Рішення

від 24.07.2022 по справі 640/38061/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2022 року м. Київ № 640/38061/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області ((далі по тексту - відповідач -2), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні пенсії за віком з 26 жовтня 2021 р. ОСОБА_1 , відповідно до заяви № 6310 від 26 вересня 2021 p.;

- скасувати акт індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській обл. рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з 26.10.2021 р. № 262740005553 від 01 жовтня 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи в малому колективному виробничо- комерційному підприємстві «Продюсер» з 02.10.1993 р. по 01.12.1999 p., згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 12.09.1978 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 26 жовтня 2021 року, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи в малому колективному виробничо-комерційному підприємстві «Продюсер» з 02.10.1993 р. по 01.12.1999 p., згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 12.09.1978 р. та доданими документами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не враховано період роботи позивача з 02.10.1993 по 01.12.1999, у зв`язку з чим прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі №640/38061/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

03.02.2022 до суду представником Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

26.09.2021 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до рішення відповідача 2 № 262740005553 від 01 жовтня 2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з 26 жовтня 2021 р. відповідно до заяви № 6310 від 26 вересня 2021 p..

Крім того, листом від 05.10.2021 №2600-0209-8/158531 відповідач 1 відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю страхового стажу (28 років), оскільки відповідачем не зараховано до загального трудового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою з 02.10.1993 по 01.12.1999.

Не погоджуючись із таким рішення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга); періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта).

Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 01.10.1960 по 31.03.1961.

Як убачається з паспорта громадянина України позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час звернення з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві позивачу виповнилось 60 років.

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 05.10.2021 №2600-0209-8/158531 підставою для відмови в призначенні пенсії зазначено відсутність 28 років загального страхового стражу.

Підставами позову зазначено протиправне неврахування відповідачем до загального страхового стажу позивачу періоду роботи з 02.10.1993 по 01.12.1999.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (зі змінами), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 2.4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17.08. 993 за №110 (зі змінами) встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (абзац 1). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (абзац 3).

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем не враховано до загального трудового стажу періоди роботи згідно трудової книжки з 02.10.1993 по 01.02.1999, оскільки в графі 4 не зазначено наказ про звільнення. Окрім того, відповідач вказує, що згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 з 02.12.1999 по 02.12.2003 позивач працювала в Малому приватному підприємстві «Каштан», але запис про звільнення №19 не містить запису про посадову особу, яка підписала запис про звільнення, що порушує вимоги Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників». 02.10.1993 по 01.12.1999

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 12.09.1978:

- з 02.10.1993, на підставі наказу від 02.10.1993 №35-1, прийнята на роботу в малому колективному виробничо-комерційному підприємстві «Продюсер» на посаду заступник головного бухгалтера;

- з 01.09.1998, на підставі наказу від 01.09.1993 №30-кА, прийнята на роботу в малому колективному виробничо-комерційному підприємстві «Продюсер» на посаду головного бухгалтера;

- з 01.12.1999 звільнена з роботи в малому колективному виробничо-комерційному підприємстві «Продюсер» з посади головного бухгалтера за власним бажанням;

- з 02.12.1999, на підставі наказу від 01.12.1999 №18, прийнята на роботу в малому приватному підприємстві «Каштан» на посаду директора;

Суд погоджується з доводами відповідача-1 щодо відсутності запису про наказ про звільнення позивача.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач звернулася до Подільської районної в м. Києві державної адміністрації щодо надання довідки про підтвердження трудового стажу в малому колективному виробничо-комерційному підприємстві «Продюсер» за період роботи з 1993 до 199.

Листом від 07.12.2021 №К-40 Подільська районна в м. Києві державна адміністрація

повідомила, що документи з особового складу Малого колективного виробничо-комерційного підприємства «Продюсер» (код ЄДРПОУ 19128837) до архівного відділу Подільської районної в місті Києві державної адміністрації не надходили.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2010 року задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва. Припинено юридичну особу ТОВ «Продюсер» (код ЄДРПОУ 19128837).

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.

Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці (постанова Верховного Суду від 06.03.2018 справа №754/14898/15-а).

На думку суду, подані позивачем докази підтверджує правильність записів у трудовій книжці.

У цьому контексті суд також визнає обґрунтованими доводи позивача щодо того, що стаж трудової діяльності позивача в МКВП «Продюсер» з 02.10.1993 р. по 01.12.1999 р. був безперервним, що підтверджується записами № 15-17 в трудової книжці НОМЕР_1 від 2.09.1978 p. Крім того, факт трудового стажу позивача в МКВП «Продюсер», зафіксованого записом № 17 в трудової книжці НОМЕР_1 , додатково підтверджують, а не спростовують індивідуальні відомості позивача в реєстрі застрахованих осіб, на який посилаються відповідач 1 у листі -повідомленні № 2600-0209-8/158531 від 05.10.2021 року та відповідач 2 в рішенні про відмову у призначенні пенсії за віком № 262740005553 від 01 жовтня 2021 року. Запис № 17 в трудової книжки НОМЕР_1 від 12.09.1978 р. не спростовує та не ставить під сумнів записи № 15-16 трудової книжки НОМЕР_1 від 12.09.1978 p., які повністю відповідають вимогам «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 p., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 і підтверджують факт трудової діяльності позивача в МКВП «Продюсер», ЄДРПОУ 19128837, з 02.10.1993 р. до 01.09.1998 року.

З урахуванням зазначеного вище та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні пенсії за віком з 26 жовтня 2021 р. ОСОБА_1 , відповідно до заяви № 6310 від 26 вересня 2021 p. та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській обл. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з 26.10.2021 р. № 262740005553 від 01 жовтня 2021 року.

Пунктом 1.6. «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій встановлено», що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача 1 та відповідача 2 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з неврахуванням до загального страхового стажу періодів роботи з 02.10.1993 по 01.02.1999 підлягають задоволенню вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи в малому колективному виробничо- комерційному підприємстві «Продюсер» з 02.10.1993 р. по 01.12.1999 p., згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 12.09.1978 р.

Вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу пенсію за віком з 26 жовтня 2021 року, задоволенню не підлягає, оскільки предметом розгляду справи було неврахування відповідачем періодів роботи, відповідність наданих позивачем документів та інші підстави для призначення позивачу пенсії судом не встановлювались та віднесені до повноважень органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає суду підстави для висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, у позовній заяві позивач просить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до розрахунку витрат на професійну правничу допомогу вартість витрат у фіксованому розмірі 5000,00 грн., які клієнт сплачує авансом, узгоджена Договором про надання правничої допомоги від 07.10.2021, укладеним між позивачем та адвокатом Краковний І.В.

Крім того, позивачем разом із позовною заявою надано докази сплати позивачем витрат на правничу допомогу, а саме квитанція до прибуткового касового ордеру № 14 від 07.10.2021 на суму 5000,00 грн..

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу).

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 Кодексу).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу).

Дослідивши всі докази на підтвердження понесених позивачем витрат на надання останньому професійної правничої допомоги, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн., є нерозумним та неспівмірним зі складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та витраченим часом на такі послуги, відтак суд вважає належною сумою, що підлягає стягненню витрат на професійну правничу допомогу 2500, 00 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві частково, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з останнього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн..

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно -Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні пенсії за віком з 26 жовтня 2021 р. ОСОБА_1 , відповідно до заяви № 6310 від 26 вересня 2021 p..

3. Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській обл. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з 26.10.2021 р. № 262740005553 від 01 жовтня 2021 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період роботи в малому колективному виробничо- комерційному підприємстві «Продюсер» з 02.10.1993 р. по 01.12.1999 p., згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 12.09.1978 р..

5. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16, ЄДРПОУ 42098368) судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Є.В. Аблов