Рішення

від 24.07.2022 по справі 826/10015/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2022 року м. Київ № 826/10015/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»доГоловного управління ДПС у Київській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (далі також - позивач, ПАТ «Банк «Київська Русь», Банк) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2018 за №0003635101 і №0003645101.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на протиправність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 12.02.2018 за №0003635101 і №0003645101, яким до Банку були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельного ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, задекларованого за звітні періоди 2015 року. Позивач зазначає, що контролюючим органом не були враховані ті обставини, що починаючи з 19.03.2015 по 16.07.2015 в Банку відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.03.2015 №61 була запроваджена тимчасова адміністрація, а з 17.07.2015 відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.07.2015 №138 - розпочата та на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень триває процедура ліквідації Банку. З огляду на наведене позивач з посиланням на зміст п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України зазначив, що на правовідносини, які виникли між Банком та органом ДФС щодо погашення задекларованих у 2015 році податкових зобов`язань та з питання застосування відповідальності за несвоєчасне погашення сум таких податкових зобов`язань, норми цього Кодексу не поширюються.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2018 відкрито провадження у справі №826/10015/18 за вказаним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» та дану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного провадження, з проведенням судового засідання.

Від представника Головного управління ДФС у Київській області через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатковими матеріалами (в т.ч. копія акта камеральної перевірки від 26.01.2018 №248/10-36-51-01/24214088, копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), де останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що за результатами проведеної камеральної перевірки з питання дотримання ПАТ «Банк «Київська Русь» вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, був складений акт перевірки від 26.01.2018 №248/10-36-51-01/24214088. Даним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум грошового (податкового) зобов`язання з названого податку на терміни від 3 до 102 днів. На підставі висновків цього акта перевірки податковий орган згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 126.1 ст. 126 цього ж Кодексу виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 було зупинено провадження в цій адміністративній справі до набрання законної сили рішенням у справі №826/171/17.

В подальшому, ухвалою суду від 30.12.2021 провадження у справі №826/10015/18 було поновлено, та у справі призначено судове засідання.

У призначені судові засідання відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. Натомість присутній 18.07.2022 у судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні було ухвалено про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 25.07.2022 в порядку ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України вирішено питання про заміну сторони (відповідача) у справі на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797).

Розглянувши подані представниками сторін документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.01.2018 працівником Бориспільського відділення Головного управління ДФС у Київській області проведена камеральна перевірка, предметом якої були питання своєчасності сплати ПАТ «Банк «Київська Русь» узгодженої суми податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: сум податкових зобов`язань, що були задекларовані платником у поданій за місцем обліку податковій декларації за 2015 рік (реєстр. №9018837803 від 19.02.2015). За результатами такої перевірки складений акт від 26.01.2018 №248/10-36-51-01/24214088 (далі - акт камеральної перевірки).

Згідно тексту цього акта камеральної перевірки такою перевіркою встановлено порушення ПАТ «Банк «Київська Русь» граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов?язань з названогоподатку на додану вартість, визначених п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України.

12.02.2018 на підставі цього акта камеральної перевірки ГУ ДФС у Київській області прийняло наступні оспорювані податкові повідомлення-рішення форми «Ш»

- за №0003635101, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 20 716,15 грн. всього на строки від 57 до 122 календарних днів, нарахувало позивачу штраф у сумі 4 143,23 грн. (що, складає 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання);

- за №0003645101, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 18 573,40 грн. всього на строк до 10 календарних днів, нарахувало позивачу штраф у сумі 1 857,34 грн. (що, складає 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання).

Не погоджуючись із правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень податкового органу та вбачаючи підстави для скасування таких рішень, ПАТ «Банк «Київська Русь» звернулося із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У силу норм п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

У такому випадку відповідно до норм ст. 58, 86 ПК України контролюючий орган за наслідками проведеної перевірки та складання акта перевірки має надіслати (вручити) платнику податків відповідне податкове повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно п. 1.3 ст. 1 ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 8 розд. X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З наявних у справі матеріалів судом встановлено, що 19.03.2015 Правлінням Національного банку України було прийнято постанову за №190 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» до категорії неплатоспроможних».

На підставі цієї постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.03.2015 №61 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 16.07.2015 №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.07.2015 №138, яким розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», призначено уповноважену особу Фонду Волкова О.Ю. та делеговано йому всі повноваження ліквідатора банку строком на 1 рік.

В подальшому виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були прийняті рішення від 23.06.2016 №1085 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та делегування повноважень ліквідатора» та рішення від 01.09.2016 №1706 «Про зміну уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора ПАТ «Банк «Київська Русь». Зокрема, за змістом Рішення від 23.06.2016 Фонд вирішив продовжити строки здійснення процедури ліквідації Банку на 2 роки, тобто на термін по 16.07.2018 включно.

В подальшому, 13.07.2020 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення за №1335 «Про деякі питання ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», зі змісту якого вбачається, що процедура ліквідації Банку не була завершена.

У контексті з наведеними обставинами суд враховує те, що за змістом ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

В даному випадку камеральна перевірка контролюючим органом була проведена після запровадження тимчасової адміністрації в банку та під час проведення ліквідаційної процедури.

За приписами ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Аналогічна норма міститься також у п. 2.4 гл. 5 Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 (що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1581/21893).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що нарахування та декларування податків і зборів банками в стані ліквідації проводиться згідно вимог Податкового кодексу України, однак вже питання погашення податкових зобов`язань, стягнення податкового боргу або штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) регулюються виключно Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зі змісту позовної заяви суд встановив, що позивач не заперечує факти несвоєчасної сплати ПАТ «Банк «Київська Русь» самостійно визначених сум податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що обмеження ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» стосується як податкового зобов`язання зі сплати конкретного податку, так і штрафних санкцій у будь-якій формі.

Податкове законодавство України ґрунтується на принципах, одним з яких є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

Відтак, застосування до ПАТ «Банк «Київська Русь» штрафів у розмірах, визначених згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень, під час ліквідаційної процедури суперечить вимогам ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п. 2.4 гл. 5 Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку, а тому вказані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 12.02.2018 за №0003635101 і №0003645101 підлягають визнанню протиправними.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про скасування таких податкових повідомлень-рішень, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги також, з огляду на наступне.

Зі змісту долученої до позовної заяви копії рішення Державної фіскальної служби України від 22.05.2018 №17577/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги суд встановив, що ПАТ «Банк «Київська Русь» оскаржило податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 12.02.2018 за №0003635101 і №0003645101 до контролюючого органу вищого рівня, шляхом подання відповідної скарги.

За результатом розгляду по суті такої скарги платника (позивача) ДФС України прийняло рішення від 22.05.2018 №17577/6/99-99-11-03-01-25, яким скасувало податкові повідомлення-рішення в частині подання уточнюючого розрахунку на зменшення податкових зобов`язань, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишило без змін.

Згідно з п. 55.1 ст. 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

У силу положень п. 7 розд. ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254), якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку, наданої відповідними підрозділами контролюючого органу, до функцій яких належить розгляд скарг в адміністративному порядку та/або супроводження справ у судах, складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства.

У свою чергу за змістом норм пп. 60.1.2 і 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, в т.ч. якщо: контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення (п. 60.3 ст. 60 ПК України).

У випадках, визначених підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містять зменшену суму грошового зобов`язання (п. 60.4 ст. 60 ПК України).

В даному випадку, оскільки відповідач всупереч вимог суду не подав до матеріалів справи докази прийняття ГУ ДФС у Київській області нових податкових повідомлень-рішень на підставі акта камеральної перевірки, за наслідком скасування у досудовому порядку в частині податкових повідомлень-рішень від 12.02.2018 за №0003635101 і №0003645101, то суд не вбачає підстави вважати оскаржувані у справі рішення контролюючого органу відкликаними.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 20.06.2018 №4318, ПАТ «Банк «Київська Русь» під час звернення до суду з цим адміністративним позовом сплатило судовий збір у розмірі 3 524,00 грн. Враховуючи те, що при звернення до адміністративного суду із цим позовом з вимогами до органу ДФС Банк мав сплатити судовий збір лише у розмірі 1 762,00 грн., та з огляду на обсяг задоволених за результатами цього позову вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача (ГУ ДПС у Київській області, код ЄДРПОУ ВП 44096797) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн.

Стосовно надмірно сплачених позивачем коштів у сумі 1 762,00 грн. в оплату судового збору за поданим позовом, то повернення таких позивачу підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір», - за окремо поданою заявою про повернення надміру сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 12.02.2018 за №0003635101 і №0003645101.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (код ЄДРПОУ 24214088, адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 11 «А») понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок