Постанова

від 29.08.2022 по справі 580/1550/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/1550/22

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Шевченко Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року, суддя Гаращенко В.В., у справі за адміністративним позовом Колективного сільськогосподарського підприємства «Родниківка» до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И Л А:

Колективне сільськогосподарське підприємство «Родниківка» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 серпян 2021 №6559/2300070110.

Відповідно до рішення Черкаського окружного адмміністративного суду від 12 травня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, Головне управління ДПС у Черкаській області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до наказу від 29.04.2021 року за №778-п та направлень на перевірку від 05.05.2021 №938/23-00-07-1315, від 07.05.2021 №970//23-00-07-0108 та №971/23-00-07-0108, виданих Головним управлінням ДПС у Черкаській області, проведено документальну планову виїзну перевірку КСП «Родниківка» за період господарської діяльності з 01.04.2017 по 31.03.2021згідно затвердженого плану перевірки.

За наслідками зазначеної перевірки ГУ ДПС у Черкаській області складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки КСП «Родниківка», код за ЄДРПОУ 00487195, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства період з 16.01.2017 по 31.03.2021 з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу, з питань правильності обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2021 за №4826/23-00-07- 0105/00487195 від 06.07.2021.

В акті перевірки перевіряючим органом були зазначені виявлені під час перевірки порушення вимог чинного законодавства, зокрема:

- перевіркою оборотних та видаткових відомостей по рахунку 203 «Паливо», технічне: документації по складу паливно-мастильних матеріалів, видаткових та товарно-транспортних накладних, а також згідно пояснення головного бухгалтера КСП «Родниківка (додаток 11 до акта перевірки), встановлено, що в період з січня 2020 року по квітень 2020 року на складі паливно-мастильних матеріалів проводилось накопичення та зберігання пального, а саме:

- за січень 2020 року: станом на 01.01.2020 залишок бензину А-92 - 5438 л., фракції газойлево-гудроново: - 36845 л.; оприбутковано на склад фракції газойлево-гудронової - 6000 л. (товарно- транспортна накладна №25 від 17.01.2020);

- за лютий 2020 року: станом на 01.02.2020 залишок бензину - 5049 л., фракції газойлево-гудронової - 41435 л.; оприбутковано на склад бензину 4930 л. (товарно-транспортна накладна №5 від 12.02.2020); оприбутковано на склад фракції газойлево-гудронової - 12000 л. (товарно- транспортні накладні №92 від 20.02.2020, №65 від 05.02.2020);

- за березень 2020 року: станом на 01.03.2020 залишок бензину 9527 л., фракції газойлево-гудронової 51915 л.;

- за квітень 2020 року: станом на 01.04.2020 залишок бензину 8825 л., фракції газойлево-гудронової - 46380 л.

За даними товарно-транспортних накладних, пункт розвантаження: с. Родниківка, вул. Гагаріна, 1Б, де фактично знаходиться склад паливно-мастильних матеріалів.

Отже, в порушення вимог ст.15 Закону №481 КСП «Родниківка» в періоді з 01.04.2020 по 09.04.2020 зберігало пальне без наявності ліцензії на право зберігання пального.

Окрім того, перевіркою встановлено, що КСП «Родниківка» проводило реалізацію продуктів харчування, в тому числі алкогольних та тютюнових виробів в двох магазинах за адресами: Уманський район, с. Родниківка, вул. Гагаріна, 1Б та Уманський район, с. Родниківка, вул. Гагаріна, 92А.

До 15.02.2021 року таз 18.02.2021 року підприємство здійснювало роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами на підставі відповідних ліцензій:

- до 15.02.2021 ліцензії: №23050308202000381 від 13.02.2020 (з 15.02.2020 по 15.02.2021), №23050311202000373 від 13.02.2020 (з 15.02.2020 по 15.02.2021), №23050308202000382 від 13.02.2020 (з 15.02.2020 по 15.02,2021), №23050311202000374 від 13.02.2020 (з 15.02.2020 по 15.02.2021);

- з 18.02.2021 ліцензії: №23230308202100321 від 18.02.2021 (з 18.02.2021 по 18.02.2022), №23230311202100315 від 18.02.2021 (з 18.02.2021 по 18.02.2022), №23230308202100322 від 18.02.2021 (з 18.02.2021 по 18.02.2022), №23230311202100316 від 18.02.2021 (з 18.02.2021 по 18.02.2022).

Під час перевірки відповідачем наявних ліцензій, сум виторгів реєстраторів розрахункових операцій в розрізі чеків за номенклатурою товарів, згідно з базами даних ГУ ДПС у Черкаській області (ITC «Податковий блок»), встановлено факти проведення через реєстратори розрахункових операцій, які належать КСП «Родниківка», операції з продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності діючих ліцензій станом на 15.02.2021 та станом на 17.02.2021, чим порушено ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР.

За даними баз ГУ ДПС у Черкаській області (ITC «Податковий блок»), встановлено проведення через реєстратори розрахункових операцій, які належать КСП «Родниківка», фактів продажу алкогольних напоїв:

- 15.02.2021 о 08 год. 38 хв. - горілки «Медофф», УКТЗЕД 2208601100, 1 пляшка ємністю 0,2 л., вартістю 31,00 грн.;

- 15.02.2021 о 10 год. 16 хв. - напою «Мікадо», УКТЗЕД 2204219800, 1 пляшка вартістю - 71,00 грн.,

та тютюнових виробів:

- 15.02.2021 о 10 год. 17 хв. - сигарети «Комплімент», УКТЗЕД 2402209020, 2 пачки на суму 100,96 грн.;

- 17.02.2021 об 11 год. 27 хв. - сигарет «Стронг», УКТЗЕД 2402209020, 1 пачку на суму 34,77 грн.

За результатами встановлених порушень податковим органом в акті зроблено висновок, що КСП «Родниківка» здійснювало зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання, чим порушено ст. 15 Закону України №481/95-ВР.

Водночас, податковим органом встановлено, що в порушення вимог ст. 15 Закону №481, КСП «Родниківка» 15.02.2021 та 17.02.2021 реалізовано алкогольні напої та тютюнові вироби без ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

На підставі акту перевірки конторолюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2021 №6559/2300070110, яким на підставі ч. 2 ст. 17 Закон №481 застосовано штрафні санкції у розмірі 500000,00 грн. за зберігання пального з 01.04.2020 по 09.04.2020 без ліцензії; 17000 грн. за реалізацію алкогольних напоїв без ліцензії та 17000 грн. за реалізацію тютюнових виробів без ліцензії.

Вважаючи таке рішення протиправним позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що винкли міжє сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом спирту та пального на території України врегульовано Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі- Закон №481), а також Податковим кодексом України.

Частиною 1 с. 15 Закону №481 передбачає, що зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Частиною 1 ст. 16 Закону №481 передбачає, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів» від 05.08.2015 №609 ліцензії на зберігання пального видають територіальні органи ДПС.

Згідно п.п. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Таким чином, до повноважень відповідача, який видає ліцензії на зберігання пального, відноситься здійснення контролю за дотриманням позивачем вимог Закону №481.

Згідно ч. 8 ст. 15 Закону №481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

З огляду на вимоги Закону №481 обов`язок суб`єктів господарювання зберігати пальне у місцях зберігання лише за наявності ліцензії на зберігання пального.

У разі порушення вказаного обов`язку застосовується штраф, передбачений ч. 2 ст. 17 Закону №481, у сумі 500000 грн.

Згідно з визначеннями, зазначеними у ст. 1 Закону №481 - місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Отже, місцем зберігання пального є споруда та/або/обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального і розміщені на певній території, тобто є стаціонарними.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач в акті перевірки не зазначає докази, які б свідчили, що позивач безпідставно зберігає пальне.

Зазначення в оборотно-сальдовій відомостей про залишок пального не є достатнім свідченням зберігання позивачем пального на момент проведення перевірки, оскільки відповідач повинен був встановити фактичний залишок пального в цистернах про які зазначено в акті перевірки, тоді як наявність лише даних бухгалтерського обліку не може слугувати підставою для притягнення до відповідальності за зберігання пального без ліцензії.

Судом першої інстанції були досліджені надані позивачем докази, а саме копії договору позички рухомого майна №1 від 31.03.2020 та акти приймання-передавання рухомого майна від 31.03.2020 та 10.04.2020, відповідно до яких позивач використовував для транспортування пального при веденні польових робіт транспортні засоби, які належать ТОВ «Радуга-ЛФ» (код ЄДРПОУ 42148235), а саме: автомобіль (сідловий вантажний тягач) MAN TGA 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом-автоцистерною HENDRICKS GOCH, державний номерний знак НОМЕР_2 , та RENAULT Magnum 500 DXI., державний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом - автоцистерною TRAILOR SYY ЗС, державний номерний знак НОМЕР_4 , отримані у позичку.

Окрім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, встановивши факт отримання позивачем дизельного пального (фракції газойлево-гудронової), відповідач не встановив його місце зберігання, а саме: у які стаціонарні ємності злито дизельне пальне, та за якою адресою вони фактично знаходяться.

В ході розгляду справи відповаідачем не було надано доказів, які б спростували доводи позивач про зберігання дизельного пального у напівпричепах автоцистернах.

Згідно статей 1, 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей, які введено в експлуатацію.

Автомобіль є рухомим транспортним засобом, отже зберігання у автомобілі пального не потребує отримання ліцензії на зберігання.

За таких підстав рівшення податкового органу про застосування до позивача штрафу в розмірі 500000 грн є безпідставним та протиправним.

Щодо штрафних санкцій за продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів без ліцензії, колегія суддів зазначає таке.

Згідно статті 15 Закону 481/95-BP роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Статтею 1 Закону №481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до ч. 29 ст. 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Згідно ч. ч. 32-33 ст. 15 Закону №481/95-ВР ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Відповідно до ч. 35 ст. 15 Закону №481/95-ВР у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом 6 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР визначено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Отже, для здійснення господарської діяльності, пов`язаної, зокрема, з роздрібною реалізацією тютюнових виробів та алкогольних напоїв, суб`єкти господарювання зобов`язані мати відповідну ліцензію, однак недотримання такої вимоги закону є підставою для притягнення суб`єктів господарювання до фінансової відповідальності.

Як встановлено судом першої інстанції, до позивача застосовано штрафні санкції за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявної ліцензії оскільки позивач 15.02.2021 здійснив роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без відповідних ліцензій.

Проте, як встановлено в ході розгляду справи, роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснювалася позивачем на підставі ліцензій №23050308202000381 з терміном дії з 15.02.2020 по 15.02.2021 (вул. Гагаріна 92А, с. Родниківка, Уманський р-н) та №23050308202000382 з терміном дії з 15.02.2020 по 15.02.2021 (вул. Гагаріна 1Б, с. Родниківка, Уманський р-н).

Роздрібна торгівля тютюновими виробами здійснювалася позивачем на підставі ліцензії №23050311202000373 з терміном дії з 15.02.2020 до 15.02.2021 (магазин по вул.Гагаріна 92А) та №23050311202000374 з терміном дії з 15.02.2020 до 15.02.2021 (магазин по вул. Гагаріна 1Б).

Як убачається з матеріалів справи, відповідач заперечує право позивача здійснювати роздрібний продаж тютюнових виробів 15.02.2021 у зв`язку із закінченням терміну дії ліцензій.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі етиловим, коньячним, і плодовим спиртом, алкогольними напоями тютюновими виробами» не визначає порядок обчислення строку (терміну) дії ліцензії.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює відповідні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів загальних засад права (аналогія права).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (ч. 1 ст. 255 ЦК України).

У постанові від 25 квітня 2018 року у справі №815/4720/16 Верховний Суд дійшов висновків, що терміни дії ліцензій особисто встановлені повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Окрім того, згідно з частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16 травня 1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає. Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця. З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензіях їх кінцевої дати дії «до» та положень Конвенції, здійснення роздрібного продажу підакцизного товару (алкоголю та тютюну) в останній день чинності ліцензій є правильним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14 серпня 2018 року у справі №803/1387/17 та від 04 грудня 2018 року у справі №820/2208/18.

Таким чином, роздрібна торгівля тютюновими виробами та алкогольними напоями здійснювалась позивачем 15.02.2021 в останній день періоду дії ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Що стосується продажу 17.02.2021 однієї пачки сигарет «Стронг», УКТЗЕД 2402209020, на суму 34,77 грн., колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Як встановлено судом, 05.02.2021 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Черкаській області із заявою на одержання нової ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами за місцем здійснення господарської діяльності: вул. Гагаріна 1Б, с. Родниківка, Уманський район, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1800103960517.

Позивачем здійснена своєчасна оплата за видачу ліцензії, що підтверджується платіжним дорученням №369 від 22.01.2021 на суму 750 грн.

Із повідомлення про вручення кореспонденції вбачається, що представник відповідача отримав на поштовому відділенні заяву позивача про надання ліцензії 05.02.2021, що фактично відповідач не оспорював в судовому засіданні.

Проте така заява була з невідомих причин зареєстрована у канцелярії податкового органу лише 15.02.2021 року.

За результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням ДПС у Черкаській області підготовлена та видана ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами реєстраційний номер № 23230311202100315 від 18.02.2021, терміном дії з 18.02.2021 до 18.02.2022.

Отже, позивач своєчасно звернувся до податкового органу із заявою про видачу ліцензії, яка мала бути видана не пізніше 15.02.2021, однак видана 18.02.2021, тобто за межами десятиденного строку, визначеного законом.

Суд першої інстанції надав вірно оцінку зазначеним правовідносинам. Зокрема, як вірно вказав суд першої інстанції, реалізація дискреційних повноважень податкового органу не повинна створювати штучних перешкод для здійснення законної діяльності суб`єкта господарювання, оскільки це вказує на недобросовісність дій податкового органу.

Отже, позивача діяв добросовісно, без будь-якого умислу на вчинення правопорушення здійснюючи продаж 17.02.2021 однієї пачки сигарет, так як мав право розраховувати на добросовісність дій податкового органу та своєчасну видачу ліцензії.

Податковий орган, приймаючи рішення про видачу ліцензії з терміном дії, починаючи з 18.02.2021, мав звернути увагу на дату надіслання заяви та дату отримання уповноваженою особою документів та у межах 10-денного строку прийняти рішення про видачу ліцензії.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд прийняв правильне рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 20.08.2021 №6559/2300070110.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.

Повний текст виготовлено: 30 серпня 2022 року.