого 2021 року передано до провадження судді Саадулаєва А.І.

Ухвалою суду від 23 березня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач просить суд витребувати у ОСОБА_3 із чужого незаконного володіння на користь позивача об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 134,8 м.кв.

Позов мотивовано тим, що позивач на підставі свідоцтва про право власності у 2008 році став власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (далі - спірна квартира). 26 вересня 2016 року рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська право власності на спірну визнано за ОСОБА_4 . 06 березня 2019 року вказане рішення суду скасовано постановою Верховного Суду. В подальшому 31 травня 2019 року ОСОБА_4 здійснила відчуження квартири, передавши її до статутного капіталу ТОВ «Комбі Естейт». Після цього квартира була відчужена ОСОБА_5 , у якого її придбав відповідач. Позивач вважає, що квартира вибула з його володіння на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, а квартира вважається такою, що вибула з володіння власника поза його волею. Просить застосувати до спірних правовідносин ст. 387, 388 ЦК України та витребувати майно з чужого незаконного володіння.

21 травня 2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому він просив відмовити в задоволенні позову. Посилався на те, що відповідач є добросовісним набувачем, у якого не може бути витребуване майно, оскільки він набув право власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу між ним та ОСОБА_6 . Також вказував, що позивачем невірно обраний спосіб захисту права, оскільки квартира була набута позивачем під час шлюбу та він надав згоду на відчуження майна.

07 червня 2021 року представник позивача надав суду відповідь на відзив, де зазначив, що згідно закону позов може бути пред`явлений до останнього добросовісного набувача, а також вказував саме на неправомірність дій ОСОБА_4 з відчуження майна, яке відбулося поза його волею, а також зазначив про відсутність жодних погоджень на відчуженням його майна.

В судовому засідання був присутній представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 червня 2008 року позивач став власником об`єкту нерухомого майна - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності підтверджується свідоцтвом про право власності САС № 026856 від 05 червня 2008 року. Про це також свідчить реєстраційний напис, який 12 червня 2008 року записаний у реєстрову книгу № 2061-191 за реєстровим № 9682 у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

На підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл майна подружжя право власності на спірну квартиру визнано за ОСОБА_4 .

Як свідчить наявна в матеріалах справи довідка з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 лютого 2021 року, ОСОБА_4 19 жовтня 2016 року зареєструвала право власності на спірну квартиру на своє ім`я на підставі вказаного рішення суду. 05 жовтня 2018 року була здійснена реєстрація спірної квартири у статутний капітал ТОВ «Комбі Естейт».

06 березня 2019 року Верховний Суд своєю постановою скасував зазначене рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року в частині визнання права власності на майно, справу було передано до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська на новий розгляд.

24 травня 2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Столяровим Е.О. КП «Реєстратор», м. Київ, прийнято рішення про скасування на підставі цієї постанови Верховного Суду попередніх записів в Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно.

Цим же реєстратором 27 травня 2019 року прийнято рішення про проведення державної реєстрації спірної квартири за ОСОБА_2 (номер запису в реєстрі № 317255301). Вказаною вище довідкою підтверджується те, що власником спірної квартири є позивач на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: САС№026856 , виданого 05.06.2008.

Проте, 31 травня 2019 року реєстратором КП «Реєстраційний центр нерухомості та бізнесу» прийнято рішення про скасування запису про право власності позивача на спірну квартиру. Також, цього ж дня о 19 год. 17 хв. зроблено запис про реєстрацію права власності на спірну квартиру на ім`я ОСОБА_4 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року, яке на той момент вже було скасовано. Далі, о 19 год. 24 хв. було в реєстрі було зроблено запис про реєстрацію права власності на спірну квартиру на ім`я ТОВ «Комбі Естейт» (ідентифікаційний код юридичної особи 42508802).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2019 року позовна заява ОСОБА_4 під час нового розгляду в частині розділу майна була залишена без розгляду на підставі її заяви.

В подальшому 18 липня 2019 року ТОВ «Комбі Естейт» здійснило відчуження спірної квартири ОСОБА_5 , підставою для державної реєстрації згідно даних реєстру речових прав на нерухоме майно є протокол загальних зборів ТОВ «Комбі Естейт» від 03 липня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Меньшиковой К.О.

07 серпня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу квартири № 1251, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., відповідач придбав дану квартиру у ОСОБА_5 .

Позивач дізнався, що майно вибуло з його володіння у червні 2019 року.

Сторони в своїх поясненнях та документах, наданих суду, не заперечували, що відповідач є добросовісним набувачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів..

Згідно зі ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

В силу ст. 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, що закріплено у п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України. Положення цієї статті ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15, з якою погодилася Велика Палата Верховного Суду в постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2201/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц).

Заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, а тому в нього не може бути витребувана спірна квартира, суд вважає помилковими. Так, саме правовий статус добросовісного позивача є підставою для застосування у спірних правовідносинах ст. 388 ЦК України, в якій, зокрема, зазначено: «якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом».

Згідно з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 власник з дотриманням вимог ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

З огляду на викладене, визначальним для вирішення спору у цій справі є дослідження правомірності саме первісного відчуження спірного майна.

Відповідачем до суду надана копія заяви від 13 вересня 2016 року, виконаної від імені ОСОБА_2 , на ім`я Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, в якій він визнає позовні вимоги та просить слухати справу за позовом ОСОБА_4 до нього за його відсутності та постановити рішення про розділ майна. Відповідач вважає, що ця заява є свідченням того, що відчуження спірної квартири ОСОБА_4 відбулося за погодженням позивача.

Суд не погоджується з цим твердженням, оскільки заява була подана суду в іншій справі, провадження в якій в частині розділу майна було залишено без розгляду. Крім того, сам факт подання позивачем в подальшому апеляційної та касаційної скарг на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року свідчить про незгоду позивача з рішенням суду про розділ майна та намір відстоювати порушення своїх прав і повернення спірної квартири.

Посилання відповідача на те, що квартира була придбана під час шлюбу, а тому була відчужена одним співвласником ОСОБА_4 за згодою позивача, як другого співвласника, не можуть бути прийняті судом, оскільки в силу ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Позивач був зареєстрованим в власником майна, коли воно незаконно вибуло з його володіння.

Як свідчать матеріали справи, спірна квартира вибула з володіння позивача на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року у справі № 200/15089/16-ц, яке було скасовано Верховним Судом 6 березня 2019 року.

Також, право власності на спірну квартиру було повторно зареєстровано 31 травня 2019 року державним реєстратором за ОСОБА_4 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2016 року, незважаючи на скасування вказаного рішення.

Згідно позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 907/544/14, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд дійшов висновку, що первісне відчуження спірної квартири було здійснено на підставі судового рішення, яке було скасоване, не породжувало жодних правових наслідків, а отже майно вибуло з володіння позивача поза його волею і може бути витребувано від добросовісного набувача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до т. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) із чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 134,8 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 11 350(одинадцять тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: