Рішення

від 17.07.2022 по справі 640/20983/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/2094

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2022 року м. Київ № 640/20983/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортні рішення»

до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві

про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортні рішення» (надалі - позивач), адреса: 04073, м. Київ, провулок Куренівський, будинок 19/5 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (надалі - відповідач), адреса: 03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 12, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві про накладення штрафу від 01.07.2021 року № 62.

Підставами позову вказано порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортні рішення» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що правила нанесення знаку відповідності не змушують виробника наносити знак відповідності також на коробку, з огляду на пункт 1 «Правила та умови нанесення знака відповідності технічним регламентам», яке використовує словосполучення «наноситься на продукцію бо на її табличку з технічними даними».

Також позивачем зазначено, що на табличці з технічними характеристиками приладу є вся необхідна інформація передбачена пунктом 17 Технічного регламенту, зокрема і про найменування виробника, його адресу (написане кирилицею) - «(АО) Кенгдонг Навиен, Йоыдо-Донг, Йонгдынгпо-Гу, г. Сеул, КОРЕЯ». Вимоги про контактну поштову адресу у пункті 17 Технічного регламенту не встановлено. Натомість, адреса виробника була вказана на табличці з технічними даними.

Щодо вимог законодавства про порядок застосування мов, позивачем зазначено, що згідно з пунктом 6 статті 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» № 2704-VIII від 25.04.2019 року, виробники (виконавці, продавці) в Україні всіх форм власності надають споживачам інформацію про вироби (товари), роботи чи послуги державною мовою, але згідно з пунктом 1 Розділу IX Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» № 2704-УІІІ від 25 квітня 2019 року положення статті 30 набирають чинності через 18 місяців після з дня набрання чинності цим Законом, тобто 16 січня 2021 року, тобто, станом на 26.08.2016 року (продаж товару за видатковою накладною № 415 від 26.08.2016 року), таких законодавчих вимог не існувало.

Також позивачем зазначено, що порушення, допущені товариством, зафіксовані в акті перевірки характеристик продукції від 09.12.2020 № 5304, складеного Держпродспоживслужбою в Одеській області та зафіксовані в національній інформаційній системі державного ринкового нагляду під номером № Р-8956-2020 від 21.12.2020. Вказані документи стосуються перевірки ФОП ОСОБА_1 , щодо якого були встановлені ідентичні порушення, водночас, за результатами експертизи (випробування), аналізу повідомлення суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів було встановлено, що перевірена продукція відповідала та відповідає вимогам Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі від 27.08.2008 № 748, продукція має декларацію відповідності, на табличці з технічними характеристиками належним чином нанесений знак відповідності, найменування, товар супроводжується інструкцією з використання, та не порушено закон про порядок застосування мов.

Додатково, позивач зауважив, що відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відтак, оскільки відповідач посилається на те, що введення продукції в обіг із порушеннями було здійснено на основі видаткової накладної № 415 від 26.08.2016 року, то з того часу пройшло майже 5 років, що вказує на пропуск відповідачем строку на застосування адміністративно-господарські санкції передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України (у редакції чинній станом на 26.08.2016 року).

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до пункту 1 Постанови № 1184 знак відповідності технічним регламентам (далі - знак відповідності) наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом. Так, відповідачем не заперечується факт наявності на табличці з технічними даними позначення 089-16, натомість наявність на пакуванні/коробці знака відповідності із позначенням 012-15 не відповідає знаку відповідності на табличці, що може ввести в оману споживача та є прямим порушенням пункту 1 Постанови №1184.

Відповідачем наголошено, що станом на час проведення Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві позапланової перевірки щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортні рішення», позивач беззаперечно був обізнаний про необхідність зазначення на пакуванні/коробці знака відповідності, що повністю спростовує доводи позивача, наведені в розділі 1 позовної заяви.

Відповідачем наголошено, що інформація про продукцію має містити найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови. Стаття 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» набрала чинності 16.01.2021, а тому станом на час проведення Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві позапланової перевірки щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортні рішення» дана стаття вже набрала чинності та підлягала застосуванню.

В частині посилання позивача на перевірку ФОП ОСОБА_1 відповідачем зазначено, що перевірка ФОП ОСОБА_1 , та прийняті за її результатами рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області не є предметом даної справи та не стосується предмета доказування, а усунення ФОП ОСОБА_1 порушень, виявлених у його діяльності Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області жодним чином не свідчить і не може свідчити про відсутність порушень у TOB «Комфортні рішення», оскільки це є різні суб`єкти господарювання, які несуть індивідуальну відповідальність за свої дії. Відтак, посилання позивача на результативне виконання рішення ФОП ОСОБА_1 відповідач вважає недоречним, оскільки виконання одним суб`єктом господарювання вимог законодавства не може свідчити про виконання таких вимог всіма іншими суб`єктами.

Щодо відповідності оскаржуваної постанови критерію пропорційності та обґрунтованості відповідач вказує, що відповідно до частини 7 статті 8 Закону № 2735 у разі, якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом строку проведення перевірки не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію. Оскільки Позивачем під час перевірки не було надано документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію, відповідачем було цілком правомірно визначено позивача виробником продукції, що цілком узгоджується з вимогами частини 7 статті 8 Закону № 2735 та статті 19 Конституції України.

Щодо строків притягнення позивача до відповідальності відповідач наголосив, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем у даній справі розпочалися з 14.06.2021, тобто з дати початку проведення перевірки згідно направлення від 10.06.2021 № 2095, а отже і застосуванню підлягали та підлягають норми чинні на час спірних правовідносин.

Таким чином, оскільки Позивачем було вчинено триваюче правопорушення, відлік процесуальних строків необхідно рахувати від дати встановлення правопорушення в акті перевірки характеристик продукції № 2370/278 від 16.06.2021.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі доручення Держпродспоживслужби від 11.01.2021 року № 15.1-6/354, повідомлення Головного управління Держпродспоживслужби у Одеській області про продукцію, яка не відповідає встановленим вимогам та/або становить серйозний ризик від 21.12.2020 № Р-8956-2020, отриманих за допомогою національної інформаційної системи державного ринкового нагляду, Наказу від 10.06.2021 року № 2370, Направлення на проведення перевірки від 10.06.2021 року № 2095 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві проведено позапланову перевірку характеристик продукції товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортні рішення» за адресою: провулок Куренівський, буд. 19/5, м. Київ, 04073.

Предметом перевірки був: котел двухконтурний газовий Navien Deluxe Turbo 16К, країна-виробник Корея, теплова потужність мін.9,0-макс. 16,0 кВт; КПД 80 С, максимальний тиск в системі опалення 3,0 бар; максимальний тиск гарячої води: 8,0 бар; напруга/частота 220В/50Гц; країна призначення - Росія, Україна, СНГ; дата виготовлення 05.2016 р.

За наслідками перевірки посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві було складено Акт перевірки характеристик продукції від 16 червня 2021 року № 2370/278, в якому було зафіксовано наступні порушення вимог законодавства:

- на пакуванні/коробці нанесений знак відповідності із позначенням-012-15, а знак відповідності нанесений на табличці пристрою має позначення 089-16,

- на табличці з технічними даними відсутня інформація про найменування товару та контактну поштову адресу виробника,

- не супроводжується інструкцією, які складені згідно з вимогами закону про порядок застосування мов.

Таким чином в Акті перевірки характеристик продукції від 16 червня 2021 року № 2370/278 було зафіксовано порушення підпунктів 11, 13, 14, 16, 17, 18 Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі від 27 серпня 2008 року №748.

17 червня 2021 року було складено протокол № 61 про виявлене(і) порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», в якому зафіксовано наступне порушення: введення в обіг продукції, зазначеної у Додатку 1 до Акта перевірки характеристик продукції № 2370/278 від 16 червня 20201 року, котел двухконтурний газовий Navien Deluxe Turbo 16К, країна-виробник Корея, теплова потужність мін.9,0-макс. 16,0 кВт; КПД 80 С, максимальний тиск в системі опалення 3,0 бар; максимальний тиск гарячої води: 8,0 бар; напруга/частота 220В/50Гц; країна призначення - Росія, Україна, СНГ; дата виготовлення 05.2016, з`ясувалось питання не відповідності вимогам Технічних регламентів, що розповсюджуються на неї, а саме:

- на пакуванні/коробці нанесений знак відповідності із позначенням-012-15, а знак відповідності нанесений на табличці пристрою має позначення 089-16,

- на табличці з технічними даними відсутня інформація про найменування товару та контактну поштову адресу виробника,

- не супроводжується інструкцією, які складені згідно з вимогами закону про порядок застосування мов, чим порушено вимоги Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі від 27.08.2008 року №748, за що передбачено відповідальність згідно пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

01.07.2021 року на підставі Акта перевірки характеристик продукції від 16.06.2021 року № 2370/278 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві було винесено рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 04.1-651, № 04.1-652, № 04.1-653, якими відповідно до статей 28-32 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 12 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» було введено обмеження надання продукції на ринку і в термін до 30.08.2021 року приписано привести продукції у відповідність, а саме: нанесення в табличці з технічними даними інформацію про найменування та контакту поштову адресу виробника та інструкцію, які складені згідно з вимогами закону про порядок застосування мов та/або іншим шляхом в межах діючого законодавства.

Постановою № 62 від 01.07.2021 на товариство з обмеженою відповідальністю «Комфортні рішення» було накладено штраф у розмірі 3 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 51 000, 00 (п`ятдесят одна тисяча гривень 00 копійок) гривень.

Позивач, не погоджуючись з постановою № 62 від 01.07.2021, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України визначаються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2012 № 2735-ІV (із змінами і доповненнями) (надалі - Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.

Відповідно до абз. 8 ст.1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» встановлено, що державний ринковий нагляд (надалі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до повноважень органів ринкового нагляду, зокрема, належить проведення перевірок характеристик продукції.

Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» встановлено загальний порядок проведення перевірок характеристик продукції, що визначений статтею 23 цього Закону.

Так, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено, що органи ринкового нагляду проводять планові (у розповсюджувачів цієї продукції) та позапланові (у розповсюджувачів та виробників такої продукції) перевірки характеристик продукції.

Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»).

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

У ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, що обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом:

1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами;

2) усунення формальної невідповідності;

3) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Обмеження надання продукції на ринку, визначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів).

Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за місцем проживання (місцезнаходженням) споживачів (користувачів) або за місцезнаходженням розповсюджувачів, виробників (імпортерів) чи підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт продукції, а також в інших місцях, у яких можливо здійснити таке приведення. Суб`єкти господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції зобов`язані співпрацювати між собою з метою приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про: відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування); приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження. Тимчасова заборона надання продукції на ринку запроваджується одночасно з прийняттям рішень, зазначених у цій частині.

Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» установлено, що обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду.

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до статті 26 цього Закону), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень органів доходів і зборів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених ст. 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п`ятисот до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов`язковою, за винятком випадків, визначених у зазначених технічних регламентах та ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» у випадках, визначених у технічних регламентах, які передбачають застосування процедур оцінки відповідності, на продукцію та/або на інші об`єкти, що визначені такими технічними регламентами (табличку з технічними даними, пакування, супровідні документи тощо), повинен наноситися знак відповідності технічним регламентам. Нанесенням знака відповідності технічним регламентам на продукцію вважається також нанесення цього знака на будь-який інший, ніж сама продукція, об`єкт, який визначений у відповідному технічному регламенті.

За змістом ч. 1 ст. 30 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» знак відповідності технічним регламентам повинен наноситися лише виробником або його уповноваженим представником.

Суд зазначає, що відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов`язковою.

В свою чергу, суд звертає увагу, що оскаржуваною постановою позивача було притягнуто до відповідальності за пунктом 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», відповідно до якої до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною третьою статті 29 цього Закону), - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом періоду від одного року до трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вимоги до водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі і мають номінальну вихідну потужність від 4 до 400 кВт визначає Технічний регламент водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 748 (надалі - Технічний регламент).

Відповідно до пункту 11 Технічного регламенту після проведення процедур оцінки відповідності виробник або його уповноважений представник складає декларацію про відповідність за формою згідно з додатком 2 і наносить на кожний виріб знак відповідності відповідно до вимог цього Технічного регламенту.

Виробник або його уповноважений представник повинен зберігати копії сертифіката відповідності та декларації про відповідність разом з технічною документацією протягом десяти років після виготовлення останнього екземпляра продукції і надавати її для перевірки в установлених законодавством випадках.

У разі відсутності виробника або його уповноваженого представника зобов`язання щодо збереження копії сертифіката відповідності та декларації про відповідність, а також технічної документації покладається на особу, яка ввела продукцію в обіг на внутрішньому ринку.

Відповідно до пункту 13 Технічного регламенту котел, відповідність якого підтверджено в установленому порядку, повинен мати знак відповідності, нанесений на нього виробником або його уповноваженим представником.

Відповідно до пункту 14 Технічного регламенту форма, опис знака відповідності, правила та умови його нанесення (1184-2015-п) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1184 (надалі - Постанова № 1184).

Пунктом 1 Постанови № 1184 визначено, що знак відповідності технічним регламентам (далі - знак відповідності) наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом.

Згідно пункту 2 Постанови № 1184 знак відповідності наноситься перед уведенням продукції в обіг. Знак відповідності може супроводжуватися піктограмою або будь-яким іншим знаком, що вказує на особливий ризик або використання.

Знак відповідності супроводжується ідентифікаційним номером призначеного органу з оцінки відповідності, якщо такий орган був залучений на етапі контролю виробництва, у форматі UA.TR.YYY або YYY, де: UA - умовне позначення України латинськими літерами; TR - умовне позначення, яке означає, що орган з оцінки відповідності призначено на виконання робіт з оцінки відповідності вимогам технічних регламентів; YYY - ідентифікаційний номер призначеного органу з оцінки відповідності. Ідентифікаційний номер призначеного органу з оцінки відповідності наноситься таким органом або за його вказівкою виробником чи уповноваженим представником.

Відповідно до пункту 17 Технічного регламенту, табличка з технічними даними котла повинна містити знак відповідності і такі відомості: найменування виробника чи його ідентифікаційний номер; фірмову назва та умовне позначення котла; вид та номінальний тиск газу; номінальну теплопродуктивність або теплова потужність котла; порядковий номер котла та дату (місяць та рік) випуску.

На котлах, оснащених електрообладнанням, крім зазначених відомостей міститься: номінальна напруга; символ роду струму (постійний, змінний); символ ступеня захисту від ураження електричним струмом.

Залежно від призначення та конструкції котла можуть додаватися відомості, необхідні для його монтажу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною третьою статті 29 цього Закону), - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом періоду від одного року до трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.7 ст.8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом строку проведення перевірки не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію.

Як свідчать матеріали справи, позивачем під час перевірки не було надано документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання продукцію, яка підлягала перевірці, відтак, суд погоджується з доводами відповідача, що останнім було цілком правомірно було визначено позивача виробником продукції, що узгоджується з вимогами ч. 7 ст. 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та ст. 19 Конституції України.

Стосовно встановлених відповідачем порушень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не заперечується факт наявності на табличці з технічними даними позначення 089-16, натомість, відповідач зазначає, що наявність на пакуванні/коробці знака відповідності із позначенням 012-15 не відповідає знаку відповідності на табличці, що може ввести в оману споживача та є прямим порушенням п. 1 Постанови № 1184.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 Постанови № 1184, знак відповідності технічним регламентам (далі - знак відповідності) наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом.

Тобто, з наведеного положення вбачається, що в першу чергу знак відповідності має бути нанесений на продукцію або на її табличку з технічними даними і лише в разі, якщо таке нанесення є неможливим, знак відповідності може бути нанесений на пакування.

Отже, з метою виконання зазначеного пункту Постанови № 1184 достатнім є нанесення знака відповідності, зокрема на табличку продукції з технічними даними, при цьому, вказаний пункт не містить застереження щодо нанесення знака відповідності одночасно на товар/табличку з технічними даними та на пакування чи супровідні документи, а тому суд погоджується з доводами позивача відносно того, що правила нанесення знака відповідності не змушують виробника наносити знак відповідності також на пакування в разі, якщо такий знак вже міститься на табличці з технічними даними, що власне і свідчить про виконання пункту 1 Постанови № 1184, натомість на переконання суду, одночасна наявність на коробці знака відповідності із позначенням 012-15 є формальним недоліком та не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, позаяк табличка продукції з технічними даними містить необхідні позначення на виконання пункту 1 Постанови № 1184, що відповідачем не заперечується.

Що стосується висновків відповідача про те, що на табличці з технічними даними відсутня інформація про найменування та контактну поштову адресу виробника, суд зазначає, що положення Технічного регламенту не містять вимоги щодо надання поштової адреси виробника, так пункт 17 Технічного регламенту містить, зокрема, вимоги про зазначення найменування виробника чи його ідентифікаційного номеру.

Водночас, пункт 12 частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Суд зауважує, що в Акті перевірки встановлено порушення щодо не зазначення саме найменування та поштової адреси виробника, водночас, як свідчать матеріали справи, а саме фото таблички з технічними даними, остання містить найменування виробника та його адресу: «(АО) Кенгдонг Навиен, Йоыдо-Донг, Йонгдынгпо-Гу, г. Сеул, КОРЕЯ».

При цьому, норми Закону України «Про захист прав споживачів» не вимагають зазначення поштової адреси виробника, а містять вимоги щодо зазначення місцезнаходження виробника, що власне і було вказано на табличці з технічними даними, при цьому, висновків щодо не зазначення підприємства, яке приймає претензії, відповідачем зроблено не було.

Відтак, доводи відповідача щодо відсутності в табличці з технічними даними інформації про найменування та контактну поштову адресу виробника не відповідають обставинам справи та не можуть слугувати підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Що стосується тверджень відповідача про необхідність надання споживачеві інформації згідно із законодавством про мови, суд зазначає, що відповідно до Додатка 2 до Акта перевірки характеристик продукції від 09.12.2020 № 5304 «Інформація щодо ланцюга постачання» ФОП ОСОБА_1 отримав продукцію від позивача на підставі видаткової накладної від 26.08.2016 № 415, тобто, введення позивачем зазначеної вище продукції в обіг було здійснено ще 26.08.2016 в той час, як Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» ще не діяв (датою набрання вказаним Законом чинності є 16.07.2019, а стаття 30 вказаного Закону, якою передбачено, що мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова, вступила в дію 16.01.2021).

Таким чином, враховуючи, що позивачем було введено продукцію в обіг відповідно до видаткової накладної від 26.08.2016 № 415 ще в 2016 році висновки відповідача про наявність порушення в цій частині, через необхідність надання споживачеві інформації згідно із законодавством про мови, судом відхиляються та вважаються необґрунтованими, оскільки на момент введення позивачем продукції в обіг Законодавство, на яке посилається відповідач ще не діяло.

Таким чином, і в цій частині висновків, суд не може вважати обґрунтованими доводи відповідача про встановлення порушень з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортні рішення», які б слугували підставою для притягнення товариства до відповідальності у вигляді штрафу на підставі оскаржуваної постанови.

Отже, зважаючи на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно прийняв оскаржуване рішення про накладення штрафу від 01.07.2021 року № 62, а тому останнє є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортні рішення» задоволенню.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах Салов проти України (заява № 65518/01 від 06 вересня 2005 року, пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00 від 18 липня 2006 року, пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58) принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) від 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи квитанції від 23.07.2021 № ПН144178С1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн., відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись вимогами ст. ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортні рішення» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві про накладення штрафу від 01.07.2021 року № 62.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортні рішення» (адреса: 04073, м. Київ, провулок Куренівський, будинок 19/5, код ЄДРПОУ 38323166) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (адреса: 03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 12, код ЄДРПОУ 40414833).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова