Рішення

від 24.07.2022 по справі 640/15611/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2022 року м. Київ № 640/15611/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ43141267)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІНІТІ» (вул. Набережно-Хрещатицька, буд.11, кім. 23, м. Київ,04070, код ЄДРПОУ31111166)

про стягнення податкового боргу,-

прийняв до уваги наступне:

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІНІТІ», в якому просить стягнути кошти платника податків ТОВ «ТРІНІТІ» (код ЄДРПОУ 31111166) з усіх рахунків, відкритих у банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 18 725 761,10 гривень, з податку на прибуток підприємств на суму 13 541 838,31 гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 18 725 761,10 грн., з податку на прибуток підприємств у сумі 13 541 838,31 грн, який не сплачено у добровільному порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2021 відкрито спрощене провадження у справі з повідомлення учасників справи (письмове провадження), призначено справу до розгляду по суті на 13 липня 2021 року о 10:00 год.

Вказана ухвала була направлена на адресу відповідача, яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштова кореспонденція повернулася на адресу суду, відповідно до поштового повернення № 0105106649622.

02.08.2021 в судове засідання прибув представник позивача, представник відповідача не прибув. Суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

З моменту відкриття провадження у справі відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Розглянувши матеріали наявні в адміністративній справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРІНІТІ» перебуває на податковому обліку в контролюючих органах як платник податків.

Станом на дату звернення до суду за Відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 18 725 761,10 грн., з податку на прибуток підприємств у сумі 13 541 838,31 грн.

Зазначена сума податкового боргу виникла на підставі донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань, згідно прийнятого податкового повідомлення - рішення №0006781402, №0006791402 від 26.09.2017, а також нарахованої пені (копії додаються) але не сплачену у визначеному законом порядку.

Відповідачу винесено податкову вимогу від 31.08.2017 №69386-17 яку було направлено Відповідачу у визначений законом спосіб.

Враховуючи, що суми грошових зобов`язань, які визначені контролюючим органом не сплачені у встановлений законом строк, за відповідачем обліковується податковий борг, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог по суті справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Положеннями підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 Податкового кодексу України, якими визначено, у тому числі, перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому закон саме на податковий орган покладає певний обсяг повноважень та обов`язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом контролюючий орган надіслав на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» від 31.08.2017 №69386-17.

Матеріали справи не містять доказів того, що податкова вимога та податкове повідомлення- рішення №0006781402, №0006791402 від 26.09.2017 оскаржувались відповідачем.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів сплати суми податкового зобов`язання відповідачем, як і доказів оскарження податкової вимоги та податково повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що спірна сума заборгованості вважається податковим боргом, а відповідачу Головним управлінням ДПС у м. Києві правомірно нараховано вказану суму податкового боргу.

У зв`язку з тим, що сума податкового боргу у розмірі 32 267 599,41 гривень не сплачена відповідачем у добровільному порядку, вона підлягає стягненню на користь позивача у судовому порядку.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257, 262, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІНІТІ» (04070, м. Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, буд 11 кім. 23 код ЄДРПОУ 31111166) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

2. Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРІНІТІ» (04070, м. Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, буд. 11 кім. 23 код ЄДРПОУ 31111166) кошти платника податків на суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 18 725 761,10 грн., з податку на прибуток підприємств у сумі 13 541 838,31 грн.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Арсірій