Рішення

від 29.08.2022 по справі 400/4163/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2022 р. справа № 400/4163/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", вул. Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54002, вул. Фалєєвська, 9-б, м. Миколаїв, 54030

до відповідачаПівденного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,

провизнання протиправною та скасування постанови від 30.04.2021 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (надалі - позивач або ТОВ СП "Нібулон") звернулось з позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.04.2021 року в сумі 8 500,0 грн.

Позивач в обґрунтування вимог зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята з численними порушеннями. Так, транспортний засіб, що перевозив вантаж не перевищив допустиму норму 40 800 кг, відтак не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним та може здійснювати рух без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Акт перевірки складено без дотримання вимог, встановлених законодавством, що позбавляє його доказового значення. Особа, яка склала акт перевірки в порушення вимог п. 16 Порядку № 1567 провела перевірку та склала акт одноосібно, що також не відповідає вимогам закону. Місце проведення перевірки не зазначено. В акті перевірки відсутня інформація про номер дорожнього листа, код ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, а також не зазначено назву документу, що посвідчує особу водія. Подальший рух транспортного засобу не заборонявся, що додатково свідчить про відсутність будь-яких порушень законодавства про автомобільний транспорт з боку ТОВ СП "Нібулон". Окрім того, транспортний засіб здійснював перевезення подільного сипучого вантажу - відходи кукурудзи І категорії, яка є рухомою під час маршруту, її маса не є сталою, що в свою чергу не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування, з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одиночну вісь. Позивача повідомлено про дату та час розгляду справи із запізненням.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує та зазначає, що згідно акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, позивачем допущено перевищення вагових норм транспортного засобу. Дозвіл на проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування був відсутній. На думку відповідача, постанову винесено з додержанням вимог чинного законодавства, оскільки позивачу направлялось запрошення на розгляд справи рекомендованим листом.

Позивач подав відповідь на відзив.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Керуючись ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

03.03.2021 року посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Вінницька область) проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт № 269109. В акті зафіксовано, що 03.03.2021 року на автодорозі Н-12 Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка 423 км + 647 м проведено перевірку транспортного засобу марки VOLVO F4, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу BODEX KIS3WA, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Перевіркою виявлено порушення вимог ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажу без відповідного дозволу.

03.03.2021 року складено довідку № 0053643 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0064143 та розрахунок плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування № 0064143 від 03.03.2021 року.

Як зазначає сам позивач, 18.03.2021 року ним отримане запрошення на розгляд справи на 25.03.2021 року.

23.03.2021 року позивач ознайомився з матеріалами справи для отримання документів.

Також 23.03.2021 року ТОВ СП "Нібулон" подало клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладено до 01.04.2021 року, про що письмово зазначено на запрошенні на розгляд справи.

31.03.2021 року ТОВ СП "Нібулон" не погоджуючись із змістом акту перевірки, довідки, акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунку плати за проїзд, надало відповідачу свої письмові пояснення.

31.03.2021 року ТОВ СП "Нібулон" подані клопотання про припинення провадження та закриття справи, про повернення матеріалів справи, про витребування документів або відправлення матеріалів справи на доопрацювання з відкладенням розгляду справи та надання можливості ознайомитись з доопрацьованими матеріалами справи.

01.04.2021 року позивач подав клопотання про повідомлення щодо результатів розгляду справи.

Як зазначає позивач, відповідачем повідомлено усно, що матеріали справи будуть повернуті Подільському міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки (Вінницька область).

В подальшому відповідачем направлено позивачу запрошення на розгляд справи на 30.04.2021 року, яке згідно рекомендованого повідомлення про вручення отримане позивачем 05.05.2021 року.

06.05.2021 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з отриманням запрошення тільки 05.05.2021 року.

07.05.2021 року ТОВ СП "Нібулон" отримано оскаржувану постанову.

Так, за результатами перевірки відповідачем винесено постанову від 30.04.2021 року № 232690 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Вказаною постановою вирішено стягнути з позивача 8 500,0 грн. штрафу.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).

У відповідності до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З оскаржуваної постанови від 30.04.2021 року вбачається, що адміністративно-господарська санкція застосована до позивача в зв`язку з порушенням Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

У відповідності до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

Отже, відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", суб`єктом порушення законодавства про автомобільний транспорт виступає саме автомобільний перевізник.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послуги згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах ( ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").

При встановленні посадовими особами органу державного контролю факту перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень без відповідного дозволу джерелом інформації про суб`єкта відповідальності за таке порушення законодавства про автомобільний транспорт є насамперед відомості товарно-транспортної накладної, яка супроводжує вантаж, про автомобільного перевізника, оскільки перевізник може не співпадати з водієм, який керує транспортним засобом, чи власником (користувачем) транспортного засобу, зазначеним у реєстраційних документах. Тому відомості товарно-транспортної накладної, зокрема про особу автомобільного перевізника, повинні бути обов`язково зафіксовані посадовими особами органу державного контролю у відповідних документах при виявленні ними факту перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

При цьому відповідно до ст. 1 "Правил дорожнього руху України", власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

Отже, законом чітко визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія (іншу юридичну особу) для здійснення перевезень.

Таким чином, власник транспортного засобу та перевізник можуть бути як однією особою, так і різними.

Вирішальним при розгляді даної справи є встановлення факту чи є позивач ТОВ СП "Нібулон" у спірних правовідносинах автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

Судом встановлено, що 03.03.2021 року під час вчинення порушення водієм ОСОБА_1 на транспортному засобі марки VOLVO F4, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу BODEX KIS3WA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснювалось перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної № 41-0000968 від 03.03.2021 року.

Вказана товарно-транспортні накладна є документом, який у розумінні ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником).

Згідно змісту вищевказаної накладної автомобільним перевізником є позивач ТОВ СП "Нібулон".

З огляду на положення ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", якою відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника та за вищенаведених обставин, вбачаються підстави для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Щодо факту перевищення транспортним засобом вагових параметрів, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок № 879).

Відповідно пп. 4 п. 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до п. 22 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

При цьому, п. 22.5 Правил дорожнього руху визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Також, положеннями ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 з метою забезпечення безпеки руху великовагових та великогабаритних транспортних засобів затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила № 30).

Згідно з п. 3 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Отже, з наведеного слідує, що перевищення вагових параметрів транспортного засобу порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху дозволяється не більше ніж на 2 %.

З акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.03.2021 року та довідки № 0053643 про результати здійснення габаритно-вагового контролю вбачається, що транспортним засобом перевищено нормативи вагових параметрів, а саме: повна фактична маса 39,730 т (нормативно допустима - 40 т); осьові навантаження: 7,400 т, 11,820 т, 20,450 т (нормативно допустиме 11 т, 11 т, 22 т відповідно).

Отже, в ході проведення габаритно-вагового контролю встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на одиночну вісь - 11,820 т при нормативно допустимих 11 т, тобто на 0,820 т більше дозволеної.

Відтак, матеріалами справи підтверджено перевищення позивачем габаритно-вагових норм, що є складом правопорушення, за який абз. 14 ч. 1 ст. 60 Законом України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність у вигляді штрафу.

Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 року у справі № 803/50/17 дійшов наступного висновку: " ... У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. При цьому, обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи."

Дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів у водія автомобіля, під час проведення перевірки, були відсутні, що не заперечується.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 05.09.2005 року № 2862-IV регламентовано, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні вимоги встановлені у ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух".

У цих положеннях законодавець не встановив жодних виключень щодо обов`язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (подільний, неподільний вантаж, сипучий вантаж, рідини тощо). Натомість, обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі виникає у разі перевищення транспортним засобом вагових та габаритних параметрів над нормативними.

Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до уповноважених органів з метою отримання дозволу на рух з перевищенням вагових обмежень чи інформації про відмову від видачі вказаного дозволу уповноваженим органом зважаючи на специфіку вантажу.

Суд наголошує на тому, що завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Стосовно доводів позивача, що вантаж, який перевозиться (відходи кукурудзи І категорії) є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, то суд зазначає, що такі доводи є безпідставними, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно, що не може призвести до значного зміщення вантажу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду № 803/1540/16 від 24.07.2019 року.

Щодо доводів позивача стосовно недотримання відповідачем вимог Порядку № 879 в частині незаборони подальшого руху транспортного засобу після виявлення факту перевищення габаритно-вагових норм, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 22 Порядку № 879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення повноваженнями щодо затримання транспортного засобу в порядку статті 265-2 наділені виключно органи Національної поліції України.

Посадові особи Укртрансбезпеки згідно з ст. 19 Конституції України, повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством.

З наведеного вбачається, що посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відповідно до приписів статті 19 Конституції України, діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Щодо доводів позивача стосовно того, що в порушення п. 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка проводилась однією особою, а не двома, суд зазначає наступне.

Частинами 14, 17-19 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, у тому числі, здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Відповідно до п. 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Згідно п. 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як вбачається з матеріалів справи, рейдова перевірка проводилась однією посадовою особою Укртрансбезпеки, яка склала та підписала за наслідками її проведення акт проведення перевірки № 269109 від 03.03.2021 року, отже управлінням Укртрансбезпеки не порушено пунктів 16 (абз. 1), 21 Порядку № 1567, які дозволяють проведення перевірки однією особою, яка і складає за її наслідками акт перевірки.

Щодо норми про проведення габаритно-вагового контролю двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, відповідач у відзиві не заперечив того факту, що рейдова перевірка транспортного засобу позивача проведена однією посадовою особою Укртрансбезпеки, без залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю згідно абз. 2 п. 16 Порядку № 1567.

Суд зазначає, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Відтак, суд дійшов висновку, що підписання акту однією посадовою особою Укртрансбезпеки, не є вагомою і достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.03.2021 року, зокрема, виявлено порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до п. 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю встановлена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим спільним Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 року № 1007/1207.

Форма акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів встановлена Порядком зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 року № 422.

Визначені вищезазначеними нормами форми актів та довідки не передбачають внесення до складених документів посилання на обладнання, яким здійснювався точний габаритно-ваговий контроль.

Відтак, суд дійшов висновку щодо правомірності дій працівника управління Укртрансбезпеки при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, оскільки він діяв правомірно, в межах своїх повноважень та у відповідності з наведеними нормативно-правовими актами.

Щодо повідомлення позивача про дату проведення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається із запрошення на 25.03.2021 року та рекомендованого повідомлення, запрошення (первинне) направлено завчасно та отримано позивачем 18.03.2021 року.

За результатом розгляду клопотання позивача про відкладення від 23.03.2021 року, розгляд справи відкладено на 01.04.2021 року, що не заперечується позивачем.

Як вбачається із запрошення на 30.04.2021 року та рекомендованого повідомлення, запрошення направлено відповідачем 27.04.2021 року, а отримано позивачем 05.05.2021 року.

Суд враховує, що відповідачем двічі відкладався розгляд справи за клопотанням позивача. Окрім того, позивач скористався можливістю ознайомитись з матеріалами справи та надати свої письмові пояснення щодо адміністративного правопорушення.

Відтак, позивач, будучи обізнаним про наявність відкритого провадження про порушення законодавства про автомобільний транспорт, міг та повинен був дізнатись про місце та дату розгляду справи в період з 01.04.2021 року по 30.04.2021 року.

Отже, в даній частині судом порушень не встановлено.

Відносно доводів позивача про відсутність відповідної Методики зважування транспортного засобу для підтвердження неможливості встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем, суд зазначає наступне.

Пунктом 19 Порядку № 879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 року № 385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 і від 27 червня 2007 р. № 879" пункт 19 Порядку № 879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку".

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" пункт 19 Порядку № 879 взагалі виключено.

Таким чином, з огляду на виключення пункту 19 Порядку № 879, наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 02.08.2018 року у справі № 820/1420/17.

Крім того, суд враховує, що у постанові від 22.05.2020 року у справі № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Між тим, під час розгляду даної справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду контролюючим органом питання щодо притягнення позивача до відповідальності.

Вищезазначене повністю спростовує доводи та аргументи позивача, викладені у позовній заяві.

Враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та відсутність дозволу, який би давав право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд дійшов висновку про обґрунтованість прийняття відповідачем постанови від 30.04.2021 року № 232690 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 270,0 грн. позивачу не присуджуються.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (вул. Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54002, вул. Фалєєвська, 9-б, м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ 14291113) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 39816845) - відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз