Рішення

від 24.07.2022 по справі 640/1203/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2022 року м. Київ № 640/1203/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вітера України»до про Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітера України» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у м. Києві від 07.05.2019 №1156990/34575942 та від 15.05.2019 року №1163831/34575942 про відмову в реєстрації розрахунків коригування ТОВ "Вітера Україна" від 28.03.2019 №153 та від 01.04.2019 року №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування розрахунки коригування ТОВ "Вітера Україна" від 28.03.2019 №153 та від 01.04.2019 №3.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації розрахунків коригування були прийняті відповідачем-1 з грубим порушенням процедури, встановленої статтями 192, 201 Податкового кодексу України та всупереч Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 "Про затвердження порядків з питань реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", оскільки оскаржувані рішення не відображають фактичних обставин, не грунтуються на первинних документах, а базуються на непідтверджених суб`єктивних припущеннях податкового органу про відповідність операцій позивача критеріям, викладених в наказі Мінфіну України.

Позивач вважає, що господарські операції, за наслідками яких складено розрахунки коригування, здійснені ним в межах його господарської діяльності, є фактичними, мають реальні наслідки (впливають на вартість активів) та підтверджуються первинними документами, а протиправна відмова відповідача в реєстрації розрахунків коригування порушує інтереси позивача як особи, яка є учасником господарських відносин та платником податків і має право на реалізацію прав та обов`язків субєктів таких відносин, в тому числі пов`язаних із складанням та реєстрацією розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому законом порядку та коригування на цій підставі податкового кредиту та податкових зобовязань.

Разом з тим, позивач наголосив на тому, що прийняті Комісією оскаржувані рішення не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття рішень про відмову в реєстрації розрахунків коригування в ЄРПН, а лише містять загальну інформацію про те, що підставою прийняття рішень є надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Факт зупинення реєстрації розрахунків коригування у Єдиному електронному реєстрі податкових накладних, не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані фактів наявності підстав для складання та реєстрації розрахунків коригування (повернення товару та зміна його номенклатури), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається розрахунок коригування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2020 (суддя Шрамко Ю.Т.) відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітера України» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 14.07.2020 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки із наданих позивачем документів неможливо було встановити реальність господарських операцій, оскільки не надано повністю вичерпний перелік документів, який визначений Порядком №117.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 03.08.2020, позивач зауважив, що здійснюючи операції з повернення частини товару та змінюючи його номенклатуру, він діяв в рамках чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2020 (суддя Шрамко Ю.Т.) залучено в якості співвідповідача у справі №640/1203/20 - Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ: 43005393).

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, справу в порядку п.п. 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду передано на повторний автомазитований розподіл справ між суддями.

Відповідно до частини дев`ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з протоколом повтороного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/4283/20 передано на розгляд судді Іщуку І.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2022 адміністративну справу №640/1203/20 прийнято до провадження суддею Іщуком І.О. в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2022 відмовлено відповідачу-1 у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Суд зазначає, що згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Розглянувши всі наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2018 в процесі здійснення господарської діяльності між товариством з обмеженою відповідальністю «Вітера Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Інтерагросервіс» був укладений договір поставки №14-12/14К, предметом якого є постачання постачальником продукції виробничо-технічного призначення. Згідно специфікації до договору від цього ж числа , такою продукцією є мінеральні добрива, засоби захисту рослин в асортименті, зазначеному в специфікації на суму 2191956,00 грн., в т.ч. ПДВ 365126,00 грн.

Після отримання від покупця попередньої оплати, складання і реєстрації в ЄРПН податкових накладних в межах отриманого від покупця авансу та вартості поставленого йому товару, відбулась зміна номенклатури поставлених позивачем товарів.

У зв`язку з цим позивач, на дату постачання товарів зміненої номенклатури, склав розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №153 від 28.03.2019 до податкової накладної №30 від 13.03.2019.

Відповідач-1 12.04.2019 надіслав позивачу повідомлення про те, що документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 28.03.2019 року № 153 зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6. п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку ». Пропонується надати пояснення та /або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

03.05.2019 позивач надіслав відповідачу-1 повідомлення №1 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, в якому зазначив: « ТОВ «Вітера Україна» згідно договору № 14-12/14К від 14.12.2018 року, на підставі авансового платежу від ТОВ «Агрофірма «Інтерагросервіс» в сумі 500000,00 грн. була виписана податкова накладна №30 від 13.03.2019 на номенклатуру згідно paxунку 112 від 11.03.2019. Поставка товару на дану номенклатуру відбулась не в повному обсязі, у зв`язку з цим підприємство ТОВ «Вітера Україна» виписує розрахунок коригування № 153 від 28.03.2019 року на зміну кількості товару з кодом 102».

Відповідач 03.05.2019 надіслав позивачу квитанцію №2 із зазначенням «Документ прийнято до розгляду. Дочекайтесь результатів розгляду Державна фіскальна служба України».

Рішенням від 07.05.2019 №1156990/34575942 відмовлено в реєстрації розрахунку коригування №153 від 28.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою його прийняття стало ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Поряд з цим, в процесі здійснення господарської діяльності сторонами договору поставки та у зв`язку з неможливістю для покупця здійснити в строки, встановлені договором, оплату поставленого позивачем товару згідно рахунку №1522 від 14.12.2018 із терміном його оплати до 25.04.2019, сторони договору поставки домовились про повернення покупцем частини поставленого товару на загальну суму 1171332,00 грн. Повернення товару було оформлено накладною № 2 від 01.04.2019.

У зв`язку з поверненням покупцем частини товару на суму повернення 1171332,00 грн. 01.04.2019 був оформлений розрахунок коригування, який був направлений для реєстрації в ЄРПН.

Відповідно до квитанції від 03.05.2019 №9086359669 відповідач-1 повідомив: «документ прийнято, реєстрація зупинена «відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України. ПН/РК відповідає вимогам п.п. 1.6. п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонується надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Позивач 13.05.2019 надав відповідачу пояснення, яке було оформлено повідомленням №2, в яких зазначив про те, що «розрахунок коригування №3 від 01.04.2019 складений до податкової накладної №27 від 21.12.2018 на підставі накладної на повернення №2 від 01.04.2019 року. Повернення товару відбулося у зв`язку з невиконанням умов договору поставки».

Рішенням Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у м. Києві від 15.05.2019 №1163831/34575942 позивачу відмовлено в реєстрації розрахунку коригування №3 від 01.04.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспортів якості, сертифікатів відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями від 07.05.2019 №1156990/34575942 та від 15.05.2019 №1163831/34575942, якими порушені його права та інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають в процесі складення та реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, регулюються зокрема положеннями статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Положенням пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування: реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами: відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. При цьому, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

Положеннями пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, зазначені норми податкового законодавства кореспондуються і з положеннями Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок № 177).

Відповідно до вимог пунктів 12 та 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з вимогами пункту 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 15 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктом 16 Порядку №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з вимогами пунктів 18-20 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Поряд з цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Так, при відмові у прийнятті до реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, комісія має навести дані щодо документів, надання яких дасть можливість прийняти податкової накладної до реєстрації.

Слід наголосити на тому, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 (адміністративне провадження №К/9901/62472/18), від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 (адміністративне провадження №К/9901/7590/19), від 02.07.2019 у справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19).

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 у справі № 826/12108/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 (вказана постанова набрала законної сили 10.12.2019), визнано протиправними та нечинними пункти 10, 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117.

Позивач стверджує, що первинні документи, оформлені в рамках господарських відносин із контрагентом, копії яких надані відповідачу для прийняття рішення та наявні в матеріалах справи щодо реєстрації податкових накладних складені у відповідності до вимог законодавства та є первинними документами, які засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов`язань.

При цьому, в оскаржуваних рішеннях Комісії лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин справи, зокрема, посилання на конкретний документ, який складений з порушенням законодавства та з яким саме порушенням він складений.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави їх прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість.

У той же час, в квитанціях також відсутній конкретний перелік копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.

Крім цього, пп.1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку передбачено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

При цьому, суд зауважує, що зазначені Критерії ризиковості платника податку викладені у листі Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18 і мають рекомендаційний характер, в першу чергу, для контролюючого органу під час здійснення перевірки податкових накладних/розрахунків коригування на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.

Водночас, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, містить у собі визначення двох різних критеріїв, а саме:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у ПН/РК, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку обсягу різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих ПН/РК, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у ПН/РК, зареєстрованих з 01 січня 2017р. в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VІ Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку про те, що, здійснюючи моніторинг ПН/РК, контролюючі органи зобов`язані, у разі зупинення реєстрації ПН/РК, у Квитанції №1 зазначати конкретний вид із двох вищенаведених критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567. При цьому, від чіткого визначення контролюючим органом ДФС конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначених у п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 залежить можливість надання платником податку вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної.

Натомість, головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно- правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Суд зазначає, що оскаржувані рішення Комісії не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття таких рішень, не зазначено яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію накладної.

Разом з тим, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було.

В свою чергу, позивачем до матеріалів адміністративної справи надано документи первинної податкової та бухгалтерської звітності по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Інтерагросервіс», які свідчать про здійснення господарських операції та вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, позивачем під час реєстрації розрахунків коригування від 28.03.2019 №153 та від 01.04.2019 року №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування було надано наступні документи:

- Договір на умовах відстрочення кінцевого розрахунку від 14.12.2018 №14-12/14К;

- рахунок на оплату по замовленню від 14.12.2018 №1522, від 11.03.2019 №112;

- видаткові накладні від 21.12.2018 №1308, від 13.03.2019 №89, від 22.03.2019 №159, від 22.03.2019 №160, від 22.03.2019 №161, від 22.03.2019 №162, від 25.03.2019 №174, від 28.03.2019 №199, від 29.03.2019 №210, від 28.03.2019 №211, від 11.04.2019 №311;

- повернення постачальнику від 01.04.2019 №2;

- платіжні доручення від 13.03.2019 №8173, від 21.03.2019 №829.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що контролюючим органом безпідставно зупинено реєстрацію розрахунків коригування ТОВ "Вітера Україна" від 28.03.2019 №153 та від 01.04.2019 року №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у м. Києві від 07.05.2019 №1156990/34575942 та від 15.05.2019 року №1163831/34575942 про відмову в реєстрації розрахунків коригування ТОВ "Вітера Україна" від 28.03.2019 №153 та від 01.04.2019 року №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, суд зазначає наступне.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого Податковим кодексом України строку.

У разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України, а згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Разом з тим, пунктом 20.2 статті 20 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування розрахунки коригування ТОВ "Вітера Україна" від 28.03.2019 №153 та від 01.04.2019 №3.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання Державну податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні розрахунки коригування датою їх фактичного подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення, оскільки позовні вимоги щодо реєстрації розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування були заявлені позивачем не до Державної податкової служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, яке такими повноваженнями, з урахуванням вимог закону, не наділено.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з платіжним дорученням від 15.01.2020 №8381, яке знаходиться в матеріалах справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн.

Беручи до уваги положення частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати солідарно з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань у розмірі 3800,00 грн.

Керуючись статтями 72-77, 134, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітера України» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у м. Києві від 07.05.2019 №1156990/34575942 та від 15.05.2019 року №1163831/34575942 про відмову в реєстрації розрахунків коригування ТОВ "Вітера Україна" від 28.03.2019 №153 та від 01.04.2019 року №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування розрахунки коригування ТОВ "Вітера Україна" від 28.03.2019 №153 та від 01.04.2019 №3 датою їх фактичного подання.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітера України» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, оф. 255, код ЄДРПОУ 34575942) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 900,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот гривень).

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітера України» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, оф. 255, код ЄДРПОУ 34575942) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл. 8, код ЄДРПОУ 43005393) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 900,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.