Постанова

від 22.08.2022 по справі 640/32367/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/32367/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.

при секретарі судового засідання Почепі В.В.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): Поляков С.П.

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" (надалі - позивач або ТОВ "Ексіс Індастріз") з позовом до Головного управління ДПС в м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0063621406 від 08.12.2017;

- зобов`язати Головне управління ДФС в м. Києві провести додаткову перевірку дотримання позивачем валютного законодавства при розрахунках за імпортним контрактом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пункт 1 постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 13.12.2016 № 410 передбачає, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів. Разом з тим, 25.05.2017 Правлінням Національного банку України прийнята постанова "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" № 41, якою 120 - денне обмеження на повернення валютної виручки скасоване, та виключено пункт 1 постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 13.12.2016 № 410. Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяли норми Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", які передбачали строк розрахунків 180 днів, а тому відповідачу слід було застосувати норму закону, яка встановлює термін розрахунків на дату застосування пені.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідачем не враховано зміну оплатної поставки на поставку як додатковий (майновий) внесок постачальника та зарахування зобов`язання постачальника з повернення авансу, одержаного за імпортним контрактом в рахунок зменшення зустрічного грошового зобов`язання позивача перед постачальником.

Представник апелянт у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а рішення першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

На адресу суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, оскільки в період з 22.08.2022 року по 25.08.2022 року запропоновано обмеження перебування державних службовців та працівників в центральній частині міста Києва.

Колегія суддів вважає, що відповідач не був позбавлений права заяви клопотання про взяття участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а отже заявлене клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" - як юридична особа зареєстроване 13.01.2014 (номер запису: 10741020000048148), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управлінням ДФС у м. Києві у період з 02.11.2017 року по 15.11.2017 рік було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 27.12.2016 року №30700_160291S1 з компанією "АО "AXIS INDUSTRIES" (Республіка Литва) згідно листа ПАТ "Пумб Банк" від 08.06.2017 № КНО-09/113 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 12.06.2017 № 23865/10), за результатами якої складено акт від 17.11.2019 року № 1406/26-15-14-06-03/39050195.

В акті перевірки стверджується про порушення ТОВ "Ексіс Індастріз" ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповнення, а саме ненадходження товару на суму 268748,01 євро (еквів. - 8450511,08 грн.) за контрактом від 27.12.2016 року №30700_160291S1 з нерезидентом "АО "AXIS INDUSTRIES" (Республіка Литва).

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в акті перевірки, 27.11.2017 звернувся до відповідача із запереченнями на акт перевірки від 17.11.2019 № 1406/26-15-14-06-03/39050195.

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДФС у м. Києві листом від 06.12.2017 року № 40269/10/26-15-14-06-06 заперечення ТОВ "Ексіс Індастріз" залишено без задоволення.

Позивач 08.12.2017 звернувся до Державної фіскальної служби України з скаргою на результати розгляду заперечень до акта перевірки ТОВ "Ексіс Індастріз" від 17.11.2019 № 1406/26-15-14-06-03/39050195.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України листом від 15.12.2017 повідомила, що позивач має право оскаржити рішення, прийняте контролюючим органом за результатами перевірки, з урахуванням висновку про результатами розгляду заперечень до акта перевірки.

На підставі висновків, зазначених у акті перевірки від 17.11.2019 року № 1406/26-15-14-06-03/39050195 Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2017 № 0063621406, яким позивачу визначено суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 2628703,98 грн.

Вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначав, що станом на 26.05.2017 року позивач, вже перевищив 120-денний строк виконання імпортної операції від 18.01.2017 на суму 270000,00 євро, а тому на таку операцію не поширюється дія постанови №41.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 №185/94-ВР (надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (ч. 5 ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті").

Частиною першою статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті").

Строк та умови завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України (ч. 3 ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті").

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Таким чином, законодавством надано можливість Національному банку України змінювати строки розрахунків за здійснення експортно-імпортних операцій.

Пунктом 1 Постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 13.12.2016 №410 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Разом з тим, 25.05.2017 Правлінням Національного банку України прийнята постанова "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" №41 (далі-постанова №41), якою 120 - денне обмеження на повернення валютної виручки скасоване, та виключено пункт 1 постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 13.12.2016 №410. Вказана постанова набрала чинності 26.05.2017.

У зв`язку із набранням чинності постановою Правління Національного банку України від 25.05.2017 № 41 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", а також з огляду на запити банків щодо обчислення строку розрахунків за експортними, імпортними операціями та надання податковим органам інформації, передбаченої пунктом 5.9 розділу 5 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, Національний банк України надав роз`яснення з цих питань, виклавши їх у листі від 08.06.2017 №40-0005/40465.

У вказаному листі зазначається, що постановою №41 від 25.05.2017 Національний банк України скасував тимчасову норму, згідно з якою скорочувався максимальний строк для розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів до 120 днів. У зв`язку з цим, починаючи з дати набрання чинності постановою № 41 від 25.05.2017, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 180 календарних днів.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що до події, факту застосовується той закон (нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Разом із тим, Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 норму щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Враховуючи вищевикладене, починаючи з дати набрання чинності постановою №41 від 25.05.2017 (тобто з 26.05.2017) на випадки не завершення розрахунків за експортними, імпортними операціями, за якими на зазначену дату не встановлено перевищення 120-денного строку розрахунків, поширюватимуться норми Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо 180-денного строку розрахунків.

Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631, затверджено Інструкцію про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями (надалі - Інструкція № 136).

Згідно з пунктом 2.2 розділу 2 Інструкції №136 відлік законодавчо встановленого строку розрахунків, банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення митної декларації або підписання акта (іншого документа).

Пунктами 3.1 і 3.2 розділу 3 Інструкції №136 встановлено, що відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення авансового платежу (виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується).

Отже, після дня оформлення митної декларації при експорті та дня здійснення авансового платежу при імпорті починається відлік законодавчо встановленого строку здійснення розрахунків за експортно-імпортними операціями.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, що 27.12.2016 між ТОВ "Ексіс Індастріз" (покупець) та компанією "АО "AXIS INDUSTRIES" (постачальник) було укладено зовнішньоекономічний контракт №30700_160291S1 (далі - контракт від 27.12.2016 №30700_160291S1).

Відповідно до п. 1.1 вказаного контракту продавець зобов`язується надати та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений у додатку №1 до договору, що є його невід`ємною частиною.

Продавець відвантажує товар на умовах CPT Інкотермс 2010 Київ або Харків, конкретна адреса зазначається у кожному інвойсі (пункт 3.1 контракту від 27.12.2016 №30700_160291S1).

Згідно п. 4.1 контракту від 27.12.2016 №30700_160291S1 ціна товару, включаючи вартість пакування, маркування, транспортування і страхування, якщо вона передбачена умовами договору, складає 3655946,00 євро.

Пунктом 4.2 контракту від 27.12.2016 №30700_160291S1 передбачено, що покупець оплачує за товар: 20% авансовим платежем, іншу частину протягом 60 днів протягом 30 днів після підписання акта прийому-передачі товару, і рахунку - фактури, але не раніше як продавець отримає оплату (її частини) за товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов контракту ТОВ "Ексіс Індастріз" 18.01.2017 перерахувало "АО "AXIS INDUSTRIES" валютні кошти на суму 270000,00 євро.

Судом першої інстанції звернуто увагу на те, що на випадки не завершення станом на 26.05.2017 року розрахунків за експортними та імпортними операціями, за якими на зазначену дату не встановлено перевищення 120-денного строку розрахунків, поширюється дія постанови №41. Тобто, лише такі розрахунки здійснюються у строк, що не перевищує 180 календарних днів.

Так, 120-денний строк виконання імпортних операцій (поставки товарів), установлений статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та відповідною постановою Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 13.12.2016 №410, за вказаним контрактом з моменту здійснення 18.01.2017 платежу у розмірі 270 000,00 євро спливав 18.05.2017.

Проте, поставка товару за контрактом від 27.12.2016 №30700_160291S1 згідно митної декларації була здійснена на суму 1251,99 євро, імпортні продукція на суму 268748,01 євро не надійшла.

Колегія суддів звертає увагу, а позивачем не спростовано, що станом на 26.05.2017 року позивач вже перевищив 120-денний строк виконання імпортної операції від 18.01.2017 року на суму 270000,00 євро, а тому на таку операцію не поширюється дія постанови №41.

З аналізу матеріалів справи та норм права доходить висновку, що враховуючи норми статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 13.12.2016 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", судом першої інстанції правомірно зазначено обґрунтовані висновки контролюючого органу, що імпортна операція від 18.01.2017 на суму 270 000,00 євро завершена з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків, кількість днів порушення - 111 днів.

Щодо посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", які передбачили, що строк здійснення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становить 180 днів, замість норм постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 13.12.2016 №410, оскільки як було зазначено судом вище вказаним Законом надано можливість Національному банку України змінювати строки здійснення експортно-імпортних операцій.

Щодо посилання позивача на угоду від 27.11.2017 про зміну договору купівлі-продажу №30700_160291S1 від 27.12.2016 та угоду про проведення взаємних розрахунків заліком однорідних зустрічних вимог жодним чином не спростовує висновки перевірки щодо виявлених порушень, тому відхиляються.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15 щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції, сформованої постанові Верховного Суду, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону № 185/94-ВР. Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону № 185/94-ВР для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Колегія суддів звертає увагу, що в даній справі, яка розглядається в суді апеляційної інстанції, строк за контрактом (настав 18.01.2017 року) сплив 18.05.2017 року, а угоду про зміну договору купівлі-продажу №30700_160291S1 від 27.12.2016 та угоду про проведення взаємних розрахунків заліком однорідних зустрічних вимог укладена 27.11.2017 року, тобто, через 6 місяців після спливу строку, отже, в даному випадку вищезазначена постанова Верховного Суду не підлягає застосуванню.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до частини 6 статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Отже, пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за 111 днів прострочення поставки товару має становити 2 628 703,98 грн. ((268 748,01 (вартість недопоставленого товару) х 29,373262 (валютний курс НБУ на день виникнення заборгованості - 19.05.2017) х 111 (днів прострочення поставки товару з 19.05.2017 по 06.09.2017 включно) х 0,3 % (розмір пені)).

При цьому, загальний розмір нарахованої пені у розмірі 2628703,98 грн. не перевищує суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) у розмірі 7894005,70 грн. (268 748,01 х 29,373262).

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08.12.2017 року № 0063621406, яким позивачу визначено суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 2 628 703,98 грн.

Щодо посилання позивача на те, що судом першої інстанції встановлено, що перевірка проведена фактично в приміщенні контролюючого органу, з посилання на свідчення інспектора, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки перевірка проведена в 2017 році, а свідка допитували в судовому засіданні 20.10.2021 року, тоб-то через чотири роки, отже свідок не може достеменно памятати про проведення перевірки даного Товариства.

Крім того, судом першої інстанції звернуто увагу, що позивач скористався правом надання заперечень на акта перевірки 27.11.2017 року з долученням доказів на підтвердження таких заперечень, заперечення були розглянуті контролюючим органом та податкові повідомлення - рішення винесені з урахуванням висновків про розгляд заперечень позивача на акт перевірки.

Позивач також не був обмежений правом довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги під час розгляду заперечення до акту перевірки, поданням виключно тих доказів, що досліджувались контролюючим органом під час проведення податкової перевірки.

Між тим, судом першої інстанції встановлено, що в даному випадку надані позивачем документи під час розгляду заперечень до акта перевірки так і в ході судового розгляду справи, не спростовують факт вчинення позивачем порушення, передбаченого статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що наявність процедурного порушення проведення перевірки не є визначальним та не впливає на обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

З аналізу норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у спосіб, визначений законом, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації податкового законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним адміністративному позову (з урахуванням уточнення), а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіс Індастріз" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

Повний текст постанови складено 29 серпня 2022 року.